Рішення

від 02.06.2017 по справі 925/328/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2017 р. Справа № 925/328/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - керівник;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІ Україна" до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 215 880,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 215 880,00 грн. боргу за укладеними між сторонами дистриб'юторським договором № 67 від 15.04.2013 та агентським договором № 08-/01-2016 від 01.01.2016.

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав повністю і просить їх задовольнити.

Представник відповідача на засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, заперечень проти позову суду не подано.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами та на підставі ст. 75 ГПК України.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача і дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:

За доводами позивача, 15.04.2013 року між ТОВ "Доше" (яке змінило назву на ТОВ "ПВІ Україна" (а.с. 33) та фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 укладено дистриб'юторський договір № 67 (а.с. 62), у відповідності до умов якого позивач, як Постачальник товару, зобов'язується поставляти відповідачу, як Дистриб'ютору, премікси, корми та концентрати виробництва Постачальника, а Дистриб'ютор повинен прийняти товар, оплатити його та здійснювати подальше розповсюдження певного асортименту товару виключно на визначеній території та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 14.1 цей договір набирає юридичної сили з моменту його підписання та скріплення печатками та/або підписами Сторін і діє до 31.12.2014.

На виконання умов даного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 303 741,60 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000285 від 25.11.2014 року (а.с. 12). Накладна містить посилання на договір № 67 від 15.04.2013.

Доставку товару здійснено на підставі товарно-транспортної накладної № 25/285 від 25.11.2014 (а.с. 13).

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав.

Згідно п. 8.1. договору, поставка товару здійснюється на умовах 100% передоплати, однак за домовленістю сторін порядок розрахунків за поставлений товар може бути змінений на після оплату, але не більше ніж на 30 календарних днів з моменту поставки товару.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір містить елементи договору поставки. У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За доводами позивача, відповідач сплатив за отриманий по накладній товар лише 90 861,60 грн., а в подальшому 12.11.2015 відповідач ще сплатив 5 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 67 від 15.04.2013 становить 207 880,00 грн. (303 741,60- 90 861,60-5 000,00 )

Доказів про проведення розрахунку у більшій сумі відповідач суду не надав.

Вказану суму боргу відповідач підтверджує у складеному обома сторонами акті звірки розрахунків за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (а.с. 15).

Також 01.01.2016 між сторонами у справі було укладено агентський договір № 08-/01-2016 (а.с. 16-18) у відповідності до якого Агент (відповідач по справі) зобов'язався надати послуги, а Принципал (позивач по справі) зобов'язався оплатити Агентові за надані послуги з дотриманням порядку, строків та умов, визначених цим договором ( п. 1.1. агентського договору).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.297 Господарського кодексу України встановлено що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Згідно розділу 2 агентського договору між сторонами відповідач надає позивачу, зокрема, такі послуги: технологічний супровід клієнтів із наданням їм консультацій; розроблення рецептури годівлі сільськогосподарських тварин; виїзд на господарства клієнтів для оцінки і діагностики окремих ситуацій на місці; аналіз ринків, учасником яких є позивача; пошук клієнтів для реалізації продукції позивача та ін.

За своїм правовим змістом агентський договір між сторонами від 01.01.2016 також є договором доручення та відповідає ст. 1000-1003 ЦК України. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, в т.ч. з договорів та інших правочинів.

Статтею 193 Господарського кодексу України яка повністю кореспондується із статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193 ГК України).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами погоджено, що агентський договір діє до 31 березня 2016 року (п. 6.1 договору), а додатковою угодою від 04.05.2016 його строк продовжено до 31.12.2016 року (а.с. 19).

01.01.2016 між сторонами у справі було укладено угоду про зарахування передоплати (а.с. 20,21) у відповідності до якої, підтверджуючи попередні домовленості Сторін та враховуючи укладені попередньо Агентський договір № 08-/01-2016 з додатковими договорами та доповненнями, позивач-Принципал виплатив Агенту-відповідачу за надання агентських послуг передоплату в розмірі 10 000 (десять тисяч гривень), яку було зараховано в рахунок надання агентських послуг, що будуть надаватись згідно усіх укладених чи продовжених договорів між Принципалом та Агентом до повного взаєморозрахунку. Починаючи з лютого місяця 2016 року позивач має право зменшувати розмір виплаченої відповідачу передоплати на одну тисячу гривень щомісячно шляхом зменшення виплати агентської винагороди, що належить Агенту-відповідачу згідно взаємно узгодженого з Принципалом-позивачем акту виконаних робіт.

Відповідачем було виставлено позивачу для оплати рахунок - фактуру № 1 від 31.01.2016 (а.с. 22) на загальну суму 14 370,37 грн. з них: 4 370,37 грн. за надання агентських послуг згідно акту виконаних робіт від 31.01.2016 та 10 000,00 грн. передоплати за надання агентських послуг.

15.02.2016 позивачем було перераховано відповідачу 14 370,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 666 (а.с. 23) з посиланням на рахунок - фактуру № 1 від 31.01.2016.

За твердженням позивача, відповідачем було надано агентські послуги на суму 4370,37 грн., що підтверджується актом наданих послуг № 1 від 31.01.2016 (а.с. 84).

З решти суми (передоплата 10 000,00 грн.) за доводами позивача відповідачем було відпрацьовано лише 2000,00 грн.

У справі маються акти відповідача № 1 від 29.02.2016 на суму винагороди відповідача у розмірі 4 183,55 (а.с. 85), № 3 від 31.03.2016 на суму 3986,37 грн. (а.с. 86), № 4 від 30.04.2016 на суму 3562,57 (а.с. 87).

За доводами позивача, з цих коштів по 1 000,00 грн. вирахувано для зменшення з 10000,00 грн. передоплати за надання агентських послуг, а решта вже фактично виплачена відповідачу, що відображено у акті звіряння розрахунків за період з 01.01.16 по 31.01.2017. Однак з цього акту вбачається, що в рахунок зменшення 10 000,00 грн. позивач зарахував не 2000,00 грн., а 2719,43 грн. Так, по акту № 1 від 30.06.2016 з винагородою відповідачу у розмірі 2383,86 (а.с. 89) позивач в акті звірки (а.с. 83) обліковує лише 1664,43 грн. як фактично виплачені кошти відповідачу. Тобто, решта цієї суми 719,43 грн. (2383,86-1664,43) була знята за рахунок передоплати за надання агентських послуг (з 10000,00 грн.).

Заперечень проти недостовірності таких доводів позивача відповідач суду не надав.

Отже, на час вирішення спору відповідач не надав доказів освоєння ним всієї суми передоплати у розмірі 10 000,00 грн. в межах строку дії договору. Матеріалами справи підтверджується використання лише 2719,43 грн. Тому залишок невикористаної передоплати становить 7 280,57 грн. (10000-2719,43).

Агентським договором прямо не передбачено умови про повернення відповідачем невикористаної передоплати за договором. Строк дії договору між сторонами закінчився 31.12.2016.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до ст. 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Суд вважає, що застосування аналогії в даному випадку є допустимим, оскільки наслідки не передання товару і ненадання послуги на повну суму отриманої передоплати, є подібними відносинами.

Позивач обрав своїм способом захисту стягнення передоплати за ненадані відповідачем послуги по агентському договору № 08-/01-2016 від 01.01.2016, що є правом позивача.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами та заперечень проти позову відповідач суду не надав. З цих підстав до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 207 880,00 грн. боргу за товар по дистриб'юторському договору № 67 від 15.04.2013 та 7 280,57 грн. на повернення залишку передоплати по агентському договору № 08-/01-2016 від 01.01.2016, а всього - 215 160,57 грн.

В решті вимог у позові слід відмовити за недоведеністю правомірності стягнення.

На підставі ст. 49 ГПК України, враховуючи вину відповідач у виникненні спору, з відповідача на користь позивача також слід стягнути 3 238,20 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, Черкаська область Чорнобаївський район, 19956 с. Коврай, вул. Леніна, 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПВІ Україна" (ідентифікаційний код 35325569, Черкаська область, м. Умань, вул. Вокзальна,4-А) -- 215 160,57 грн. основного боргу за дистриб'юторським договором № 67 від 15.04.2013 і за агентським договором № 08-/01-2016 від 01.01.2016 та 3 238,20 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 07 червня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських