Рішення

від 30.05.2017 по справі 5011-30/13256-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2017Справа №5011-30/13256-2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "ДПЗКУ" "Дубненський комбінат хлібопродуктів"

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарський виробничий кооператив "Нива"

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Лесі Українки

третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Фермерське господарство "Нива"

третя особа 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України

третя особа 5 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Товариство з обмеженою відповідальністю імені Маркіяна Шашкевича

третя особа 6 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Селянське (фермерське) господарство "Шанс"

третя особа 7 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Селянське (фермерське) господарство "Серпанок"

третя особа 8 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Фермерське господарство "Лаванда-Лідаво"

третя особа 9 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

ОСОБА_3

третя особа 10 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

ОСОБА_4

за участю Прокуратури міста Києва

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Дацьків А.І. (довіреність)

від відповідача: Бітюкова І.В. (довіреність)

Охріменко О.О. (довіреність)

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

від третьої особи 4: ОСОБА_8 (довіреність)

від третьої особи 5: Корнієнко Л.В. (довіреність)

від третьої особи 6: не з'явився

від третьої особи 7: не з'явився

від третьої особи 8: не з'явився

від третьої особи 9: не з'явився

від третьої особи 10: не з'явився

від прокуратури: Греськів І.І. (посвідчення 041072 від 03.02.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "ДПЗКУ" "Дубненський комбінат хлібопродуктів" (відповідач) про зобов'язання відповідача відвантажити позивачу ріпак вагою 717 049,00 кг відповідно до складської квитанції на зерно № 228 від 07.09.2012, який належить позивачу на праві власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №3 складського зберігання зерна від 05.07.2012 в частині не відвантаження на вимогу позивача ріпака вагою 717 049,00 кг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2014 (судді Ващенко Т.М., Бондаренко Г.П., Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 у справі № 5011-30/13256-2012, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 у справі № 5011-30/13256-2012 та рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2014 у справі № 5011-30/13256-2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2015 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі № 5011-30/13256-2012, в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 та рішення Господарського суду м. Києва від 25.08.2015 у справі № 5011-30/13256-2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. Вищий господарський суд України, направляючи справу на новий розгляд, вказав про необхідність з'ясування того чи наділене спірне зерно індивідуальними ознаками (є незамінною річчю), чи можливе повернення закладеного на зберігання зерна у спосіб визначений позивачем чи навпаки, дослідження стану спірного зерна ріпаку, наявність чи відсутність його на зберіганні в інших осіб, підстав перебування спірного зерна на зберіганні в інших підприємств, та чи не відпали такі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справу № 5011-30/13256-2012 передано на розгляд судді Цюкалу Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу № 5011-30/13256-2012 до свого провадження, розгляд справи призначено на 06.02.2017.

У судовому засіданні, призначеному на 06.02.2017, судом оголошено перерву до 27.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 продовжено строк розгляду справи № 5011-30-13256-2012 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 20.03.2017.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва № 05-23/1087 від 20.03.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 5011-30/13256-2012 в зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Цюкало Ю.В.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справи № 5011-30/13256-2012, вказану справу було передано на розгляд судді Турчин С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 суддею Турчин С.О. справу № 5011-30/13256-2012 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 20.04.2017.

28.03.2017 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від Здолбунівського районного суд Рівненської області надійшла інформація на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 27.02.2017 у справі № 5011-30/13256-2012.

14.04.2017 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.04.2017 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від прокуратури Рівненської області надійшла інформація по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 залучено до участі у справі № 5011-30/13256-2012 Сільськогосподарський виробничий кооператив "Нива", Сільськогосподарський виробничий кооператив імені Лесі Українки, Фермерське господарство "Нива", Інститут сільського господарства Західного Полісся Національної академії наук України, Товариство з обмеженою відповідальністю імені Маркіяна Шашкевича, Селянське (фермерське) господарство "Шанс", Селянське (фермерське) господарство "Серпанок", Фермерське господарство "Лаванда-Лідаво", як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та ОСОБА_3, ОСОБА_4, як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відкладено розгляд справи на 18.05.2017.

