Рішення

від 02.06.2017 по справі 910/4147/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2017Справа №910/4147/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю"Трансагротрейд"

про стягнення 227145 грн. 98 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : Шевельова А.С. - представник за довіреністю б/н від 21.02.2017;

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.03.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю"Трансагротрейд" про стягнення 227145 грн. 98 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого за договором №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів від 06.01.2016 товару, обсяг якого визначений видатковими накладними №579 від 28.11.2016, №591 від 01.12.2016, №596 від 05.12.2016, №601 від 08.12.2016, №602 від 09.12.2016, №608 від 12.12.2016, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 202722,49 грн., яку і просить стягнути позивач. Також позивачем заявлено до стягнення 22864,55 грн. пені, 1558,94 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4147/17 та справу призначено до розгляду на 04.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 розгляд справи відкладено на 21.04.2017.

У судовому засіданні 21.04.2017 представник відповідача подав відзив, згідно з яким відповідач вказує на відсутність належних доказів у підтвердження поставки товару за договором №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів від 06.01.2016 та прийняття товару за видатковими накладними №579 від 28.11.2016, №591 від 01.12.2016, №596 від 05.12.2016, №601 від 08.12.2016, №602 від 09.12.2016, №608 від 12.12.2016), оскільки останні не підписані зі сторони відповідача; крім того, умовами договору встановлено, що поставка товару здійснюється виключно за умови попередньої оплати відповідачем, тоді-як такої здійснено не було.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 розгляд справи відкладено на 23.05.2017, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів; продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

19.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшли документи на запит суду.

22.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю представника взяти участь у судовому засіданні та письмові пояснення, відповідно до яких зазначено про часткову оплату відповідачем вартості поставленого товару у розмірі 1000,00 грн. вже після порушення провадження у справі, що, на думку позивача, свідчить про фактичне прийняття товару, обсяг якого визначений видатковими накладними №579 від 28.11.2016, №591 від 01.12.2016, №596 від 05.12.2016, №601 від 08.12.2016, №602 від 09.12.2016, №608 від 12.12.2016, відповідачем.

У судовому засіданні 23.05.2017 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення із документами, які надійшли від ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві та надання пояснень, а також не заперечив проти задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 розгляд справи відкладено на 02.06.2017.

01.06.2017 відділом діловодства суду отримано від позивача додаткові письмові пояснення, відповідно до яких позивач вказує, що з копій податкових накладних вбачається, що відповідач зареєстрував відомості про фактично отриманий товар, а саме дизельне паливо та бензин А-95 від позивача за оспорюваний період. Також позивач зазначає, що такий порядок, за якого відповідач здійснював оплату вже після того, як отримав товар, був усталеним протягом значного періоду часу.

У судове засідання 02.06.2017 з'явився представник позивача, який підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 02.06.2017 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 23.05.2017.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 02.06.2017 з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

У судовому засіданні 02.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К" (надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за умовами даного договору нафтопродукти. Найменування, кількість та ціна визначаються згідно з рахунком-фактурою і накладною (п. 1.2. Договору).

Пунктами 2.1.1., 2.2.1., 2.2.2. Договору передбачено, що продавець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі поставити покупцю товар протягом строків, зазначених у заявках на відвантаження товару; покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар, в момент поставки поставити у товарно-супровідній документації відмітки про прийом товару та передати продавцю оригінал належним чином оформленої довіреності.

Як встановлено п. 3.1. Договору, товар поставляється покупцю партіями в кількості і по ціні, зазначеній в заявках на умовах EXW (нафтобаза продавця - пункт поставки). СРТ (пункт призначення покупця) РСА або ін. Заявки подаються покупцем в усній або письмовій формі, у тому числі засобами електронного зв'язку.

Згідно з п. 3.4. Договору прийом-передача товару по кількості і якості здійснюється сторонами в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (наказ №281/171/578/155 від 20.05.2008) та Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (наказ №271/121 від 04.06.2007).

Відповідно до п. 4.1. Договору, покупець приймає та сплачує за товар по ціні згідно з рахунком-фактурою.

Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% попередньої оплати (п. 4.2. Договору).

За змістом п. 6.2. Договору, за необґрунтовану відмову або ухилення від своєчасної оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів від 06.01.2016, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів було складено рахунки на оплату товару - дизельне паливо 2710194300: №590 від 28.11.2016 на суму 55790,35 грн., №598 від 01.12.2016 на суму 35000,00 грн., №604 від 05.12.2016 на суму 36464,08 грн., №608 від 08.12.2016 на суму 18150,00 грн., №609 від 09.12.2016 на суму 18150,00 грн., №615 від 12.12.2016 на суму 39168,06 грн. (копії рахунків долучені до позову).

Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів було складено видаткові накладні на поставку відповідачу товару - дизельне паливо 2710194300: №579 від 28.11.2016 на суму 55790,35 грн., №591 від 01.12.2016 на суму 35000,00 грн., №596 від 05.12.2016 на суму 36464,08 грн., №601 від 08.12.2016 на суму 18150,00 грн., №602 від 09.12.2016 на суму 18150,00 грн., №608 від 12.12.2016 на суму 39168,06 грн. (копії видаткових накладних долучені до позову).

При цьому, видаткові накладні на поставку товару - дизельне паливо 2710194300: №579 від 28.11.2016 на суму 55790,35 грн., №591 від 01.12.2016 на суму 35000,00 грн. підписані обома сторонами та скріплені їх печатками; видаткові накладні на поставку товару - дизельне паливо 2710194300: №596 від 05.12.2016 на суму 36464,08 грн., №601 від 08.12.2016 на суму 18150,00 грн., №602 від 09.12.2016 на суму 18150,00 грн., №608 від 12.12.2016 на суму 39168,06 грн. підписані та скріплені печаткою лише позивача.

Судом встановлено, що 28.03.2017 відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2304 від 28.03.2017 з призначенням платежу: оплата за ДТ згідно з рахунком №590 від 28.11.2016 та договором №601161 від 06.01.2016 (копія платіжного доручення подана позивачем 22.05.2017).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого за договором №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів від 06.01.2016 товару, обсяг якого визначений видатковими накладними №579 від 28.11.2016, №591 від 01.12.2016, №596 від 05.12.2016, №601 від 08.12.2016, №602 від 09.12.2016, №608 від 12.12.2016, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 202722,49 грн., яку і просить стягнути позивач. Також позивачем заявлено до стягнення 22864,55 грн. пені, 1558,94 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 1000,00 грн. слід припинити, з наступних підстав.

Як встановлено судом, 06.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К" позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд" (відповідач, покупець) укладено договір №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за умовами даного договору нафтопродукти.

Як встановлено п. 3.1. договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів, товар поставляється покупцю партіями в кількості і по ціні, зазначеній в заявках на умовах EXW (нафтобаза продавця - пункт поставки). СРТ (пункт призначення покупця) РСА або ін. Заявки подаються покупцем в усній або письмовій формі, у тому числі засобами електронного зв'язку.

Згідно з п. 3.4. договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів прийом-передача товару по кількості і якості здійснюється сторонами в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (наказ №281/171/578/155 від 20.05.2008) та Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (наказ №271/121 від 04.06.2007).

За змістом п. 5.1.1. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. N 281/171/578/155, приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо (далі - договір).

Нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання (п. 7.5.1. Інструкції).

Як встановлено судом, пунктами 2.1.1., 2.2.1., 2.2.2. договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів передбачено, що продавець зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі поставити покупцю товар протягом строків, зазначених у заявках на відвантаження товару; покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар, в момент поставки поставити у товарно-супровідній документації відмітки про прийом товару та передати продавцю оригінал належним чином оформленої довіреності.

Як встановлено судом, позивачем відповідно до умов договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів було складено видаткові накладні на поставку товару - дизельне паливо 2710194300: №579 від 28.11.2016 на суму 55790,35 грн., №591 від 01.12.2016 на суму 35000,00 грн., №596 від 05.12.2016 на суму 36464,08 грн., №601 від 08.12.2016 на суму 18150,00 грн., №602 від 09.12.2016 на суму 18150,00 грн., №608 від 12.12.2016 на суму 39168,06 грн., на загальну суму 202722,49 грн. (копії видаткових накладних долучені до позову).

Як встановлено судом, видаткові накладні на поставку товару - дизельне паливо 2710194300: №579 від 28.11.2016 на суму 55790,35 грн., №591 від 01.12.2016 на суму 35000,00 грн. підписані обома сторонами та скріплені їх печатками; видаткові накладні на поставку товару - дизельне паливо 2710194300: №596 від 05.12.2016 на суму 36464,08 грн., №601 від 08.12.2016 на суму 18150,00 грн., №602 від 09.12.2016 на суму 18150,00 грн., №608 від 12.12.2016 на суму 39168,06 грн. підписані та скріплені печаткою лише позивача.

