Ухвала

від 24.04.2017 по справі 308/2332/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2332/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24.04.2017 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , представника ПП «АВС-СЕРВІС» адвоката ОСОБА_5 , представника Ужгородської міської ради ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали апеляційного провадження № 11-сс/777/162/17 за апеляційною скаргою прокурора Ужгородської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2017.

09.03.2017 слідчий СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду з погодженим прокурором клопотанням, в якому просив:

1) накласти арешт на належний Ужгородській міській раді об`єкт нерухомості навіс літ. «Б» площею 168 кв.м, в м. Ужгороді, по вул. «Богомольца» (Богомольця),39, який перебуває у користуванні ПП «АВС-Сервіс»;

2) заборонити проводити будь-які ремонтні роботи чи реконструкції, розпоряджатись, використовувати, відчужувати, проводити будь-які нотаріальні дії щодо вказаного об`єкта нерухомості.

Клопотання обґрунтовано тим, що СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12017070030000627, відомості про яке 06.03.2017 внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.366 КК України.

Службові особи ПП «АВС-Сервіс» з метою отримати право власності на нерухоме комунальне майно та земельну ділянку територіальної громади площею 1,1649 га в м. Ужгороді, по вул. «Богомольца», 39, підробили офіційні документи.

14.11.2016 департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (далі департамент) проведено конкурс на право оренди комунального майна навісу літ. «Б» площею 168 кв. м в м.Ужгород, по вул. Богомольця,39.

За результатами проведеного конкурсу право на оренду вказаного комунального майна надано ПП «АВС-Сервіс», як єдиному учаснику, про що складено відповідний протокол комісії № 2.

21.11.2016 між департаментом та ПП «АВС-СЕРВІС» укладено договір оренди вказаного навісу строком з 21.11.2016 до 20.11.2021, посвідчений «приватним Ужгородського міського нотаріального округу» ОСОБА_9 за № 2290.

24.11.2016 ПП «АВС-СЕРВІС» звернулося до Ужгородської міської ради з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо земельної ділянки для будівництва та обслуговування споруд іншого громадського призначення (землі житлової забудови) загальною площею 1,1649 га, розташованої по вул. Богомольця, 39, з подальшою передачею в оренду.

Згідно рішення № 525 від 22.12.2016 Ужгородська міська рада надала ПП «АВС-СЕРВІС» дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки загальною площею 1,1649 га, хоча площа «начебто нерухомого майна становить менше 1 % площі земельної ділянки, щодо якої вчиняються дії з оформлення права власності».

Майно за вказаною адресою є виробничою базою та належить КП «Ужгородтеплокомуненерго», яке перебуває у стадії банкрутства.

У відповідності до відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що були внесені за заявою арбітражного керуючого ОСОБА_10 від 04.01.2003 б/н, реєстраційні номери записів № 3891699 та № 3951378, на все майно КП «Ужгородтеплокомуненерго» накладено арешт в рамках провадження «про банкрутству».

Реєстрація права власності проведена з порушенням встановленого порядку, оскільки майно за вказаною адресою належить КП «Ужгородтеплокомуненерго» та арештовано.

Водночас реєстрація, як зазначено в Державному реєстрі нерухомого майна, відбулася реєстратором на підставі двох листів: Ужгородської міської ради від 16.11.2016 та Регіонального відділення ФДМУ від 13.10.2016.

Оскільки «приміщення» навіс літ. «Б» площею 168 кв.м в м. Ужгород, по вул. Богомольця, 39 «визнаний» речовим доказом у кримінальному провадженні і для забезпечення проведення експертизи необхідно зберегти об`єкт, заборонити проведення будь-яких ремонтних робіт чи реконструкцій, проведення подальшої перереєстрації навісу на третіх осіб, з метою встановлення винних у вчиненні кримінального правопорушення осіб та попередження негативних наслідків у ході досудового розслідування, слідчий просить задовольнити клопотання про арешт вказаного у клопотанні майна з метою заборони проведення будь-яких дій із вказаним об`єктом нерухомості.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2017 у задоволенні вказаного клопотання слідчого відмовлено з наступним її обґрунтуванням.

З матеріалів клопотання не вбачається, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Слідчим до клопотання не долучено жодних доказів на підтвердження того, що майно навіс літ. «Б» площею 168 кв.м, що розташований за адресою: м. Ужгород, вул. «Богомольца», 39 визнане речовим доказом у межах кримінального провадження.

У порушення вимог ст.ст. 170,171 КПК України в клопотанні слідчого відсутнє обґрунтування необхідності арешту майна, не конкретизовано підставу та мету накладення арешту, з урахуванням того, що до клопотання не долучено доказів, що вказане майно визнане речовим доказом.

Клопотання не містить зазначення документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном.

Також слідчим суддею зазначено, що слідчим не доведено наявність ризиків визначених у абзаці 2 ч.1 ст.170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце.

Слідчий на виконання вимог ст.173 КПК України не довів слідчому судді необхідності арешту вказаного майна та не обґрунтував значення останнього, як речового доказу, що це майно Ужгородська міська рада або ПП «АВС-Сервіс» можуть приховати, пошкодити, знищити, втратити, передати, відчужити.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вказану ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2017 і постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого і накласти арешт на об`єкт нерухомості навіс літ. «Б» площею 168 кв.м, в м. Ужгород, по вул. «Богомольца» (Богомольця),39, належний Ужгородській міській раді, перебуває у «користування» ПП «АВС-Сервіс» та заборонити проводити будь-які ремонтні роботи чи реконструкції, розпоряджатись, використовувати, відчужувати, проводити будь-які нотаріальні дії щодо вказаного об`єкта нерухомості.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що «судом» (слідчим суддею) безпідставно вказано в ухвалі про недотримання слідчим вимог ст.98 «КК» України та про інші недоліки.

Під час розгляду клопотання слідчого представник Ужгородської міської ради на запитання прокурора не міг відповісти, яким чином вплине на господарську діяльність ПП «АВС-Сервіс» накладення арешту на майно у вигляді заборони його відчужувати.

У поданому клопотанні вказано, що постановою слідчого від 07.03.2017 зазначене майно визнано речовим доказом, надано копії витягів від державного реєстратора про власника майна, за клопотанням прокурора слідчим суддею долучено постанови про призначення будівельно-технічної експертизи вищевказаного навісу для підтвердження чи спростування належності майна до нерухомості, яка підлягає окремій державній реєстрації. Призначена будівельно-технічна експертиза на даний час триває.

Заслухавши доповідь судді, доводи представників ПП «АВС-СЕРВІС» та Ужгородської міської ради, які просили залишити без змін оскаржену ухвалу слідчого судді, як законну і обґрунтовану, перевіривши та обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів визнає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Всупереч вимог ст.ст.170,171 КПК України в клопотанні слідчого відсутнє достатнє обґрунтування необхідності арешту даного конкретного майна, не конкретизовано підстав та мети накладення арешту на вказаний об`єкт нерухомості.

У матеріалах клопотання, наданих слідчому судді, відсутня постанова про визнання об`єкта нерухомості речовим доказом та документи, які підтверджують право власності на майно, а клопотання про арешт майна не містить об`єктивних даних, які вказували б на відповідність даного об`єкта критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.

Таку постанову не надано під час розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При постановленні ухвали, що оскаржено в апеляційному порядку, слідчим суддею вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримано.

Зі змісту клопотання, матеріалів провадження, як і доводів, висловлених слідчим у суді першої інстанції, вбачається, що органом досудового розслідування, ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду не доведено, що об`єкт нерухомості навіс літ. «Б» площею 168.0 кв.м, що розташований в м. Ужгород, по вул. Богомольця,39 має значення речового доказу в даному кримінальному провадженні, підпадає під критерії, визначені в ст.98 КПК України, зокрема: не обґрунтовано в достатній мірі, що вказаний навіс є знаряддям/засобом вчинення кримінального правопорушення, які саме сліди кримінального правопорушення навіс на собі зберіг, і які інші відомості можна отримати за його допомогою, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, крім тих, що вже були отримані під час проведення його огляду.

Статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Апеляційний суд визнає, що органом досудового слідства не доведено й існування ризиків, визначених у абзаці другому ч.1 ст.170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.

Крім того, не містять матеріали провадження й будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на вказане майно.

Слідчим суддею, з дотриманням вимог ст.ст. 132,173 КПК України вказані обставини в їх сукупності враховано й дана їм належна правова оцінка.

Колегія суддів визнає, що існує можливість без накладення арешту на вказаний об`єкт нерухомості провести всі слідчі дії під час досудового слідства та судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Отже, переглядаючи оскаржене судове рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження.

Керуючись ст.ст. 172,404,405,407,418,419,422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2017 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч.4 ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: