Рішення

від 08.06.2017 по справі 927/387/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

08.06.2017 р. Справа № 927/387/17.

Позивач за первісним позовом: заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Менської міської ради, вул. Титаренка Сергія, 7, м. Мена Чернігівської області, 15600.

Відповідач за первісним позовом: Приватне акціонерне товариство Корпорація Інтерагросистема , вул. Гастелло, 4, м. Мена Чернігівської області, 15600.

Предмет спору: Про стягнення 50 595,35 грн.

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства Корпорація Інтерагросистема , вул. Гастелло, 4, м. Мена Чернігівської області, 15600.

Відповідач за зустрічним позовом: Менська міська рада, вул. Титаренка Сергія, 7, м. Мена Чернігівської області, 15600.

Предмет спору: Про визнання недійсним договору та стягнення 60 000 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) : ОСОБА_1, довіреність № 329/04-11 від 06.03.2017 р., 08.06.2017 р. не з'явилась.

Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) : ОСОБА_2, довіреність №016 від 01.06.2016 р., ОСОБА_3, довіреність №017 від 11.01.2017 р.

В розгляді справи приймала участь прокурор відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_4

СУТЬ СПОРУ:

Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Менської міської ради (далі - Міська рада) заявлено позов до ПАТ Корпорація Інтерагросистема (далі - Товариство) про стягнення 50595,35 грн., з яких: 40000 грн. боргу, 1953,82 інфляційних втрат, 4192,35 грн. пені, 449,18 грн. 3% річних, 4000 грн. штрафу. Позов обґрунтовано порушенням Товариством умов договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена.

Після порушення провадження у справі та до початку розгляду справи по суті Товариством подано зустрічний позов до Міської ради, у якому ставиться питання про визнання недійсним Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена від 16 серпня 2016 року, укладеного між Міською радою та Товариством; та стягнення з Міської ради 60000,00 грн., що були внесені Товариством на виконання умов Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена від 16 серпня 2016 року.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що договір між сторонами укладено внаслідок помилки, яка має істотне значення, а саме земельна ділянка, на якій розташовано об'єкт будівництва, знаходиться поза межами міста Мена, а тому на будівництво цього об'єкту не розповсюджується дія Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена та ч. 2 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . Додаткові обґрунтування зустрічного позову викладені Товариством у письмових поясненнях від 25.05.2017 р. та від від 31.05.2017 р. у яких,зокрема, вказано, що сторони (як мінімум одна із сторін - забудовник), базуючись на розміщеному на офіційному сайті міської ради генеральному плані міста, добросовісно вважали, що об'єкт забудови знаходиться в межах м. Мена.

Ухвалою суду від 25.05.2017 року зустрічний позов Товариства прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

Відповідач за первісним позовом його не визнав. Вважає укладений договір таким, що суперечить нормам чинного законодавства та Положенню про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена.

Відповідач за зустрічним позовом його не визнав. На думку Міської ради, заявляючи зустрічний позов Товариство намагається уникнути та/або обійти процедуру сплати пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена.

Наявність чи відсутність підстав для визнання договору недійсним, стягнення з Товариства заборгованості, штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних стали причиною виникнення спору між сторонами.

Як встановлено ч.1,3 та 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ст.2, 29 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Менська міська рада є органом місцевого самоврядування, зареєстрована у якості юридичної особи.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 3 статті 16 Закону Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Обґрунтовуючи позов заступник прокурора посилається на те, що несплата Товариством пайового внеску призводить до несвоєчасного та неповного надходження коштів до місцевого бюджету, що унеможливлює виконання органом місцовего самоврядування взятих на себе зобов'язань перед територіальною громадою міста та порушує інтереси як держави, так і громадян - членів територіальної громади. Позивач не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості що свідчить про його бездіяльність.

Листом від 28.03.2017 р. прокурор повідомив міську раду, що на виконання приписів ст..23 Закону України Про прокуратуру прокуратурою області в інтересах держави в особі Міської ради підготовлено позовну заяву з вимогою про стягнення з Товариства 50595,35 грн. та про те, що позов буде направлено до Господарського суду Чернігівської області.

З урахуванням цього прокурор правомірно, у відповідності до вимог ч.3 ст.2, ч.2 ст.29 ГПК України, звернувся до суду з позовною заявою і після прийняття судом позовної заяви набув статусу позивача.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

16.08.2016 р. між сторонами укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена (далі - Договір) предметом якого є пайова участь Товариства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, яка полягає у відрахуванні замовником визначеної цим договором суми коштів (пайового внеску) до цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, у зв'язку з здійсненням ним будівництва: добудова навісу складу (незавершене будівництво завода глубокой переработки картофеля производительностью 2000 кг/час выполненного про проекту института Черниговагропроект заказ 21-179 от 1998 г. під встановлення технологічної лінії виробництва картоплі ФРІ по вул. Індустріальна, №17 в м. Мена Чернігівської області.

Відповідно до п.1.2, 2.2, 3.5 Договору Товариство зобов'язалося здійснити пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена та переказати на рахунок цільового фонду Міської ради грошові кошти на пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена у розмірі, встановленому в розділі 2 даного Договору.

Розмір пайового внеску Замовника становить 8 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами (якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на підставі експертної оцінки проведеної у відповідності до діючого законодавства) помноженої на коефіцієнт 0,8 та складає 730707 грн.

Товариство зобов'язалося сплатити пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена частками, з урахуванням індексу інфляції, відповідно до графіка, що додається до договору і є його невід'ємною частиною (додаток 2), а саме:

-на протязі 10 календарних днів з дня підписання цього договору - 60000 грн.;

- до 01 листопада 2016 р. - 40000 грн.;

- до 20 липня 2017 р. - 315353 грн.;

- до 20 липня 2018 р. - 315 354 грн.

Як встановлено п.5.1, 5.2 Договору він набирає чинності після підписання його сторонами і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Представниками сторін укладено додатки до Договору:

-№1 яким визначено розмір пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена - 730707 грн.;

№2 яким встановлено графік сплати частинами пайового внеску Товариства у створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена:

-на протязі 10 календарних днів з дня підписання Договору - 60000 грн.;

- до 01 листопада 2016 р. - 40000 грн.;

- до 20 липня 2017 р. - 315353 грн.;

- до 20 липня 2018 р. - 315 354 грн.

Договір виконується сторонами, що підтверджується платіжним дорученням №169 від 19.08.2016 р. за яким Товариство сплатило Міській раді 60000 грн. з призначенням платежу: пайовий внесок замовника у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена згідно договору від 16.08.2016 р.

Міською радою направлялись на адресу Товариства претензії від 17.03.2017 р. та від 29.11.2016 р. про сплату боргу, штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат на які відповіді не було надано.

На час розгляду справи у суді Товариство борг не сплатило.

Як встановлено п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.627, ст.629 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У Договорі сторонами узгоджено строк сплати Товариством пайового внеску у розмірі 40000 грн. до 01.11.2016 р. Товариством вказане зобов'язання не виконано, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу.

Позивачем нараховано пеню за період з 01.11.2016 р. по 17.03.2017 р. у сумі 4192,35 грн. та штраф у розмірі 4000 грн.

У пунктах 6.1, 6.2 Договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної сплати пайового внеску (його частини) та порушень графіку сплати пайового внеску Товариство перераховує Міській раді пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми несвоєчасно сплаченого пайового внеску (його частини згідно графіку) за кожен день прострочення сплати.

В разі несвоєчасної сплати Товариство пайового внеску (його частини) та порушень графіку сплати пайового внеску (його частини) більше ніж на 30 календарних днів (пайовий внесок/ його частина/ сплачена більш ніж через 30 календарних днів з дня/ терміну/ сплати зазначеного в графіку) Товариство, крім сплати пені, встановленої п.6.1 даного договору, сплачує штраф в сумі 10% від суми несвоєчасно сплаченого пайового внеску (його частини згідно графіку).

