Ухвала

від 05.06.2017 по справі 920/1728/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.06.2017 Справа № 920/1728/14

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши скаргу № 02-01/1682 від 03.05.2017 ліквідатора Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА» Іваненко Н.О., м. Суми, на бездіяльність державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у справі № 920/1728/14

за позовомПриватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА», м. Суми,

до відповідачаФізичної особи-підприємця Шатохіна Дмитра Петровича, с. Кияниця, Сумський район, Сумська область,

про стягнення 13117 грн. 43 коп.

За участю представників сторін:

від скаржника - не прибув

від відповідача - не прибув

від органу ДВС- не прибув

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 10.11.2014 у справі № 920/1728/14 позов задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Шатохіна Дмитра Петровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА» (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 69, код 14014342) 10457 грн. 12 коп. основного боргу, 1359 грн. 14 коп. пені, 183 грн. 93 коп. 3% річних, 1338 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

24.11.2014 на примусове виконання судового рішення у справі № 920/1728/14 видано відповідний наказ.

03.05.2017 до суду надійшла скарга (вх. № 1368 від 03.05.2017) ліквідатора Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА», м. Суми, на бездіяльність державного виконавця у справі № 920/1728/14, в якій скаржник просить суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Гарастовської А.А. у виконавчому провадженні № 50101125 від 11.02.2016 з примусового виконання рішення господарського суду Сумської області від 10.11.2014 у справі № 920/1728/14, що полягає у непередачі виконавчого провадження до Сумського районного відділу ДВС ГТУЮ України в Сумській області, та зобов`язати державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Гарастовську А.А. передати виконавче провадження № 50101125 від 11.02.2016 до Сумського районного відділу ДВС ГТУЮ України в Сумській області.

Представники сторін, скаржник, а також представник органу ДВС у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких документів чи пояснень до суду на вимоги судових ухвал від 05.05.2017 та від 16.05.2017 не подали, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що сторони були повідомлені про зміст ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглядати скаргу за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що підстави для задоволення скарги на дії державного виконавця відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на те, що при примусовому виконанні рішення господарського суду Сумської області від 10.11.2014 у справі № 920/1728/14 державним виконавцем безпідставно не було передано виконавче провадження до Сумського районного відділу ДВС. Зокрема, скаржник наголошує, що при розгляді 02.02.2017 господарським судом його скарги на бездіяльність державних виконавців Житомирського районного відділу ДВС, державному виконавцю був відомий факт того, що боржник не перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 (згідно довідки № 279 від 16.02.2017, виданої командиром військової частини А-0339 Примаком М.Т.)

З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2016 державним виконавцем ВДВС Житомирського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 50101125 з примусового виконання наказу господарського суду Сумської області, виданого 10.11.2014 на виконання судового рішення у справі № 920/1728/14.

Скаржник зазначає, що при розгляді судом скарги на бездіяльність державних виконавців № 02-01/1475 від 09.12.2016 у справі № 920/2101/14 відділом ДВС було надано довідку № 279 від 16.02.2017, видану командиром військової частини НОМЕР_2 полковником Примаком М.Т. про те, що боржник був мобілізований з 14.02.2015 по 13.03.2015, на даний час службу у військовій частині НОМЕР_2 не проходить.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції чинній на день відкриття виконавчого провадження та до 05.10.2016), заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснює сторонам їхні права і обов`язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз`яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, поліцейських, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням поліцейських, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об`єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно зі ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та стягнення на суму, що не перевищує трьох мінімальних розмірів заробітної плати. За іншими виконавчими документами державний виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державний виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю за місцем отримання боржником відповідних доходів.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, у разі звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію, стипендію чи інші доходи боржника документи виконавчого провадження можуть бути вручені представникам адміністрації підприємства, установи та організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, у якої працює боржник, особисто державним виконавцем або уповноваженою ним особою під розписку.

Статтею 69 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а якщо такий строк не встановлено - до десятого числа кожного місяця, наступного за звітним. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці кожні шість місяців надсилають державному виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

У разі припинення перерахування коштів стягувачу у зв`язку із зміною боржником місця роботи, проживання, перебування чи навчання або з інших причин підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють державному виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме. Посадові особи, винні у ненаданні таких відомостей без поважних причин, можуть бути притягнуті до відповідальності, передбаченої законом.

Яка зазначив скаржник, при винесенні господарським судом 02.02.2017 ухвали про визнання незаконними дій державних виконавців Житомирського районного відділу ДВС, державному виконавцю був відомий факт існування довідки командира військової частини А-0339 від 16.02.2017 про те, що боржник на даний час службу у вказаній військовій частині не проходить. Відтак, скаржник вважає незаконним безпідставне непередання протягом значного періоду часу державним виконавцем Житомирського районного відділу ДВС виконавчого провадження з примусового виконання рішення у справі № 920/1728/14 до Сумського районного відділу ДВС (за місцем реєстрації боржника).

На вимогу суду надати відповідні докази на підтвердження зазначеного факту скаржник витребуваних документів не подав, а також не надав пояснень стосовно існування довідки № 279 від 16.02.2017.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 43 названого Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не надано суду доказів того, що державний виконавець був у встановленому законодавством порядку повідомлений про факт неперебування боржника на службі у військовій частині А-0339, що унеможливлює виконання рішення Житомирським районним відділом ДВС та є передумовою для передачі виконавчого провадження до Сумського районного відділу ДВС за місцем реєстрації боржника.

Від органу ДВС до суду також не надходило документів, які б спростовували чи підтверджували факти, викладені у скарзі ліквідатора Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА» Іваненко Н.О.

Згідно даних виконавчого провадження № 50101125, які містяться у реєстрі виконавчих проваджень вбачається, що 30.03.2017 державним виконавцем Житомирського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області була винесена постанова про виведення виконавчого провадження № 50101125 із зведеного виконавчого провадження № 51872552, а також постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (у зв`язку з відсутністю у боржника майна та коштів, на які можливо звернути стягнення), у якій роз`яснено стягувачу право повторного пред`явлення виконавчого документа для виконання у строк до 29.03.2018.

Відповідно до абз. 1 п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За наявними у справі документами суд не встановив фактів, які стали б підставою для задоволення поданої скарги, відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданої скарги та відмовляє у її задоволенні за необґрунтованістю та недоведеністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 75, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні скарги № 02-01/1682 від 03.05.2017 ліквідатора Приватного виробничо-комерційного малого підприємства «НАСА» Іваненко Н.О. - відмовити.

2.Ухвалу надіслати сторонам у справі та Житомирському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 12-А).

СуддяВ.Л.Котельницька