Ухвала

від 13.06.2017 по справі 815/7760/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/7760/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Димерлія О.О.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року по справі за позовом приватного підприємства ХВГ до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2013 року приватне підприємство ХВГ звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнення в грудні 2013 року позовних вимог, просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.07.2013 року №0001362230 та від 25.11.2013 року №0002542230.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року позов приватного підприємства ХВГ задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Іллічівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу, обґрунтовану порушенням судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що фінансування фізичними особами підприємства у вигляді сплати за товарно-матеріальні цінності та не відшкодування їх останнім є фінансовою допомогою, яка повинна включатися до складу валового доходу відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України.

Апелянт посилається на те, що приватним підприємством ХВГ безпідставно, без підтвердження первинними документами, зокрема товарно-транспортними накладними, та без підтвердження використання придбаного товару у межах господарської діяльності підприємства, віднесено до складу валових витрат витрати на придбання поліетилену в ТОВ Полімерна компанія , ТОВ Гранд Полимер ЛТД , ТОВ Неохіміки України , ТОВ Компанія Ураласбест , що призвело до завищення валових витрат та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з вказаними підприємствами.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову приватного підприємства ХВГ .

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу про проведення планової документальної перевірки №182 від 18.04.2013р., згідно ст.77 Податкового кодексу України, посадовими особами Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, у період з 08.05.2013р. по 18.06.2013р. проведено планову виїзну перевірку ПП ХВГ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 26.06.2013 року №000084/15-32-22-30/26166790.

У висновках акту перевірки зафіксовано порушення підприємством п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.2, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 821002 грн.; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 423242 грн.

09.07.2013 року, на підставі акту перевірки від 26.06.2013 року №000084/15-32-22-30/26166790, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0001352230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 968 683 грн. (в т.ч. 821002 грн. за основним платежем та 147681 грн. за штрафними санкціями), та №0001362230, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 529053 грн. (в т.ч. 423242 грн. за основним платежем та 105811 грн. за штрафними санкціями).

За наслідками адміністративного оскарження ПП ХВГ вказаних податкових повідомлень-рішень рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області від 20.09.2013 року №856/10/15-32-10-02-07 податкове повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0001352230 скасовано в частині донарахованого грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 29413 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 7353 грн.

На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги Іллічівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 року №0002542230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 931917 грн. (в т.ч. 791589 грн. за основним платежем та 140328 грн. за штрафними санкціями).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ПП ХВГ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2013 року №0001362230 та від 25.11.2013 року №0002542230, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень підприємством, зафіксованих актом перевірки від 26.06.2013 року №000084/15-32-22-30/26166790, а тому визначення позивачу на підставі такого акту до сплати грошових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Актом перевірки від 26.06.2013 року №000084/15-32-22-30/26166790 зафіксовано, що в ході перевірки відображених у рядку 01.2 Декларацій Приріст балансової вартості запасів показників за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій на загальну суму 773937 грн. за рахунок невірного визначення приросту товарно-матеріальних цінностей, чим порушено п.5.9 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств . Зокрема, зазначено, що списання товару по рахунках №№ 23, 26 проводилось без підтвердження його фактичного відвантаження (відсутні довіреності, договори з визначенням умов поставки-транспортування), у зв'язку із чим перевіряючими зроблено висновок про збільшення залишків ТМЦ на складах та, відповідно, валових доходів (приріст ТМЦ) на суму 773937 грн. Дані щодо відсутності фактичного підтвердження відвантаження готової продукції на вказану суму у розрізі звітних періодів та первинних документів відповідачем наведено у додатку до акту перевірки №4.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі висновки акту перевірки, зазначивши, що відсутність довіреностей на отримання товару за наявності інших первинних документів (видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, прибуткових ордерів тощо), котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі товару та зауважень щодо достатності і правильності оформлення яких у податкового органу не було, не може заперечувати таку господарську операцію.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Іллічівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області не спростовує висновків суду першої інстанції щодо надання ПП ХВГ до перевірки накладних, виписаних на адресу ТОВ Фоззі-Фуд , ВКФ Агромарін , ТОВ Пінгвін , ОАО Одесский коровай , ЗАТ Одесакондитер , ПП Фортуна-табак , ПП Эридан , ДП Ідеал-Дистрибуція , ЗАТ Лондонська-Брістоль , в яких, серед іншого, містяться підписи осіб із зазначенням прізвищ та ініціалів осіб, які отримували товар, а також відбитки печаток про його прийняття на склад чи в магазин покупця або відбитки печаток підприємства - покупця. Апелянт посилається виключно на те, що згідно вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99, ТМЦ відпускаються отримувачам товарів лише за наявності довіреностей отримувачів.

Колегія суддів такі доводи апелянта вважає безпідставними, оскільки Іллічівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області не враховано наявність у підприємства інших доказів факту відпуску готової продукції, зокрема, податкових і видаткових накладних, які є підставою для оприбуткування ТМЦ підприємством-одержувачем та для дозволу на вивіз їх з території підприємства-постачальника, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Сама по собі довіреність на право отримання ТМЦ не посвідчує факту здійснення господарської діяльності, як і сама по собі відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Більше того, в акті перевірки від 26.06.2013 року №000084/15-32-22-30/26166790 Іллічівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області визнала порушенням відпуск ПП ХВГ готової продукції без надання оригіналів довіреностей на відпуск ТМЦ у тому числі і фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Аль-Сакаф Шабіб, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та іншим, тоді як Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99, на порушення позивачем вимог якої посилається апелянт, поширюється виключно на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, та не поширює свою дію на фізичних осіб-підприємців, які отримують товарно-матеріальні цінності. Довіреністю, згідно вимог Інструкції №99, підтверджуються лише повноваження представника юридичної особи на вчинення певних дій.

З вказаного слідує, що відповідачем безпідставно пред'явлено до позивача, як суб'єкта господарювання, та його контрагентів вимоги, які не передбачені чинним законодавством, що, на думку колегії суддів, є порушенням ст.19 Конституції України.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надано копії довіреностей, які збереглись на підприємстві, виписані покупцями ТОВ Маріко , ТОВ Котовський хлібзавод , ЗАТ Одеський коньячний завод .

А відтак, висновки акту перевірки від 26.06.2013 року №000084/15-32-22-30/26166790 про заниження ПП ХВГ задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій на загальну суму 773937 грн. за рахунок невірного визначення приросту товарно-матеріальних цінностей, та, у зв'язку з цим, про порушення підприємством п.5.9 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , є безпідставними.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларації Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5 встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.6 Декларацій на суму 540000 грн. внаслідок фінансування (сплати за ТМЦ) фізичними особами підприємства та не відшкодування їх підприємством, чим порушено вимоги п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , а також заниження валового доходу в сумі 314 042 грн.

Зокрема, в ході перевірки встановлено, що працівниками підприємства власними коштами здійснювалась сплата за ТМЦ:

- авансовий звіт №478 від 22.12.2011 року (ОСОБА_8) - оплата по договору оренди ПП ХВГ на суму 10000 грн.;

- авансовий звіт №479 від 23.12.2011 року (ОСОБА_8) - оплата по договору оренди ПП ХВГ на суму 10000 грн.;

- авансовий звіт №480 від 26.12.2011 року (ОСОБА_8) - оплата по договору оренди ПП ХВГ на суму 10000 грн.;

- авансовий звіт №233 від 08.06.2012 року (ОСОБА_9) - оплата за товар згідно договору купівлі-продажу №58 від 29.12.2007 року ТОВ Термінал-93 на суму 148500 грн.;

- авансовий звіт №234 від 11.06.2012 року (ОСОБА_9) - оплата за товар згідно договору купівлі-продажу №58 від 29.12.2007 року ТОВ Термінал-93 на суму 135542 грн.

По даних бухгалтерського обліку підприємства та наданих до перевірки документах встановлено, що працівниками підприємства здійснювалась сплата за ТМЦ (послуги) власними коштами. Перевіряючі дійшли висновку про те, що ПП ХВГ занижено суму валового доходу у І кварталі 2011 року на 540000 грн. та занижено суму інших доходів на 314042 грн., з огляду на те, що вказані суми є невідшкодованими фізичним особам, а тому є фінансовою допомогою, яка включається до складу валового доходу на підставі п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції не погодився з такими висновками відповідача, зазначивши, що в даному випадку вищевказана сума не є позикою або безповоротною фінансовою допомогою, оскільки внаслідок операції відбулась заміна кредитора в зобов'язанні і вартість сировини, отриманої підприємством від ТОВ Термінал-93 та сплаченої ОСОБА_9, в подальшому сплачувалась останній. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що не є доходом підприємства і сума в розмірі 30 000 грн., яку було сплачено директором ОСОБА_8 в якості орендної плати ПП ХВГ (авансові звіти №478 від 22.12.2011 року на суму 10000 грн., №479 від 23.12.2011 року на суму 10000 грн., №480 від 26.12.2011 року на суму 10000 грн.), оскільки її також було виплачено (повернуто) підприємством директору ОСОБА_8

Апеляційний суд встановив, що 29.12.2007 року між ТОВ Термінал - 93 та ПП ХВГ укладено договір поставки №58, предметом якого є поставка полімерної сировини-гранул поліетилену, загальна кількість, номенклатура, одиниці виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна якого визначається сторонами у Специфікаціях на поставку партії поліетилену.

01.03.2011 року між ТОВ Термінал - 93 , як Кредитором, та ФОП ОСОБА_9, як Поручителем, укладено договір поруки, за умовами якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку приватного підприємства ХВГ , як боржника, щодо виконання ним обов'язку з оплати полімерної сировини.

28.03.2011 року на адресу ФОП ОСОБА_9 ТОВ Термінал - 93 скеровано вимогу про оплату відповідно до умов договору поставки №58 від 29.12.2007 року на суму 619634,50 грн., на виконання якої, згідно з банківською квитанцією від 29.03.2011 року, ФОП ОСОБА_9 перерахувала на користь ТОВ Термінал-93 540000 грн., з призначенням платежу - оплата за товар згідно договору купівлі-продажу №58 від 29.12.2007 року від ПП ХВГ через ОСОБА_9.

06.06.2012 року на адресу ФОП ОСОБА_9 ТОВ Термінал - 93 скеровано вимогу про оплату відповідно до умов договору на суму 284042,50 грн., на виконання якої, згідно з банківськими квитанціями від 08.06.2012 року та від 11.06.2012 року, ФОП ОСОБА_9 перерахувала на користь ТОВ Термінал-93 суми 148500 грн. та 135542,50 грн. відповідно, з призначенням платежу - оплата за товар згідно договору №58 від 29.12.2007 року від ПП ХВГ через ОСОБА_9.

Пунктом 1.22 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств безповоротну фінансову допомогу визначено як суму коштів, передану платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до пп.1.22.2 п.1.22 ст.1 цього ж Закону поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України Про списання вартості несплачених обсягів природного газу .

Пунктом 135.5 статті 135 ПК України визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (п.п.135.5.4); суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу (п.п.135.5.5).

У разі, якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому, доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Відповідно до пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це, окрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при проведенні перевірки відповідачем помилково ототожнено відносини договору поруки з договором позики, визнавши відповідні суми безповоротною фінансовою допомогою, не врахувавши, що, на підставі ч.2 ст.556 Цивільного кодексу України, до поручителя (ОСОБА_9Г.) перейшли права кредитора у зобов'язанні між ПП ХВГ та ТОВ Термінал-93 згідно договору купівлі-продажу №58 від 29.12.2007 року.

Посилання же Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на положення ст.1159 та ст.1160 Цивільного кодексу України апеляційний суд знаходить необґрунтованим, оскільки до відносин щодо сплати ОСОБА_9 на адресу ТОВ Термінал-93 вартості поліетилену, отриманого ПП ХВГ за договором №58 від 29.12.2007 року, повинні застосовуватися норми ст.ст.553-559 ЦК України, які регулюють забезпечення виконання зобов'язання (договір поруки).

Більше того, зазначаючи, що сплачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 кошти є фінансовою допомогою, яка має бути включена до складу валового доходу ПП ХВГ , податковим органом не враховано, що підприємством проводилося відшкодування вказаним особам грошових коштів, що підтверджено авансовими звітами та актом звірки взаємних розрахунків.

Актом перевірки від 26.06.2013 року №000084/15-32-22-30/26166790, також, зафіксовано заниження ПП ХВГ в 4 кварталі 2012 року доходів на суму 175 000 грн. з посиланням на безоплатне отримання позивачем 10 тон поліетилену від ТОВ Полімерна компанія .

Зокрема, зазначено, що до перевірки позивачем надано договір №150ПП12 від 06.08.2012р. поставки товару, укладений між ПП ХВГ , як покупцем, та ТОВ Полімерна компанія , як постачальником, предметом якого є постачання поліетилену, полівінілхлориду, поліпропілену та інших видів полімерної сировини.

Додатком №3 від 12.12.2012р. до договору поставки №150ПП12 від 06.08.2012р. визначена марка продукції, яку Постачальник зобов'язується поставити, а саме - Поліетилен ПЕНД РЕ 4FЕ69 у кількості 10 тон, ціна за 1 тону 17500 грн., загальна сума поставки - 175000 грн. (в т.ч. ПДВ 29166,67 грн.).

На виконання умов вищезазначеного договору ПП ХВГ в грудні 2012 року отримано поліетилен у кількості 10 т. (видаткова накладна №3540 від 12.12.2012 року, податкова накладна №51 від 12.12.2012 року) на суму 145833,33 грн., ПДВ - 29166,67 грн.

При цьому, як зазначено в акті перевірки, згідно відомостей товарно-транспортної накладної №43807р-ТН від 12.12.2012 року завантажено, перевезено та відвантажено було 20 тон поліетилену, у зв'язку з чим перевіряючими включено вартість 10 тонн поліетилену до складу інших доходів підприємства у IV кварталі 2012 року в сумі 175000 грн. відповідно до положень п.135.4 ст.135 ПК України, як безоплатно отриманих ПП ХВГ .

Дослідивши наявну в матеріалах справи копію товарно-транспортної накладної №43807р-ТН від 12.12.2012 року апеляційний суд встановив, що у графі відомості про вантаж зазначено поліетилен низького тиску - 10 тн. нетто, кількість місць 400, вид пакування т/у пак, маса брутто, кг - 10000 . Тобто, вказаною ТТН підтверджено поставку ТОВ Полімерна компанія , на виконання умов договору №150ПП12 від 06.08.2012р., саме 10 тон поліетилену, а не 20 тон, як про це зазначено в акті перевірки і як на це посилається апелянт в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Також, про здійснення поставки 10 тон поліетилену свідчать й інші первинні документи, оформлені сторонами на виконання умов договору №150ПП12 від 06.08.2012р., а саме рахунок, видаткова й податкова накладні. Жодних належних доказів на спростування відомостей, зазначених в наданих позивачем первинних документах, відповідачем ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надано.

А відтак, висновок Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про безоплатне отримання ПП ХВГ від ТОВ Полімерна компанія 10 т. поліетилену на суму 175 000 грн., в результаті чого занижено валові доходи на зазначену суму, є необґрунтованим та не підтверджений жодним доказом.

Крім того, перевіркою встановлено порушення ПП ХВГ п.201.1, п.201.7 ст.201, п.192.1 ст.192 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит у серпні 2012 року на 85000 грн. внаслідок невідповідності ціни постачання, визначеної у видаткових накладних, цінам постачання, визначеним в податкових накладних.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України 01.11.2011 року № 1379, пунктом 14 якого визначено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі коли частка товару/послуги не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної (додаток 1) і в повній вартості враховується у податковій накладній та загальних податкових зобов'язаннях (додаток 1 виписується у двох примірниках, з яких оригінал видається покупцю товарів/послуг, а копія залишається у продавця товарів/послуг).

Відповідно до п.192.1 ст.192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Апеляційний суд встановив, що висновок про завищення податкового кредиту зроблено через невизнання перевіряючими п'яти податкових накладних, отриманих ПП ХВГ від ТОВ Полімерна компанія на виконання умов договору №150ПП12 від 06.08.2012р. (№104 від 07.08.2012р., №149 від 09.08.2012р., №341 від 22.08.2012р., №392 від 27.08.2012р., №453 від 30.08.2012р.) через порушення порядку їх заповнення, а саме відсутність коригування ціни, яка, за висновками податкового органу, мала місце, порівняно з податковими накладними.

Колегія суддів критично ставиться до висновків ДПІ про коригування сторонами договору №150ПП12 від 06.08.2012р. ціни товару. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що поставка сировини здійснювалася в серпні 2012 року тричі за накладними №2517 від 08.08.2012р., №2558 від 09.08.2012р. та №2931 від 31.08.2012р. на загальну суму 513 000 грн.

Оплата сировини здійснювалася частинами, у тому числі у формі передплати, зокрема, за платіжним дорученням №2805 від 07.08.2012р. на суму 200000 грн. - оплата вартості сировини, поставленої за накладною №2517 від 08.08.2012р. на суму 170000 грн. та часткова оплата в сумі 30 000 грн. за накладною №2558 від 09.08.2012р. на суму 170 000 грн. При цьому, податкові накладні було виписано за першою подією, зокрема, податкову накладну №104 від 07.08.2012р. на загальну суму 200000 грн., тобто на суму отриманої передплати. Податкову накладну №149 від 09.08.2012р. було виписано на суму 140000 грн. тому, що 09.08.2012р. за накладною №2558 було відвантажено сировини на суму 170 000 грн., з яких 30 000 грн. склала передплата. За першою подією, тобто за фактом передплати, виписано податкові накладні №341 від 22.08.2012р., №392 від 27.08.2012р., №453 від 30.08.2012р., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Таким чином, загалом було виписано п'ять податкових накладних на загальну суму поставки сировини 513 000 грн., а тому висновки Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про завищення ПП ХВГ податкового кредиту на суму 85500 грн. є такими, що зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи та без дослідження всіх наявних у підприємства первинних документів.

Згідно акту перевірки в листопаді 2012 року ПП ХВГ включено до складу податкового кредиту 61875 гривень по податкових накладних, отриманих від ТОВ Укр-Полімер , які заповнені з порушенням вимог Порядку №137, оскільки в зазначених накладних невірно визначено обсяги постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ (колонки 8 накладної). Зокрема, в податковій накладній №126 від 16.11.2012 року в рядку 8 розділ 1 визначено суму 126041,67 грн., тоді як фактично було 126045 грн. (ціна 1500 гривень х кількість 8,403); в податковій накладній №146 від 17.11.2012 року в рядку 8 розділ 1 визначено суму 183333,33 грн., тоді як фактично було 183330 грн. (ціна 1500 грн. х кількість 12,222).

Так, апеляційний суд встановив, що 02.04.2012 року між ТОВ Укр-Полімер , як продавцем, та ПП ХВГ , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу №12, за умовами якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупця, а останній зобов'язаний прийняти та оплатити товар - поліетилен.

14.11.2012 року ТОВ Укр-Полімер виставило ПП ХВГ рахунок на оплату №1247, відповідно до якого продає останньому 20,625 т. поліетилену за ціною 18000 грн. за 1 кг на загальну суму 371250 грн. (в т.ч. ПДВ 61 875 грн.)

Відповідно до платіжного доручення №85 від 16.11.2012 року позивач сплатив 151250 грн. На сплачену суму за правилом першої події продавець ТОВ Укр - Полімер виписав податкову накладну №126 від 16.11.2012 року, відповідно до якої кількість (об'єм, обсяг) - 8,402778 т., ціна без ПДВ 15000 грн. за 1 т., основна ставка - 126041,67 грн., ПДВ - 25208,33 грн., загалом - 151250 грн.

17.11.2012 року ТОВ Укр-Полімер відпустило ПП ХВГ товар та виписало видаткову накладну №1391 від 17.11.2012 року на загальну суму поставки 371250 грн., в т.ч. ПДВ - 61875 грн., який був доставлений позивачу автопідприємством ТзОВ Гал-Транс (замовник (платник) - ТОВ Укр-Полімер ).

17.11.2012 року ТОВ Укр-Полімер виписано податкову накладну на несплачену суму за фактично відвантажений товар №146, згідно з якою (об'єм, обсяг) - 12,222222 т., ціна без ПДВ 15000 грн. за 1 т., основна ставка - 183333,3 грн., ПДВ - 36666,67 грн., загалом - 220000 грн. Вказана сума сплачена ПП ХВГ в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими квитанціями.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, під час проведення перевірки посадовими особами відповідача здійснено округлення показника податкових накладних (гр. 6 - кількість, об'єм обсяг), що призвело до отримання ними іншого результату, а саме замість 126041,67 грн., вони отримали результат 126045 грн., та замість 183333,3 грн. - 1833330 грн., що, на думку колегії суддів, не може свідчити про те, що підприємством оформлено податкові накладні з порушенням вимог до їх складання. А відтак, висновки податкового органу про неправомірність віднесення ПП ХВГ до складу податкового кредиту листопада 2012 року суми ПДВ - 61875 грн., у зв'язку з тим що ця сума не підтверджується документами, визначеним статтею 198 ПК України, є помилковими.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення в сумі 1179717 грн. та за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року встановлено їх завищення на 1688917 грн.

Апеляційний суд встановив, що підставою для таких висновків контролюючого органу стало посилання ДПІ на не доведення ПП ХВГ під час проведення перевірки транспортування придбаного товару у підприємств-постачальників ТОВ Гранд Полимер ЛТД , ТОВ Неохіміки України , ТОВ Компанія Ураласбест та ТОВ Полімерна компанія . З цих підстав, податковий орган дійшов висновку про необґрунтованість формування ПП ХВГ податкового кредиту за вказаними господарськими операціями щодо придбання товару на суму 423242 грн. за 2010-2012 роки.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи зі змісту ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , ст.ст. 138, 139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум витрат до складу валових, а сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що у перевірений період ПП ХВГ декларувало господарські операції з придбання товару за договорами:

- №58 від 14.04.2010 року, укладеним між ТОВ Гранд Полимер ЛТД , як продавцем, та ПП ХВГ , як покупцем, за умовами якого Продавець зобов'язується передати товар (поліетилен) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Поставка товару здійснюється протягом 3-х робочих днів з моменту погодження замовлення Продавцем на умовах EXW (склад продавця).

На підтвердження виконання умов вказаного договору ПП ХВГ надало податкові накладні №770410 від 15.04.2010р., №94 від 14.12.2011р., рахунки на оплату №780410 від 14.04.2010р., №80 від 13.12.2011р., накладні №770410 від 15.04.2010р., №94 від 14.12.2011р., платіжні документи, акт звірки взаєморозрахунків;

- №507.12.03.13 від 13.03.2012 року, укладеним між ТОВ Неохіміки України , як продавцем, та ПП ХВГ , як покупцем, за умовами якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність товар у кількості та асортименті згідно з Специфікаціями або іншими документами, вказаними у п.5.6 цього Договору, які є його невід'ємними частинами. Відповідно до п.5.6 вказаного договору при поставці товару Продавець передає Покупцеві рахунок, видаткову накладну та податкову накладну. Пунктом 5.4 Договору передбачено, що транспортування товару може бути здійснене як за рахунок Продавця, так і за рахунок Покупця.

На виконання умов договору №507.12.03.13 від 13.03.2012 року Продавець поставив ПП ХВГ товар на суму 574750 грн. (ПДВ - 114950 грн.), в підтвердження чого позивачем надано податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні документи, видаткові накладні, акт звірки До угоди складена специфікація №327, згідно з якою місце поставки на умовах EXW (Київ, вул. Дмитрівська, 52б, оф.3);

- №270812 від 27.08.2012 року, укладеним між ТОВ Компанія Ураласбест , як постачальником, та ПП ХВГ , як покупцем, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і оплатити на умовах вказаного договору поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен та інші види полімерної сировини рівномірними партіями протягом терміну дії Договору. Згідно п.4 зазначеного Договору поставка товару відбувається за домовленістю сторін автотранспортом або/та залізничним транспортом. При транспортуванні автотранспортом завантаження товару відбувається силами та за рахунок Постачальника, а поставка товару відбувається автотранспортом Покупця.

На виконання умов договору №270812 від 27.08.2012 року ТОВ Компанія Ураласбест поставило ПП ХВГ товар на суму 289166,67 грн. (ПДВ - 57833,33 грн.), в підтвердження чого позивачем надано податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні документи, видаткові накладні, акт звірки взаєморозрахунків;

- №150ПП12 від 06.08.2012 року, укладеним між ТОВ Полімерна компанія як постачальником, та ПП ХВГ , як покупцем, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і оплатити на умовах вказаного договору поліетилен, полівінілхлорид, поліпропілен та інші види полімерної сировини рівномірними партіями протягом терміну дії Договору. Відповідно до п.4 Договору поставка товару відбувається за домовленістю сторін автотранспортом або/та залізничним транспортом. При транспортуванні автотранспортом завантаження товару відбувається силами та за рахунок Постачальника, а поставка товару відбувається автотранспортом Покупця. У додатках до Договору №1 від 07.08.2012 року, №2 від 16.08.2012 року та №3 від 12.12.2012 року зазначено, що поставка товару здійснюється зі складу Постачальника транспортом Покупця. Поставка товару здійснюється за адресою: Одеська область, Біляївський район, смт. Усатове, вул. Залізничників, 14. Датою поставки товару вважається дата його передачі Покупцеві, вказана у відповідній накладній.

На виконання умов договору №150ПП12 від 06.08.2012 року ТОВ Полімерна компанія поставило ПП ХВГ товар на суму 571666,68 грн. (ПДВ - 114333,3 грн.), в підтвердження чого позивачем надано податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні документи, видаткові накладні, акт звірки взаєморозрахунків.

Зазначені договори підписано директорами підприємств, їх підписи завірено відповідними печатками юридичних осіб.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ПП ХВГ та ТОВ Гранд Полимер ЛТД , ТОВ Неохіміки України , ТОВ Компанія Ураласбест та ТОВ Полімерна компанія .

Позивачем доведено, що на час здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами останні були зареєстровані як юридичні особи, а також були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В акті перевірки від 26.06.2013 року №000084/15-32-22-30/26166790 податковий орган зазначив, що у перевіреному періоді ПП ХВГ не використовувало вантажних транспортних засобів, які б були здатні перевозити товар вагою 10 тон, у зв'язку із чим слідує висновок, що перевезення здійснювалось транспортними засобами інших суб'єктів господарювання. При цьому, будь-яких договорів, актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних тощо, які б підтверджували отримання ПП ХВГ від третіх осіб послуг по перевезенню вантажів, до перевірки надано не було.

Такі висновки податкового органу апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи міститься нотаріально засвідчений договір найму (оренди) транспортного засобу від 22.06.2009 року, за яким фізична особа - ОСОБА_9, діюча від імені ОСОБА_8, як наймодавець, здала в оренду ПП ХВГ , як наймачу, транспортний засіб - вантажний бортовий тент марки ОСОБА_10, 1986 р.в., реєстраційний номер 02667ОВ, який належить ОСОБА_8 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ОІС №157646.

Передача транспортного засобу підтверджена актом прийому-передачі від 22.06.2009 року, копія якого також міститься в матеріалах справи. Крім того, ПП ХВГ надано подорожні листи вантажного автомобіля.

Апелянт, в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що зазначені докази не надано до перевірки, у зв'язку з чим, відповідно до ст.44 ПК України, ці первинні документи вважаються такими, що були відсутні у платника податків на момент складення податкової звітності, а тому не мають братися до уваги судом при вирішенні спору.

Апеляційний суд не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки норми податкового законодавства, що регулюють порядок формування податкового кредиту у податковому обліку платника, не обмежують період подання платником необхідних первинних документів на підтвердження сформованого кредиту лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК, відповідно до якого у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, та порядок використання цих документів податковим органом у разі їх подання платником до прийняття рішення, однак жодним чином не обмежує право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. Завдяки цьому забезпечується збір та дослідження доказів судом під час вирішення податкового спору.

Більше того, товарно-транспортні накладні чи інші докази транспортування придбаного товару не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, оскільки іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару, є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця, зокрема видаткова накладна. Як зазначалось вище, ПП ХВГ надало до перевірки видаткові накладні в підтвердження отримання придбаної у контрагентів сировини.

В підтвердження подальшого використання придбаного товару (поліетилен) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства ПП ХВГ надало виробничі звіти підприємства за відповідні періоди, згідно яких придбана у ТОВ Гранд Полимер ЛТД , ТОВ Неохіміки України , ТОВ Компанія Ураласбест та ТОВ Полімерна компанія сировина використана для виробництва готової продукції.

При цьому, Іллічівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області, ставлячи під сумнів придбання сировини, не заперечує факту виготовлення готової продукції з неї, як і не надає доказів, що аналогічний товар ПП ХВГ придбавало у інших суб'єктів господарювання, відмінних від ТОВ Гранд Полимер ЛТД , ТОВ Неохіміки України , ТОВ Компанія Ураласбест та ТОВ Полімерна компанія .

На підставі викладеного вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 09.07.2013 року №0001362230 та від 25.11.2013 року №0002542230.

Доводи апеляційної скарги податкового органу висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко