Рішення

від 08.06.2017 по справі 918/366/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 червня 2017 р. Справа № 918/366/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс"

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі: Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про відшкодування шкоди, завданої дорожньо - транспортною пригодою

Представники:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність № 838 від 12.12.2016р.).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в якій просить суд стягнути з останнього 56 435 грн. 72 коп. в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20 травня 2016 року порушено провадження у справі № 918/366/16, розгляд якої призначено на 31 травня 2016 року (суддя Торчинюк В.Г.).

30 травня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник відповідача подав заяву від 30 травня 2016 року № 31/20 в додатках до якої долучив до матеріалів справи частину документів які витребовувалися ухвалою суду від 20 травня 2016 року.

Ухвалою суду від 31.05.2016р. розгляд справи відкладено 14.06.2016р.

13 червня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшов супровідний лист в додатках до якого, останнім долучено документи, які на думку останнього підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

Ухвалою суду від 14.06.2016р. розгляд справи відкладено 05.07.2016р.

У судовому засіданні 05.07.2016р. проголошено перерву по справі до 19.07.2016р.

Ухвалою суду від 19 липня 2016 року по даній справі призначено судову експертизу.

Ухвалою суду від 19 липня 2016 року зупинено провадження по справі № 918/366/16.

Ухвалою суду від 22 серпня 2016 року поновлено провадження по справі та призначено її розгляд на 05 вересня 2016 року, на вимогу експерта витребувано у позивача необхідні для проведення експертизи документи.

Ухвалою суду від 22 серпня 2016 року, призначено до розгляду клопотання експерта у судовому засіданні та витребувано на вимогу останнього додаткові документи.

Ухвалою суду від 05 вересня 2016 року продовжено строк розгляду спору по даній справі на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 05 вересня 2016 року розгляд справи відкладено на 13 серпня 2016 року.

Ухвалою суду від 13 вересня 2016 року зупинено провадження по справі № 918/366/16 до отримання висновку експерта.

Ухвалою суду від 06 грудня 2016 року поновлено провадження по справі № 918/366/16 з 20 грудня 2016 року та призначено до слухання в судовому засіданні 20 грудня 2016 року.

20 грудня 2016 року ухвалою суду призначено судову експертизу та зупинено провадження по справі.

25 січня 2017 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експерта, в якому останній зазначає, що за наявними в матеріалах справи документами провести експертизу неможливо.

01.02.2017р. ухвалою суду поновлено провадження по справі № 918/366/16 з 01 лютого 2017 року

02.02.2017р. ухвалою суду зупинено провадження по справі № 918/366/16 до отримання висновку експерта.

21.03.2017р. до господарського суду Рівненської області з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз повернулись матеріали справи №918/366/16 про що Директором ЛНДШСЕ - ОСОБА_2 складено повідомлення №1459 від 17.03.2017р.

Розпорядженням керівника апарату суду від 21 березня 2017 року № 01-04/74/2017 у зв'язку із закінченням повноважень судді Торчинюка В.Г. призначено повторний автоматичний розподіл справи. Справу передано для розгляду судді Войтюку В.Р.

Ухвалою суду від 23.03.2017р. розгляд справи призначено на 04.04.2017р.

04.04.2017р. розгляд справи відкладено на 24.04.2017 р.

24.04.2017р. у судовому засідання проголешно перерву по справі до 18.05.2017р.

23.05.2017р. розгляд справи відкладено на 06.06.2017р.

06.06.2017р. у судовому засідання проголошено перерву по справі до 08.06.2017р.

У судове засіданні 08.06.2017р. позивач не забезпечив явку уповноваженого представника в свою чергу представник відповідача проти позову заперечив, наполягав на його безпідставності, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

28.07.2015р. о 13:40 на трасі Київ - Чоп 425 км + 60м у с. Крупець Радивилівського району Рівненської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі трактора ЕУУ-150 з номерним знаком 08268 ВК, який належить ВАТ Укртелеком , яким керував ОСОБА_3 та транспортного засобу Mercedes Actros 1844, д.н.з. НОМЕР_1, яким керував керуванням ОСОБА_4 та належить на праві власності ТОВ ІВА-ТРАНС ПЛЮС , що підтверджуються свідоцтвом про право власності на транспортний засіб серії CAO № 198986 від 13.10.2012 року (а.с. 100).

Зазначені вище обставини стверджуються довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 03.06.2016р. №1261/33/02-2016 (а.с. 105).

Постановою від 04 вересня 2015 року у справі №569/11720/15-ц Рівненського міського суду (а.с. 57) було вирішено тракториста 5 розряду транспортної дільниці 122 м. Рівне транспортного цеху відділу підтримки бізнесу Рівненської філії ПАТ Укртелеком ОСОБА_3 на підставі ст.22 КУпАП звільнити від адміністративної відповідальності в зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення і винести йому усне зауваження, а справу провадженням закрити.

Разом з тим, вищезазначеною постановою встановлено вину водія ОСОБА_3 у вчиненні зазначеної вище ДТП.

Згідно ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факт вчинення 28.07.2015р. ДТП за участю трактора ЕУУ-150 з номерним знаком 08268 ВК та транспортного засобу Mercedes Actros 1844, д.н.з. НОМЕР_1 доведенню у даній справі не потребує, також судом визнається, як доведений факт і вина водія трактора, як встановлений та підтверджений факт.

Також, уповноважені представники сторін неодноразово у судових засіданнях підтверджували вищезазначені обставини.

28.12.2015р. суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було складено звіт про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу №118/12/15 (а.с. 58 - 63), яким визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 (який зазнав ушкоджень в результаті ДТП, яка описувалася вище) становить 119 321,02 грн.

Тим часом, за наслідками ДТП, для ТОВ "Іва-Транс-Плюс" були завдані збитки шляхом пошкодження транспортного засобу Mercedes Actros 1844, д.н.з. НОМЕР_1.

На переконання позивача, збитки були завдані в розмірі 119 321,02грн., що підтверджується Звітом про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 118/12/15.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Постановою від 04 вересня 2015 року у справі №569/11720/15-п Рівненського міського суду встановлено, що гр. ОСОБА_3 на момент ДТП був працівником Рівненської філії ПАТ Укртелеком .

Згідно інформації з листа Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області № 09/731 від 21 квітня 2016 року екскаватор, яким було завдано шкоду транспортному засобу Позивача, ЕЦУ-150, державний номер НОМЕР_3 свідоцтво про реєстрацію машини АБ365731 з 07.08.2006 року зареєстрований за Рівненською філією ПАТ Укртелеком (а.с. 18).

Представник відповідача вищезазначений факт не заперечив, а тому судом встановлено, що екскаватор, який був учасником ДТП належить для ПАТ "Укртелеком"

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З урахуванням обставин справи суд може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) ; 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на положення ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Аналогічні правові позиції знайшли свої відображення в п. 2. Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р., а також п. 6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994р., задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим у разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов: наявність правил поведінки, встановленого законом або договором, факту порушення такого правила поведінки винною особою, збитків у потерпілої особи, безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

З огляду на вищенаведені норми чинного законодавства, суд констатує, що на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, на кредитора покладає обов'язок довести, що ці збитки є реальними, а не абстрактними, тобто у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

З зазначених вище обставин, суд вбачає, що матеріалами справи стверджено протиправна поведінка відповідача (вчинення ДТП), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою (у результаті ДТП пошкоджений транспортний засіб позивача), вина боржника (постанова суду, яка набрала законної сили, якої встановлено вину працівника відповідача).

Крім того, необхідна наявність ще однієї складової, такої як відшкодування шкоди - наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди).

Як зазначалося вище, чинне законодавство України вказує на те, що відшкодовуються реальні збитки.

На переконання позивача, реальними збитками, які необхідно стягнути з відповідача на користь позивача є 119 321,02грн., що підтверджується звітом про оцінку №118/12/15, рахунок на оплату від 21.12.2015р. №6, видаткова накладна від 21.12.2015р. №4, Акт надання послуг від 21.12.2015р. №4.

Разом з тим, суд констатує, що для визначення дійсного розміру, понесених позивачем збитків, судом призначалася експертиза, в тому числі і з ініціативи позивача.

На вирішення експертизи було поставлено питання: Яка вартість відновлювальних робіт та запчастин була затрачена власником Товариством з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс-Плюс" на відновлення пошкоджень колісного транспортного засобу Mercedes-Benz, Actros 1844, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, отриманих внаслідок ДТП, яке відбулося 28 липня 2015 року о 13:40 (довідка про дорожньо-транспортну пригоду від 03 червня 2016 року № 69279815) на трасі М-06, Київ - Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 425 км?

При цьому, судова експертиза не була проведена, оскільки експерту необхідно було надати:

- конкретизацію Акту надання послуг № 4 від 21 грудня 2015 року стосовно того, які саме ремонтно-технологічні операції були виконані "з демонтажу/монтажу запчастин та фарбування пластикових деталей" автомобіля, з позначенням трудомісткості й вартості кожної операції (чіткий, однозначний перелік);

- конкретизувати чи увійшла у вартість "фарбування" вартість матеріалів для фарбування, чи ці матеріали відображені в іншому, відсутньому у матеріалах справи, документі, якщо так, то надати цей документ, або конкретизувати які саме матеріали, якої вартості і в яких кількостях були фактично використані;

- надати конкретизацію Видаткової накладної № 4 від 21 грудня 2015 року стосовно повного й однозначного переліку використаних для заміни запасних частин, з позначенням повних назв, номерів за каталогом виробника і цін кожної з них, відображенням того чи це нова запчастина (оригінальна або замінник) чи така, що була у використанні (т. з. "б/у" запчастини);

- надати документальне підтвердження оплати за проведений ремонт;

- надати (якщо є) дані про особливості стану відміченого вище автомобіля, які впливали чи могла вплинути на його ринкову вартість та фізичний знос на 28 липня 2015 року до моменту пошкодження у ДТП (про можливі попередні пошкодження, в т.ч. не усунуті, дефекти, проведені ремонти, оновлення складових частин, встановлення додаткового обладнання, опцій тощо).

З зазначеного суд вбачає, що надані позивачем документи, не дають можливості встановити дійсний розмір понесених збитків, на відновлення автомобіля.

Також, як було з'ясовано у судових засіданнях, на момент розгляду справи, ТОВ "Іва-Транс-Плюс" не оплатило вартість відновлювального ремонту та наданих послуг.

Отже, зазначене свідчить про те, що позивач не довів реальних збитків (не оплатив ремонт та запчастини) .

Також, суд зазначає, що у даній справі неодноразово було призначено судову експертизу, для визначення витрат які мусив би зробити позивач для відновлення автомобіля.

Оскільки, як зазначалося вище, за наданими позивачем доказами встановити дійсний розмір неможливо, інших доказів, як повідомив останній ТОВ "Іва-Транс-Плюс" не має.

Однак, судові експертизи проведені не були, через неподання позивачем необхідних для проведення такої експертизи документів.

Суд зазначає, що матеріалами справи стверджено, що для позивача можуть бути завдані збитки після проведення оплати, однак, як зазначалося вище, ТОВ "Іва-Транс-Плюс" зобов'язане довести, в якому розмірі останньому були завдані збитки.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, розміру збитків.

Отже, відсутня одна із чотирьох складових для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, зокрема не підтверджено наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди).

Відповідно до ст.49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи зазначене, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "13" червня 2017 року

Суддя Войтюк В.Р.