Постанова

від 17.07.2017 по справі 927/387/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа№ 927/387/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Пашкіної С.А.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

прокурора: Чумаченко А.А. за посвідченням;

від позивача за первісним позовом: не з'явився;

від відповідача за первісним позовом: Заїка В.Л. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017

у справі № 927/387/17 (головуючий суддя Федоренко Ю.В.)

За первісним позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Менської міської ради

до Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"

про стягнення 50 595,35 грн.

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема"

до Менської міської ради

про визнання недійсним договору та стягнення 60 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурор Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області із позовом в інтересах держави в особі Менської міської ради (далі - позивач за первісним позовом або Міська рада) до ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема" (далі - відповідач за первісним позовом або Товариство) про стягнення 50595,35 грн., з яких: 40000 грн. боргу за договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена від 16 серпня 2016 року, 1953,82 інфляційних втрат, 4192,35 грн. пені, 449,18 грн. 3% річних, 4000 грн. штрафу.

Заперечуючи проти позову Товариство подало зустрічний позов до Міської ради, у якому просило визнати недійсним Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена від 16 серпня 2016 року, укладений між Міською радою та Товариством; та стягнення з Міської ради 60000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017 у справі №927/387/17 первісний позов задоволено повністю і стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" на користь Менської міської ради 40 000 грн. боргу, 1953,82 грн. інфляційних втрат, 4192,35 грн. пені, 449,18 грн. 3% річних та 4000 грн. штрафу. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" на користь прокуратури Чернігівської області 1600 грн. судового збору. У зустрічному позові про визнання недійсним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена від 16.08.2016 р., укладеного між Менською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Корпорація "Інтерагросистема"; про стягнення з Менської міської ради 60 000 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду Приватне акціонерне товариство "Корпорація "Інтерагросистема" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вказане рішення Господарського суду Чернігівської області повністю, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки земельна ділянка не відноситься до меж міста Мена, договір про пайову участь укладений внаслідок помилки, тому він підлягає визнанню недійсним, а сплачені по договору суми - поверненню Товариству.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Пашкіної С.А., Ткаченка Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 17.07.2017.

11.07.2017 від прокуратури Чернігівської області надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у яких вона вважає доводи скаржника необґрунтованими і безпідставними та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

11.07.2017 від Міської ради надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у яких вона вважає доводи скаржника необґрунтованими і безпідставними та просить залишити оскаржуване рішення без змін. Також просить розглянути справи за відсутності представника Міської ради.

17.07.2017 від Товариства надійшли пояснення щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі, з нормативно правовим обґрунтуванням.

Представник Міської ради у судове засідання не з'явився. Враховуючи клопотання Міської ради, викладене у запереченнях на скаргу, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи за відсутності представника Міської ради.

Представник Товариства у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у скарзі та поясненнях, просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

21.06.2007 р. між Менською райдержадміністрацією, як Орендодавцем, та Закритим акціонерним товариством "Корпорація "Інтерагросистема" (яке перейменоване на Приватне акціонерне товариство "Корпорація "Інтерагросистема"), як Орендарем, було укладено договір оренди землі за умовами якого Товариство прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,3200 га, яка знаходиться на території Менської міської ради за межами населеного пункту. Договір укладено строком на 49 років. Договір зареєстрований у Менському районному відділі ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.06.2007 р. за №040784400283.

За актом передачі землі у оренду від 21.06.2007 р. Товариство в оренду терміном з 21.06.2007 р. до 21.06.2056 р. земельну ділянку загальною площею 2,32 га, в тому числі під забудовою 0,4297 га, під дворами 1,8903 га, номер земельної ділянки 7423010100:03:000:0504.

05.07.2007 р. сторонами вказаного договору було укладено додаткову угоду №1 до договору оренди землі від 21.06.2007 р. якою внесено зміни до договору щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розміру орендної плати, розміру пені у разі несплати у встановлені строки орендної плати.

Рішенням 39 сесії 6 скликання Менської міської ради від 18.09.2014 р. затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена (далі - Положення) згідно з п.1.3 якого дія цього Положення поширюється на всіх замовників, які здійснюють будівництво на території м. Мена, за винятком тих, що перелічені у п.1.6 цього Положення.

08.06.2016 Товариство за вих. №42 направило Міській раді лист з клопотанням про: 1. по-можливості знизити відсоток пайової участі підприємства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, який обраховується від загальної кошторисної вартості об'єкту, що підлягає введенню; 2. провести розстрочення оплати пайової участі підприємства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, на термін три роки, з оплатою внесків частинами. При цьому передбачити, що перший внесок (за 2016рік) може бути внесено грошовими коштами у розмірі 60 тис. грн. вже ближчим часом, а наступні внески вноситимуться не пізніше грудня 2017 та грудня 2018 років рівними частинами.

20.07.2016 відбулось засідання постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, бюджету, соціального захисту та підприємництва (протокол №15) на якому присутні члени комісії слухали звернення заступника генерального директора з юридичних питань Товариства Заїки В.М. про зниження по можливості відсотка пайової участі підприємства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена та розстрочення суми платежу пайової участі і вирішили: примінити коефіцієнт - 0,8; більшістю голосів вирішили виключити із розрахунку інженерні споруди, включаючи резервуар на суму - 1980,593 тис. грн. Таким чином алгоритм розрахунку плати пайової участі складає: 11417303,00х0,8х8%-0=730707 грн. Розстрочення платежу провести наступним чином: перший платіж - 60,0 тис. грн. в 10 денний термін після підписання договору.

16.08.2016 р. між Міською радою, як Стороною 1, та Товариством, як Стороною 2, було укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена (далі - Договір) предметом якого є пайова участь Товариства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, яка полягає у відрахуванні замовником визначеної цим договором суми коштів (пайового внеску) до цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, у зв'язку з здійсненням ним будівництва: добудова навісу складу (незавершене будівництво "завода глубокой переработки картофеля производительностью 2000 кг/час выполненного про проекту института "Черниговагропроект" заказ 21-179 от 1998 г." під встановлення технологічної лінії виробництва картоплі ФРІ по вул. Індустріальна, №17 в м. Мена Чернігівської області.

Відповідно до п.1.2, 2.2, 3.5 Договору Товариство зобов'язалося здійснити пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена та переказати на рахунок цільового фонду Міської ради грошові кошти на пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена у розмірі, встановленому в розділі 2 даного Договору.

Розмір пайового внеску Замовника становить 8 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами (якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на підставі експертної оцінки проведеної у відповідності до діючого законодавства) помноженої на коефіцієнт 0,8 та складає 730707 грн.

Товариство зобов'язалося сплатити пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена частками, з урахуванням індексу інфляції, відповідно до графіка, що додається до договору і є його невід'ємною частиною (додаток 2), а саме:

- на протязі 10 календарних днів з дня підписання цього договору - 60000 грн.;

- до 01 листопада 2016 р. - 40000 грн.;

- до 20 липня 2017 р. - 315353 грн.;

- до 20 липня 2018 р. - 315 354 грн.

Як встановлено у п.5.1, 5.2 Договору він набирає чинності після підписання його сторонами і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

У Додатку № 1 до Договору сторонами визначено розмір пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена - 730707 грн.;

У Додатку №2 до Договору сторонами встановлено графік сплати частинами пайового внеску Товариства у створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена:

- на протязі 10 календарних днів з дня підписання Договору - 60000 грн.;

- до 01 листопада 2016 р. - 40000 грн.;

- до 20 липня 2017 р. - 315353 грн.;

- до 20 липня 2018 р. - 315 354 грн.

На виконання умов договору Товариство, платіжним дорученням №169 від 19.08.2016 р., сплатило Міській раді 60000 грн. з призначенням платежу: пайовий внесок замовника у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена згідно договору від 16.08.2016 р.

22.12.2016 Товариство звернулось до виконавчого комітету Меньскої міської ради з листом вих.№151, у якому просило присвоїти поштові адреси міста Мена Чернігівської області, вул. Індустріальна, наступним земельним ділянкам: площею 2,2080 га, кадастровий номер 7423010100:03:000:0503 та площею 2,32, кадастровий номер 2,32 га, кадастровий номер 7423010100:03:000:0504.