За приписами ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Заявлений до стягнення розмір штрафу за прострочення в сплаті пайового внеску більш ніж на 30 календарних днів та пені за період з 01.11.2016 р. по 17.03.2017 р. відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору, а тому підлягає стягненню на користь Міської ради.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник , який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений у розрахунку Міської ради розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат за період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р., 3% річних за період з 01.11.2016 р. по 17.03.2017 р. суд встановив, що цей розрахунок відповідає умовам договору та чинного законодавства, а тому на користь Міської ради необхідно стягнути 449,18 грн. 3% річних та 1953,82 інфляційних втрат.

На підставі викладеного позовні вимоги за первісним позовом судом задовольняються повністю.

При вирішенні зустрічного позову судом враховано таке.

Відповідно до ч.1-3, 5 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Рішенням 39 сесії 6 скликання Менської міської ради від 18.09.2014 р. затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена (далі - Положення) згідно з п.1.3 якого дія цього Положення поширюється на всіх замовників, які здійснюють будівництво на території м. Мена, за винятком тих, що перелічені у п.1.6 цього Положення.

Обгрунтовуючи зустрічний позов Товариство зазначає, що об'єкт забудови розташований на земельній ділянці площею 2,32 га, поштова адреса м. Мена, вул. Індустріальна,17, знаходиться поза межами м. Мена, затвердженими постановою Верховної Ради України від 11.07.2001 р. (інші межі не затверджувались), а відтак, на забудову цієї земельної ділянки не розповсюджуються дія ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та відповідні пункти Положення. Сторони (як мінімум одна із сторін - забудовник), базуючись на розміщеному на офіційному сайті міської ради генеральному плані міста, добросовісно вважали, що об'єкт забудови знаходиться в межах м. Мена. Правовою підставою для визнання договору недійсним Товариство, зокрема, зазначено ч.1 ст.229 ЦК України.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За судовою практикою правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (п.19 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства (п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарський договорів) недійсними .

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно трапилась і що вона має істотне значення.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з мотивів, визначених статтею 229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 р. у справі №6-1587цс16.

Судом встановлено, що 21.06.2007 р. між Менською райдержадміністрацією (Орендодавець) та Товариством (Орендар) укладено договір оренди землі за умовами якого Товариство прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,3200 га, яка знаходиться на території Менської міської ради за межами населеного пункту. Договір укладено строком на 49 років. Договір зареєстрований у Менському районному відділі ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.06.2007 р. за №040784400283.

За актом передачі землі у оренду від 21.06.2007 р. Товариство в оренду терміном з 21.06.2007 р. до 21.06.2056 р. земельну ділянку загальною площею 2,32 га, в тому числі під забудовою 0,4297 га, під дворами 1,8903 га, номер земельної ділянки 7423010100:03:000:0504.

05.07.2007 р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 21.06.2007 р. якою внесено зміни до договору щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розміру орендної плати, розміру пені у разі несплати у встановлені строки орендної плати.

Вказаним договором оренди землі підтверджується, що ще з дати його укладення, тобто з 21.06.2007 р.,Товариство знало про те, що отримана ним у оренду земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. І якщо укладаючи Договір з Міською радою Товариство, внаслідок власного недбальства, не перевірило місцезнаходження земельної ділянки на якій здійснювало будівництво, то це не є підставою для визнання цього Договору недійсним.

Листом від 08.06.2016 р. №42 Товариство звернулося до Міської ради з клопотанням про: 1. по-можливості знизити відсоток пайової участі підприємства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, який обраховується від загальної кошторисної вартості об'єкту, що підлягає введенню; 2. провести розстрочення оплати пайової участі підприємства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, на термін три роки, з оплатою внесків частинами. При цьому передбачити, що перший внесок (за 2016рік) може бути внесено грошовими коштами у розмірі 60 тис. грн. вже ближчим часом, а наступні внески вноситимуться не пізніше грудня 2017 та грудня 2018 років рівними частинами.

