Постанова

від 06.06.2017 по справі 820/1449/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 червня 2017 р. 11:40 год. справа №820/1449/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Король Д.О.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Вартанян Н.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та Головного управління Державної фіскальної служи у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкової вимоги та вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та Головного управління Державної фіскальної служи у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0037741304 від 28.09.2016 року;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №Ф-0053191304 від 30.12.2016 року;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0053201304 від 30.12.2016 року Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області;

- податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.02.2017 року №2032-17;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 03.03.2017 року №Ф-2698-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки акту перевірки щодо порушення ФОП ОСОБА_1 п.177.2, п.177.4 ст.177, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України не відповідають приписам податкового законодавства України, прийняті неправомірно та прийняття за такими висновками рішень контролюючих органів також є незаконним. На думку позивача, відповідачем неправомірно збільшено чистий дохід позивача у 2013 -2015р.р., не доведено наявність порушень пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, підстави для висновку про порушення абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2, п.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями також відсутні. При цьому, зобов'язання зі сплати штрафних санкцій є похідним від основних вимог зі сплати донарахованих податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та єдиного соціального внеску, та прийняті на їх підставі. У разі скасування відповідних податкового повідомлення-рішення, вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є незаконними та підлягають скасуванню також і рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкова вимога та вимога про сплату боргу (недоїмки).

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачів у запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на матеріали перевірки та вказав, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, порушення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та нарахування відповідних фінансових (штрафних) санкцій. З огляду на що, висновки акту перевірки №2139/20-31-13-04-08/НОМЕР_1 від 10.08.2016 року та прийняті на його підставі податкове повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0037741304 від 28.09.2016 року; вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №Ф-0053191304 від 30.12.2016 року; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0053201304 від 30.12.2016 року Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області; податкова вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.02.2017 року №2032-17; вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 03.03.2017 року №Ф-2698-17 є належним чином обґрунтованими та такими, що узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до наявних матеріалів справи, позивач належним чином зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 17.08.2010 року та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Московському районі м.Харкова з 18.08.2010 року. ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності з 01 січня 2013р. по 31 грудня 2015 року здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку з доходів від підприємницької діяльності відповідно п.177.1. ст.177 Податкового кодексу України та податку на додану вартість згідно ст.180 Податкового кодексу України.

З наявних матеріалів справи вбачається, що з 18.07.2016 року до 03.08.2016 року Київською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проводилась документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р.

За результатами перевірки Київською ОДПІ було складено Акт від 10.08.2016р. №2139/20-31-13-04-08/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р.

Перевіркою було встановлено порушення:

- п.177.2, п.177.4 ст.177, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, ФО-П ОСОБА_1, занижено податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 1068442,61грн.,

- абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2, п.8 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 216300,95 грн.

Позивач не погодився з висновками щодо встановлених перевіркою порушень податкового законодавства та подав 16.09.2016р. до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки, в яких просив скасувати висновки Акту перевірки стосовно порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1

Листом від 23.09.2016р. № 14548/10/20-31-13-04-11 Київська ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області повідомила ФОП ОСОБА_1 про результати розгляду заперечення, а саме - викладені у ньому аргументи, на думку податкового органу, не спростовують факту порушення, відображенні в акті перевірки та висновки правомірні.

ФОП ОСОБА_1 отримав 22.10.2016 року:

- податкове повідомлення-рішення №0037741304 від 28.09.2016р., відповідно до якого встановлено порушення п.177.2, п.177.4 ст.177, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1335553грн.26коп., з яких за основним платежем в розмірі 1068442.61грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 267110,65 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0037761304 від 28.09.2016р., в якій зазначено, що відповідно до ст.25 Закону України Про змір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на підставі картки особового рахунку платника, акта перевірки від 10.08.2016р. № 2139/20-31-13-04-08/НОМЕР_1, Київська ОДПІ м.Харкова вимагає сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 216300,95 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0037771304 від 28.09.2016р., відповідно до якого, заступником начальника Київської ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області Іващенко Т.В, розглянуто матеріали документальної перевірки 2139/20-31-13-04-08/НОМЕР_1 від 10.08.2016, якою виявлено порушення п.1, п.5, п.7 ст.8, п.1 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування і за наслідками якої донараховано 216300, 95 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та вирішено застосувати до ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 24853,67 грн..

Після отримання вказаних рішень, керуючись приписами п.56.2 Податкового кодексу України та абз 4-5 ч.4 ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , позивач 22.10.2016р. звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області зі скаргою.

За наслідками оскарження, 25.01.2017р. ФОП ОСОБА_1 отримав від ГУ ДФС у Харківській області рішення про результати розгляду скарги, яким в задоволені скарги відмовлено та податкове повідомлення-рішення №0037741304 від 28.09.2016р. залишено без змін.

25.01.2017 року ФОП ОСОБА_1 отримав від Київської ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 30.12.2016р. №Ф-0053191304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.12.2016 року №0053201304, які фактично аналогічні раніше отриманим ФОП ОСОБА_1 вимозі №Ф-0037761304 від 28.09.2016р. та рішенню №0037771304 від 28.09.2016р. в частині визначених податковим органом сум боргу та штрафів.

Після отримання рішення Головного управління ДФС у Харківській області про результати розгляду скарги та повторних вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 30.12.2016р. №Ф-0053191304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.12.2016р. №0053201304, ФОП ОСОБА_1 керуючись вищезазначеними приписами ПК України звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 03.02.2017р. в якій просив скасувати оскаржувані рішення та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області.

17.03.2017р. ФОП ОСОБА_1 отримав від Державної фіскальної служби України лист № 2400/А/99-99-11-02-01-14 від 17.02.2017р. про залишення скарги без розгляду, згідно до якого скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення залишено без розгляду з огляду на начебто пропущення строку подання скарги визначеного п.56.6 ст.56 ПК України.

Окрім цього, 27.03.2017р. ФОП ОСОБА_1 отримав податкову вимогу від 28.02.2017р. №2032-17, якою ГУ ДФС у Харківській області визначено суму податкового боргу ФОП ОСОБА_1 по сплаті пені з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 290488,69 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2017р. №Ф-2698-17, якою ГУ ДФС у Харківській області визначено суму заборгованості ФОП ОСОБА_1 по сплаті недоїмки та штрафу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 216111,95 грн. недоїмки та 24853,67 грн. штрафу.

Отже, за наслідками адміністративного оскарження, на підставі акту перевірки Київської ОДПІ від 10.08.2016р. №2139/20-31-13-04-08/НОМЕР_1 є чинними та оскаржуються в межах даної справи:

- податкове повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0037741304 від 28.09.2016 року;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №Ф-0053191304 від 30.12.2016 року;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0053201304 від 30.12.2016 року Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області;

- податкова вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.02.2017 року №2032-17;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 03.03.2017 року №Ф-2698-17.

Згідно п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішення платника податку, відповідно до якого рішення платника податку є правомірними в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 37.1 ст. 37 Податкового кодексу України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Пунктом 37.2 ст. 37 Податкового кодексу України визначено, що податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Відповідно до пп. 14.1.156. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В акті перевірки зазначено (арк.. 12), що у 2013-2014 роках відповідно до п.177.4 ст.177 розділу IV Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу. При цьому, пунктом 138.1 ст.138 розділу ІІІ Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються відповідно до п.138.4, п.138-6-138.9, пп.138.10.2-138.10.4, п.138.11 ст.138 Податкового кодексу України.

У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2015р. Закону України від 28.12.2014р. №71-VІІІ про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи п.177.4 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Як зазначено в п.1.7 Акту перевірки, видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є: інші види видавничої діяльності; виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; друкування іншої продукції; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань; здавання в оренду власного нерухомого майна, виробництво паперових канцелярських виробів; друкування газет; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; видання книг; видання довідників і каталогів; видання газет; рекламні агентства; спеціалізована діяльність із дизайну. При цьому, за перевіряємий період здійснювались таки види діяльності як інші види видавничої діяльності; виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; друкування іншої продукції.

В п.2.1.2 Акту перевірки (арк.13 абз.3) зазначено, що згідно документів, наданих до перевірки, встановлено, що протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 виготовляв наступну продукцію: різноманітні щтанцформи, календарі, коробки, плакати, етикетки, буклети, ящики, трафарети, газети, візитки, пакети, стікери, стреч карти, блокноти, бюлетені, наліпки, анкети, флаєра, бірки, каталоги, інструкції та надавав інші поліграфічні послуги.

Також в п.2.1.2 Акту перевірки (арк.13 абз.5) вказано, що протягом перевіряємого періоду ФО-П ОСОБА_1 була здійснена закупівля значної кількості матеріалів (товарів, сировини) та вартість цих матеріалів включено до складу валових витрат, а саме: клей акриловий, клей ПВА, фарба, стрічка п/п, лак, концентрат зволоження Supreme 250, різноманітний картон та папір, фольга, пластик ПВХ, ріжучі лінійки, лінійки перфораційні, лобзикові пилки, пробійники, лінійки біг овальні, пластини офсетні, калібрована плівка, фотоформи, противідмаруючий порошок Chembyo та інше.

В той же час, в п.2.1.2 Акту перевірки (арк.13 абз.6-7, арк..14 абз.1-2) зазначено, що ФОП ОСОБА_1 було надано письмові запити від 22.07.2016р. №9172/10/20-31-13-04-11 та №9168/10/20-31-13-04-11 щодо надання пояснень та документального підтвердження стосовно собівартості виготовлення продукції та розміру націнки (по кожній позиції окремо) за перевіряємий період та щодо проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей станом на 22.07.2016 року.

Позивачем було надано калькуляцію на 4 види продукції; окреме письмове пояснення, згідно до якого було повідомлено: про розмір дебіторської заборгованості станом на 01.01.2013р. з зазначенням контрагентів та сум; про розмір дебіторської заборгованості станом на 31.12.2015р. з зазначення контрагентів та сум; про стан кредиторської заборгованості з зазначенням контрагентів та сум; була надана інформація стосовно розміру собівартості виготовлення продукції; була надана інформація та пояснення про залишки ТМЦ ; а також було надано інформацію стосовно власних транспортних засобів та власного майна на якому здійснюється господарська діяльність.

Окрім цього, для проведення перевірки, позивачем за описом були надані всі належні документи первинного обліку, а саме: декларації про одержані доходи, книга обліку доходів та витрат за ф.10, банківські виписки про рух грошових коштів, прибуткові накладні, видаткові накладні, угоди на придбання товарів, угоди на надання послуг, акти виконаних робіт та інше, що підтверджують придбання матеріалів (товарів, сировини) та продаж товарів та надання послуг, тобто підтверджують факт реального виконання господарських зобов'язань ФОП ОСОБА_1 з постачальниками та покупцями.

Однак, контролюючим органом під час проведення перевірки вказані первинні документи не були взяті до уваги.

Згідно до п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Тобто Податковим кодексом України не передбачено, що при проведенні документальних перевірок особа, що перевіряється зобов'язана надавати пояснення та документальне підтвердження стосовно собівартості виготовлення продукції та розміру націнки (по кожній позиції окремо).

На арк.14 Акту перевірки зазначено, що згідно даних книги обліку доходів та витрат встановлено, що у 2013 році (графа 5) до загальної вартості придбаних ТМЦ, підприємцем включались суми, сплачені за товари відповідно до банківських виписок. До витрат за рахунок товарів, що реалізовані, товарно-матеріальних цінностей, що використані в виробництві продукції (графа 6) включались загальна вартість придбаних товарів або загальна вартість по окремим платіжним дорученням, а саме 05.08.2013р. в книзі сума загальної вартості придбаних ТМЦ, відображена згідно банківських виписок від 03.08.2013р. без ПДВ: №912 у сумі 48704.43 грн. за папір ТОВ "Проффі-трейд" код 21253662; №913 у сумі 39672.56 грн. за папір ТОВ "Проффі-трейд" код 21253662; №914 у сумі 5296.25 грн. за картон ТОВ "Август-Харків" код 31645090; №915 у сумі 1644.69 грн. за фотоформи ТОВ "Репролайн" код 34392587; №916 у сумі 3625.19 грн. за фольгу ТОВ "Екотел" код 19332414. При цьому, товар від вище зазначених підприємств не отримувався ні 03.08.2013р (день перерахування грошових коштів), ні 05.08.2013р. Товар від вказаних контрагентів був отриманий протягом серпня 2013 року.

З огляду на викладене контролюючий орган дійшов висновку, що 05.08.2013 року товари, вартість яких зазначена в графі 6, не могли використовуватися у виробництві та реалізації продукції, так як ще не були отримані підприємцем.

Суд критично відноситься до вказаного висновку відповідача, з огляду на те, що з наявних матеріалів справи вбачається, що 05.08.2013р. підприємцем було оплачено товари, що були раніше отримані, а саме: ТОВ Репролайн - видаткова накладна №13-07/31-23 от 31.07.13 р. на суму 1973,63 грн., ТОВ Екотел - видаткова накладна №3840 від 29.04.13 р., ТОВ Проффі-трейд - Видаткові накладні: №750 від 08.07.13р., № 760 від 09.07.13р., № 669 від 12.06.13р., №781 від 12.07.13р., №795 від 17.07.13р., № 796 від 17.07.13р., № 811 від 19.07.13р., № 814 від 22.07.13р., № 860 від 30.07.13р.

Отже, зазначаючи в Акті перевірки певні платіжні документи позивача за 2013 рік, згідно до банківських виписок, перевіряючий орган співставив ці платежі з постачанням на користь позивача товарів та послуг за видатковими накладними, які жодним чином не відносяться до здійснених платежів. При цьому, товари за цими платежами були отримані позивачем раніше оплати та позивач лише здійснював оплату раніше отриманого товару.

Окрім цього, висновок відповідача щодо неможливості визначення обсягів товарів, які використовувались у виробництві продукції, та були пов'язані з отриманням доходів у 2015р. не відповідає фактичним обставинам та спростовується належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, документально підтверджено, що оплата товару позивачем відбулась після його отримання, при цьому внесення записів до книги обліку доходів та витрат про витрати, до фактичного здійснення оплати за товар заборонено, отже позивач діяв в межах діючого на той час законодавства України.

З наявних матеріалів справи вбачається, що доходи ФОП ОСОБА_1, згідно до декларації про одержані доходи: в 2013р. складає 1770247,41 грн., в 2014 р. - 1644869,71 грн., в 2015. - 3144180,81 грн., витрати ФО-П ОСОБА_1, згідно до декларації склали: 2013р. - 1711637,07грн., 2014 р.. - 1613731,91 грн., 2015 р.. - 3105043,38 грн.

Позивач зазначив, що поліграфічна продукція та надані поліграфічні послуги оплачені та відвантажені/надані в повному обсязі. Банківські виписки та видаткові накладні на відвантажений товар були надані для перевірки згідно опису в повному обсязі. Всі витрати сплачені в повному обсязі та мають документальне підтвердження, що підтверджується видатковими накладними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кошти сплачені ФОП ОСОБА_1 контрагентам в оплату за отриманий товар та надані роботи (послуги), є пов'язаними з основною діяльністю ФОП ОСОБА_1, а витрати підтверджуються документально. Фактів порушення ФОП ОСОБА_1 обмежень, установлених статтею 177 Податкового кодексу України, податковим органом не наведено і не доведено.

Окрім цього, в акті перевірки зазначено, що за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 здійснювались таки види діяльності як Інші види видавничої діяльності; Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; Друкування іншої продукції. Тобто перевіряючими встановлено, що ФО-П ОСОБА_1 здійснював саме виробничу діяльність та надання послуг, та відсутні будь-які посилання, що ФО-П ОСОБА_1 займався торгівлею (перепродажем) товарів або посередництвом в торгівлі. Отже, виготовлення продукції та надання послуг потребує матеріалів як для безпосереднього виготовлення продукції, так і для надання послуг, однак, визначена перевіряючими структура витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за даними перевірки, зазначена в таблиці на арк.16-17 Акту перевірки, взагалі не містить жодного структурного елементу щодо придбання матеріалів для виготовлення продукції.

Такий висновок контролюючого органу не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки здійснення господарської діяльності позивача не можливо без придбання матеріалів для виготовлення продукції, при цьому факт подальшого руху товарів та надання послуг позивачем не заперечувався відповідачем.

Водночас необхідно зазначити, що документи та інші дані, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Стосовно неправомірного, на думку перевіряючого органу, віднесення позивачем до складу витрат, витрати з придбання 05.05.2014 та 16.06.2014 двох котлів тривалого горіння у ТОВ Нікотерм Україна на загальну суму 40400, 00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України, в редакції станом на 01.05.2014р., об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст.177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4. 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Як передбачено п.138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат включаються:

138.10.2. адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення. охорона);

138.10.3. витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг:

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 1 38 ПК України).

Судом встановлено, що в перевіряємий період, позивач мав виробничі приміщення в оренді відповідно до договору суборенди від 25.11.2013р. №ДС-121 з ТОВ "Машгідропривод" та ці приміщення були облаштовані певним опалювальним обладнанням, але, з пояснень позивача, наданого орендарем опалення об'єктивно не вистачало для підігріву орендованих приміщень.

Отже, з метою утримання виробничого обладнання в належних умовах та опалення орендованих приміщень незалежно від наявності електроенергії та газопостачання, позивачем було придбано вищезазначене майно та витрати по його придбанню було правомірно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

В той же час, в Акті перевірки зазначена діюча на момент перевірки редакція п. 177.4 ст.177 ПК України, яка передбачає інший порядок визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та яка, на відміну від діючої на час здійснення позивачем господарської операції з придбання котлів, не передбачає включення до складу витрат по утриманню основних засобів та опалення.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, позивач правомірно сплатив 05.05.2014 року та 16.06.2014 року та відніс до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, вартість з придбання котлів тривалого горіння у ТОВ "Нікотерм Україна" на загальну суму 40400,00грн. з ПДВ, у відповідності до приписів ПК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на те, що судовим розглядом справи не встановлено наявність порушень пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, висновок про порушення абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2, п.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" також не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0037741304 від 28.09.2016 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №Ф-0053191304 від 30.12.2016 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0053201304 від 30.12.2016 року Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.02.2017 року №2032-17, вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 03.03.2017 року №Ф-2698-17.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та визначення суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд присуджує документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області та Головного управління Державної фіскальної служи у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкової вимоги та вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0037741304 від 28.09.2016 року.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №Ф-0053191304 від 30.12.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0053201304 від 30.12.2016 року Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.02.2017 року №2032-17.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 03.03.2017 року №Ф-2698-17.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код 39599198, вул. Пушкінська, 46, м.Харків, 61057) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) судовий збір у сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп..

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 12.06.2017 року.

Суддя Біленський О.О.