Ухвала

від 08.08.2017 по справі 820/1449/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2017 р.Справа № 820/1449/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 820/1449/17

за позовом фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області , Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0037741304 від 28.09.2016 року;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №Ф-0053191304 від 30.12.2016 року;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0053201304 від 30.12.2016 року Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області;

- податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.02.2017 року №2032-17;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 03.03.2017 року №Ф-2698-17.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 820/1449/17 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0037741304 від 28.09.2016 року.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №Ф-0053191304 від 30.12.2016 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0053201304 від 30.12.2016 року Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.02.2017 року №2032-17.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 03.03.2017 року №Ф-2698-17.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8000,00 грн.

Відповідачи не погодились з постановою суду першої інстанції, подали апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права. Просять суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 820/1449/17 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 18.07.2016 року по 03.08.2016 року Київською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., про що було складено акт № 2139/20-31-13-04-08/НОМЕР_1 від 10.08.2016 р. (т.1, а.с.19-46).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимоги: п.п. 177.2, 177.4 ст.177, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, ФО-П ОСОБА_1, занижено податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 1068442,61 грн. та абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2, п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 216300,95 грн.

Позивач не погодився з висновками щодо встановлених перевіркою порушень податкового законодавства та подав 16.09.2016 р. до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області заперечення на акт перевірки, в яких просив скасувати висновки акту перевірки стосовно порушення суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (т.1, а.с. 76-83)

Листом від 23.09.2016 р. № 14548/10/20-31-13-04-11 Київська ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області повідомила позивача про результати розгляду заперечення, а саме - викладені у ньому аргументи, на думку податкового органу, не спростовують факту порушення, відображенні в акті перевірки та висновки правомірні (т.1, а.с. 70-75).

На підставі акту перевірки № 2139/20-31-13-04-08/НОМЕР_1 від 10.08.2016 р. відповідачем 28 вересня 2016 року були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0037741304, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1335553,26 грн., з яких за основним платежем в розмірі 1068442,61 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 267110,65 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0037761304 від 28.09.2016 р., в якій зазначено, що відповідно до ст.25 Закону України "Про змір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі картки особового рахунку платника, акта перевірки від 10.08.2016р. № 2139/20-31-13-04-08/НОМЕР_1, Київська ОДПІ м.Харкова вимагає сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 216300,95 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0037771304 від 28.09.2016 р., яким донараховано 216300, 95 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі п.3 ч.11 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та вирішено застосувати до ОСОБА_1 штрафні санкції в розмірі 24853,67 грн.

Після отримання вказаних рішень, керуючись приписами п. 56.2 Податкового кодексу України та абз 4-5 ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивач 22.10.2016р. звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області зі скаргою.

За наслідками оскарження, 25.01.2017р. ФОП ОСОБА_1 отримав від ГУ ДФС у Харківській області рішення про результати розгляду скарги, яким в задоволенні скарги відмовлено та податкове повідомлення-рішення №0037741304 від 28.09.2016р. залишено без змін.

25.01.2017 року позивач отримав від Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 30.12.2016р. №Ф-0053191304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.12.2016 року №0053201304, які фактично аналогічні раніше отриманим ФОП ОСОБА_1 вимозі №Ф-0037761304 від 28.09.2016р. та рішенню №0037771304 від 28.09.2016р. в частині визначених податковим органом сум боргу та штрафів.

Після отримання рішення Головного управління ДФС у Харківській області про результати розгляду скарги та повторних вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 30.12.2016р. №Ф-0053191304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 30.12.2016р. №0053201304, ФОП ОСОБА_1 керуючись вищезазначеними приписами ПК України звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 03.02.2017р., в якій просив скасувати оскаржувані рішення та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області.

17.03.2017р. позивач отримав від Державної фіскальної служби України лист № 2400/А/99-99-11-02-01-14 від 17.02.2017 р. про залишення скарги без розгляду, згідно до якого скаргу ФОП ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення залишено без розгляду.

27.03.2017 р. позивач отримав податкову вимогу від 28.02.2017 р. №2032-17, якою ГУ ДФС у Харківській області визначено суму податкового боргу ФОП ОСОБА_1 по сплаті пені з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 290488,69 грн. та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2017 р. №Ф-2698-17, якою ГУ ДФС у Харківській області визначено суму заборгованості ФОП ОСОБА_1 по сплаті недоїмки та штрафу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 216111,95 грн. недоїмки та 24853,67 грн. штрафу.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0037741304 від 28.09.2016 року, вимогою про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №Ф-0053191304 від 30.12.2016 року; рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0053201304 від 30.12.2016 року Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області; податковою вимогою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.02.2017 року №2032-17; вимогою про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 03.03.2017 року №Ф-2698-17 і звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

У відповідності до пп. 14.1.156. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В акті перевірки зазначено, що з документів, наданих до перевірки, встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач виготовляв наступну продукцію: різноманітні щтанцформи, календарі, коробки, плакати, етикетки, буклети, ящики, трафарети, газети, візитки, пакети, стікери, стреч карти, блокноти, бюлетені, наліпки, анкети, флаєра, бірки, каталоги, інструкції та надавав інші поліграфічні послуги.

Також в акті перевірки вказано, що протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_1 була здійснена закупівля значної кількості матеріалів (товарів, сировини), а вартість цих матеріалів включена до складу валових витрат, а саме: клей акриловий, клей ПВА, фарба, стрічка п/п, лак, концентрат зволоження Supreme 250, різноманітний картон та папір, фольга, пластик ПВХ, ріжучі лінійки, лінійки перфораційні, лобзикові пилки, пробійники, лінійки біг овальні, пластини офсетні, калібрована плівка, фотоформи, противідмаруючий порошок Chembyo та інше.

Для проведення перевірки, позивачем за описом були надані всі належні документи первинного обліку, а саме: декларації про одержані доходи, книга обліку доходів та витрат за ф.10, банківські виписки про рух грошових коштів, прибуткові накладні, видаткові накладні, угоди на придбання товарів, угоди на надання послуг, акти виконаних робіт та інше, що підтверджують придбання матеріалів (товарів, сировини) та продаж товарів та надання послуг, тобто підтверджують факт реального виконання господарських зобов'язань ФОП ОСОБА_1 з постачальниками та покупцями.

Однак, контролюючим органом під час проведення перевірки вказані первинні документи не були взяті до уваги.

Згідно до п.75.1.2 ст.75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Тобто Податковим кодексом України не передбачено, що при проведенні документальних перевірок особа, що перевіряється зобов'язана надавати пояснення та документальне підтвердження стосовно собівартості виготовлення продукції та розміру націнки (по кожній позиції окремо).

Довід апеляційної скарги про неможливість визначення обсягів товарів, які використовувались у виробництві продукції, та були пов'язані з отриманням доходів у 2013 - 2015 р.р., колегія суддів вважає необґрунтованим, та не відповідає фактичним обставинам та спростовується належним чином оформленими первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Зазначаючи певні платіжні документи позивача за 2013 рік, згідно банківських виписок, а саме - від 03.08.2013 р. №912 у сумі 48704,43 грн. та №913 у сумі 39672,56 грн. за папір ТОВ "Проффі-трейд"; №914 у сумі 5296,25 грн. за картон ТОВ "Август-Харків"; №915 у сумі 1644,69 грн. за фотоформи ТОВ "Репролайн"; №916 у сумі 3625,19 грн. за фольгу ТОВ "Екотел", податкові органи співставляють ці платежі з постачанням на користь позивача товарів та послуг за видатковими накладними, які жодним чином не відносяться до здійснених платежів. При цьому, товари за цими платежами були отримані позивачем раніше оплати та позивач лише здійснював оплату раніше отриманого товару, про що було залучено до матеріалів справи всі первинні документи щодо оплати та руху товару (т. 1, а.с. 116-140, 172-238, т. 2 а.с. 1-122).

Платіжні документи підтверджують, за що саме позивачем здійснено оплату, про що зазначається у такому обов'язковому реквізиті платіжного документа як Призначення платежу , що відповідачем при проведенні перевірки і викладенні її висновки безпідставно не взято до уваги.

Під час розгляду справи документально підтверджено, що оплата товару позивачем відбувалась після його отримання, отже позивач діяв в межах діючого на той час законодавства України, і висновки акту зроблені без врахування документальних джерел.

З матеріалів справи встановлено, що доходи позивача, згідно до декларації про одержані доходи: в 2013р. складає 1770247,41 грн., в 2014 р. - 1644869,71 грн., в 2015. - 3144180,81 грн., витрати позивача, згідно до декларації склали: 2013р. - 1711637,07 грн., 2014 р. - 1613731,91 грн., 2015 р.. - 3105043,38 грн.

Позивач зазначив, що поліграфічна продукція та надані поліграфічні послуги оплачені та відвантажені/надані в повному обсязі. Банківські виписки та видаткові накладні на відвантажений товар були надані для перевірки згідно опису в повному обсязі. Всі витрати сплачені в повному обсязі та мають документальне підтвердження, що підтверджується видатковими накладними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кошти сплачені ФОП ОСОБА_1 контрагентам в оплату за отриманий товар та надані роботи (послуги), є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально. Фактів порушення позивачем обмежень, установлених ст. 177 Податкового кодексу України, податковим органом не наведено і не доведено.

При цьому позиція податкових органів щодо неможливості визначення обсягів товарів, які використовувались у виробництві продукції, та були пов'язані з отриманням доходів у 2015 р., також не відповідає фактичним обставинам та спростовується належним чином оформленими первинними документами, копії яких надавались для перевірки та містяться в матеріалах справи.

Стосовно неправомірного віднесення позивачем до складу витрат витрат з придбання 05.05.2014 р. та 16.06.2014 р. двох котлів тривалого горіння у ТОВ Нікотерм Україна на загальну суму 40400 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України (в редакції, діючій станом на 01.05.2014 р.) об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно із п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4. 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: пп. 138.10.2 адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення. охорона); пп. 138.10.3 витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

Згідно п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

З матеріалів справи встановлено, що в перевіряємий період, позивач мав виробничі приміщення в оренді відповідно до договору суборенди від 25.11.2013 р. №ДС-121 з ТОВ "Машгідропривод".

Для утримання виробничого обладнання в належних умовах та опалення орендованих приміщень незалежно від наявності електроенергії та газопостачання, позивачем були придбано вищезазначене обладнання та витрати по його придбанню було правомірно включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

В той же час, в акті перевірки зазначена редакція п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України, що діла на момент перевірки, яка передбачає інший порядок визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та яка, на відміну від діючої на час здійснення позивачем господарської операції з придбання котлів, не передбачає включення до складу витрат по утриманню основних засобів та опалення.

Відповідно до ст.58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Колегія суддів встановила, що позивач 05.05.2014 р. та 16.06.2014 р. сплатив та відніс до складу витрат вартість котлів тривалого горіння на загальну суму 40400,00грн. з ПДВ, але виходячі з приписів Податкового кодексу України в редакції, що діяла на той час, позивач мав право на віднесення цих витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки встановлено, що позивач здійснював саме виробничу діяльність та надання послуг видавничої діяльності та поліграфічних послуг. При цьому, протягом перевіряємого періоду, позивачем здійснювалась закупівля значної кількості матеріалів (товарів, сировини), що пов'язані саме з такою діяльністю, та вартість цих матеріалів включено до складу валових витрат.

Тобто перевіркою встановлено, що позивач здійснював саме виробничу діяльність та надання послуг, відсутні будь-які підтвердження здійснення позивачем торгівлі або посередництва в торгівлі. Отже, виготовлення продукції та надання послуг потребує матеріалів як для безпосереднього виготовлення продукції, так і для надання послуг, однак, визначена перевіряючими структура витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за даними перевірки, зазначена в таблиці на арк.16-17 акту перевірки, взагалі не містить жодного структурного елементу щодо придбання матеріалів для виготовлення продукції.

Такий висновок контролюючого органу не відповідає фактичним обставинам справи, при цьому факт подальшого руху товарів та надання послуг відповідачем не заперечується.

Враховуючи викладене, оскільки під час розгляду справи не встановлено порушень пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, висновок про порушення абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2, п.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" також не відповідає фактичним обставинам справи, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0037741304 від 28.09.2016 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №Ф-0053191304 від 30.12.2016 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0053201304 від 30.12.2016 року Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 28.02.2017 року №2032-17, вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 03.03.2017 року №Ф-2698-17.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачами не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оспорюваних рішень відповідачи діяли необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 820/1449/17 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 820/1449/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.08.2017 р.