Ухвала

від 12.02.2018 по справі 927/137/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

12 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 927/137/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши матеріали заяви Заступника Генерального прокурора

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2017 у справі № 927/137/17

за позовом Заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївське", Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.04.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.

14.12.2017 Заступник Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2017 у справі № 927/137/17 із підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК; у редакції, чинній до 15.12.2017), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)).

На обґрунтування зазначених підстав для перегляду судового рішення заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 24.11.2016 у справі № 5017/3702/2012, від 06.12.2016 у справі № 910/9017/16, від 14.12.2016 у справі № 5015/3297/12 та постанов Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 362/122/15-ц, від 12.07.2017 у справі № 369/6601/15-ц.

Зазначена заява Верховним Судом України передана за належністю до Касаційного господарського суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та підлягає розгляду за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2018 заяву у справі № 927/137/17 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Міщенко І.С., Суховий В.Г.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши додані до неї матеріали, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що подана заява є необґрунтованою, а викладені у ній доводи не підтверджуються доданими матеріалами з таких підстав.

За змістом статті 111 16 ГПК (у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VІІІ, чинній до 15.12.2017) рішення господарських судів переглядалися Верховним Судом України виключно з підстав, передбачених цією статтею.

Згідно з положеннями пунктів 1, 3 частини 1 статті 111 16 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) підставами для подання заяви про перегляд рішень господарських судів є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі № 927/137/17, в якій подано заяву про перегляд судових рішень, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав спливу позовної давності, оскільки прокурор звернувся до суду з позовом 24.01.2017 з пропуском трирічного строку позовної давності (статті 257, 261 ЦК).

Вищий господарський суд України зазначив, що для прокурора, що не є позивачем, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, в інтересах якого пред'явлено прокурором позов.

При цьому, перевіряючи в касаційному порядку судові рішення, Вищий господарський суд України виходив з встановлених судами обставин, що Чернігівська обласна державна адміністрація (позивач), ставши розпорядником земель державної власності лісогосподарського призначення (у тому числі оспорюваної земельної ділянки) 01.01.2013, саме з цього часу мала можливість і могла дізнатись про порушення законодавства при укладені оспорюваного договору.

У всіх справах (№ 910/9017/16, № 5017/3702/2012, № 5015/3297/12, № 362/122/15-ц, № 369/6601/15-ц), копії судових рішень в яких надано заявником для порівняння, Вищий господарський суд України і Верховний Суд України висловив аналогічну правову позицію, що у випадках звернення до суду прокурора в інтересах відповідного органу позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

У справах № 910/9017/16, № 5015/3297/12 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про поважність причин пропуску позовної давності, виходячи із встановлених фактичних обставин справи щодо пропуску такого строку та причин такого пропуску.

При цьому у справі № 910/9017/16 за позовом про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним судом було встановлено, що Київська міська рада (позивач) не була стороною оскаржуваного правочину, безпосередньо не брала участі у приватизації спірних об'єктів, а про порушення законодавства про приватизацію у 2010 році їй стало відомо у серпні 2017 року (постанова від 06.12.2016).

У справі № 5015/3297/12 за позовом про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним судом встановлено, що Міністерство оборони України (позивач) згоди на відчуження спірних приміщень, які є об'єктами державної власності, не надавало, стороною цього договору не було, а докази обізнаності позивача чи прокурора про порушення законодавства при укладені оспорюваного договору поза межами позовної давності відсутні (постанова від 14.12.2016).

У справі № 5017/3702/2012 за позовом про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок судом встановлено, що прокурор та позивачі не були сторонами оспорюваних угод, та відсутні докази їх обізнаності про відсутність у районної державної адміністрації повноважень на розпорядження землями оборони поза межами позовної давності (постанова від 24.11.2016).

У справі № 362/122/15-ц за позовом про визнання незаконним і скасування рішення селищної ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок Верховний Суд України, крім того висловив позицію, що положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК щодо загальної позовної давності. Скасувавши всі судові рішення і направивши справу на новий розгляд, Верховний Суд України вказав на необхідність встановлення судами моменту, коли про порушення свого права дізнався позивач, в інтересах якого прокурор звернувся з позовом до суду (постанова від 12.04.2017).

У справі № 369/6601/15-ц за позовом про витребування земельних ділянок з незаконного володіння та скасування державної реєстрації, Верховний Суд України скасував всі рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд у зв'язку з тим, що судами не з'ясовано, з якого моменту в прокурора виникло право на звернення до суду з зазначеним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Київлісгосп" (постанова від 12.07.2017).

Порівняння змісту зазначених постанов Вищого господарського суду України та постанов Верховного Суду України зі змістом постанови Вищого господарського суду України від 19.10.2017, про перегляд якої подано заяву, не дає підстав для висновку про неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Отже, передбачених статтею 111 21 ГПК (у редакції, чинній до 15.12.2017) підстав для відкриття провадження у справі № 927/137/17 немає.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VІІІ,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у допуску справи № 917/137/17 до провадження Касаційного господарського суду.

2. Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий