Постанова

від 07.06.2017 по справі 911/2981/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р. Справа№ 911/2981/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.;

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Кириченко Ю.В. - керівник; Князьський О.С. - представник за довіреністю б/н від 27.07.2015;

від відповідача 1 за первісним позовом: не з'явились;

від відповідача 2 за первісним позовом: ОСОБА_4 - особисто, ОСОБА_5 - представник за довіреністю б/н від 16.08.2016,

від відповідача 3 за первісним позовом: не з'явились;

від третьої особи 1: не з'явились;

від відповідача 2 за зустрічним позовом: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016

у справі № 911/2981/15 (головуючий суддя - Кошик А.Ю., судді - Щоткін О.В., Конюх О.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Василівське"

до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (відповідач 1),

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (відповідач 2),

Головне управління Держгеокадастру у Київській області (відповідач 3)

про скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів, зобов'язання звільнити земельні ділянки та зобов'язання виключити відомості про земельну ділянку,

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Товариства з додатковою відповідальністю "Василівське" (відповідач 1 за зустрічним позовом),

Білоцерківська міська рада (відповідач 2 за зустрічним позовом),

про визнання таким, що втратив чинність державного акту та зобов'язання скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Василівське звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 за участю третьої особи Управління Держземагентства у Білоцерківському районі Київської області про скасування розпорядження, визнання недійсними договорів, зобов'язання звільнити земельні ділянки та зобов'язання виключити відомості про земельну ділянку.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернувся до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Васильківське та Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання таким, що втратив чинність Державний акт та зобов'язання скасування рішень.

Суду першої інстанції стало відомо, що під час розгляду справи №911/2981/15 в суді першої інстанції, пішов з життя ОСОБА_6, який брав участь у справі у статусі відповідача 2 за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом у даній справі.

Так, ухвалою від 27.09.2016 судом першої інстанції було замінено Фізичну особу-підприємця ОСОБА_6, який був відповідачем 2 за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом у справі №911/2981/15 на його правонаступника - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4. Оскільки ОСОБА_4, який є сином ОСОБА_6, є спадкоємцем першої черги померлого, у зв'язку з чим, керуючись ст. 93 Земельного кодексу України та ст.7 Закону України Про оренду землі в заяві зазначає, що має намір подати до Білоцерківської РДА заяву про заміну сторони (орендаря) в оскаржуваних договорах оренди земельних ділянок, а саме стати орендарем спірних земельних ділянок замість померлого батька та продовжувати ведення господарської діяльності.

Вказаною ухвалою суду першої інстанції було зупинено провадження у справі № 911/2981/15 до вирішення Білоцерківською РДА питання про проведення державної реєстрації за спадкоємцем Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 права оренди спірних земельних ділянок, як правонаступником землекористувача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (відповідача2 за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом у справі №911/2981/15).

09.11.2016 до місцевого господарського суду від позивача (відповідача1 за зустрічним позовом) надійшло клопотання про поновлення провадження у справі. До зазначеного клопотання заявником було додано лист Білоцерківської РДА №06-21/937 від 04.11.2016.

Дослідивши подане клопотання місцевий господарський суд встановив, що зупиняючи провадження у справі суд виходив з тверджень заявника, сина померлого ОСОБА_6 (відповідача 2) про вчинення ним юридичних дій, направлених на державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок, яке належало померлому ОСОБА_6 на підставі оскаржуваних розпорядження та договорів оренди. Проте, заявником не надані докази вирішення питання з Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області з приводу заміни сторони у зобов'язанні. У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі та призначив судове засідання.

Таким чином, судом першої інстанції одночасно було ухвалою від 27.09.2016 здійснено заміну ФОП ОСОБА_6, який є відповідачем 2 за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом у справі №911/2981/15 на його правонаступника - ФОП ОСОБА_4, але фактично не було здійснено такої замін, виходячи зі змісту рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2016 позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково:

визнано недійсним Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 29.03.2004 № 106 "Про передачу СПД ОСОБА_6 в оренду земельної ділянки (землі водного фонду)";

припинено провадження у справі № 911/2981/15 за первісним позовом в частині вимог про визнання недійсними договорів оренди земель водного фонду, які укладені 13.09.2006 між Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області та СПД ОСОБА_6 та зареєстровані 13.09.2006 в Київській регіональній філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" за: № 040601000002 (об'єкт оренди, земельна ділянка площею 16,5329 га - став №1), № 040601000004 (об'єкт оренди, земельна ділянка площею 3,8571 га - став №2), № 040601000005 (об'єкт оренди, земельна ділянка площею 10,5785 га - став № 3, договору оренди земель водного фонду із гідроспорудою за адресою: АДРЕСА_2, який укладений 13.09.2006 між Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області та СПД ОСОБА_6;

припинено провадження у справі № 911/2981/15 за первісним позовом в частині вимоги про зобов'язання СПД ОСОБА_6 (відповідача2) звільнити земельну ділянку площею 16,5329 га - став №1, кадастровий номер НОМЕР_1, земельну ділянку площею 3,8571 га - став №2, кадастровий НОМЕР_2, земельну ділянку площею 10,5785 га - став № 3, кадастровий НОМЕР_3, земельну ділянку площею 0,4058 га, кадастровий номер НОМЕР_4 із гідроспорудою за адресою: АДРЕСА_2;

зобов'язано Управління Держземагентства у Білоцерківському районі Київської області виключити з Державного земельного кадастру відомості про реєстрацію земельної ділянки площею 3, 8571 га, цільове призначення: для рибогосподарських потреб, кадастровий номер НОМЕР_2 за СПД ОСОБА_6;

стягнуто з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Василівське" 4134 грн. судових витрат;

припинено провадження у справі № 911/2981/15 за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Товариства з додатковою відповідальністю "Василівське" та Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання таким, що втратив чинність Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_5 від 07.06.1996 року, який був виданий на припинене КСП "Жовтень" та зобов'язання Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та права користування земельними ділянками, зареєстрованими за ТДВ "Василівське" №№ 6767116, 5982881, 8446049, 8444045.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.03.2017.

Розгляд справ неодноразово відкладався.

Справа розглядалась різними складами суду.

У зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.04.2017, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Гончаров С.А.

28.04.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема наступних копій: свідоцтва про право на спадщину від 29.12.2016 № 3-4603; свідоцтва про право на спадщину від 29.12.2016 № 3-4609; свідоцтва про право на спадщину від 29.12.2016 № 3-4606. Вказане клопотання було задоволено судом апеляційної інстанції, оскільки подані свідоцтва не існували під час розгляду справи в суді першої інстанції. А тому суд апеляційної інстанції долучив вказані докази до матеріалів справи в порядку ст. 101 ГПК як неподане з поважних причин. В подальшому апелянтом було подано в порядку ст. 101 ГПК в судовому засіданні 07.06.2017 до суду апеляційної інстанції ще два свідоцтва про право на спадщину від 29.12.2016, які були долучені судом апеляційної інстанції, оскільки таких не існувало на момент розгляду справи в суді першої інстанції, а тому об'єктивно не могли бути долучені до матеріалів справи на вказаній стадії судового розгляду з поважних причин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 (з урахуванням поданих апелянтом в порядку ст.ст. 25, 101 ГПК свідоцтв про право на спадщину) здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на його правонаступника - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4, як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом. Окрім цього, вказаною ухвалою в порядку ст. 24 ГПК було замінено неналежного відповідача 3 за первісним позовом - Міськрайонного управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі та м. Біла Церква на належного - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, а також неналежного відповідача 2 за зустрічним позовом - Реєстраційну служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області на належного - Білоцерківську міську раду з підстав, викладених у вказаній ухвалі суду.

06.06.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів від апелянта надійшли письмові пояснення. Так, апелянт зазначає, що позивач за первісним позовом не набув право постійного користування спірною земельною ділянкою, а тому його права не порушені оскаржуваним розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації, і просив відмовити в задоволенні вимог за первісним позовом. Окрім цього, надав пояснення щодо переходу права на оренду в порядку спадкування.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 07.06.2017 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Також наполягав на неможливості правонаступництва у даній справі.

В судовому засіданні 07.06.2017 представники позивача за зустрічним позовом апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в задоволенні первісного позову та задоволенні зустрічного позову з урахуванням поданих письмових пояснень.

Представники відповідачів 1, 3 (за первісним позовом) в судове засідання 07.06.2017 не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, жодних заяв, клопотань від останніх не надходило.

Представник відповідача 2 за зустрічним позовом в судове засіданні 07.06.2017 також не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 15.05.2017 стороні ухвали суду від 10.05.2017. Жодних заяв, клопотань від сторони не надходило.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, заслухавши пояснення присутніх представників учасників апеляційного провадження, оглянувши надані оригінали (в тому числі свідоцтв про право на спадщину), Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 29.03.2004 Білоцерківською районною державною адміністрацією було прийняте розпорядження № 106 Про передачу в оренду земельної ділянки (землі водного фонду) (надалі - розпорядження № 106), яким був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду суб'єкту підприємницької діяльності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 для риборозведення за рахунок земель водного фонду в межах Василівської сільської ради Білоцерківського району.

Даним розпорядженням № 106 була вилучена із земель загального користування (землі водного фонду) в межах Василівської сільської ради земельна ділянка загальною площею 81,9641 га та передана в оренду Суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_6 для риборозведення за рахунок земель водного фонду в межах Василівської сільської ради Білоцерківського району.

На підставі вказаного розпорядження між Білоцерківською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_6 було укладено:

- договір оренди, зареєстрований 13.09.2006 за № 040601000002 (об'єкт оренди, земельна ділянка площею 16,5329 га), кадастровий номер НОМЕР_1, укладений строком на сорок дев'ять років;

- договір оренди, зареєстрований 13.09.2006 за №040601000004 (об'єкт оренди, земельна ділянка площею 3,8571 га), кадастровий НОМЕР_2, укладений строком на сорок дев'ять років;

- договір оренди, зареєстрований 13.09.2006 за № 040601000005 (об'єкт оренди, земельна ділянка площею 10,5785 га), кадастровий НОМЕР_3, укладений строком на сорок дев'ять років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги (за первісним позовом), ТДВ Василівське зазначило, що рішенням IV сесії 22 скликання Васильківської сільської Ради народних депутатів від 21.11.1995 право попереднику позивача - КСП Жовтень була передана у постійне користування земельна ділянка загальною площею 216,2 га для сільськогосподарського виробництва, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_5 від 07.06.1996.

Так, 22.12.2014 ТДВ Василівське звернулося із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з проханням зареєструвати земельну ділянку площею 3,8571 га, цільове призначення: для рибогосподарських потреб, кадастровий номер НОМЕР_2.

Розглянувши вказану заяву, рішенням № РВ-3200101292014 від 22.12.2014 Державного кадастрового реєстратора Управління держземагенства у Білоцерківському районі Київської області було відмовлено ТДВ Василівське у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з посиланням на те, що земельна ділянка накладається на земельну ділянку площею 3,8571 га, цільове призначення: для рибогосподарських потреб, кадастровий номер НОМЕР_2 на 72,3843 %.

Для з'ясування питання землекористування ТДВ Василівське звернулось до Управління держземагенства у Білоцерківському районі Київської області із запитом про надання документів, які підтверджують факт накладення земельних ділянок.

Листом № 14-1005-0.4-551/2-15 від 09.02.2015 Управління держземагенства у Білоцерківському районі Київської області повідомило ТДВ Василівське про те, що на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 29.03.2004 № 106 Про передачу в оренду земельної ділянки (землі водного фонду), 13.09.2006 між Білоцерківською районною державною адміністрацією та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_6 були укладені спірні договори оренди водних об'єктів та земель водного фонду Білоцерківського району, Київської області (надалі-Договора оренди) та дані договори оренди були зареєстровані 13.09.2006 в Київській регіональній філії ДП Центр Державного земельного кадастру за № № 040601000002, 040601000004, 040601000005.

Позивач за первісним позовом в обґрунтування вимоги про скасування розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області стверджує, що договір оренди, зареєстрований 13.09.2006 за № 040601000002 (об'єкт оренди, земельна ділянка площею 16,5329 га) це став №1, кадастровий номер НОМЕР_1, ділянка №7, яка перебуває у постійному користуванні позивача та входить до земель за Державним актом серії НОМЕР_5 від 07.06.1996. Договір оренди, зареєстрований 13.09.2006 за №040601000004 (об'єкт оренди, земельна ділянка площею 3,8571 га) це став №2, кадастровий НОМЕР_2, ділянка №8, яка перебуває у постійному користуванні позивача та входить до земель за Державним актом серії НОМЕР_5 від 07.06.1996. Договір оренди, зареєстрований 13.09.2006 за № 040601000005 (об'єкт оренди, земельна ділянка площею 10,5785 га) це став № 3, кадастровий НОМЕР_3, ділянка №9, яка перебуває у постійному користуванні позивача та входить до земель за Державним актом серії НОМЕР_5 від 07.06.1996.

Таким чином, за доводами позивача за первісним позовом, приймаючи оскаржуване розпорядження (у зв'язку з накладенням земельних ділянок) фактично було позбавлено права користування ТДВ Василівське земельними ділянками, які були передані останньому на підставі Державного акту на право постійного користування від 07.06.1996.

Для встановлення даного факту накладення земельних ділянок судом першої інстанції була призначена у справі судова експертиза, виконання якої доручалося Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення якої поставлені питання: чи співпадають координати точок контуру земельної ділянки, площею 16,5329 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (договір оренди №040601000002), земельної ділянки площею 3,8571 га, кадастровий номер НОМЕР_2 (договір оренди №040601000004) та земельної ділянки, площею 10,5785 га, кадастровий номер 3220480800:02:009:0005 (договір оренди №040601000005), наданих в оренду ФОП ОСОБА_6, розташовані на території Васильківської сільської ради Білоцерківського району Київської області з координатами точок контуру земельної ділянки площею 216,3 га, яка значиться в Державному акті на право постійного користування землею НОМЕР_5 від 07.06.1996, виданого КСП Жовтень .

Згідно висновків експертизи №19193/15-41 від 11.03.2016 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, координати контуру земельної ділянки площею 16,5329 га кадастровий номер НОМЕР_1 (договір оренди №040601000002), земельної ділянки площею 3,8571 га, кадастровий номер НОМЕР_2 (договір оренди №040601000004) земельної ділянки, площею 10,5785 га, кадастровий номер 3220480800:02:009:0005 (договір оренди №040601000005), наданих в оренду ФОП ОСОБА_6, розташовані на території Василівської сільської ради Білоцерківського району Київської області більшою частиною співпадають (накладаються) з координатами точок контуру земельної ділянки площею 216,2 га, яка значиться в Державному акті на право постійного користування землею НОМЕР_5 від 07.06.1996 виданого КСП Жовтень . Отже, на підставі викладеного, суд першої інстанції зазначив, що висновок експерта підтверджує доводи позивача про передачу ФОП ОСОБА_6 на підставі розпорядження № 106 від 29.03.2004 земельних ділянок загальною площею 30,9685 га, які перебували у позивача в постійному користуванні на підставі Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_5 від 07.06.1996 без їх вилучення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в частині визнання недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 29.03.2004 № 106 Про передачу СПД ОСОБА_6 в оренду земельної ділянки (землі водного фонду) та виключення з Державного земельного кадастру відомості про реєстрацію земельної ділянки площею 3, 8571 га, цільове призначення: для рибогосподарських потреб, кадастровий номер НОМЕР_2. В решті вимог за первісним позовом провадження у справі припинив провадження у справі на підставі ст. 80 ГПК. Провадження у справі за зустрічним позовом також припинив повністю. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Щодо заявлених вимог за первісним позовом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, ТОВ Василівське в первісному позові просив скасувати Розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 29.03.2004 №106 Про передачу в оренду земельної ділянки (землі водного фонду) ФОП ОСОБА_6. , визнати недійсними договори оренди землі, укладені між відповідачами на підставі оскаржуваного Розпорядження, зобов'язати відповідача 2 звільнити спірні земельні ділянки та виключити з Державного земельного кадастру відомості про реєстрацію земельної ділянки площею 3,8571 га, цільове призначення: для рибогосподарських потреб, кадастровий номер НОМЕР_2.

Заперечуючи проти вимог за первісним позовом, відповідач 2 (за первісним позовом) зазначив, що на дату видачі вищенаведеного державного акту від 07.06.1996 такої юридичної особи як КСП Жовтень вже не існувало, оскільки воно було реорганізовано в ЗАТ Василівське , а з урахуванням відсутності автоматичного переходу права постійного користування до реорганізованої особи, право постійного користування землею до ТДВ Василівське не перейшло, а тому сторона вважає, що спірним розпорядженням права позивача за первісним позовом не порушені.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими доводами апелянта, що обґрунтовується також наступним.

Так, відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (який був чинний на момент надання у постійне користування КСП Жовтень земель площе. 216,2 га) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Користування землею на умовах оренди для сільськогосподарських цілей повинно бути, як правило, довгостроковим.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства; сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Білоцерківської районної державної адміністрації № 74 від 28.12.1995 Про реєстрацію, перереєстрацію та зняття з державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності було вирішено перереєструвати Колективне сільськогосподарське підприємство Жовтень в Закрите акціонерне товариство Василівське , відповідно до протоколу загальних зборів засновників від 15.11.1995.

Так, згідно витягу з ЄДРПОУ (т. 1, а.с. 22-25) вбачається, що ЗАТ Василівське було утворено шляхом перетворення 28.12.1995.

Вказана обставина також підтверджується п. 1 розділу 1 статуту ЗАТ Василівське , відповідно до якого ЗАТ Василівське засноване згідно з рішенням засновників від 15.11.1995, протоколом № 1 шляхом перетворення суб'єкта підприємницької діяльності КСП Жовтень .

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що державний акт на право постійного користування землею Колективному сільськогосподарському підприємству Жовтень було видано 07.06.1996. Тобто на підприємство, яке вже більше наж пів року було перетворено в інше підприємство.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста.

Згідно ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 27 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ст. 37 ЦК УРСР (в редакції від 06.10.1995) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до ст. 34 ЗУ Про підприємства в Україні (який був чинний на момент перетворення КСП Жовтень ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду.

Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Таким чином, з урахуванням вказаного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ЗАТ Василівське було утворено 28.12.1995 (з моменту державної реєстрації) і саме з цієї дати фактично перестало існувати Колективне сільськогосподарське підприємство Жовтень .

Тоді як державний акт на право постійного користування було видано на КСП Жовтень 07.06.1996.

Так, враховуючи, що Земельний кодекс України (в редакції від 13.03.1992 N 2196-XII) не передбачав автоматичного переходу до юридичної особи, яка утворилась в результаті реорганізації іншої юридичної особи, права постійного користування земельною ділянкою, то ЗАТ Василівське не набуло права постійного користування земельною ділянкою площею 216,2 гектарів на підставі державного акту серії І-КВ №001539 від 07.06.1996, виданого КСП Жовтень . (Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Вищого господарського суду України від 16 квітня 2013 року у справі № 5002-33/1279-2012, та постанові від 29.10.2015 у справі № 927/1498/14).

А тому суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта в частині того, що ЗАТ Василівське не набуло права постійного користування, зокрема на спірні земельні ділянки, які частково входили до земельної ділянки площею 216,2 га на підставі державного акту на право постійного користування від 07.06.1996.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням встановлення факту відсутності у ЗАТ Василівське (а в подальшому і в ТДВ Василівське права постійного користування спірними земельними ділянками, права позивача в результаті передачі цих спірних земельних ділянок в оренду ФОП ОСОБА_6 порушені не були, а тому позовні вимога про визнання недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 29.03.2004 № 106 "Про передачу СПД ОСОБА_6 в оренду земельної ділянки (землі водного фонду)" не підлягає задоволенню.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсними договорів оренди земель водного фонду, які укладені 13.09.2006 між Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області та СПД ОСОБА_6 та зареєстровані 13.09.2006 в Київській регіональній філії ДП "Центр Державного земельного кадастру" за: № 040601000002 (об'єкт оренди, земельна ділянка площею 16,5329 га - став №1), № 040601000004 (об'єкт оренди, земельна ділянка площею 3,8571 га - став №2), № 040601000005 (об'єкт оренди, земельна ділянка площею 10,5785 га - став № 3, договору оренди земель водного фонду із гідроспорудою за адресою: АДРЕСА_2, який укладений 13.09.2006 між Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області та СПД ОСОБА_6; про зобов'язання ФОП ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку площею 16,5329 га - став №1, кадастровий номер НОМЕР_1, земельну ділянку площею 3,8571 га - став №2, кадастровий НОМЕР_2, земельну ділянку площею 10,5785 га - став № 3, кадастровий НОМЕР_3, земельну ділянку площею 0,4058 га, кадастровий номер НОМЕР_4 із гідроспорудою за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язання Управління Держземагентства у Білоцерківському районі Київської області виключити з Державного земельного кадастру відомості про реєстрацію земельної ділянки площею 3, 8571 га, цільове призначення: для рибогосподарських потреб, кадастровий номер НОМЕР_2 за СПД ОСОБА_6 - є похідними від позовної вимоги про визнання недійсним спірного розпорядження. А тому з урахуванням відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 29.03.2004 № 106 "Про передачу СПД ОСОБА_6 в оренду земельної ділянки (землі водного фонду)" - суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні похідних вимог первісного позову, оскільки переглядаючи рішення також не встановив підстав, з якими Закон пов'язує визнання недійсними договорів.

Не приймає також до уваги суд апеляційної інстанції доводи позивача за первісним позовом про те, що при укладенні спірних договорів оренди з ФОП ОСОБА_6, сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки такі твердження спростовуються матеріалами справи та умовами договорів, зокрема планами-схема до спірних договорів.

Щодо заявлених вимог за зустрічним позовом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, і в суді першої інстанції, і в суді апеляційної інстанції позивач за первісним позовом неодноразово заявляв про необхідність припинення провадження у даній справі в порядку п. ч. 1 ч. 80 ГПК у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом.

Суд апеляційної інстанції відхиляє такі твердження ТДВ Василівське як передчасні, що обґрунтовується наступним.

Як вказувалось вище, при розгляді даної справи в суді першої інстанції місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про відсутність доказів правонаступництва ФОП ОСОБА_4 від ФОП ОСОБА_6, а також про те, що спірні правовідносини (з посиланням на ст. 7 ЗУ Про оренду землі та постанову Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-375цс15) не допускають правонаступництва.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, вважає його помилковим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду України.

Так, прийнявши в порядку ст. 25 ГПК ухвалу про заміну ОСОБА_6 його правонаступником ОСОБА_4 та зупинивши провадження у справі (ст. 79 ГПК), всупереч вимог наведених норм процесуального права, суд першої інстанції передчасно поновив провадження у справі, розглянув спір фактично без правонаступника, тоді як ухвала суду від 27.09.2016 про заміну ФОП ОСОБА_6 на його правонаступника - ФОП ОСОБА_4 набрала законної сили, не була скасована.

Також, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-375цс15, суд першої інстанції врахував лише описову частину постанови, однак не врахував правову позицію, викладену у вказаній постанові (саме правова позиція є обов'язковою для судів при застосуванні таких норм права в порядку ст. 111-28 ГПК на відмінно від описової, в якій Верховних Суд України аналізував неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм права).

Так, відповідно до вказаної правової позиції, Верховний Суд України зазначив, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про оренду землі право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря (фізичної особи - підприємця) після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

При цьому, за змістом статті 31 Закону № 161-ХIV договір оренди землі припиняється, у тому числі, в разі смерті фізичної особи - орендаря.

Статтею першою Закону № 161-ХIV визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 5 Закону № 161-ХIV).

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (стаття 6 Закону № 161-ХIV).

Вирішуючи питання про витребування земельної ділянки з незаконного користування спадкоємця орендаря, судам необхідно установити, на якій правовій підставі він використовує спірну земельну ділянку.

Отже, відповідно до пунктів 2.7 спірних договорів оренди від 13.09.2006 сторони погодили, що право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку.

Таким чином, сторони в договорі передбачили можливість переходу права оренди до спадкоємців померлої фізичної особи.

Так, в матеріалах справи наявні наступні копії свідоцтв про право на спадщину за законом (які прийняті судом апеляційної інстанції порядку ст. 101 ГПК та не могли бути подані до суду першої інстанції з поважних причин через передчасне поновлення судом першої інстанції провадження у даній справі, в результаті чого суд першої інстанції фактично не дочекався прийняття сином спадщини від ОСОБА_6.):

- серія НВІ 968258 від 29.12.2016, спадщина права на оренду земельної ділянки загальною площею 16,5329 га (кадастровий номер НОМЕР_6;

- серія НВІ 968259 від 29.12.2016, спадщина права на оренду земельної ділянки загальною площею 3,8571 га (кадастровий номер НОМЕР_7;

- серія НВІ 968260 від 29.12.2016, спадщина права на оренду земельної ділянки загальною площею 10,5785 га (кадастровий номер НОМЕР_8;

Вказані свідоцтва посвідчують успадкування ФОП ОСОБА_4 права оренди на спірні земельні ділянки. (Доказів в порядку ст.ст. 33, 34 43, 99 101 ГПК визнання недійсними та скасування вказаних свідоцтв до суду апеляційної інстанції надано не було).

При цьому, суд апеляційної інстанції не приймає доводи позивача за первісним позовом, що вказані свідоцтва не відносяться до спірних земельних ділянок, оскільки площі та кадастрові номери трьох спірних земельних ділянок зазначені в свідоцтвах та планах-схемах до спірних договорів оренди співпадають.

Так, за договором № 040601000002 в оренду було передано земельну ділянка площею 16,5329 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_6 (відповідно до плану-схеми до договору), право на оренду якої перейшло до ОСОБА_4 на підставі свідоцтва серія НВІ 968258 від 29.12.2016 (кадастровий номер земельної ділянки, зазначений у свідоцтві співпадає із кадастровим номером земельної ділянки, зазначеним у свідоцтві);

за договором № 040601000004 в оренду було передано земельну ділянка площею 3,8571 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_7 (відповідно до плану-схеми до договору), право на оренду якої перейшло до ОСОБА_4 на підставі свідоцтва серія НВІ 968259 від 29.12.2016 (кадастровий номер земельної ділянки, зазначений у свідоцтві співпадає із кадастровим номером земельної ділянки, зазначеним у свідоцтві);

за договором № 040601000005 в оренду було передано земельну ділянка площею 10,5785 га, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_8 (відповідно до плану-схеми до договору), право на оренду якої перейшло до ОСОБА_4 на підставі свідоцтва серія НВІ 968260 від 29.12.2016 (кадастровий номер земельної ділянки, зазначений у свідоцтві співпадає із кадастровим номером земельної ділянки, зазначеним у свідоцтві). Тоді як зазначені позивачем в позові кадастрові номери частково не співпадають із кадастровими номерами земельних ділянок, які вказані в планах -схемах до спірних договорів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції на підставі вказаних вище норм матеріального права та викладеної правової позиції Верховного Суду України дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_4 успадкував в порядку ст. 7 ЗУ Про оренду землі від ФОП ОСОБА_6 право оренди на спірні земельні ділянки.

А тому висновок місцевого господарського суду про необхідність припинення провадження у справі у частині вимог, заявлених до ФОП ОСОБА_6 - є передчасним, оскільки в даному випадку наявне процесуальне правонаступництво. А тому рішення суду першої інстанції за первісним позовом підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в позові повністю.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання таким, що втратив чинність Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_5 від 07.06.1996, який був виданий на КСП "Жовтень", суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стаття 116 Земельного кодексу України передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Так, суд апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога про визнання таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею має похідний характер, тоді як в даному випадку обраний спосіб захисту суперечить правовій природі такого акту, оскільки вказаний акт було видано без обмеження строку дії з урахуванням положень ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (який був чинний на момент передачі у постійне користування КСП Жовтень земель).

При цьому, розглядаючи справи, предметом розгляду в яких було визнання державного акту таким, що втратив чинність, Вищий господарський суду України зазначив, що оскільки наявні підстави для визнання припиненим права на постійне користування земельною ділянкою, то вбачається, що є правомірними та підлягають задоволенню похідні вимоги про визнання таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від у справі № 904/3770/13). Ані в тексті позовної заяви, ані в письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції, сторона не посилалась на недійсність акту та на будь-які інші обставини, крім фактично "втрати чинності" акту.

Разом з цим, відповідно до абз. 2 п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, однак може бути підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Натомість, рішеннями ЄСПЛ у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 (п. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23 жовтня 1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

А тому суд апеляційної інстанції з урахуванням принципу рівності сторін, а також встановивши, що позивачем за зустрічним позовом самостійно обрано неправильний спосіб захисту, дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання таким, що втратив чинність Державного акту на право постійного користування землею НОМЕР_5 від 07.06.1996, який був виданий на КСП "Жовтень". При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що сторона не позбавлена права звернутись з окремим іншим позовом в загальному порядку за захистом своїх порушених прав (як і позивач за первісним позовом).

До того, ж позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсним державний акт, який посвідчує право постійного користування на 216,2 га, тоді як спірні земельні ділянки займають площу близько 30 га. Вказана обставина є окремою підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову повністю.

Позовні вимоги за зустрічним позовом про зобов'язання Білоцерківську міську раду (орган, який на сьогодні виконує функції держави з проведення реєстраційних дій) скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та права користування земельними ділянками, зареєстрованими за ТДВ "Василівське" №№ 6767116, 5982881, 8446049, 8444045, з урахуванням відмови в задоволення вимоги про про визнання таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_5 від 07.06.1996, також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом також не підлягають задоволенню з мотивів, наведених вище.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про необхідність застосування до позовних вимог за первісним позовом у даній справі строку позовної давності, оскільки учасниками апеляційного провадження не було заявлено відповідної письмової заяви в порядку ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції, користуючись повноваженнями, передбаченими ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101-105 ГПК дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення як первісного позову, так і зустрічного.

А тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів на підставі ч. 2 ст 104 ГПК.

Судовий збір покладається на позивачів в порядку ст. 49 ГПК як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 32-34, 43, 49, 96, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016 у справі № 911/2981/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2016 у справі № 911/2981/15 - скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення.

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Василівське (09141, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Василів, вул. Колгоспна, 1т, код ЄДРПОУ 01197246) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (09100, АДРЕСА_1,) 12 058 (дванадцять тисяч п'ятдесят вісім) 20 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.

5. Матеріали справи № 911/2981/15 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Повний текст постанови складено 13.06.2017.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім