Постанова

від 06.03.2018 по справі 927/387/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/387/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"

на рішення Господарського суду Чернігівської області (суддя - Федоренко Ю.В.) від 08.06.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - В.О. Зеленін, судді: Б.О. Ткаченко, С.А. Пашкіна) від 17.07.2017

за первісним позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Менської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"

про стягнення 50 595 грн. 35 коп.

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"

до Менської міської ради

про визнання недійсним договору та стягнення 60 000 грн. 00 коп.

Учасники справи:

представник прокурора - Паршутіна Ю.А.

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - Заїка В.М.

Короткий зміст позовних вимог

1. 14.04.2017 Заступник прокурора Чернігівської області (далі - Прокурор) подав в інтересах держави в особі Менської міської ради (далі - Позивач) позовну заяву про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" (далі - Відповідач) 50 595 грн. 35 коп.

2. Позовна заява мотивована тим, що спірна сума вимог складається із заборгованості Відповідача перед місцевим бюджетом щодо сплати пайового внеску за укладеним між сторонами договором від 16.08.2016 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена, а також нарахованих на цю заборгованість відповідно до умов договору та норм законодавства інфляційних втрат, пені, 3 % річних та 10 % штрафу.

3. 24.05.2017 Відповідач подав зустрічну позовну заяву , в якій просив визнати недійсним договір від 16.08.2016 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена, укладений між Позивачем та Відповідачем, та стягнути з Позивача 60 000 грн. 00 коп. що були внесені Відповідачем на виконання умов цього договору.

4. Зустрічна позовна заява мотивована тим, спірний договір укладений безпідставно через те, що на нього не розповсюджуються вимоги Положення Менської міської ради "Про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена" і норма частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Так, в процесі здачі Відповідачем в експлуатацію об'єкту будівництва з'ясувалось, що орендована Відповідачем земельна ділянка, на якій розташований об'єкт, у зв'язку із будівництвом якого Відповідача зобов'язали укласти спірний договір, як замовника, що має намір забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, знаходиться поза межами міста Мена. За цих підстав Відповідач, не заперечуючи факту внесення 60 000 грн. 00 коп. на виконання вказаного договору, вважає, що відсутні підстави для внесення відповідного пайового внеску.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. 08.06.2017 Господарський суд Чернігівської області вирішив первісний позов задовольнити повністю: стягнути з Відповідача на користь Позивача 40 000 грн. 00 коп. боргу, 1953 грн. 82 коп. інфляційних втрат, 4 129 грн. 35 пені, 449 грн. 18 коп. 3 % річних та 4 000 грн. 00 коп. штрафу; відмовити у зустрічному позові про визнання недійсним договору від 16.08.2016 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена, укладеного між Позивачем та Відповідачем, та про стягнення з Позивача 60 000 грн. 00 коп. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини виникнення у Відповідача заявленої до стягнення суми основної заборгованості в сумі 40 000 грн. 00 коп. по сплаті пайового внеску за укладеним між сторонами договором від 16.08.2016 підтверджується належними доказами, виходячи з умов вказаного договору, обставин часткової оплати внеску за цим договором та направлення Відповідачу претензій про сплату останнім суми боргу. Нарахування заявлених до стягнення суми пені, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу відповідає, за висновком суду, умовам зазначеного договору та вимогам законодавства, а розрахунки таких сум є правильними. В ході розгляду зустрічних позовних вимог, суд вказав, що правовою підставою звернення із вимогами про визнання недійсним договору є норми частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України, а матеріальною - помилка Відповідача щодо обставин укладення з Позивачем оспорюваного договору. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд вказав, що перед укладенням спірного договору Відповідачем був укладений 21.06.2007 договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, на якій був побудований та розташований об'єкт будівництва Відповідача, тобто з моменту укладення вказаного договору оренди земельної ділянки Відповідачу було відомо про межі та розташування відповідної земельної ділянки за межами населеного пункту, що не може свідчити про помилку Відповідача стосовно обставин, які існували на момент укладення у 2016 році оспорюваного договору. При цьому суд врахував обставини, встановлені на підставі доказів у справі: щодо вирішення за ініціативою Відповідача до укладення спірного договору питання про зменшення, по можливості, відсотка пайової участі Відповідача, у зв'язку із чим волевиявлення останнього на укладення спірної угоди було вільним, а сторони не помилялись стосовно прав, обов'язків, правової природи та обставин укладення договору. При вирішенні питання за зверненням Відповідача щодо поштових адрес для земельних ділянок та об'єкту експлуатації, суд вказав, що присвоєні адреси і земельної ділянки, і об'єкту нерухомості визначені в місті Мена.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 17.07.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 24.10.2017 Відповідач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Суди неповно з'ясували обставини, що передували укладенню спірного договору: оскаржувані судові рішення не містять прямої констатації, що саме об'єкт будівництва розташований на території населеного пункту, що є обов'язковою передумовою для укладення спірного договору та сплати внесків за таким договором. Тобто не з'ясовано місце розташування об'єкту будівництва та пов'язані з ним питання, з'ясування яких має значення для встановлення правової природи та характеру правовідносин сторін у процесі будівництва. При цьому скаржник зазначає, що у разі розташування об'єкту будівництва поза межами населеного пункту взаємовідносини між сторонами можуть бути врегульовані за іншими нормами законодавства, зокрема що стосуються здійснення добровільних пожертв. Враховуючи суму договору та просту письмову форму його укладення суди мали розглянути обставини нікчемності такої угоди, що зроблено не було. Судами неповно досліджено суб'єктивну сторону справи, оскільки не з'ясовано, чи стосувалась помилка мотивів укладення спірної угоди, чи юридичної природи такої угоди, а також не дослідили дії сторін, що передували укладенню спірного договору, а висновок судів про недбальство з боку Відповідача через неперевірку ним місцезнаходження земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво, є передчасним.

Позиція Прокурора, викладена у відзиві на касаційну скаргу

9. Прокурор погодився з позицією, наведеною судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях та вказав на правильне застосування цими судами норм матеріального і процесуального права на підставі наявних у справі доказів та згідно із встановленими судами обставинами справи, додавши, що додаткові підстави для визнання недійсним оспорюваного договору в порушення норм процесуального права заявлені лише на стадії касаційного оскарження. Суди ж першої та апеляційної інстанції з'ясували всі обставини, що мають значення для справи та були визначені та встановлені в ході розгляду справи.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстав для визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом помилки

10. Правовою підставою для укладення оспорюваного правочину стали норми частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до яких замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

11. Відповідачем оспорює договір від 16.08.2016 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена, як укладений під впливом помилки, з посиланням на статтю 229 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, у разі, якщо сторона правочину стверджує про помилку стосовно обставин, які мають істотне значення для вчинення договору, ця сторона має помилятись (помилка повинна мати місце) стосовно відповідних обставин на момент укладення оспорюваного правочину. У разі якщо сторона оспорюваного правочину до та на момент вчинення цього правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 ЦК України.

Підставою для вимог Відповідача про визнання недійсним оспорюваного правочину, а також підставою заперечення Відповідачем вимог Прокурора за первісним позовом щодо стягнення суми заборгованості за таким оспорюваним правочином визначена помилка Відповідача стосовно меж земельної ділянки, на якій Відповідачем планувалось будівництво.

Між тим, суди попередніх інстанцій встановили на підставі доказів у справі, а Відповідач не спростував обставини укладення 21.06.2007 між Менською райдержадміністрацією та Відповідачем договору оренди землі, на якій в подальшому Відповідачем був побудований об'єкт нерухомості. В пункті 1 цього договору вказано, що орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Менської міської ради за межами населеного пункту.

Отже суди дійшли правильного висновку про те, що з моменту укладення вказаного договору оренди земельної ділянки Відповідач був обізнаний щодо меж земельної ділянки, на якій він в подальшому планував будівництво, у зв'язку з чим, у свою чергу, був укладений спірний договір про пайову участь.

При цьому, касаційний суд враховує встановлені судами попередніх інстанцій обставини, що переданій в оренду Відповідачу земельній ділянці та побудованому ньому об'єкту будівництва була присвоєна адреса із розташуванням у місті Мена: місто Мена, вул. Індустральна 17.

У зв'язку із викладеним Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного договору про пайову участь на підставі частини 1 статті 229 ЦК України.

12. Через неспростування скаржником висновків судів попередніх інстанцій та доведеність матеріалами справи встановлених судами обставин наявності заборгованості з боку Відповідача зі сплати пайових внесків за укладеним між сторонами договором про пайову участь, Суд погоджується із правомірним та обґрунтованим висновком судів про задоволення первісного позову та стягнення з Відповідача заборгованості.

13. Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про існування підстав для стягнення заборгованості та інших передбачених договором про пайову участь та нормами законодавства нарахувань, а також про відмову у визнанні недійсним оспорюваного договору зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 3, 229, 627 Цивільного кодексу України, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

14. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 у справі № 927/387/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак