Постанова

від 06.06.2017 по справі 925/829/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року Справа № 925/829/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І.- головуючого, Алєєвої І.В., Кравчука Г.А. розглянувши матеріали касаційної скарги Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на ухвалуКиївської апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі№ 925/829/16 Господарського судуЧеркаської області за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Софіївське" простягнення 40881,92 грн заборгованості та санкцій за участю представників: скаржникане з'явився позивачане з'явився відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

25.07.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Софіївське" 40881,92 грн заборгованості та пені за договором про надання послуг від 05.01.2015. Позивач, посилаючись на приписи статей 610, 611, 625, 655 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 217, 218, 230-232 Господарського кодексу України, просив суд стягнути з Комунального підприємства "Софіївське" вартість наданих за договором послуг з надання в оренду причепа для вивезення сміття та надання послуг з вивезення сміття у вказане місце, що підтверджуються актами прийому-виконання робіт за період з 05.01.2015 по 31.10.2015, які відповідач не оплатив; також, відповідно, просив стягнути пеню за неналежне виконання зобов'язань за договором та прострочення його виконання відповідачем.

Відповідач позов не заперечував та в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України визнав свою заборгованість у повному обсязі, в тому числі, враховуючи суму нарахованої пені.

Рішенням Господарського суду Черкаської області (суддя Скиба Г.М.) від 19.08.2016 позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Софіївське" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 30130,00 грн основного боргу, 10751,92 грн пені та 1378 грн судового збору.

Ухвалою Київської апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (судді Сулім В.В. - головуючий, Коротун О.М., Гаврилюк О.М.) припинено апеляційне провадження за апеляційної скаргою Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій Софіївська сільська рада Золотоніського району Черкаської області подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 та рішення Господарського суду Черкаської області від 19.08.2016 у повному обсязі та прийняти постанову, якою справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм процесуального права, а саме, в порушення статей 33, 36, 91, 111-10 Господарського процесуального кодексу України суди прийняли рішення, яким порушили права скаржника, як зацікавленої особи, не залученої до участі у розгляді справи, що відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування прийнятих у справі рішень. Скаржник, оскаржуючи ухвалу суду апеляційної інстанції вказав про неврахування судом безпосередньої причини спору та порушених прав та інтересів Софіївської сільської ради, як балансоутримувача та єдиного засновника Комунального підприємства "Софіївське". Також скаржник навів доводи про необґрунтованість та помилковість прийнятого судом першої інстанції рішення, неврахування наявних у справі доказів, в тому числі факт призупинення роботи відповідача, що унеможливлює, на думку скаржника, здійснення дій, передбачених договором; неврахування відкритого досудового кримінального провадження за фактом викрадення печатки підприємства та необґрунтованого задоволення позову без уточнення точної суми заборгованості та, відповідно, безпідставного стягнення пені за невчасне виконання зобов'язань за договором.

Скаржник та сторони у справі не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників; відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного перегляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.08.2016 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Софіївське" про стягнення 40881,92 грн заборгованості та санкцій задоволено повністю; рішення суду не переглядалось по суті судом апеляційної інстанції, відтак, в силу положень процесуального законодавства колегія суддів суду касаційної інстанції не наділена повноваженнями щодо розгляду вимог касаційної скарги в частині оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 19.08.2016, в зв'язку з чим касаційна скарга приймалась до розгляду частково.

Відтак, перегляду у касаційній інстанції підлягають лише вимоги касаційної скарги про скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016.

Як вбачається зі змісту судових рішень скаржник - Софіївська сільська рада Золотоніського району Черкаської області не є учасником справи № 925/829/16, доказів звернення з письмовими чи усними заявами про його залучення до участі у справі (враховуючи також зміст протоколів судових рішень) матеріали справи не містять. Разом з тим, 10.08.2016 до господарського суду надійшло клопотання голови Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Семенюти Р.С. про зупинення провадження у справі до завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом привласнення директором Комунального підприємства "Софіївське" ОСОБА_8 первинної документації та печатки підприємства; під час проголошення судового рішення у судовому засіданні був присутній голова Софіївської сільської ради.

Приймаючи рішення у цій справі, місцевий господарський суд з'ясував зміст спірних правовідносин за договором про надання послуг, як таких, що склалися між позивачем та відповідачем, як сторонами грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог частини першої статті 91 Господарського процесуального кодексу України право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Переглядаючи апеляційну скаргу, подану особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто, суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення наведено висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. (Відповідна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі № 23/294, від 23.12.2015 у справі № 5024/1463/2012 (3-1135гс15)).

Отже, у разі звернення до апеляційного суду із апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не повинен з'ясовувати характер спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, оскільки це призвело б до перегляду рішення суду по суті, що суперечить позиції Верховного Суду України, викладеної у вищевказаних постановах останнього, а суд зобов'язаний передусім перевірити факт вирішення питання судом першої інстанцій про права та обов'язки особи, яка не брала участі у розгляді справи.

Обов'язок доведення вказаних обставин належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом статті 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами, діє на основі статуту або модельного статуту; є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Частиною першою статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Статтею 78 Господарського кодексу України визначено, що комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління; орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами; майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

За змістом частин першої-третьої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном; учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Розглядаючи апеляційну скаргу Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, суд апеляційної інстанції, дослідивши надані сторонами та скаржником докази, дійшов висновку, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення не вирішував питань, що стосувалися прав та обов'язків Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, надані скаржником докази не доводять, яким чином рішення місцевого господарського суду зачіпає права та обов'язки Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та припинив апеляційного провадження за апеляційною скаргою Софіївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність належного суб'єкта апеляційного оскарження.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та наявні у матеріалах справи докази, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо недоведеності скаржником обставин та необґрунтованості доводів щодо його правового зв'язку зі спірним грошовим зобов'язанням відповідача; заявник не є безпосереднім учасником правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, рішення місцевого господарського суду не містить суджень про права та обов'язки скаржника.

Отже, доводи скаржника про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 судова колегія касаційної інстанції не вбачає.

Доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування ухвали апеляційного господарського суду не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Софійської сільської ради Золотоніського району Черкаської області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі №925/829/16 Господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Г. Кравчук