Постанова

від 06.06.2017 по справі 927/137/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа№ 927/137/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участі представників:

Прокурор: Винник О.О. (посвідчення №03604 від 15.12.2015)

Від позивача : не з'явилися;

Від відповідача-1: Чередніченко О.М.- представник; ОСОБА_3- директор;

Від відповідача-2: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2017

у справі № 927/137/17 (суддя Бобров Ю.М.)

за позовом заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави

в особі Чернігівської обласної державної адміністрації

до 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське",

2. Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до відповідачів: 1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське" та 2) Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області зазначив, що Договір оренди землі від 17.05.2006 між Ічнянською районною державною адміністрацією (Орендодавцем) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Андріївське" (Орендарем) укладений з грубим порушенням вимог діючого законодавства. Заступник керівника прокуратури зазначає, що всупереч вимогам ст.21 Закону України "Про оренду землі", ст.2 Закону України "Про плати за землю" та ст.13 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки не розроблялась та не погоджувалась, на розгляд Ічнянської районної ради не надавалась та останньою не розглядалась. Враховуючи, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена, невірно визначений розмір орендної плати і, як наслідок, до бюджету не надходять кошти у визначеному законодавством розмірі, чим порушуються економічні інтереси держави.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2017 у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що заступником керівника Прилуцької місцевої прокуратури в особі Чернігівської обласної державної адміністрації позов подано 24.01.2017 та вказує, що позивачем пропущено трирічний строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2017 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги заступник прокурора Чернігівської області посилається на ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та вказує, що органам прокуратури про існування Договору оренди землі від 17.05.2006 стало відомо у 2016 році, про що проінформовано Чернігівську обласну державну адміністрацію. Крім того, зазначає, що прокурор та Чернігівська обласна державна адміністрація не є сторонами даного Договору, а оскільки участь Чернігівської обласної державної адміністрації в укладенні оспорюваного правочину не доведено, строки звернення до суду з позовом не пропущено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області у справі №927/137/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.06.2017.

Представник позивача 29.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів подав пояснення про розгляд справи без участі представника, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача-1 29.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що відповідно до ст.118 Конституції України, ст. 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації, ст. 1, 9 та 13 Закону України "Про прокуратуру" позивач та прокуратура мали обов'язок належного контролю за прийнятими рішеннями Ічнянською районною державною адміністрацією та вчиненими нею діями на виконання цих рішень, а також мали обов'язок бути обізнаними щодо переходу повноважень розпорядження земельною ділянкою від Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області до Чернігівської обласної державної адміністрації. Невиконання своїх обов'язків, на думку відповідача-1, вказують на відсутність у позивача та прокурора поважних причин пропуску строку звернення до суду в межах позовної давності.

Крім того, відповідач-1, зазначає, що звертався до землевпорядних організацій для проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, але товариству відмовляли у цьому в зв'язку відсутністю рішення державного органу про проведення оцінки та нормативного врегулювання порядку проведення оцінки земель лісового фонду. Також, 10 лютого 2017 відповідач-1 звернувся до Чернігівської обласної державної адміністрації з приводу сприяння у вирішенні питання щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки для подальшого внесення змін до договору оренди землі в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати, в тому числі щодо прийняття відповідно рішення для проведення такої оцінки. Проте, ніяких дій виконано не було.

Представник відповідача-2 у судове засідання, призначене на 06.06.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 06.06.2017, не з'явився, у поданому до суду 29.05.2017 поясненнях просив суд розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Прокурор у судовому засіданні підтримував доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених у апеляційній скарзі заступника прокурора Чернігівської області, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Як зазначено у пункті 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Відповідно до пункту 3.9.1. вказаної постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 лютого 2013 року № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвали Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2017 у справі № 927/137/17 були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвали.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Ічнянською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та СТОВ "Андріївське" (Орендар) 17.05.2006 укладено Договір оренди землі (далі - Договір) (т. 1, а.с.13-14), згідно умов якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки лісового фонду та сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження Ічнянської райдержадміністрації від 23.03.2006 за № 87 (т.1, а.с.18), які знаходяться на території Андріївської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області.

Пунктом 2 Договору зазначено, що в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 740,7 га, у тому числі вкриті лісовою рослинністю - 714,15 га, чагарників - 9,82 га та земель, зайнятих полезахисними лісосмугами - 16,73 га.

Відповідно до п.5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена.

Згідно із п.8 Договору договір укладено на строк 49 років.

Пунктом 9 Договору вказано, що орендна плата вноситься Орендарем виключно у грошовій формі на рівні 5 розмірів земельних податків, обчислених відповідно до ст. 10 Закону України "Про плату за землю" № 2535-XII від 03.07.1992 із змінами та доповненнями.

Відповідно до п.11 Договору орендна плата вноситься Орендарем щорічно до 15 серпня та 15 листопада рівними частками.

Розмір орендної плати переглядається один раз у 2 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.55 Земельного Кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Тобто, надані СТОВ "Андріївське" за Договором в оренду землі є землями лісогосподарського призначення.

Згідно із Статутом СТОВ "Андріївське" (т.1, а.с.22-26) предметом діяльності СТОВ є, зокрема: лісовідновлення, посадка лісових культур і сприяння природному відновленню лісу, вирощування посадкового матеріалу; лісорозведення, створення захисних лісових насаджень і полезахисних лісових смуг; лісовирощування, догляд за лісовими насадженнями, проведення рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства; охорона і захист лісів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьба з шкідниками та хворобами лісу; лісозаготівля; одержання необробленої деревини, ділової деревини, дров для опалення та хмизу; проведення обліку лісового фонду.

Згідно ч.4 ст.4 Закону України "Про оренду землі", в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5308-VI, орендодавцем земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до п."а" ч.1 ст.17 Земельного Кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.5 ст.122 Земельного Кодексу України, в редакції вказаного Закону від 06.09.2012 № 5308-VI, який набув чинності з 01.01.2013, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, Чернігівська обласна державна адміністрація з 01.01.2013 є розпорядником земель державної власності лісогосподарського призначення, у тому числі і орендованої СТОВ Андріївське" земельної ділянки, а відтак, прокурором правильно визначено позивача по справі, тобто орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В абз. 2 п.п.2.10 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Отже, Ічнянська райдержадміністрація не є позивачем по справі, то прокурором правильно визначено відповідачів по справі, зокрема, визначено відповідачем-2 Ічнянську райдержадміністрацію - сторону Договору.

Відповідно до ч.9 ст.92 Земельного Кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

За змістом ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною 2 ст.21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV зазначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю".

Згідно із ч.4 ст.21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV річна орендна плата на земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.

Як встановлено в ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" від 11.02.2003 № 1378-IV визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно із ч.1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" від 11.02.2003 № 1378-IV випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Зокрема, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація (ч.1 ст.20 цього Закону).

Частиною 2 ст.20 цього Закону встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами (ч.2 ст.23 цього Закону).

У листі Ічнянської районної ради Чернігівської області від 19.10.2016 № 01-21/320 (т.1, а.с.17) повідомляється, що до Ічнянської районної ради не подавалася на затвердження нормативно грошова оцінка земельної ділянки лісового фонду для ведення лісового господарства площею 740,7 га із них вкритих лісовою рослинністю - 714,15 га, чагарників - 9,82 га та земель, зайнятих полезахисними лісосмугами - 16,73 га для ведення сільськогосподарського виробництва по Андріївській сільській раді. А в листі Відділу Держгеокадастру в Ічнянському районі Чернігівської області від 10.10.2016 № 10-28-99.2-3275/2-16 (т.1, а.с.30) повідомляється, що нормативна грошова оцінка земель лісового фонду наданих за Договором СТОВ "Андріївське" не проводилася.

З наявних матеріалів справи доказів вбачається, що СТОВ "Андріївське" зверталося з листом № 2 від 24.01.2017 до директора ДП "Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про проведення грошової оцінки земельної ділянки (а.с.48) та листом до голови Чернігівської обласної державної адміністрації про сприяння СТОВ "Андріївське" у вирішенні питання щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки № 4 від 10.02.2017 (а.с.87). Проте, нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданої за Договором СТОВ "Андріївське", так і не було проведено.

У п.п.2.5.1 п.п.2.5 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

Таким чином, оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, то Договір в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, відповідно до ч.1 вказаної статті, зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом України, зокрема, в постановах від 08.04.2015 у справі № 3-41гс15, від 20.05.2015 у справі № 3-70гс15, від 01.07.2015 у справі № 3-29ггс15, від 01.07.2015 у справі № 3-298гс15.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо задоволення заяви представника СТОВ "Андріївське" про застосування наслідків спливу позовної давності, з огляду на наступне.

До вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ст. 256 Цивільного Кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 260 Цивільного Кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коди особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного Кодексу України)

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного Кодексу України позовна давність, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

Частиною 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор в поясненях вказує на те, що, незважаючи на тривале існування порушення вимог закону щодо необхідності проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, органами державної влади - Ічнянською райдержадміністрацією та Чернігівською облдержадміністрацією належних заходів щодо усунення порушень закону не вжито.

У п.п. 4.1 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів" роз'яснено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного Кодексу України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Чернігівська обласна державна адміністрація стала розпорядником земель державної власності лісогосподарського призначення з 01.01.2013, з моменту набрання чинності Законом від 06.09.2012 № 5308-VI, у тому числі і орендованої СТОВ "Андріївське" земельної ділянки.

Пунктом 7 ч.1 ст.13, п.2 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-XIV, який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій, до відання яких, у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань щодо використання землі та повноважень щодо розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

У правовій позиції Верховного Суду України у справі за № 6-2469цс16 (т.1, а.с.61) визначається, що порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного Кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 Цивільного Кодексу України (ст.33 ГПК України), про обов'язковість доведення стороною спору цих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Відповідно до ст.ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Чернігівська обласна державна адміністрація, як новий розпорядник земель лісогосподарського призначення, повинна була здійснювати моніторинг цих земель з метою їх обліку, встановлення площі цих земель та їх стану, здійснювати державний контроль за їх використанням тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач мав можливість та міг дізнатися про кількість орендованих земель лісогосподарського призначення та їх орендарів, про відповідність укладених договорів оренди землі вимогам законодавства і, у разі виявлення порушень закону, здійснювати заходи щодо приведення цих договорів у відповідність до вимог чинного законодавства, зокрема в частині встановлення нормативної грошової оцінки орендованих земель, внесення до договорів відповідних змін шляхом укладення додаткових угод до них, оскільки приведення договорів у відповідність до вимог чинного законодавства сприяє збільшенню надходжень до бюджету.

Отже, позивачем пропущено трирічний строк, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, оскільки заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури в особі Чернігівської обласної державної адміністрації подав позов 24.01.2017.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у позові з підстав спливу позовної давності.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Скаржником належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким позов задоволено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2017 року у справі № 927/137/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/137/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська