Постанова

від 06.06.2017 по справі 911/3097/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 року Справа № 911/3097/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Малетича М.М., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛЬ-МОТОРС" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 (головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) на рішенняГосподарського суду Київської області від 01.12.2016 (суддя Чонгова С.І.) у справі№ 911/3097/16 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСЕЙ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛЬ-МОТОРС" простягнення 193.032,61 грн. за участю представників: позивачане з'явились, відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.12.2016 у справі №911/3097/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017, позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛЬ-МОТОРС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРСЕЙ" 100.000,46 грн. основного боргу, 3.271,25 грн. пені, 4.816,46 грн. 3 % річних, 25.166,78 грн. інфляційних витрат, 17.948,41 грн. відшкодування витрат, понесених на оплату послуг адвоката, 1.998,82 грн. відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 583, 854 ЦК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про виконання позивачем усіх робіт, передбачених договором, та про настання строку їх оплати.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Відповідачем було подано клопотання від 02.06.2017 про відкладання розгляду справи в зв'язку із неможливістю забезпечити явку до суду свого представника. Зважаючи на необґрунтованість вказаного клопотання та на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 04.07.2014 між ТОВ "НІКОЛЬ-МОТОРС" (далі - замовник) та ТОВ "ПЕРСЕЙ" (далі - підрядник) укладено договір підряду № 04/07 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1 договору підрядник зобов'язується виконати на об'єкті замовника роботи з проектування, погодження проектів в експлуатуючих організаціях, монтажу та здачі в експлуатацію каналізації дощової та водопроводу, з додержанням будівельних норм та правил інших нормативно-правових документів, що стосуються будівництва, охорони праці, пожежної безпеки, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Перелік та вартість робіт по договору відображені в договірній ціні та кошторисах, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна вартість договору складає 433.362,73 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.3 договору визначено, що розрахунки за даним договором виконуються у гривнях на розрахунковий рахунок підрядника.

Згідно з п. 2.4 договору підрядник починає роботи після одержання від замовника авансу в розмірі 70% від договірної ціни, що становить з ПДВ 303.353,91грн.

Відповідно до п. 2.5 договору остаточних розрахунок проводиться замовником протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами кінцевого акту виконаних робіт.

Згідно з п. 2.6 договору після передачі акта виконаних робіт замовник протягом 5 календарних днів з дати отримання акту виконаних робіт від підрядника повинен підписати акт або надіслати підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт.

Пунктом 9.1 договору визначено, що вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Судами встановлено, що позивач на виконання умов договору виконав роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за серпень 2014 року та квітень 2015 року. Вартість робіт за підписаними сторонами актами склала 433.360,92 грн.

Між сторонами проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується повідомленням від 20.05.2016, з якого вбачається, що остаточна сума заборгованості відповідача за договором № 04/07 від 04.07.2014 складає 100.000,46 грн.

Протоколом спільної наради директорів позивача та відповідача від 06.03.2015 прийнято рішення, що відповідач має сплатити 100.000,00 грн., а позивач зобов'язується надати певні документи. Тобто протоколом підтверджено обов'язок відповідача (замовника) оплатити роботи, а позивача (підрядника) виконати та передати замовнику відповідну документацію.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач стверджував, що строк оплати за договором не настав, оскільки сторонами не підписано кінцевий акт виконаних робіт, а позивач не передавав відповідачу всю належну документацію, що робить неможливим експлуатацію об'єкта вищевказаного договору.

Суди, задовольняючи позов, виходили з того, що відповідно до ст. 526 ЦК України вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 100.000,46 грн. основного боргу (а також пені, 3 % річних та інфляційних втрат за перерахунком, здійсненим судом) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому суди відзначили, що сторонами у договорі не визначено, що є кінцевим актом, а також з того, що невиконання дій будь-якої із сторін за вищевказаним протоколом не ставить в залежність виконання чи невиконання своїх обов'язків іншою стороною.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм процесуального та матеріального права, з огляду на таке.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як встановлено судами, згідно з п. 1.1 договору підрядник зобов'язується виконати на об'єкті замовника роботи з проектування, погодження проектів в експлуатуючих організаціях, монтажу та здачі в експлуатацію каналізації дощової та водопроводу, з додержанням будівельних норм та правил інших нормативно-правових документів, що стосуються будівництва, охорони праці, пожежної безпеки, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Перелік та вартість робіт по договору відображені в договірній ціні та кошторисах, які є невід'ємною частиною договору.

Таким чином предметом договору є не тільки виконання визначених будівельних робіт, а також погодження проектів в експлуатуючих організаціях, монтаж та здача в експлуатацію каналізації дощової та водопроводу з додержанням будівельних норм та правил інших нормативно-правових документів, що стосуються будівництва, охорони праці, пожежної безпеки.

Судами відзначено, що позивачем виконувались певні будівельні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за серпень 2014 року та квітень 2015 року. При цьому судами не встановлено, які саме роботи виконані за вказаними актами та не визначено їх відповідності умовам договору.

У свою чергу відповідач стверджував, що позивач не передавав відповідачу всю належну документацію, що робить неможливим експлуатацію об'єкта вищевказаного договору. Судами також встановлено, що протоколом спільної наради директорів позивача та відповідача від 06.03.2015 прийнято рішення, що відповідачем має бути сплачено 100.000,00 грн., а позивач зобов'язується надати певні документи. Тобто протоколом підтверджено обов'язок відповідача (замовника) оплатити роботи, а позивача (підрядника) виконати та передати замовнику відповідну документацію.

У п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суди вищевказаним доводам відповідача належної оцінки не надали та не встановили того, які саме роботи були передбачені договором, та які з них виконані позивачем, а які ні.

При цьому суди помилково послались на те, що невиконання дій будь-якої із сторін за вищевказаним протоколом не ставить в залежність виконання чи невиконання своїх обов'язків іншою стороною, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак суди не надали належної оцінко тому, що відповідно до п. 2.5 договору остаточних розрахунок проводиться замовником протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами кінцевого акта виконаних робіт.

При цьому суди безпідставно послались на те, що сторонами у договорі не визначено, що є кінцевим актом, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як визначено ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника , прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з п. п. 91, 96, 104 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами. Початком гарантійних строків вважається день підписання акта про приймання-передачу закінчених робіт (об'єкта будівництва).

Беручи до уваги те, що предметом договору є не лише виконання визначених будівельних робіт, а також погодження проектів в експлуатуючих організаціях, монтаж та здача в експлуатацію каналізації дощової та водопроводу тощо, цілком очевидним є те, що остаточний (кінцевий) акт має підтверджувати виконання усіх визначених договором робіт (послуг, зобов'язань), а не лише будівельних, що має наслідком як введення в експлуатацію об'єктів будівництва, так і їх подальше використання з дотриманням чинних нормативних актів.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності.

Зокрема, суди не встановили, в якій мірі позивачем було виконано обумовлені договором роботи (послуги, зобов'язання) та чи настав строк їх оплати з огляду на положення п. 2.5 договору.

Як визначено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки в сукупності з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОЛЬ-МОТОРС" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 01.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 у справі № 911/3097/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець М.М. Малетич