Постанова

від 06.06.2017 по справі 922/4428/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа № 922/4428/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 10.01.2017р. № 368,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (вх.№ 1162 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від "21" лютого 2017 р. у справі № 922/4428/16,

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Діапазон", м.Харків,

про розірвання договору, виселення, стягнення 328539,12 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.02.2017р. (суддя Байбак О.І.) позов задоволено частково. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1793 від 13.10.2008 та додаткову угоду № 7 від 13.08.2014 до цього договору, укладені між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Діапазон". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Діапазон" на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради: 282460,06 грн заборгованості з орендної плати, 53277,11 грн пені та 7792,06 грн судового збору. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Діапазон" з нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-23 площею 508,4 кв. м та 2-го поверху № 24-:-30 площею 189,9 кв.м. загальною площею 698,3 кв. м, що розташовані за адресою: м. Харків, пров. Соляниківський, 14, літ. «Г-2» . В решті позову відмовлено.

Обґрунтовуючи прийняте у справі рішення, місцевий господарський суд з посиланням на положення ст.ст. 629,530,759,762 ЦК України вказує на доведеність позивачем факту наявності у відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 282460,06 грн., строк з оплати якої є таким, що настав. Разом з тим, зважаючи на вимоги ч. 4 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, а також умови п. 3.10 укладеного між сторонами договору, яким передбачено відповідальність за прострочення своїх грошових зобов'язань з оплати орендної плати у вигляді сплати пені за кожен день прострочення, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 53277,11 грн.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 51613,37 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги позивач вказує, що сторонами в пункті 7.3 додаткової угоди № 7 від 13.08.2014р. передбачено можливість у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо оплати орендної плати стягнення пені до моменту сплати основної суми боргу в порядку, встановленому п. 3.10, що узгоджується з положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, та свідчить про правильне нарахування позивачем належної до стягнення суми пені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2017р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 51613,37 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а сторони попереджені про те, що у разі неявки представників справа може бути розглянута за наявними в ній документами, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1793 від 13.10.2008 р. (далі за текстом - договір; а.с 13-16), до якого укладались додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 та № 7 (а.с. 17-23).

Додатковою угодою № 7 від 13.08.2014 р. сторони узгодили викласти договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1793 від 13.10.2008 р. в іншій редакції.

Відповідно до п. п. 1.1-1.2 договору з урахуванням внесених додатковою угодою змін орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-23 площею 508,4 кв. м. та 2-го поверху № 24-:-30 площею 189,9 кв. м. загальною площею 698,3 кв. м. (технічний паспорт КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» інвентарний № 61006 від 09.11.2001 р.) далі «майно» , яке належить до комунальної власності міста Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, пров. Соляниківський, 14, літ. «Г-2» та відображається на балансі КП «Жилкомсервіс» . Право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі Розпорядження управління комунального майна та приватизації № 937 від 09.07.2008 р. «Про переукладання договору оренди № 1334 від 15.08.2001 р. на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, пров. Соляниківський, 14, літ. «Г-2» .

Майно, яке є предметом цього договору, належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухому майно від 27.05.2008 р., виданого на підставі розпорядження Харківського міського голови № 1032 від 23.05.2008 р.

Майно передається в оренду з метою використання: під побутове обслуговування населення.

Згідно з п. п. 3.1-3.2 договору вартість об'єкту оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 2019000 грн.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 566/11 від 23.12.2011 р. (далі - Методика).

Базова орендна плата становить за серпень 2014 року - 8479,80 грн.

Ставка орендної плати становить 5%, за рік.

За умовами п. п. 3.3-3.6 договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі.

Нарахування орендної плати припиняється з моменту закінчення терміну дії договору або його розірвання у встановленому законом порядку.

Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата перераховується на бюджетний рахунок управління державної казначейської служби № 33213871700002, банк: в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЗКПО 37999649. Одержувач: УДКСУ у м. Харкові Харківської області.

Згідно з п. 3.10 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день прострочення).

Стягнення заборгованості по орендній платі провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

За змістом п. 10.1 договору він діє до 13.07.2017 р.

На виконання умов договору позивач за актом приймання-передачі, що є додатком до договору, передав відповідачу в оренду майно, визначене умовами договору (а.с. 23).

Відповідач протягом тривалого часу належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором.

Однак, як встановлено судом, починаючи з серпня 2014 року, відповідач не в повному обсязі виконує умови договору щодо своєчасного внесення орендних платежів.

Станом на момент звернення позивача до суду з позовом по даній справі заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати складає 282460,06 грн.

Листом № 10860 від 08.07.2016 р. (а.с. 24) позивач повідомив відповідача про намір розірвати договір оренди від 13.10.2008р. № 1793 та вимагав сплати існуючої заборгованості з орендної плати з урахуванням нарахованої пені.

В зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань, позивачем на підставі п. 3.10 договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано відповідачу пеню в сумі 104890,48 грн. за загальний період прострочення з 16.09.2014 р. по 07.12.2016 р.

Обставини щодо стягнення заборгованості та пені стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

В зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору, а також те, що зазначений договір в передбаченому законом порядку не був розірваний, предмет договору оренди позивачу не повернуто, позивач звернувся з вимогою розірвати договір оренди та виселити відповідача з займаного приміщення, що орендував останній за умовами договору.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Колегія суддів зазначає, що укладений сторонами договір є договором найму (оренди), за яким, відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За актом прийому-передачі від 13.08.2014р. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради передало, а ТОВ "НВП Діапазон" в особі директора прийняло у строкове платне користування нерухоме майно, нежиле приміщення загальною площею 698,3 кв.мі, розташоване за адресою: м. Харікві, пров. Соляниківський, 14, літ. Г-2 , що свідчить про виконання позивачем умов договору.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 18, ч. 1 ст. 19, ст. 1, ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", як і загальною нормою - ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.2 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 566/11 від 23.12.2011р. Базова орендна плата становить за серпень 2014 року - 8479,80 грн. Ставка орендної плати становить 5 (п'ять) % за рік.

В п.п. 3.3, 3.5 договору встановлено, що нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі. Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісячно протягом 15 календарних днів наступного місяця.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судовою колегією встановлено, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачував орендну плату, починаючи з серпня 2014 року, що підтверджується розрахунком заборгованості по орендній платі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (а.с. 25), відповідно до якого заборгованість зі сплати орендних платежів за користування приміщенням станом на 07.12.2016р. становить 282460,06 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ст. 9 Закону України 2Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідачем не було надано суду доказів сплати боргу в зазначеній сумі або обґрунтованих заперечень вимогам позивача відповідачем, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 282460,06 грн., як таких, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 104890,48 грн. за період з 16.09.2014р. по 07.12.2016р., яка була нарахована відповідачу за прострочення грошового зобов'язання у відповідності до п.п. 3.10, п. 7.3 договору від 13.10.2008р. № 1793 в редакції додаткової угоди від 13.08.2014р. № 7, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції можуть застосовуються у розмірі, визначеному умовами договору. При цьому їх розмір може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 231 та 232 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

За умовами п. 3.10 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені за кожний день прострочення (включаючи день проплати) .

Враховуючи те, що умовами укладеного між сторонами договору (п. 3.10) передбачено відповідальність відповідача за прострочення своїх зобов'язань з оплати орендної плати у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, доводи позивача про можливість її нарахування є правомірними.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.5 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду . Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Місцевим господарським судом не було взято до уваги положення п. 7.3 договору, яким визначений строк нарахування пені за порушення орендарем обов'язку зі своєчасної сплати орендних платежів, та помилково застосовано до спірних правовідносин положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо можливості нарахування штрафних санкцій протягом шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Так, відповідно до п. 7.3 договору у разі прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов'язання повинно було були виконано.

Частиною першої статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, сторонами договору в двосторонньому порядку було погоджено можливість нарахування пені за весь час прострочення сплати орендної плати, включаючи день оплати, що відповідає принципу свободи договору.

Здійснивши перевірку наданого відповідачем розрахунку пені з урахуванням вищенаведеного на суму заборгованості в розмірі 282460,06 грн. в період з 16.09.2014р. по 07.12.2016р., колегія судів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені підлягають задоволенню в сумі 104890,48 грн.

Приписами ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюється відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо, а у разі розірвання договору - зобов'язання сторін припиняється (ч. 1 та 2 ст. 652 ЦК).

В п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати, що законом (ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 651, ст. 783 Цивільного кодексу України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а ст. 782 Цивільного кодексу України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

У зв'язку з порушенням умов договору щодо сплати орендної плати на адресу орендаря позивачем було направлено лист від 08.07.2016р. №10860 про намір достроково розірвати договір оренди з вимогою про повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, відповіді на який орендодавцем одержано не було.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що орендодавець має право розірвання договору у разі внесення орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.

Судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт несплати відповідачем орендних платежів на протязі більш як 3-х місяців, що свідчить про істотне порушення орендарем умов договору та надає право позивачу в односторонньому порядку розірвати укладеним між сторонами договір.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість задоволення позову в частині розірвання укладеного між сторонами договору оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 13.10.2008р. № 1793 та додаткової угоди № 7 від 13.08.2014р. до нього, як невід'ємної частини даного договору.

Відповідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

В пункті 4.14 договору сторони передбачили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

В п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. З урахуванням наведеного припису позовні вимоги про повернення орендованого майна одночасно із позовною вимогою про дострокове розірвання договору оренди можуть бути об'єднані в одній позовній заяві. Та обставина, що розірвання договору оренди і є підставою для повернення орендованого майна, такому об'єднанню не перешкоджає. Наведене підтверджується й положенням ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, якою встановлено обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ (предмет оренди). Закон не вимагає від наймодавця (орендодавця) спочатку пред'явити наймачеві (орендареві) вимогу про розірвання договору найму, і лише після її задоволення - вимогу про повернення орендованого майна.

Відповідно ст. 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частиною першою ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, орендодавець вправі в судовому порядку вимагати повернення орендодавцем майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого повернення згідно з ч. 1 ст. 545, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Зважаючи на задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 13.10.2008р. № 1793 та документальне підтвердження знаходження предмету договору в користуванні відповідача на підставі акту приймання-передачі від 13.08.2014р., позовні вимоги про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Діапазон" з орендованого нежитлового приміщення підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За встановлених обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від "21" лютого 2017 р. у справі №922/4428/16- частковому скасуванню з прийняття нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 32-35, 43, 99, 101, п.2 ч.1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від "21" лютого 2017 р. у справі №922/4428/16 скасувати частково в частині відмови в задоволенні стягнення пені.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені задовольнити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 1793 від 13.10.2008 р. та додаткову угоду № 7 від 13.08.2014 р. до цього договору, укладені між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (код ЄДРПОУ: 14095412) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП Діапазон" (код ЄДРПОУ: 23469538).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Діапазон" (адреса: 61003, м. Харків, пров. Соляниківський, буд. 14; код ЄДРПОУ 23469538) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) заборгованість з орендної плати в розмірі 282460,06 грн., пеню в сумі 104890,48 грн. (на р/р 37325007002208; банк ГУ ДКСУ у Харківській області; МФО банку 851011; код ЄДРПОУ: 14095412); судовий збір за подання позову в розмірі 8566,25 грн. (на р/р 35410002033770; банк ГУ ДКСУ у Харківській області; МФО банку 851011; код ЄДРПОУ 14095412).

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП Діапазон" (адреса: 61003, м. Харків, пров. Соляниківський, буд. 14; код ЄДРПОУ 23469538) з нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-:-23 площею 508,4 кв. м. та 2-го поверху № 24-:-30 площею 189,9 кв. м. загальною площею 698,3 кв. м. що розташоване за адресою: м.Харків, пров. Соляниківський, 14, літ. «Г-2» .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Діапазон" (адреса: 61003, м. Харків, пров. Соляниківський, буд. 14; код ЄДРПОУ 23469538) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 16, код ЄДРПОУ 14095412) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 9422,87 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 12.06.2017р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Камишева