Ухвала

від 01.06.2017 по справі 404/3360/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

01 червня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Ткачука О.С., Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_4, третя особа - Національний банк України, про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року публічне акціонерне товариство Дельта Банк (далі - ПАТ Дельта Банк ) звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30 травня 2013 року між публічним акціонерним товариством Астра Банк (далі - ПАТ Астра Банк ) та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 62 775 грн. зі сплатою 18,80 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк до 30 травня 2018 року. 02 грудня 2013 року ПАТ Астра Банк відступило ПАТ Дельта Банк право вимоги, зокрема за вказаним кредитним договором. Оскільки позичальник умови кредитного договору належним чином не виконав, у нього утворилася заборгованість, яка станом на 06 квітня 2015 року становить 71 587,92 грн. та складається з тіла кредиту - 62 136,48 грн. та відсотків за користування кредитними коштами - 9 451,44 грн.

Враховуючи викладене, ПАТ Дельта Банк просило стягнути вказану заборгованість з ОСОБА_4

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2013 року у розмірі 68 024,08 грн., з яких: 62 136,48 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 9 451,44 грн. - заборгованість зі сплати відсотків. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні заяви ОСОБА_4 про розстрочення виконання рішення суду відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 , мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції та скасувати ухвалу апеляційного суду в частині відмови у розстрочення виконання рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його заяву про розстрочення виконання рішення суду.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції не переглядаються.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що під час розгляду справи ОСОБА_4 подав заяву про відстрочку виконання рішення суду, в якій зазначав, що у нього та в його сім'ї на даний час скрутне матеріальне становище у зв'язку з дорожньо-транспортними пригодами (далі - ДТП), які відбулися 11 листопада 2013 року та 01 лютого 2014 року. Відповідач також зазначив, що він є єдиним працюючим у своїй сім'ї та має невеликі доходи.

На підтвердження своїх вимог відповідач надав суду першої інстанції копію довідки ДАІ про ДТП, копію трудової книжки, з якої вбачається, що він працює ливарником на заводі Гідросила , свідоцтво про одруження, свідоцтво про народження доньки та довідку про те, що остання відвідує дошкільний навчальний заклад, довідку про склад сім'ї, виписку із медичної картки амбулаторного хворого.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони виконавчого провадження суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання (ч. 1 ст. 373 ЦПК України).

Розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить виконання його неможливим.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відстрочку виконання рішення суду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що надані позивачем докази на підтвердження вказаної заяви не підтверджують обставини, які об'єктивно ускладнять виконання судового рішення або наявність яких робить виконання його неможливим. Боржник згідно умов кредитного договору прийняв на себе зобов'язання щодо сплати кредиту в грошовій формі щомісячними платежами.

Судом першої інстанції, повно і всебічно з'ясовано обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надані сторонами докази, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість встановлених місцевим судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про відстрочку виконання рішення суду. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив рішення в оскаржуваній частині без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 вересня 2016 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_4 про розстрочення виконання рішення суду залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: І.М. Фаловська

О.С.Ткачук

О.В.Умнова