Розглянувши вказане звернення Товариства про присвоєння поштових адрес земельним ділянкам виконавчий комітет Менської міської ради рішенням від 26.01.2017року № 5 вирішив присвоїти земельній ділянці, кадастровий номер 7423010100:03:000:0504, за зверненням ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема", наступну поштову адресу - Чернігівська область, місто Мена, вулиця Індустріальна, № 17, та земельній ділянці, кадастровий номер 7423010100:03:000:0503, за зверненням ПАТ "Корпорація "Інтерагросистема", поштову адресу - Чернігівська область, місто Мена, вулиця Індустріальна, № 17а.

Однак, наступний платіж в розмірі 40000 грн. Товариство у встановлений договором строк не сплатило, у зв'язку із чим Міською радою направлялись на адресу Товариства претензії від 17.03.2017 р. та від 29.11.2016 р. про сплату боргу, штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат на які відповіді не було надано.

У зв'язку із викладеними обставинами прокурор звернувся із позовом, у якому просив суд стягнути з Товариства на користь Міської ради 40000 грн. боргу, 1953,82 інфляційних втрат, 4192,35 грн. пені, 449,18 грн. 3% річних, 4000 грн. штрафу.

Заперечуючи проти позову Товариство подало зустрічний позов до Міської ради, у якому просило визнати недійсним Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена від 16 серпня 2016 року, укладений між Міською радою та Товариством; та стягнення з Міської ради 60000,00 грн., що були внесені Товариством на виконання умов вказаного Договору.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що договір між сторонами укладено внаслідок помилки, яка має істотне значення, а саме земельна ділянка, на якій розташовано об'єкт будівництва, знаходиться поза межами міста Мена, а тому на будівництво цього об'єкту не розповсюджується дія Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена та ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Крім цього сторони (як мінімум одна із сторін - забудовник), базуючись на розміщеному на офіційному сайті міської ради генеральному плані міста, добросовісно вважали, що об'єкт забудови знаходиться в межах м. Мена.

За наслідками розгляду спору місцевий господарський суд дійшов до висновку, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають до задоволення. Щодо зустрічного позову, то Товариством не доведено укладення спірного Договору під впливом помилки, що має істотне значення, а тому у зустрічному позові відмовлено повністю.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Мена від 16 серпня 2016 року.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1-3, 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Як було зазначено вище, рішенням 39 сесії 6 скликання Менської міської ради від 18.09.2014 р. було затверджено Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена.

Товариство, заперечуючи проти позову, вказувало, що об'єкт забудови розташований на земельній ділянці площею 2,32 га, поштова адреса м. Мена, вул. Індустріальна,17, знаходиться поза межами м. Мена, затвердженими постановою Верховної Ради України від 11.07.2001 р. (інші межі не затверджувались), а відтак, на забудову цієї земельної ділянки не розповсюджуються дія ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та відповідні пункти Положення. Сторони (як мінімум одна із сторін - забудовник), базуючись на розміщеному на офіційному сайті міської ради генеральному плані міста, добросовісно вважали, що об'єкт забудови знаходиться в межах м. Мена. Правовою підставою для визнання договору недійсним Товариство, зокрема, зазначено ч.1 ст.229 ЦК України.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, такий правочин визнається недійсним. Причини помилки в цьому випадку ролі не грають. Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо. Помилка є підставою для визнання недійсними правочинів як фізичних, так і юридичних осіб.

Однак не будь-яка помилка може братися судом до уваги. Так, для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, ЦК розуміє помилку щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Правочин, укладений внаслідок помилки, належить до оспорюваних правочинів

Так, відповідно до п.19 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним .

У п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарський договорів) недійсними" також роз'яснено, що під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Верховний Суд України в постанові від 02.12.2015 у справі №911/4212/14 зробив висновок, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно трапилась і що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з мотивів, визначених статтею 229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, у договорі оренди землі від 21.06.2007 зазначено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 2,3200 га, знаходиться на території Менської міської ради за межами населеного пункту.

Отже, вказаним договором оренди землі підтверджується, що ще з дати його укладення, тобто з 21.06.2007 р.,Товариство знало про те, що отримана ним у оренду земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту. І якщо укладаючи Договір з Міською радою Товариство, внаслідок власного недбальства, не перевірило місцезнаходження земельної ділянки на якій здійснювало будівництво, то це не є підставою для визнання цього Договору недійсним.

При цьому, як також вірно встановлено судом першої інстанції, спірний договір укладено з ініціативи Товариства, яке листом від 08.06.2016 р. №42 просило Міську раду знизити відсоток пайової участі підприємства у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена, і вказане звернення було розглянуто та задоволено Міською радою.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що наявні у справі докази підтверджують, що при укладенні Договору сторони не помилялись щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін. Товариство бажало прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Мена. Отже, волевиявлення сторін Договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а сам Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Крім цього, в декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорій складності, підписаній генеральним директором Товариства, зареєстрованій Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернігівській області 07.02.2017 р., зазначено, що об'єкт знаходиться по вул.. Індустріальна,17 м. Мена.

У пункті 22 вказаної декларації також вказано, що кошти пайової участі сплачено в повному обсязі згідно графіка платежів. При цьому, не заповнення вказаного пункту, а отже і не укладення відповідного договору, мало б наслідком неможливість прийняття будівлі до експлуатації.

Також в містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки від 01.02.2017 р. №06-14/1, які видані сектором містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та будівництва Менської райдержадміністрації, також зазначено адресу будівництва або місце розташування об'єкта: м. Мена, вул.. Індустріальна,17.

В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно станом на 24.05.2017 р. наявна актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права номер запису про інше речове право: 10490215 об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка, кадастровий номер 7423010100:03:000:0504, площа 2.32 га., адреса: Чернігівська область, м. Мена, вул. Індустріальна, 17, розташована на території Менської міської ради.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Відомості з Державного реєстру прав про те, що земельна ділянка, кадастровий номер 7423010100:03:000:0504 розташована та території Міської ради не скасовані в установленому законом порядку, є достовірними відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому правомірно прийняті судом як належний та допустимий доказ на підтвердження заперечень зустрічного позову.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для визнання спірного Договору недійсним, та правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Щодо позовних вимог за первісним позовом, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У Договорі сторонами узгоджено строк сплати Товариством пайового внеску у розмірі 40000 грн. до 01.11.2016 р. Товариством вказане зобов'язання не виконано, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем за первісним позовом грошового зобов'язання за Договором позивачем за первісним позовом нарахована пеня за період з 01.11.2016 р. по 17.03.2017 р. у сумі 4192,35 грн. та штраф у розмірі 4000 грн.

У пунктах 6.1, 6.2 Договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної сплати пайового внеску (його частини) та порушень графіку сплати пайового внеску Товариство перераховує Міській раді пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми несвоєчасно сплаченого пайового внеску (його частини згідно графіку) за кожен день прострочення сплати.

В разі несвоєчасної сплати Товариство пайового внеску (його частини) та порушень графіку сплати пайового внеску (його частини) більше ніж на 30 календарних днів (пайовий внесок/ його частина/ сплачена більш ніж через 30 календарних днів з дня/ терміну/ сплати зазначеного в графіку) Товариство, крім сплати пені, встановленої п.6.1 даного договору, сплачує штраф в сумі 10% від суми несвоєчасно сплаченого пайового внеску (його частини згідно графіку).

Заявлений до стягнення розмір штрафу за прострочення в сплаті пайового внеску більш ніж на 30 календарних днів в сумі 4000 грн. та пені за період з 01.11.2016 р. по 17.03.2017 р. в сумі 4192,35 грн. відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору, а тому позовні вимоги про їх стягнення правомірно задоволені судом першої інстанції.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат за період з листопада 2016 р. по лютий 2017 р. в сумі 1953,82 грн. та 3% річних за період з 01.11.2016 р. по 17.03.2017 р. в сумі 449,18 грн., відповідає умовам договору та чинного законодавства, а тому вказані вимоги також підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених меж первісних та зустрічних позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017 у справі № 927/387/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Корпорація "Інтерагросистема" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017 у справі № 927/387/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 927/387/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

С.А. Пашкіна