24.04.2017 через відділ діловодства суду від Здолбунівського районного суду Рівненської області надійшла інформація щодо стану розгляду справи по кримінальному провадженню №12013190040000714.

10.05.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли докази направлення третім особам позову.

16.05.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.05.2017 та 18.05.2017 через відділ діловодства суду прокуратурою міста Києва подано копію листа прокуратури Рівненської області та витребувані судом пояснення.

18.05.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

18.05.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 7 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

18.05.2017 через відділ діловодства суду від Здолбунівського районного суду Рівненської області надійшла інформація по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-30/13256-2012 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 30.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 відмовлено у задоволенні клопотання Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України про забезпечення проведення судових засідань по справі №5011-30/13256-2012 у режимі відеоконференції.

30.05.2017 через відділ діловодства суду від прокуратури міста Києва надійшли письмові пояснення щодо залучення спеціаліста та зупинення провадження у справі.

30.05.2017 через відділ діловодства суду від третьої особи 5 надійшли письмові пояснення в яких третя особа 5 заперечила позовні вимоги та просила суд відмовити в задоволенні позову ТОВ "АДМ Трейдінг Україна".

30.05.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі. Також до своїх пояснень позивачем додано лист завідувача кафедри технології зберігання і переробки зерна Національного університету харчових технологій, д.т.н., проф. ОСОБА_11

30.05.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких позивач підтримав заявлені вимоги, заперечив щодо зупинення провадження у справі та залучення спеціаліста у справі.

В судове засідання 30.05.2017 з'явились прокурор та представники позивача, відповідача, третьої особи 4 та третьої особи 5. Представники третіх осіб 1, 2, 3, 6, 7, 8, 9, 10 в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 18.05.2017.

В судовому засіданні 30.05.2017 судом вирішувалось питання щодо необхідності призначення у даній справі експертизи щодо визначення особливостей предмета договору зберігання (насіння ріпаку).

Однак, враховуючи те, що сторони у справі заперечили щодо призначення експертизи, приймаючи до уваги відсутність відомостей про можливість проведення експертними установами експертизи із встановлення особливостей насіння ріпаку (чи наділено спірне зерно індивідуальними ознаками чи визначене родовими ознаками), та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що необхідність призначення експертизи у даній справі відсутня.

Представник відповідача надав пояснення щодо викладеного у письмових поясненнях клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення кримінальної справи №559/2983/13-к, просив суд зупинити провадження у даній справі.

Представник позивача заперечив проти зупинення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №5011-30/13256-2012, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Положеннями п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Тобто, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи.

Наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

За висновками суду, при вирішенні даної справи необхідним є встановлення правомірності позовних вимог щодо відвантаження ріпаку за договором складського зберігання зерна, укладеного між позивачем та відповідачем, а тому питання щодо встановлення у кримінальній справі фактів шахрайських дій під час придбання такого ріпаку не впливає на збирання та оцінку доказів у даній справі.

Наявності обставин щодо неможливості розгляду даної справи до вирішення кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 судом не встановлено.

За таких обставин, підстави для зупинення провадження у справі відсутні, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти позовних вимог.

Прокурор заперечив проти позовних вимог, надав пояснення стосовно своїх заперечень.

Представник третьої особи 4 витребуваних судом письмових пояснень не надав.

Представник третьої особи 5 проти позову заперечив.

В судовому засіданні 30.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2012 між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "ДПЗКУ" "Дубенський комбінат хлібопродуктів" (зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)", в подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна", (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна №3 (далі по тексту - договір), за умовами якого поклажодавець зобов'язався передати, а зерновий склад зобов'язався прийняти на зберігання олійні культури (зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури) врожаю 2012 року, надавати додаткові послуги, відповідно до додатку №1, що є невід'ємною частиною договору та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як, одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання зерна за культурами і класами.

Згідно із п. 1.3 договору зерно, що доставляється на зберігання зерновому складу згідно із договором є власністю поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися зерном поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, передбаченого договором, крім випадків, передбачених пунктом 4.2.5 договору.

Відповідно до п. 3.4 договору, вид, кількість, якість прийнятого на зберігання зерна зазначається в складському документі.

Зерно вважається відвантаженим зерновим складом з моменту видачі акта-розрахунку на зерно та товаротранспортної накладної. Зерно вважається переоформленим зерновим складом з моменту видачі та підписання сторонами акта-розрахунку на зерно та складського документа (п. 3.13 договору).

Зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного дня після прийняття його на зберігання (п. 4.1.5 договору).

Пунктом 4.1.10 договору сторони погодили, що зерновий склад зобов'язався повернути зерно за першою вимогою поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився за умови, якщо поклажодавець за 10 днів до передбачуваної дати відвантаження зерна подає письмову заяву, в якій повинно зазначатись найменування культури, її кількість, якість за класом, група згідно зі стандартами, вид транспорту, залізнична станція призначення, реквізити одержувача, дата відвантаження.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.08.2012 року між ПП ОСОБА_3 (постачальник) та ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" (покупець) укладено договір поставки №519/1-077614 (договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти й оплатити наступну продукцію: Ріпак 1 класу, урожаю 2012 року у термін та на умовах, передбачених у цьому Договорі.

На виконання умов договору поставки ПП ОСОБА_3 передав ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" 1292,973 тонн ріпаку 1 класу, що підтверджується накладною №136 від 01.08.2012 року.

У відповідності до договору складського зберігання зерна, відповідач прийняв на зберігання від позивача насіння ріпаку першого класу в кількості 1292973,00 кг урожаю 2012 року, що підтверджується складською квитанцією на зерно №146 від 01.08.2012 з приміткою "переоформлено з ФОП ОСОБА_3.". Зазначена складська квитанція була анульована і на залишок насіння ріпаку першого класу урожаю 2012 року заліковою вагою 717 049,00 кг була виписана складська квитанція на зерно №228 (серія АФ №497007) від 07.09.2012.

Листом №201 від 10.09.2012 позивач звернувся до відповідача з проханням роз'яснити причину відмови навантаження ріпаку 1 класу у вагони зерновози в кількості 717 049,00 кг., якій належить ТОВ "АСТІ (Україна)" згідно складської квитанції серія АФ №497007 від 07.09.2012.

Листом №254 від 10.09.2012 відповідач повідомив позивача, що ріпак згідно складської квитанції серії АФ №497007 від 07.09.2012 року в кількості 717049,00 кг. знаходиться під арештом згідно постанови про приєднання речових доказів СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області від 04.09.2012 року.

Відповідач листом №235 від 14.09.2012 відмовив позивачу у відвантаженні ріпака в кількості 717049,00 кг., посилаючись на те, що СВ Дубенський МВ УМВС України надало заборону на його відчуження, оскільки він придбаний шахрайським шляхом.

Листом №206 від 13.09.2012 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою негайно розпочати відвантаження ріпаку першого класу урожаю 2012 року в кількості 717049,00 кг.

Листом вих. №214 14.09.2012 позивач звернувся до відповідача з вимогою не допустити переміщення ріпаку першого класу урожаю 2012 року в кількості 717 049,00 кг. за межі зернового складу.

Відповідно до витягу №5620 з реєстру складських документів ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" вбачається, що станом на 14 год. 30 хв. 21.09.2012 ТОВ "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" зберігало на ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" зерно згідно договору складського зберігання від 05.07.2012 №3, найменування зерна: насіння ріпаку І класу, фізична вага 717049 кг., термін зберігання на складі - до 31.05.2013 року.

Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "ДПЗКУ" "Дубенський комбінат хлібопродуктів" не повернуто позивачу із зберігання зерно.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору складського зберігання зерна №3 від 05.07.2012 в частині відвантаження на вимогу позивача ріпака вагою 717 049,00 кг., позивачем заявлено до ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "ДПЗКУ" "Дубенський комбінат хлібопродуктів" вимогу про зобов'язання відповідача відвантажити ріпак вагою 717049 кг відповідно до складської квитанції на зерно №228 від 07.09.2012, яке належить позивачу на праві власності.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 20.12.2016, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як підтверджено матеріалами справи між сторонами укладено договір складського зберігання зерна №3 від 05.07.2012, у відповідності до якого у відповідача на зберіганні, згідно із складською квитанцією на зерно №228 від 07.09.2012, перебувало передане позивачем насіння ріпаку першого класу урожаю 2012 року заліковою вагою 717049,00 кг.

За приписами ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно із ст. 957 Цивільного кодексу України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

У відповідності до ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

Статтею 938 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Статтею 32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Згідно із ст. 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Як встановлено судом, позивач листами №201 від 10.09.2012, №206 від 13.09.2012 просив відповідача відвантажити ріпак 1 класу в кількості 717 049,00 кг.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач відмовив у відвантаженні спірного ріпака, посилаючись на те, що даний ріпак знаходиться під арештом згідно постанови про приєднання речових доказів СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області від 04.09.2012.

У відповідності до статті 941 Цивільного кодексу України, за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

Приписами частини 1 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Частина 2 статті 184 Цивільного кодексу України визначає, що річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

У розумінні цивільного законодавства, індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивідуальними ознаками: єдині у своєму роді; відрізняються від інших кількома ознаками; вирізнені із загальної маси речей цього роду. Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов'язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Якщо річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Правове значення передбаченого в цій статті поділу речей проявляється в тому, що речі, визначені індивідуальними ознаками, є юридично незамінними, тому їх загибель (знищення) звільняє зобов'язану особу під передання їх управненій особі. Навпаки, загибель (знищення) речей, визначених родовими ознаками, за загальним правилом не звільняє боржника від обов'язку виконати своє зобов'язання, оскільки він не позбавлений можливості набути інші речі такої ж кількості та якості.

Насіння ріпаку вимірюються вагою числом та об'ємом, а це означає, що ріпак є юридично замінним згідно ч. 2 ст. 184 ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, насіння ріпку 1 класу, вказане у складській квитанції на зерно №228 (серія АФ №497007) від 07.09.2012, визначений родовими ознаками, властивими усім речам того ж роду та вимірюється вагою, тобто є замінним.

При цьому, у відповідності до п. 1.2. договору, сторони визначили, що зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання зерна за культурами і класами.

Як встановлено судом, згідно із складською квитанцією на зерно №228 (серія АФ №497007) від 07.09.2012 відповідач здійснював знеособлене зберігання насіння ріпаку першого класу урожаю 2012 року заліковою вагою 717 049,00 кг.

Також у судовому засіданні представниками позивача та відповідача підтверджено знеособлене зберігання зерна за складською квитанцією на зерно №228 від 07.09.2012 та договором №3 складського зберігання зерна від 05.07.2012.

Натомість, відповідачем в обґрунтування своїх посилань на те, що спірний ріпак є індивідуально визначеною річчю було надано лист вих. №66-03 від 25.05.2017 завідувача кафедри технології зберігання і переробки зерна Національного університету харчових технологій, д.т.н., проф. ОСОБА_11

У даному листі вказано, що спірний ріпак згідно складської квитанції на зерно №228 від 07.09.2012 серії АФ №497007 має ознаки, які його виокремлюють із маси однорідних речей, зокрема клас зерна, рік збирання урожаю, фізичні властивості - вологість, зернова домішка, сміттєва домішка, та хімічні показники - ерукова кислота до 2,0 %, глюкозинолати до 25 мкМоль/г.

Однак, до вказаного листа відповідачем не було надано документів в підтвердження того, що особа, якою здійснено відповідні висновки у листі вих. №66-03 від 25.05.2017 щодо особливостей спірного ріпака, володіє необхідними спеціальними знаннями та має відповідний рівень кваліфікації для надання відповідного висновку. За таких обставин, наданий відповідачем лист вих. №66-03 від 25.05.2017 не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, насіння ріпаку передане позивачем на зберігання відповідача згідно із складською квитанцією на зерно №228 від 07.09.2012 є майном, визначене родовими ознаками, тобто є замінним.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, відповідно до постанови про приєднання речових доказів від 04.09.2012, ріпак в кількості 1805243,5 кг., яким шляхом шахрайських дій заволодів ОСОБА_4 та в подальшому реалізований ФОП ОСОБА_3, був визначений речовим доказом по справі №7/176-12. Згідно із даною постановою насіння ріпаку вирішено залишити на зберіганні на території Філії ПАТ "ДПЗКУ" "Дубненський комбінат хлібопродуктів".

В подальшому, 11.09.2012 начальником СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області підполковником міліції І.М. Гай винесено постанову про визначення місця зберігання речових доказів, згідно якої було вирішено передати для зберігання голові СВК ім. Лесі Українки ОСОБА_14 158129 кг. ріпаку.

12.09.2012 начальником СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області підполковником міліції І.М. Гай винесені постанови про визначення місця зберігання речових доказів, згідно яких було вирішено передати для зберігання: голові СВК "Нива" ОСОБА_15 34775 кг. ріпаку; голові СФГ "Серпанок" ОСОБА_16 89130 кг. ріпаку; голові ФГ "Нива" ОСОБА_17 215109 кг. Ріпаку.

13.09.2012 начальником СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області підполковником міліції І.М. Гай винесені постанови про визначення місця зберігання речових доказів, згідно яких було вирішено передати для зберігання: голові ДП "Еліта" інституту сільського господарства Західного полісся НААН ОСОБА_8 82835 кг. ріпаку; голові ДП "Еліта" інституту сільського господарства Західного полісся НААН ОСОБА_8 244039 кг. ріпаку.

14.09.2012 начальником СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області підполковником міліції І.М. Гай винесені постанови про визначення місця зберігання речових доказів, згідно яких було вирішено передати для зберігання голові ТОВ ім. Маркіяна Шашкевича ОСОБА_20 917109 кг. ріпаку.

01.10.2012 начальником СВ Дубенського МВ УМВС України Рівненської області підполковником міліції І.М. Гай було винесено постанову про визначення місця зберігання речових доказів, згідно якої вирішено передати для зберігання голові СФГ "Шанс" ОСОБА_19 34417 кг. ріпаку.

У період вересень - жовтень 2012 року здійснено відповідне передання та переміщення ріпаку, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказами, накладними та актами - приймання передачі.

При цьому, вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.03.2014 по справі №559/2983/13-к скасовано ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19.08.2015. Як встановлено судом, на даний час, відповідно до ухвали Радивилівського районного суду Рівненської області від 18.02.2016 по справі №559/2983/13-к, провадження по кримінальній справі зупинено, ОСОБА_4 оголошено в розшук.

Відомості щодо повернення спірного ріпака від сільськогосподарських виробників на зберігання відповідачу після скасування вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області суду від 17 березня 2014 року в матеріалах справи відсутні.

З метою встановлення обставин щодо стану спірного зерна ріпаку, наявності чи відсутності його на зберіганні у сільгоспвиробників, у Здолбунівського районного суду Рівненської області судом була затребувана інформація щодо передачі на зберігання та повернення спірного ріпака за скасованим вироком у кримінальному провадженні №12013190040000714.

У листі від 12.05.2017 суддею Кушнір О.Г. Здолбунівського районного суду Рівненської області повідомлено, що відомості про передачу на зберігання та повернення спірного ріпака після скасування вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області суду від 17 березня 2014 року у матеріалах кримінального провадження відсутні. Також у вказаному листі зазначено, що у матеріалах справи наявна лише розписка голови ФГ "Лаванда-Лідаво", яка одержана Дубенським міськрайонним судом Рівненської області 03 липня 2014 року, про повернення вказаному господарству зерно ріпаку в кількості 30155 кг.

Жодних доказів, які б підтверджували повернення відповідачу на зберігання спірного ріпака суду не представлено. Зазначені відомості в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до статті 114 КПК України (чинного на час прийняття постанов слідчого про визначення місця зберігання речових доказів), постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

В силу приписів статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Положення статті 617 Цивільного кодексу України визначає дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

В силу приписів ч. 2 ст. 950 Цивільного кодексу України, професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України, ст. 205 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Як вже було встановлено судом передача спірного ріпака сільськогосподарським виробникам вчинялась позивачем на виконання постанов слідчого, які в силу, чинної на час прийняття постанов статті 114 КПК України, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

Зазначені обставини щодо передання та переміщення ріпаку від відповідача як зберігача до виробників такого ріпака не залежали безпосередньо від сторін договору зберігання.

З урахуванням наведеного, оскільки передача спірного ріпака сільськогосподарським виробникам вчинялась позивачем на виконання постанов слідчого, то відповідач був позбавлений можливості здійснювати виконання договору складського зберігання зерна №3 від 05.07.2012 та відповідно повернення позивачу насіння ріпака згідно із складською квитанцією на зерно №228 від 07.09.2012.

Фактичні дані щодо повернення від виробників спірного ріпаку на зберігання відповідачу у суд відсутні.

Обставин щодо наявності у відповідача на час укладення договору зберігання відомостей про порядок відчуження сільгоспвиробниками спірного ріпаку матеріали справи не містять.

Встановлені судом обставини свідчать про неможливість виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання в частині повернення переданої на зберігання речі (насіння ріпака вагою 717049,00 кг) та відсутність підстав для відповідальності за вибуття спірного ріпака із зберігання.

Крім того, як встановлено судом вище, позивачем заявлено вимогу про відвантаження позивачу ріпак вагою 717 049,00 кг відповідно до складської квитанції на зерно № 228 від 07.09.2012.

Згідно із складською квитанцією на зерно № 228 від 07.09.2012 на зберігання відповідачу було передано насіння ріпак першого класу урожаю 2012 року заліковою вагою 717 049,00 кг.

Відповідно до п. 12.2 розділу 12 ДСТУ 4966:2008 "Насіння ріпаку для промислового переробляння. Технічні умови" гарантійний термін придатності насіння ріпаку становить 2 роки.

Враховуючи специфічні властивості насіння ріпаку, поряд з нормами ЦК України, які регулюють загальні договірні відносини зі зберігання, нормами Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", необхідним також є врахування спеціальних положень вищезазначених ДСТУ 4966:2008, який передбачає, що гарантійний термін придатності насіння ріпаку становить 2 роки.

За таких обставини, заявляючи вимоги про відвантаження позивачу ріпаку вагою 717049,00 кг. позивач мав взяти до уваги специфічні властивості насіння ріпаку та положення ДСТУ 4966:2008 "Насіння ріпаку для промислового переробляння. Технічні умови" для обрання ефективного способу захисту своїх порушених прав.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним ".

Таким чином, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату .

Визначений позивачем предмет позову в повній мірі має забезпечувати захист його порушеного права.

При цьому, метою правосуддя є забезпечення ефективного поновлення порушеного права.

З урахування вищенаведеного, аналізуючи зміст заявлених позивачем вимог, можна дійти висновку, що позивач під час звернення до суду обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, що не спрямований на захист його прав.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені судом обставини, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, заявлені позивачем вимоги про зобов'язання відповідача повернути ріпак вагою 717049,00 кг відповідно до складської квитанції на зерно № 228 від 07.09.2012 не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії ПАТ "ДПЗКУ" "Дубненський комбінат хлібопродуктів" про зобов'язання відповідача відвантажити позивачу ріпак вагою 717 049,00 кг відповідно до складської квитанції на зерно № 228 від 07.09.2012, який належить позивачу на праві власності.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судовий збір, відповідно до ст. ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2017.

Суддя С.О. Турчин