Постанова

від 29.08.2017 по справі 918/366/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"29" серпня 2017 р. Справа № 918/366/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс" на рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2017 року у справі № 918/366/16 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс"

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою

за участю представників:

позивача - не з'явися,

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю,

В судовому засіданні від 29.08.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Іва-Транс Плюс" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ПАТ "Укртелеком" в особі Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення з останнього 56435,72 грн. в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

15.07.2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 119321, 02 грн. та судові витрати в сумі 2 756 грн. 00 коп. судового збору та 4700 грн. 00 коп. оплати послуг адвоката покласти на відповідача. Вказана заява була задоволена судом першої інстанції ухвалою від 19.07.2016 року.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.06.2017 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги останнього у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив з підстав, зазначених у письмовому відзиві, скаргу просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився, проте, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його перебуванням у відпустці. У разі відмови в задоволенні вказаного клопотання просив суд розглянути справу за наявними матеріалами та зазначив, що скаргу підтримує повністю, а рішення просить скасувати.

Порадившись, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 28 ГПК України представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна юридична особа, а ст.77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін.

Враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 28.07.2015 року о 13:40 год. на трасі Київ - Чоп 425 км + 60м у с. Крупець Радивилівського району Рівненської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участі трактора "ЕУУ-150" з номерним знаком 08268 ВК, який належить ВАТ "Укртелеком", яким керував ОСОБА_2 та транспортного засобу Mercedes Actros 1844, д.н.з. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 та який належить на праві власності ТзОВ "ІВА-ТРАНС ПЛЮС", що підтверджуються свідоцтвом про право власності на транспортний засіб серії CAO № 198986 від 13.10.2012 року. Вказані обставини стверджуються довідкою про дорожньо-транспортну пригоду від 03.06.2016 року №1261/33/02-2016.

Постановою Рівненського міського суду від 04.09.2015 року у справі № 569/11720/15-ц звільнено тракториста 5 розряду транспортної дільниці 122 м. Рівне транспортного цеху відділу підтримки бізнесу Рівненської філії ПАТ "Укртелеком" ОСОБА_2 на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності в зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, винесено йому усне зауваження, а провадження у справі закрито. Разом з тим, вищезазначеною постановою встановлено вину водія ОСОБА_2 у вчиненні зазначеної вище ДТП.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відтак, факт вчинення 28.07.2015 року ДТП за участю трактора "ЕУУ-150" з номерним знаком 08268 ВК та транспортного засобу Mercedes Actros 1844, д.н.з. НОМЕР_1 доведенню у даній справі не потребує, також судом визнається, як доведений факт і вина водія трактора, як встановлений та підтверджений факт.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2015 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 було складено звіт про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 118/12/15, яким визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 становить 119321,02 грн.

Позивач, в обґрунтування звернення з позовом до суду стверджував про те, що збитки були завдані в розмірі 119321,02 грн., що підтверджується Звітом про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 118/12/15.

В силу ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В силу ст. 1187 ЦК України, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З урахуванням обставин справи суд може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень ст. 22 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника. Разом з тим, відсутність хоча б одного з цих елементів цивільно-правова виключає відповідальність.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому, на кредитора покладає обов'язок довести, що ці збитки є реальними, а не абстрактними, тобто у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Разом з тим, необхідна наявність ще однієї складової, такої як відшкодування шкоди - наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди).

Як вказано вище, відшкодуванню підлягають реальні збитки.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказував про те, що реальними збитками, які необхідно стягнути з відповідача на його користь є 119321,02 грн., що підтверджується звітом про оцінку № 118/12/15 , рахунком на оплату від 21.12.2015 року № 6, видатковою накладною від 21.12.2015 року №4, Актом надання послуг від 21.12.2015 року № 4.

У звіті про оцінку вартості майнової шкоди, заподіяної ушкодженням транспортного засобу № 118/12/15, доданому до позовної заяви, зазначено: дата складання висновку 07.12.2015 року, дата оцінки 28.12.2015 року, тобто висновок складено за 21 день до оцінки.

Разом з тим, для визначення дійсного розміру, понесених позивачем збитків, судом призначалася експертиза, в тому числі і з ініціативи позивача, на вирішення якої було поставлено питання: Яка вартість відновлювальних робіт та запчастин була затрачена власником ТзОВ "Іва-Транс-Плюс" на відновлення пошкоджень колісного транспортного засобу Mercedes-Benz, Actros 1844, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, отриманих внаслідок ДТП, яке відбулося 28.07.2015 року о 13:40 (довідка про дорожньо-транспортну пригоду від 03.06.2016 року № 69279815) на трасі М-06, Київ - Чоп (на Будапешт через Львів, Мукачеве, Ужгород), 425 км? При цьому, судова експертиза не була проведена, оскільки експерту необхідно було надати: - конкретизацію Акту надання послуг № 4 від 21.12.2015 року стосовно того, які саме ремонтно-технологічні операції були виконані "з демонтажу/монтажу запчастин та фарбування пластикових деталей" автомобіля, з позначенням трудомісткості й вартості кожної операції (чіткий, однозначний перелік); - конкретизувати чи увійшла у вартість "фарбування" вартість матеріалів для фарбування, чи ці матеріали відображені в іншому, відсутньому у матеріалах справи, документі, якщо так, то надати цей документ, або конкретизувати які саме матеріали, якої вартості і в яких кількостях були фактично використані; - надати конкретизацію Видаткової накладної № 4 від 21.12.2015 року стосовно повного й однозначного переліку використаних для заміни запасних частин, з позначенням повних назв, номерів за каталогом виробника і цін кожної з них, відображенням того чи це нова запчастина (оригінальна або замінник) чи така, що була у використанні (т. з. "б/у" запчастини); - надати документальне підтвердження оплати за проведений ремонт; - надати (якщо є) дані про особливості стану відміченого вище автомобіля, які впливали чи могла вплинути на його ринкову вартість та фізичний знос на 28 липня 2015 року до моменту пошкодження у ДТП (про можливі попередні пошкодження, в т.ч. не усунуті, дефекти, проведені ремонти, оновлення складових частин, встановлення додаткового обладнання, опцій тощо).

Відтак, надані позивачем документи, не дають можливості встановити дійсний розмір понесених збитків, на відновлення автомобіля. Крім того, на момент розгляду справи в суді першої інстанції, суд встановив, що позивачем не було оплачено вартості відновлювального ремонту та наданих послуг, а відтак, позивач не довів реальних збитків (не оплатив ремонт та запчастини).

Зважаючи на вищевикладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру збитків, а відтак і свою правову позицію по справі.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101 -105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Плюс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 08.06.2017 року у справі № 918/366/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.