Рішення

від 14.09.2017 по справі 911/3097/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 р. Справа № 911/3097/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСЕЙ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬ-МОТОРС»

про стягнення 192955,71 грн.

секретар судового засідання: Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 23.05.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 6 від 07.11.2017 р.);

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРСЕЙ» (далі - ТОВ «ПЕРСЕЙ» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬ-МОТОРС» (далі - ТОВ «НІКОЛЬ-МОТОРС» , відповідач) про стягнення 186944,91грн., у тому числі - 100000,46 грн. основного боргу, 62396,40 грн. пені, 3981,29 грн. процентів та 20566,76 грн. інфляційних втрат, а також судового збору. Окрім того, позивачем було подано клопотання про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем у порушення зобов'язань, взятих за договором № 04/07 від 04.07.2014 р., не здійснено оплату виконаних ТОВ ПЕРСЕЙ як підрядником робіт у встановлений договором строк.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.12.2016 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСЕЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬ-МОТОРС» були задоволені частково, стягнуто з ТОВ «НІКОЛЬ-МОТОРС» на користь ТОВ «ПЕРСЕЙ» 100000,46 грн. основного боргу, 3271,25 грн. пені, 4816,46 грн. 3% річних, 25166,78 грн. інфляційних втрат, а також 17948,41 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату послуг адвоката, 1998,82 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 р. рішення господарського суду Київської області від 01.12.2016 р. було залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2017 р. рішення господарського суду Київської області від 01.12.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 911/3097/16 було передано для розгляду судді Бабкіній В.М.

Розгляд справи відкладався.

17.07.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 17.07.2017 р. (вх. № 14352/17 від 17.07.2017 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

19.07.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання № 327 від 18.07.2017 р. (вх. № 14494/17 від 19.07.2017 р.) про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якого позивач просить суд стягнути з відповідача 100000,46 грн. основного боргу, 53021,03 грн. пені, 33629,83 грн. інфляційних втрат, 6304,39 грн. трьох відсотків річних та судові витрати покласти на відповідача.

19.07.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення № 328 від 19.07.2017 р. (вх. № 14495/17 від 19.07.2017 р.) щодо обставин, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 06.06.2017 р.

21.07.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 21.07.2017 р. (вх. № 14586/17 від 21.07.2017 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

21.07.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист б/н від 21.07.2017 р. (вх. № 14587/17 від 21.07.2017 р.), за змістом якого позивач надає письмові пояснення та копію довіреності представника для долучення до матеріалів справи.

24.07.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 24.07.2017 р. (вх. № 14698/17 від 24.07.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, копії договірної ціни, копії довідки КБ-3 та копії довіреності представника.

24.07.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подане клопотання б/н від 24.07.2017 р. (вх. № 14724/17 від 24.07.2017 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів, яке було задоволено ухвалою господарського суду від 14.08.2017 р.

У судовому засіданні 24.07.2017 р. представники позивача позовні вимоги підтримували; представник відповідача проти позовних вимог заперечував.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача підтримував заявлене усно під час попереднього розгляду справи клопотання про застосування позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення пені, до якої застосовується спеціальний річний строк позовної давності. Окрім того, представник позивача заявив усне клопотання про витребування у позивача проектної документації, виготовлення та передача якої замовнику, серед іншого, були предметом укладеного між сторонами договору № 04/07 від 04.07.2014 р.

11.08.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання № 341 від 11.08.2017 р. (вх. № 16093/17 від 11.08.2017 р.) про відкладення розгляду справи.

14.08.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист б/н від 14.08.2017 р. (вх. № 16136/17 від 14.08.2017 р.), за змістом якого відповідач на виконання ухвали суду надає письмові пояснення щодо клопотання позивача № 327 від 18.07.2017 р. про зменшення розміру позовних вимог.

14.08.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 14.08.2017 р. (вх. № 16137/17 від 14.08.2017 р.), за змістом якого відповідач просить суд витребувати від ТОВ «ПЕРСЕЙ» копії проектної документації на будівництво каналізації побутової, каналізації дощової та водопроводу в будівлі автосалону та СТО.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення з огляду на таке.

Згідно з приписами статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Дослідивши клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що документи, які відповідач просить суд витребувати у позивача, а саме - копії проектної документації на будівництво каналізації побутової, каналізації дощової та водопроводу в будівлі автосалону та СТО, вже були витребувані ухвалою господарського суду від 24.07.2017 р. Відтак, підстави для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів є відсутніми.

01.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення № 345 від 01.09.2017 р. (вх. № 18297/17 від 01.09.2017 р.) згідно ухвали суду від 14.08.2017 р. щодо надання проектної документації.

08.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення № 348 від 08.09.2017 р. (вх. № 18846/17 від 08.09.2017 р.).

У судовому засіданні 14.09.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

У судовому засіданні 14.09.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

04.07.2014 р. між ТОВ «НІКОЛЬ-МОТОРС» (замовник) та ТОВ «ПЕРСЕЙ» (підрядник) був укладений договір підряду № 04/07.

Згідно з п. 1.1 договору підрядник зобов'язується виконати на об'єкті замовника роботи з проектування, погодження проектів в експлуатуючих організаціях, монтажу та здачі в експлуатацію каналізації дощової та водопроводу, з додержанням будівельних норм та правил інших нормативно-правових документів, що стосуються будівництва, охорони праці, пожежної безпеки, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Перелік та вартість робіт по договору відображені в договірній ціні та кошторисах, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна вартість договору складає 433362,73 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.3 договору визначено, що розрахунки за даним договором виконуються у гривнях на розрахунковий рахунок підрядника.

Згідно з п. 2.4 договору підрядник починає роботи після одержання від замовника авансу в розмірі 70% від договірної ціни, що становить з ПДВ 303353,91 грн.

Відповідно до п. 2.5 договору остаточний розрахунок проводиться замовником протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами кінцевого акту виконаних робіт.

Згідно з п. 2.6 договору після передачі акта виконаних робіт замовник протягом 5 календарних днів з дати отримання акту виконаних робіт від підрядника повинен підписати акт або надіслати підряднику мотивовану відмову від прийняття робіт.

Пунктом 9.1 договору визначено, що вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов договору виконав певні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за серпень 2014 року та квітень 2015 року, підписаними обома сторонами та без зауважень з боку замовника.

Вартість робіт за підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт склала 433360,92 грн.

Поряд з цим, матеріали справи свідчать про те, що між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується повідомленням від 20.05.2016 р., з якого вбачається, що остаточна сума заборгованості відповідача за договором № 04/07 від 04.07.2014 р. складає 100000,46 грн.

Також з матеріалів справи слідує, що замовник не заперечує факту несплати підрядникові зазначеної вище суми заборгованості, однак, посилаючись на те, що сторонами у справі не було підписано кінцевого акту, вважає, що строк виконання обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт у відповідача не настав.

Слід зазначити, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу приписів ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як визначено ч. 1 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

В силу приписів ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Поряд з цим, слід зазначити, що приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відтак, наповнення доказової бази у господарській справі покладається процесуальним законом не на суд, а на сторони та інших учасників процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 Кодексу, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії.

Відповідач не заперечує того факту, що грошові кошти в сумі 100000,46 грн. ним позивачеві не сплачені, проте, зазначає, що строк оплати не настав, оскільки сторонами не підписано кінцевий акт виконаних робіт, а позивач не передавав відповідачу всю належну документацію, що робить неможливим введення в експлуатацію об'єкта вищевказаного договору.

При цьому відповідач наголошував на тому, що протоколом спільної наради директорів позивача та відповідача від 06.03.2015 р. було прийнято рішення, що відповідач має сплатити 100000,00 грн., а позивач зобов'язується надати певні документи. Тобто, на переконання відповідача, протоколом підтверджено його обов'язок як замовника оплатити роботи, а позивача як підрядника передати замовнику відповідну документацію.

Скасовуючи прийняті у даній справі судові рішення про часткове задоволення позовних вимог та направляючи матеріали справи на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 06.06.2017 р. зазначав, що предметом договору, укладеного сторонами у даній справі, є не тільки виконання визначених будівельних робіт, а також погодження проектів в експлуатуючих організаціях, монтаж та здача в експлуатацію каналізації дощової та водопроводу з додержанням будівельних норм та правил інших нормативно-правових документів, що стосуються будівництва, охорони праці, пожежної безпеки. У постанові суду касаційної інстанції зазначено, що позивачем виконувались певні будівельні роботи, що підтверджується актами приймання виконаних робіт за серпень 2014 року та квітень 2015 року. При цьому судами не було встановлено, які саме роботи були передбачені договором, та які з них виконані позивачем, а які ні, тобто суди не встановили, в якій мірі позивачем було виконано обумовлені договором роботи (послуги, зобов'язання) та чи настав строк їх оплати з огляду на положення п. 2.5 договору про те, що остаточний розрахунок здійснюється після підписання сторонами кінцевого акту виконаних робіт.

Під час нового розгляду справи судом встановлено наступне.

Як зазначалося вище, згідно з п. 1.1 договору підрядник зобов'язується виконати на об'єкті замовника роботи з проектування, погодження проектів в експлуатуючих організаціях, монтажу та здачі в експлуатацію каналізації дощової та водопроводу, з додержанням будівельних норм та правил інших нормативно-правових документів, що стосуються будівництва, охорони праці, пожежної безпеки, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи. Перелік та вартість робіт по договору відображені в договірній ціні та кошторисах, які є невід'ємною частиною договору.

До матеріалів справи відповідачем було надано договірну ціну до договору, яка не містить переліку конкретних робіт (як будівельних, так і не будівельних), що мають виконуватися за договором. Кошторисів до договору до матеріалів справи не надано.

З наданих представниками сторін суду пояснень слідує, що до матеріалів справи станом на час її вирішення надані всі документи, що складалися під час виконання договору, кошторису не складалося.

Таким чином, суд констатує, що у даному випадку конкретний перелік робіт, які мали бути і були (з огляду на підписання актів замовником) виконані позивачем, визначений лише в актах приймання виконаних робіт, підписаних обома сторонами, що свідчить про їх відповідність умовам пункту 1.1 договору № 04/07 від 04.70.2014 р., оскільки всі акти виконаних робіт містять посилання на вказаний договір.

Переліку конкретних робіт з проектування, погодження проектів в експлуатуючих організаціях, монтажу та здачі в експлуатацію каналізації дощової та водопроводу наявні у матеріалах справи договір, договірна ціна та акти приймання виконаних робіт не містять.

Відтак, до матеріалів справи не надано доказів, з яких можливо було б встановити, які саме роботи, що, за твердженням замовника, не були виконані підрядником, мали бути включені до кінцевого акту, за наслідками підписання якого у відповідача, на його переконання, виникає обов'язок здійснити остаточний розрахунок з позивачем.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно з пунктом 2.1 договору загальна вартість договору складає 433362,73 грн. з ПДВ. Водночас, позивачем були виконані роботи, які були прийняті замовником, на суму 433360,92 грн. Тобто, вартість виконаних робіт є такою, що практично у повному обсязі (з розбіжностями у 1,81 грн.) відповідає загальній договірній вартості робіт.

Також судом враховано, що згідно з пунктом 2.9 договору замовник має право не сплачувати за виконані роботи у разі відсутності хоча б однієї з форм КБ-2в чи КБ-3 або у разі неправильного їх оформлення, а також у разі мотивованої відмови від прийняття результатів робіт. Проте, як зазначалося вище, всі роботи за 5-ма актами виконаних робіт були прийняті замовником.

З приводу посилання відповідача на протокол спільної наради директорів позивача та відповідача від 06.03.2015 р., яким було прийнято рішення, що відповідач має сплатити 100000,00 грн., а позивач зобов'язується надати певні документи, слід зазначити таке.

Вказаний протокол спільної наради директорів ТОВ «НІКОЛЬ-МОТОРС» та ТОВ «ПЕРСЕЙ» від 06.03.2015 р. засвідчив, що сторони провели звірку згідно низки укладених між сторонами договорів (№ 24-07/1, № 04-07/2, № 04/07, № 38, № 39, № 41 та № 47) та прийняли рішення, що ТОВ «НІКОЛЬ-МОТОРС» повинно сплатити за цими договорами 100000,00 грн., а ТОВ «ПЕРСЕЙ» зобов'язується надати наступні документи: акти прийому-здачі вводу в експлуатацію водяного спринклерного пожежогасіння органам ДСНС до 02.04.2015 р. та підписаний проект ПАТ Київводоканал на виконання мережі зливної каналізації до 01.05.2015 р.

Таким чином, зазначений протокол свідчить про визнання директором відповідача необхідності сплатити за усіма переліченими вище договорами 100000,00 грн., що унеможливлює визначити розмір заборгованості за договором № 04/07 від 04.07.2014 р., а також про те, що ТОВ «ПЕРСЕЙ» зобов'язується надати замовнику підписаний проект ПАТ Київводоканал на виконання мережі зливної каналізації до 01.05.2015 р.

Проте, договір № 04/07 від 04.07.2014 р., договірна ціна до нього чи акти виконаних робіт за цим договором не містять такого обов'язку підрядника як надати замовнику підписаний проект ПАТ Київводоканал на виконання мережі зливної каналізації до 01.05.2015 р. , а протокол спільної наради директорів від 06.03.2015 р. не є додатковою угодою до договору № 04/07 від 04.07.2014 р.

Поряд з цим, судом залишаються поза увагою посилання відповідача на те, що позивачем не були виконані роботи з виготовлення проекту, оскільки позивачем до матеріалів справи наданий Робочий проект Зовнішні мережі водопроводу, каналізації, ливневої каналізації № 1421-ЗВК по об'єкту Автосалон та станція технічного обслуговування по вул. Велика кільцева, 2 в с. Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області , виконаний ТОВ ФЕСТ , м. Черкаси на замовлення ТОВ ПЕРСЕЙ .

Судом враховано, що саме цей проект зазначений в акті робочої комісії про прийняття обладнання після комплексного випробування від 08.09.2014 р., а представник проектувальника ТОВ ФЕСТ брав участь в роботі цієї комісії, якою було встановлено, що змонтоване обладнання пройшло комплексне випробування, включаючи необхідні пусконалагоджувальні роботи разом з комунікаціями, і є готовим до експлуатації, передбаченої проектом.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується той факт, що проект збудованої позивачем системи каналізації дощової та водопроводу не був погоджений у ПАТ Київводоканал . Однак, відповідачем не доведено того факту, що зазначені обов'язки були покладені договором № 04/07 від 04.07.2014 р. саме на підрядника, оскільки такого конкретного виду робіт як погодження проекту у ПАТ Київводоканал ні договором, ні договірною ціною (з урахуванням відсутності кошторису) не визначалося.

Стосовно визначення договором строку для проведення замовником розрахунку з підрядником слід зазначити таке.

Відповідно до п. 2.5 договору остаточний розрахунок проводиться замовником протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами кінцевого акту виконаних робіт.

При цьому сторонами у договорі не визначено, що саме є кінцевим актом виконаних робіт.

У відповідності до п.п. 91, 96 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві , передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи, підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 99 вказаної постанови розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

Судом встановлено, що порядок передачі кінцевого акту, проведення перевірки його достовірності та підписання договором не визначено.

Отже, сторонами не було визначено ані конкретного переліку не будівельних робіт, які мав виконати позивач, ані порядку оформлення та/або змісту кінцевого акту, з підписанням якого пункт 2.5 договору пов'язує виникнення у замовника обов'язок здійснити остаточний розрахунок з підрядником.

Таким чином, оскільки у даному випадку договором та договірною ціною до нього (за відсутності кошторису) не визначено складу та вартості усіх робіт, що, на думку замовника, мали бути виконані підрядником, у тому числі - не будівельних, а також не визначено порядку оформлення та змісту передбаченого пунктом 2.5 договору кінцевого акту, то кінцевим актом виконаних робіт у даному випадку є останній складений та підписаний сторонами акт виконаних робіт - № 3 від 06.04.2015 р.

Водночас, суд враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до вимог статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Так само і за приписами ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Наведена правова позиція викладена в п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України .

Згідно з повідомленням ТОВ ПЕРСЕЙ про залік зустрічних однорідних вимог від 20.05.2016 р., остаточна сума заборгованості ТОВ НІКОЛЬ-МОТОРС за договором № 04/07 від 04.07.2014 р. була визначена в сумі 100000,46 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечував факту часткового припинення його зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором № 04/07 від 04.07.2017 р. шляхом зарахування позивачем зустрічних однорідних вимог та до суду за визнанням вказаного одностороннього правочину недійсним чи за захистом своїх інтересів в інший спосіб не звертався, що свідчить про визнання відповідачем решти заборгованості за договором в сумі 100000,46 грн.

З огляду на все викладене вище, у даному випадку суд дійшов висновку, що з огляду на наявність підписаних замовником актів виконаних робіт, на відсутність визначення у договорі складу не будівельних робіт, їх обсягів та строків виконання, порядку оформлення та змісту кінцевого акту виконаних робіт, з огляду на відсутність заперечень замовника щодо зарахування зустрічних однорідних вимог щодо частини заборгованості ТОВ НІКОЛЬ-МОТОРС за договором № 04/07 від 04.07.2014 р., вимога позивача про стягнення решти заборгованості за договором в сумі 100000,46 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, позаяк достатніх належних і допустимих доказів ненастання у відповідача обов'язку з оплати фактично виконаних підрядником та фактично прийнятих замовником робіт до справи не надано.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Окрім позовної вимоги про стягнення заборгованості, позивачем (за клопотанням про зменшення розміру позовних вимог № 327 від 18.07.2017 р.) заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 53021,03 грн. за період з 10.06.2015 р. по 11.08.2016 р.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 цієї норми, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 7.5 договору, за порушення строків оплати робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 1,5% від суми несплачених у строк платежів за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що у відповідності до ст. 254 ЦК України прострочення з оплати (з урахуванням того, що розрахунок мав здійснюватись через 5 банківських днів, а 13.04.2015 р. було вихідним днем) почалось з 15.04.2015 р. Водночас, позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану за період з 10.06.2015 р., що не суперечить вищезазначеному.

Окрім того, згідно з приписами частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, умовами договору не передбачено нарахування пені понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим пеня підлягає нарахуванню за період до 15.10.2015 р.

Водночас, згідно зі ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, за розрахунком суду, обґрунтований розмір пені у даному випадку становить 19660,36 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 100000.46 10.06.2015- 27.08.2015 79 30.0000 % 0.164 %* 12986.36 100000.46 28.08.2015- 24.09.2015 28 27.0000 % 0.148 %* 4142.48 100000.46 25.09.2015- 15.10.2015 21 22.0000 % 0.121 %* 2531.52 З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення 33360,67 грн. пені (53021,03 грн. - 19660,36 грн.) є безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Відповідачем заявлено про застосування до вимоги позивача про стягнення з відповідача пені наслідків спливу строку позовної давності.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 р. № 10, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

З матеріалів справи слідує, що до суду з позовною заявою позивач звернувся 20.09.2016 р., у зв'язку з чим задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3271,25 грн. за період з 20.09.2015 р. до 15.10.2015 р., оскільки саме цей період знаходиться в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України для нарахування пені та ст. 258 ЦК України щодо позовної давності в один рік):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 100000.46 20.09.2015 - 24.09.2015 5 27.0000 % 0.148 %* 739.73 100000.46 25.09.2015 - 15.10.2015 21 22.0000 % 0.121 %* 2531.52 Відтак, у задоволенні вимоги про стягнення 16389,11 грн. пені (19660,36 грн. - 3271,25 грн.) слід відмовити, оскільки вказане нарахування пені здійснено за спливом строку позовної давності, про яку заявлено стороною, що є підставою для відмови в задоволенні вимог у вказаній частині.

Таким чином, вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 3271,25 грн., а у задоволенні решти вимог про стягнення пені слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено вимоги (за клопотанням про зменшення розміру позовних вимог № 327 від 18.07.2017 р.) про стягнення з відповідача 6304,59 грн. 3% річних за період з 15.04.2015 р. по 16.07.2017 р. та 33629,83 грн. збитків від інфляції за період з 15.04.2015 р. по 30.06.2017 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зазначає, що розмір 3% річних, нарахованих на суму 100000,46 грн. заборгованості за визначений позивачем період, становить 6761,41 грн., тобто більше, аніж заявлена позивачем до стягнення сума:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 100000.46 15.04.2015 - 16.07.2017 824 3 % 6764.41 Проте, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, заявлених у справі, вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в сумі 6304,39 грн.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат слід зазначити таке.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом встановлено, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат на суму заборгованості, охоплену заявленим позивачем періодом прострочення з 15.04.2016 р. по 30.06.2017 р., не були враховані окремі місяці.

Згідно із здійсненим судом розрахунком розмір інфляційних втрат за період з 15.04.2016 р. по 30.06.2017 р. на суму заборгованості 100000,46 грн. становить 44507,81 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 15.04.2015 -30.06.2017 100000.46 1.445 44507.81 144508.27 Проте, як зазначалося вище, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, заявлених у справі, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 33629,83 грн., заявленій до стягнення позивачем.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРСЕЙ .

Стосовно розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.

Витрати зі сплати судового збору на підставі приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2148,09 грн.

Окрім того, у клопотанні про стягнення судових витрат б/н від 16.09.2016 р. позивач просив суд стягнути з відповідача 26200,00 грн. на правову допомогу адвоката.

Слід зазначити, що статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру» . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ч. 1 ст. 6 Закону).

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3199 від 31.01.2008 р.) підтверджуються договором № 17/05/16-1 про надання юридичних послуг з врегулювання спорів від 17.05.2016 р., відповідно до п. 2.1 якого позивач як замовник доручає, а адвокат ОСОБА_1 як виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги щодо підготовки необхідних документів та представлення інтересів замовника у врегулюванні спору між замовником та контрагентом стосовно стягнення заборгованості. Замовник, у свою чергу, зобов'язується виплатити виконавцю гонорар, а також відшкодувати витрат по оплаті обов'язкових платежів і інші необхідні витрати.

Відповідно до п. 5.1 договору, розмір гонорару становить 26200,00 грн., які замовник виплачує виконавцю протягом 15 банківських днів з моменту підписання договору (п. 5.2 договору).

Позивачем, на підставі рахунку № 145 від 17.05.2016 р. було перераховано 26000,00 грн. відповідно до платіжного доручення № 29 від 01.08.2016 р.

Окрім того, між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 був складений акт прийому-передачі послуг до договору № 17/05/16-1 про надання юридичних послуг з врегулювання спорів від 17.05.2016 р., яким засвідчено, що відповідно до умов вказаного договору виконавець надав у повному обсязі, а замовник прийняв надані послуги стосовно представництва та захисту інтересів замовника у справі за позовом ТОВ ПЕРСЕЙ до ТОВ НІКОЛЬ-МОТОРС про стягнення заборгованості. Також замовник підтверджує, що послуги були надані у повному обсязі, а вартість гонорару адвоката становить 26200,00 грн.

З огляду на викладене, заява позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката на підставі ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягає частковому задоволенню, а саме - в частині стягнення з відповідача 19297,20 грн. адвокатських витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬ-МОТОРС» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд 2-Б, код 37474489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРСЕЙ» (02121, АДРЕСА_1, код 21532480) 100000 (сто тисяч) грн. 46 коп. основного боргу, 3271 (три тисячі двісті сімдесят одну) грн. 25 коп. пені, 6304 (шість тисяч триста чотири) грн. 39 коп. 3% річних, 33629 (тридцять три тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 19297 (дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто сім) грн. 20 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 2148 (дві тисячі сто сорок вісім) грн. 09 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 20.09.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна