Постанова

від 05.12.2017 по справі 918/366/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року Справа № 918/366/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Сибіги О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс"

на рішення господарського суду Рівненської області від 08 червня 2017 року

та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2017 року

у справі № 918/366/16

господарського суду Рівненської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс"

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідачів - 1. не з'явився

2. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення з останнього 56435,72 грн. в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08 червня 2017 року (суддя Войтюк В.Р.) залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2017 року (судді Огороднік К.М., Демидюк О.О., Тимошенко О.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими рішенням та постановою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 08 червня 2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2017 року та справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 липня 2015 року о 13:40 год. на трасі Київ - Чоп 425 км + 60м у с. Крупець Радивилівського району Рівненської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі трактора "ЕУУ-150" з номерним знаком НОМЕР_4, який належить ВАТ "Укртелеком", яким керував ОСОБА_4 та транспортного засобу Mercedes Actros 1844, д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5 та який належить на праві власності ТОВ "ІВА-ТРАНС ПЛЮС", що підтверджуються свідоцтвом про право власності на транспортний засіб серії НОМЕР_5 від 13 жовтня 2012 року. Зазначені обставини стверджуються довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 03 червня 2016 року №1261/33/02-2016.

Постановою Рівненського міського суду від 04 вересня 2015 року у справі № 569/11720/15-ц звільнено тракториста 5 розряду транспортної дільниці 122 м. Рівне транспортного цеху відділу підтримки бізнесу Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" ОСОБА_4 на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, винесено йому усне зауваження, а провадження у справі закрито. Разом з тим, вищезазначеною постановою встановлено вину водія ОСОБА_4 у вчиненні зазначеної вище ДТП.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відтак, факт вчинення 28.07.2015 року ДТП за участю трактора "ЕУУ-150" з номерним знаком НОМЕР_4 та транспортного засобу Mercedes Actros 1844, д.н.з. НОМЕР_1 доведенню у даній справі не потребує, також судом визнається, як доведений факт і вина водія трактора, як встановлений та підтверджений факт.

28 грудня 2015 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 було складено звіт про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 118/12/15, яким визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 становить 119321,02 грн.

Позивач, в обґрунтування звернення з позовом до суду стверджував про те, що збитки були завдані в розмірі 119321,02 грн., що підтверджується Звітом про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 118/12/15.

В силу ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В силу ст. 1187 ЦК України, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З урахуванням обставин справи суд може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника. Разом з тим, відсутність хоча б одного з цих елементів цивільно-правова виключає відповідальність.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому, на кредитора покладає обов'язок довести, що ці збитки є реальними, а не абстрактними, тобто у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Разом з тим, необхідна наявність ще однієї складової, такої як відшкодування шкоди - наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди).

Як зазначено вище, відшкодуванню підлягають реальні збитки.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначав про те, що реальними збитками, які необхідно стягнути з відповідача на його користь є 119321,02 грн., що підтверджується звітом про оцінку № 118/12/15 , рахунком на оплату від 21 грудня 2015 року № 6, видатковою накладною від 21 грудня 2015 року №4, Актом надання послуг від 21 грудня 2015 року № 4.

У звіті про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 118/12/15, доданому до позовної заяви, зазначено: дата складання висновку 07 грудня 2015 року, дата оцінки 28 грудня 2015 року, тобто висновок складено за 21 день до оцінки.

Разом з тим, для визначення дійсного розміру, понесених позивачем збитків, судом призначалася експертиза, в тому числі і з ініціативи позивача, на вирішення якої було поставлено питання: Яка вартість відновлювальних робіт та запчастин була затрачена власником ТОВ "Іва-Транс-Плюс" на відновлення пошкоджень колісного транспортного засобу Mercedes-Benz, Actros 1844, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, отриманих внаслідок ДТП, яке відбулося 28 липня 2015 року о 13:40 (довідка про дорожньо-транспортну пригоду від 03 червня 2016 року № 69279815) на трасі М-06, Київ - Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 425 км? При цьому, судова експертиза не була проведена, оскільки експерту необхідно було надати: - конкретизацію Акту надання послуг № 4 від 21 грудня 2015 року стосовно того, які саме ремонтно-технологічні операції були виконані "з демонтажу/монтажу запчастин та фарбування пластикових деталей" автомобіля, з позначенням трудомісткості й вартості кожної операції (чіткий, однозначний перелік); - конкретизувати чи увійшла у вартість "фарбування" вартість матеріалів для фарбування, чи ці матеріали відображені в іншому, відсутньому у матеріалах справи, документі, якщо так, то надати цей документ, або конкретизувати які саме матеріали, якої вартості і в яких кількостях були фактично використані; - надати конкретизацію Видаткової накладної № 4 від 21 грудня 2015 року стосовно повного й однозначного переліку використаних для заміни запасних частин, з позначенням повних назв, номерів за каталогом виробника і цін кожної з них, відображенням того чи це нова запчастина (оригінальна або замінник) чи така, що була у використанні (т. з. "б/у" запчастини); - надати документальне підтвердження оплати за проведений ремонт; - надати (якщо є) дані про особливості стану відміченого вище автомобіля, які впливали чи могла вплинути на його ринкову вартість та фізичний знос на 28 липня 2015 року до моменту пошкодження у ДТП (про можливі попередні пошкодження, в т.ч. не усунуті, дефекти, проведені ремонти, оновлення складових частин, встановлення додаткового обладнання, опцій тощо).

Відтак, надані позивачем документи, не дають можливості встановити дійсний розмір понесених збитків на відновлення автомобіля. Крім того, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, суд встановив, що позивачем не було оплачено вартості відновлювального ремонту та наданих послуг, а відтак, позивач не довів реальних збитків (не оплатив ремонт та запчастини).

Зважаючи на вищевикладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру збитків, а відтак і свою правову позицію у справі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2017 року у справі № 918/366/16 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді М. М. Малетич

О. М. Сибіга