Протоколом № 15 засідання постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, бюджету, соціального захисту та підприємництва від 20.07.2016року присутні члени комісії слухали звернення заступника генерального директора з юридичних питань Товариства ОСОБА_2 про зниження по можливості відсотка пайової участі підприємства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена та розстрочення суми платежу пайової участі і вирішили: примінити коефіцієнт - 0,8; більшістю голосів вирішили виключити із розрахунку інженерні споруди, включаючи резервуар на суму - 1980,593 тис. грн. Таким чином алгоритм розрахунку плати пайової участі складає: 11417303,00х0,8х8%-0=730707 грн. Розстрочення платежу провести наступним чином: перший платіж - 60,0 тис. грн. в 10 денний термін після підписання договору.

Вказані докази підтверджують, що при укладенні Договору сторони не помилялись щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін. Товариство бажало прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена.

Отже, волевиявлення сторін Договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а сам Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Розглянувши звернення Товариства про присвоєння поштових адрес земельним ділянкам Міська рада рішенням від 26.01.2017року № 5 вирішила присвоїти земельній ділянці, кадастровий номер 7423010100:03:000:0504, за зверненням ПАТ Корпорація Інтерагросистема , наступну поштову адресу - Чернігівська область, місто Мена, вулиця Індустріальна, № 17.

В декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності, підписаного генеральним директором Товариства, зареєстрованого Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області 07.02.2017 р., зазначено, що об'єкт знаходиться по вул.. Індустріальна,17 м. Мена.

В містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки від 01.02.2017 р. №06-14/1, які видані сектором містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та будівництва Менської райдержадміністрації, також зазначено адресу будівництва або місце розташування об'єкта: м. Мена, вул.. Індустріальна,17.

В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно станом на 24.05.2017 р. наявна актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права номер запису про інше речове право: 10490215 об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 7423010100:03:000:0504, площа 2.32 га., адреса: Чернігівська область, м. Мена, вул. Індустріальна, 17, розташована на території Менської міської ради.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відомості з Державного реєстру прав про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 7423010100:03:000:0504 розташована та території Міської ради не скасовані в установленому законом порядку, є достовірними відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому приймаються судом як належний та допустимий доказ на підтвердження заперечень зустрічного позову.

Додані Товариством до клопотання від 08.06.2017 р. копія (роздруківка) генерального плану м. Мена з офіційного веб-сайту Міської ради, копія (роздруківка) з публічної кадастрової карти України з позначенням меж м.Мена відомостей з Державного реєстру прав не спростовують і до уваги судом не приймаються.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Товариством не доведено укладення спірного Договору під впливом помилки, що має істотне значення, а тому у зустрічному позові судом відмовлено повністю.

Судові витрати у справі за первісним та зустрічним позовом покладаються на Товариство відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити повністю і стягнути з Приватного акціонерного товариства Корпорація Інтерагросистема , вул. Гастелло, 4, м. Мена Чернігівської області, код ЄДРПОУ 24839440, (р/р 26003456325 ПАТ ОСОБА_5 Аваль ), на користь Менської міської ради, вул. Титаренка Сергія, 7, м. Мена Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04061777, (р/р 31515921700277 в ГДКСУ у Чернігівській області), 40 000 грн. боргу, 1 953,82 грн. інфляційних втрат, 4 192,35 грн. пені, 449,18 грн. 3% річних та 4000 грн. штрафу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Корпорація Інтерагросистема , вул. Гастелло, 4, м. Мена Чернігівської області, код ЄДРПОУ 24839440, (р/р 26003456325 ПАТ ОСОБА_5 Аваль ), на користь прокуратури Чернігівської області, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, код 02910114, 1 600 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У зустрічному позові про визнання недійсним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена від 16.08.2016 р., укладеного між Менською міською радою та Приватним акціонерним товариством Корпорація Інтерагросистема ; про стягнення з Менської міської ради 60 000 грн. відмовити повністю.

Повне рішення складено 09.06.2017 р.

Суддя Ю.В. Федоренко