При цьому, відповідач у відзиві на позов зазначав про відсутність належних доказів у підтвердження передання йому нафтопродуктів за видатковими накладними, зазначеними у позові.

З цього приводу суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017 зобов'язано ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві надати суду копії податкових накладних, які були зареєстровані Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд" за отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К" товар (дизельне паливо 2710194300 та бензин преміям А-95) за період з листопада по грудень 2016 року.

19.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві надійшли документи на запит суду та пояснення, відповідно до яких ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві зазначено, що за даними архіву податкової звітності в ЄРПН за листопад-рудень 2016 року встановлено, що позивачем зареєстровано на користь відповідача 15 податкових накладних на загальну суму 114734,50 грн., електронні копії яких долучені до пояснень.

Так, як вбачається з поданих ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві електронних податкових накладних, Товариством з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей-К було зареєстровано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд зокрема наступні податкові накладні: №63 від 28.12.2016 щодо товару дизельне паливо 2710194300 на суму 55790,35 грн. з ПДВ, №2 від 01.12.2016 щодо товару дизельне паливо 2710194300 на суму 35000,00 грн. з ПДВ, №7 від 05.12.2016 щодо товару дизельне паливо 2710194300 на суму 36464,08 грн. з ПДВ, №13 від 08.12.2016 щодо товару дизельне паливо 2710194300 на суму 18150,00 грн. з ПДВ, №14 від 09.12.2016 щодо товару дизельне паливо 2710194300 на суму 18150,00 грн. з ПДВ, №19 від 12.12.2016 щодо товару дизельне паливо 2710194300 на суму 39168,06 грн. з ПДВ.

Так, судом встановлено, що вказані у зареєстрованих позивачем на користь відповідача електронних податкових накладних відомості, зокрема, про товар, його кількість та вартість відповідають тим відомостям про товар, кількість та вартість, що визначені у видаткових накладних №579 від 28.11.2016, №591 від 01.12.2016, №596 від 05.12.2016, №601 від 08.12.2016, №602 від 09.12.2016, №608 від 12.12.2016 на поставку дизельного палива 2710194300.

За змістом ст. 201.1. Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (ст.ст. 201.7., 201.8. Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 201.10. Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

При цьому, як вбачається з листа ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві від 15.03.2017 №2/10/26-56-12-01-23 (відповідь на адвокатський запит), копія якого подана позивачем 04.04.2017, Державною податковою інспекцією зазначено, що згідно з податковою звітністю за листопад та грудень 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд встановлено, що сума податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд відповідає сумі податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей-К , розбіжності відсутні ().

За змістом ст. 198.1. Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (ст. 198.2. Податкового кодексу України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послу (ст. 198.3 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 198.6 Податкового кодексу України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, податковий кредит, відповідно до ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З огляду на наведене, оскільки податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто сум, на які платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, враховуючи, що з даних податкової звітності ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві вбачається, що сума податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд відповідає сумі податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей-К , зокрема, за податковими накладними №63 від 28.12.2016, №2 від 01.12.2016, №7 від 05.12.2016, №13 від 08.12.2016, №14 від 09.12.2016, №19 від 12.12.2016, які, в свою чергу, складені за наслідками операції з поставки товару згідно зі спірними видатковими накладними на поставку товару - дизельне паливо 2710194300: №579 від 28.11.2016 на суму 55790,35 грн., №591 від 01.12.2016 на суму 35000,00 грн., №596 від 05.12.2016 на суму 36464,08 грн., №601 від 08.12.2016 на суму 18150,00 грн., №602 від 09.12.2016 на суму 18150,00 грн., №608 від 12.12.2016 на суму 39168,06 грн., суд дійшов висновку про належне підтвердження факту отримання відповідачем, який нарахував суми податку за наведеними податковими накладними як податковий кредит, товару - дизельне паливо 2710194300 на суму 202722,49 грн. за спірними накладними.

З огляду на наведене, доводи відповідача про відсутність належних доказів поставки товару за договором №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів від 06.01.2016 за спірними видатковими накладними спростовуються зазначеними обставинами.

При цьому, суд зазначає, що до предмету доказування у справі, з огляду на заявлений предмет та підстави позову, входять обставини щодо наявності між сторонами господарських правовідносин щодо поставки товару, зокрема, щодо належного виконання позивачем обовязку з поставки відповідачу товару за спірними видатковими накладними. Водночас, засоби доказування визначаються сторонами самостійно та обставини, які ними підтверджуються - оцінюються судом у сукупності.

Таким чином, відсутність підпису відповідача на спірних видаткових накладних не є достатнім доказом на підтвердження відсутності між сторонами господарських правовідносин з поставки товару. Крім того, правильність складання бухгалтерських документів не входить до складу обставин, які досліджуються господарським судом при вирішенні даного спору.

Суд зазначає, що у відзиві відповідач не заперечив факт отримання ним товару за спірними накладними, а лише зазначив про відсутність належних доказів на підтвердження даної обставини.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини щодо нарахування відповідачем як отримувачем товару за спірними видатковими накладними суми податку, що відносяться до податкового кредиту, відсутність заперечень щодо самого факту отримання відповідачем товару, наявність підпису відповідача на видаткових накладних №579 від 28.11.2016 та №591 від 01.12.2016, оцінюючи докази у сукупності, суд дійшов висновку щодо здійснення позивачем поставки та відповідно отримання відповідачем товару за видатковими накладними №579 від 28.11.2016, №591 від 01.12.2016, №596 від 05.12.2016, №601 від 08.12.2016, №602 від 09.12.2016, №608 від 12.12.2016 на суму 202722,49 грн.

Щодо доводів відповідача, що умовами договору встановлено, що поставка товару здійснюється виключно за умови попередньої оплати відповідачем, тоді-як такої здійснено не було, суд зазначає, що обставина наявності або відсутності попередньої оплати жодним чином не спростовує факт поставки позивачем та отримання товару відповідачем.

Як встановлено судом, відповідно до п.п. 4.1.,4.2. договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів від 06.01.2016, покупець приймає та сплачує за товар по ціні згідно з рахунком-фактурою. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок продавця у розмірі 100% попередньої оплати.

Як встановлено судом, позивачем відповідно до умов договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів було складено рахунки на оплату товару - дизельне паливо 2710194300: №590 від 28.11.2016 на суму 55790,35 грн., №598 від 01.12.2016 на суму 35000,00 грн., №604 від 05.12.2016 на суму 36464,08 грн., №608 від 08.12.2016 на суму 18150,00 грн., №609 від 09.12.2016 на суму 18150,00 грн., №615 від 12.12.2016 на суму 39168,06 грн. (копії рахунків долучені до позову).

В той же час, суд зазначає, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а тому обставина надання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а отже, наявність або відсутність рахунку-фактури в будь-якому разі не звільняє боржника від обов'язку зі сплати вартості наданих послуг (постанова Верховного суду України від 29 вересня 2009 року).

Суд зазначає, що умови договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів не містять конкретно визначеного строку оплати товару, а визначають лише форму проведення розрахунків - попередня оплата.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

З огляду на те, що умовами договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів від 06.01.2016 не встановленого іншого строку оплати, ніж передбачено приписами ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що свій обов'язок з оплати товару, поставленого позивачем за видатковими накладними №579 від 28.11.2016, №591 від 01.12.2016, №596 від 05.12.2016, №601 від 08.12.2016, №602 від 09.12.2016., №608 від 12.12.2016, відповідач повинен був здійснити 28.11.2016, 01.12.2016, 05.12.2016, 08.12.2016, 09.12.2016 12.12.2016, відповідно.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, станом на дату звернення позивачем до суду, відповідачем не сплачено вартість поставленого йому на підставі договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів від 06.01.2016 товару - дизельне паливо 2710194300 за видатковими накладними №579 від 28.11.2016, №591 від 01.12.2016, №596 від 05.12.2016, №601 від 08.12.2016, №602 від 09.12.2016., №608 від 12.12.2016, на загальну суму 202722,49 грн., доказів протилежного, а саме доказів сплати вказаної суми коштів до моменту звернення позивачем до суду сторонами не надано.

В той же час, як встановлено судом, 28.03.2017 відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2304 від 28.03.2017 з призначенням платежу: оплата за ДТ згідно з рахунком №590 від 28.11.2016 та договором №601161 від 06.01.2016 (копія платіжного доручення подана позивачем 22.05.2017).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що відповідачем 28.03.2017, тобто вже після подання позивачем даного позову до суду (15.03.2017), сплачено на користь останнього грошові кошти у розмірі 1000,00 грн. за поставлений товар відповідно до рахунку №590 від 28.11.2016, суд дійшов висновку, що предмет спору у цій частині основного боргу перестав існувати.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у справі в частині позовних вимог про стягнення 1000,00 грн. основного боргу, у зв'язку із чим провадження у справі у відповідній частині позовних вимог підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю"Трансагротрейд" за договором №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів від 06.01.2016 (видаткові накладні №579 від 28.11.2016, №591 від 01.12.2016, №596 від 05.12.2016, №601 від 08.12.2016, №602 від 09.12.2016, №608 від 12.12.2016) у розмірі 201722,49 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К" до Товариства з обмеженою відповідальністю"Трансагротрейд" в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково, у сумі 201722,49 грн. (за вирахуванням суми у розмірі 1000,00 грн., провадження зі стягнення якої підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 1558,94 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, що розраховані позивачем по кожній видатковій накладній (по видатковій накладній №579 від 28.11.2016 за період з 28.11.2016 по 07.03.2017, по видатковій накладній №591 від 01.12.2016 за період з 01.12.2016 по 07.03.2017, по видатковій накладній №596 від 05.12.2016 за період з 05.12.2016 по 07.03.2017, по видатковій накладній №601 від 08.12.2016 за період з 08.12.2016 по 07.03.2017, по видатковій накладній №602 від 09.12.2016 за період з 09.12.2016 по 07.03.2017, по видатковій накладній №608 від 12.12.2016 за період з 12.12.2016 по 07.03.2017).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3% річних з урахуванням встановленої судом дати настання строку виконання зобов'язання з оплати по кожній з видаткових накладних та, відповідно, виникнення моменту прострочення (з наступного дня після настання строку оплати) оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними №579 від 28.11.2016, №591 від 01.12.2016, №596 від 05.12.2016, №601 від 08.12.2016, №602 від 09.12.2016, №608 від 12.12.2016 (29.11.2016, 02.12.2016, 06.12.2016, 09.12.2016, 10.12.2016, 13.12.2016, відповідно), суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає 3% річних у сумі 1543,55 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К" до Товариства з обмеженою відповідальністю"Трансагротрейд" в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, у наведеній сумі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості постановленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 22864,55 грн. пені, що розрахована позивачем по кожній видатковій накладній (по видатковій накладній №579 від 28.11.2016 за період з 28.11.2016 по 07.03.2017, по видатковій накладній №591 від 01.12.2016 за період з 01.12.2016 по 07.03.2017, по видатковій накладній №596 від 05.12.2016 за період з 05.12.2016 по 07.03.2017, по видатковій накладній №601 від 08.12.2016 за період з 08.12.2016 по 07.03.2017, по видатковій накладній №602 від 09.12.2016 за період з 09.12.2016 по 07.03.2017, по видатковій накладній №608 від 12.12.2016 за період з 12.12.2016 по 07.03.2017).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом п. 6.2. договору №601161 про купівлю-продаж нафтопродуктів від 06.01.2016, за необґрунтовану відмову або ухилення від своєчасної оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням встановленої судом дати настання строку виконання зобов'язання з оплати по кожній з видаткових накладних та, відповідно, виникнення моменту прострочення оплати (з наступного дня після настання строку оплати) вартості поставленого товару за видатковими накладними №579 від 28.11.2016, №591 від 01.12.2016, №596 від 05.12.2016, №601 від 08.12.2016, №602 від 09.12.2016, №608 від 12.12.2016 (29.11.2016, 02.12.2016, 06.12.2016, 09.12.2016, 10.12.2016, 13.12.2016, відповідно), суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 14384,04 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К" до Товариства з обмеженою відповідальністю"Трансагротрейд" в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, у наведеній сумі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Так, оскільки вартість товару за видатковою накладною №579 від 28.11.2016 була частково сплачена відповідачем 28.03.2017, тобто після подання позову до суду, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про покладення судового збору на відповідача в цій частині позовних вимог (у розмірі 15,00 грн.) як на особу, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

При цьому, інша частина судового збору, сплачена позивачем, в силу приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд" (04123, м. Київ, вул. Западинська, 5; ідентифікаційний код: 38944391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14; ідентифікаційний код: 36959280) основний борг у розмірі 201722 (двісті одна тисяча сімсот двадцять дві) грн. 49 коп., пеню у розмірі 14384 (чотирнадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 1543 (одна тисяча п'ятсот сорок три) грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 3279 (три тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 75 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 13.06.2017

Суддя І.М. Отрош