Постанова

від 19.12.2017 по справі 910/4147/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2017 р. Справа№ 910/4147/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача : Шевельова А.С. ( за довіреністю б/н від 21.02.2017);

від відповідача: Збіглей Н.В. (ордер КВ157178 від 17.11.17);

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2017р.

по справі № 910/4147/17 (суддя Отрош І.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Подорожей-К"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд"

про стягнення 227 145,98 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/4147/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017, позов товариства з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей-К задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд основний борг у розмірі 201 722 грн. 49 коп., пеню у розмірі 14384 грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 1543 грн. 55 коп. та судовий збір у розмірі 3279 грн. 75 коп.

04.08.2017 р. на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

03.10.2017 р. до господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2017 р. у справі № 910/4147/17, в якій заявник просить суд розстрочити виконання вказаного рішення суду відповідно до графіку, наведеному у заяві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2017 р. у справі № 910/4147/17 у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/4147/17 відмовлено.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що заявником не доведено належними та допустимими доказами можливості виконання графіку розстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/4147/17, а отже задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду у такому випадку є необґрунтованим, так як матиме наслідком безпідставне затягування строків виконання рішення суду, що в свою чергу порушує право стягувача на своєчасне та належне виконання рішення суду та реальне відновлення його порушених прав.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2017 р. у справі № 910/4147/17 та прийняти нове рішення, яким заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/4147/17 задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що боржник на сьогоднішній день робить все можливе для погашення заборгованості перед ТОВ Світ подорожей-К , та має намір добровільно та повністю погасити борг шляхом перерахування сум на банківський рахунок стягувача, але на даний час у нього не достатньо коштів на банківських рахунках та відсутнє майно для виконання судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/4147/17.

В судовому засіданні 19.12.2017 року представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін .

Заслухавши пояснення представника боржника 1, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2017 р. у справі № 910/4147/17, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2017 р., позов товариства з обмеженою відповідальністю Світ Подорожей-К задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд основний борг у розмірі 201722 грн. 49 коп., пеню у розмірі 14 384 грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 1 543 грн. 55 коп. (том 3, а.с. 67)

04.08.2017 р. на виконання вказаного рішення суду видано наказ. (том 3, а.с. 123)

21.08.2017 р. державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№54501569 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.08.2017 у справі № 910/4147/17. (том 3, а.с. 160)

03.10.2017 р. товариство з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/4147/17, в якій боржник просить суд розстрочити виконання вказаного рішення суду відповідно до графіку розстрочення, наведеному у прохальній частині заяви (на загальний період з жовтня 2017 року по липень 2019 року рівними щомісячними платежами по 10 000 грн. 00 коп.)

Заява про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/4147/17 обґрунтована тим, що наразі ним сплачено на користь стягувача грошові кошти у розмірі 926,96 грн. шляхом списання з банківського рахунку боржника, відкритого в ПАТ ОТП Банк , а також згідно з платіжною вимогою державного виконавця зарезервовано під списання 10 000,00 грн. на рахунку заявника, відкритому в ПАТ Райффайзен Банк Аваль . Також, заявник зазначив, що наразі склалась ситуація, яка ускладнює виконання рішення суду у справі № 910/4147/17. Така ситуація обумовлена складними фінансовими взаємовідносинами боржника з контрагентами, щодо сплати грошових коштів на користь боржника. Заявник (боржник) вказав на те, що станом на 11.09.2017 р. баланс на його банківському рахунку, відкритому в ПАТ ОТП Банк , становить 0,00 грн., що підтверджується банківською довідкою, а станом на 14.09.2017 р. баланс на банківському рахунку, відкритому в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , становить 10000 грн. 00 коп. та вказані кошти будуть списані в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем. Водночас, заявник зауважив, що станом на 14.09.2017 р. баланс на банківських рахунках боржника, відкритих в ПАТ Діамант Банк , становить 81 947,25 грн., однак вказаний банк знаходиться у процедурі ліквідації, та списання вказаних коштів повинно здійснюватися у спеціальному порядку, встановленому законом. Крім того, боржник (заявник) вказав на те, що на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд знаходиться майно (МФУ, ноутбук, кондиціонер, моноблок, телевізор, напівпричіп у кількості 2 одиниці) загальною балансовою власністю у розмірі 15 54653,00 грн. 15 коп. Водночас, як зазначив заявник, для погашення заборгованості з рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд неможливо звернути стягнення на напівпричепи (загальна балансова їх вартість разом становить 15 27043 грн. 32 коп.), так як вказані напівпричепи перебувають у заставі ПАТ Діамант Банк відповідно до Договору застави № 081/1 від 04.05.2016 р.

Відмовляючи в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2017 р. у справі № 910/4147/17, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що заявником не доведено належними та допустимими доказами можливості виконання графіку розстрочки виконання рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2017 р. у справі № 910/4147/17, а отже задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду у такому випадку є необґрунтованим, так як матиме наслідком безпідставне затягування строків виконання рішення суду, що в свою чергу порушує право стягувача на своєчасне та належне виконання рішення суду та реальне відновлення його порушених прав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно ст. 129-1 Конституції України - рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно з ст. 121 ГПК України, яка була чинна на момент винесення оскаржуваної ухвали, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання відстрочки або розстрочки виконання рішення у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Положеннями пункту 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як вбачається з довідки, виданої Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, про дані щодо всіх відкритих Товариством з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд банківських рахунків, вбачається, що боржник має відкриті банківські рахунки у ПАТ Діамантбанк , ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ ОТП Банк . (том 3, а.с. 162-163)

З банківської виписки з рахунку заявника № 26009455040908, відкритого в ПАТ ОТП Банк , станом на 06.09.2017 р, вбачається, що грошові кошти у сумі 926,96 грн. були списані з вказаного рахунку у зв'язку з виконанням платіжної вимоги державного виконавця та залишок на рахунку становить 0,00 грн. (том 3, а.с. 164)

З банківської рахунку заявника № 26005455041031, відкритого в ПАТ ОТП Банк , вбачається, що станом на 12.10.2017 на вказаному рахунку відсутні грошові кошти (залишок становить 0,00 грн.).

Також, заявником долучено до матеріалів заяви банківську виписку з рахунку № 26002567657, відкритого в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , з якої вбачається, що станом на 12.10.2017 залишок грошових коштів на вказаному рахунку становить 10 000,00 грн.

Крім того, заявником долучено до матеріалів заяви довідку ПАТ Діаматбанк від 16.09.2017 р, в якій уповноваженою особою ФГВФО зазначено, що залишок грошових коштів на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд № 26001300001762980, відкритому в ПАТ Діамантбанк , становить 81 947,25 грн.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22 червня 2017 року № 394-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ Діамантбанк виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23 червня 2017 року №2663, Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з наданих заявником (боржником) доказів дійсно вбачається відсутність у нього грошових коштів на рахунках (враховуючи запровадження процедури ліквідації у ПАТ Діамантбанк ) в обсязі, необхідному для виконання рішення суду у справі № 910/4147/17.

Водночас, суд вважає необґрунтованими твердження боржника про відсутність у нього майна, на яке можливо звернути стягнення при виконанні рішення суду у справі № 910/4147/17, з огляду на наступне.

Так, заявником долучено до матеріалів заяви оборотно-сальдову відомість щодо основних засобів, які перебувають на балансі товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд , в якій заявником зазначено, що на його балансі перебувають МФУ, ноутбук, кондиціонер, моноблок, телевізор та 2 напівпричепи загальною вартістю 1554653 грн. 15 коп. (а.с. 169)

Також, заявником долучено до матеріалів заяви оборотно-сальдову відомість, з якої вбачається, що на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд перебувають меблі (крісла, столи, інше) на загальну суму 8891 грн. 74 коп. (а.с. 170)

При цьому, заявник зазначив, що для погашення заборгованості за рахунок майна товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд неможливо звернути стягнення на напівпричепи (загальна балансова їх вартість разом становить 1 527 043 грн. 32 коп.), так як вказані напівпричепи перебувають у заставі ПАТ Діамант Банк відповідно до договору застави № 081/1 від 04.05.2016 р. та № 047/1 від 04.05.2016 р., укладених між товариством з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд та ПАТ Діамантбанк , відповідно до яких предметом застави є спеціалізований напівпричіп ринковою вартістю 836 249 грн. 38 коп. та спеціалізований напівпричіп ринковою вартістю 712014 грн. 87 коп.

Проте, колегія суддів зазначає, що надані боржником докази не підтверджують відсутність майна (як рухомого, так і нерухомого), на яке можливо звернути стягнення з метою виконання рішення суду у справі № 910/4147/17, оскільки надана заявником оборотно-сальдова відомість є внутрішнім бухгалтерським документом товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд та не може підтверджувати відсутність іншого майна на підприємстві боржника.

В той же час, боржником не доведено, що у нього відсутнє інше нерухоме майно, на яке може бути звернуто стягнення в процесі виконання рішення суду.

На підтвердження можливості погашення заборгованості відповідно до запропонованого графіку боржником долучено до матеріалів заяви копію договору поставки № 16Щ від 15.10.2014 р., укладеного з ПАТ Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської , відповідно до умов якого постачальник (заявник, боржник) зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали - гранітний щебінь, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору. (том 3, а.с. 203)

Відповідно до п. 1.2 договору поставки № 16Щ від 15.10.2014 р. обсяг (кількість) кожної партії продукції узгоджується сторонами на підставі заявок покупця та вказується у видатковій накладній.

Згідно з п. 4.2 договору поставки № 16Щ від 15.10.2014 р. покупець зобов'язаний оплатити партію продукції після поставки замовленої партії або шляхом внесення попередньої оплати у розмірі 100% вартості замовленої продукції.

Пунктом 9.2 вищевказаного договору поставки № 16Щ від 15.10.2014 р. передбачено, що строк цього договору закінчується 31.12.2014 р. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до наступного року не надходить письмова заява однієї із сторін про відмову від продовження дії договору або про його перегляд.

При цьому, боржником долучено до матеріалів заяви копію видаткової накладної № 220 від 08.07.2017 на суму 19 073 грн. 32 коп. та копію видаткової накладної № 219 від 07.07.2017 на суму 18 154 грн. 64 коп., в яких міститься посилання на реквізити договору поставки № 16Щ від 15.10.2014 р. та які підписані уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд та ПАТ Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської і скріплені печатками вказаних юридичних осіб.

Також, боржником долучено до матеріалів заяви копію договору поставки № 41Щ від 04.11.2016 р., укладеного з ТОВ Керрот будівельні матеріали , відповідно до умов якого постачальник (заявник, боржник) зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали - гранітний щебінь, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах договору. (том 3, а.с. 209)

Відповідно до п. 1.2 договору поставки № 41Щ від 04.11.2016 р. обсяг (кількість) кожної партії продукції узгоджується сторонами на підставі заявок покупця та вказується у видатковій накладній.

Згідно з п. 4.2 договору поставки № 41Щ від 04.11.2016 р. покупець зобов'язаний оплатити партію продукції після поставки замовленої партії або шляхом внесення попередньої оплати у розмірі 100% вартості замовленої продукції.

Пунктом 9.2 договору поставки № 41Щ від 04.11.2016 р. передбачено, що строк цього договору закінчується 31.12.2017 р. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до наступного року не надходить письмова заява однієї із сторін про відмову від продовження дії договору або про його перегляд.

При цьому, заявником (боржником) долучено до матеріалів заяви копію видаткової накладної № 208 від 04.07.2017 р. на суму 9 825 грн. 28 коп., копію видаткової накладної № 209 від 08.07.2017 р. на суму 9 671 грн. 68 коп., копію видаткової накладної № 236 від 18.07.2017 р. на суму 20 919 грн. 45 коп., копію видаткової накладної № 240 від 25.07.2017 р. на суму 20 634 грн. 24 коп. та копію видаткової накладної № 242 від 01.08.2017 р. на суму 20 343 грн. 42 коп., в яких міститься посилання на реквізити договору поставки № 41Щ від 04.11.2016 р. та які підписані уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд та ТОВ Керрот будівельні матеріали і скріплені печатками вказаних юридичних осіб.

Колегія суддів зазначає, що вказані договори поставки та видаткові накладі підтверджують, що боржником ведеться господарська діяльність, у нього наявне майно для виконання своїх обов'язків перед контрагентами щодо поставки певного виду товару, що вказує про об'єктивну можливість виконання рішення господарського суду в процесі виконавчого провадження.

В той же час, матеріали справи не містять доказів наявної загрози банкрутства боржника та відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тоді як боржник підтверджує наявними в матеріалах справи доказами продовження ведення своєї господарської діяльності та отримання прибутку від неї.

При цьому, колегією суддів враховується і ступінь вини боржника у виникненні спору, оскільки останнім не виконувалось своє зобов'язання ще з листопада-грудня 2016 року, та наявність інфляційних процесів в економіці держави.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що боржником не доведено належними та допустимими доказами наявної загрози банкрутства боржника та відсутність майна, на яке можливо було б звернути стягнення, а отже задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду у такому випадку є необґрунтованим, так як матиме наслідком безпідставне затягування строків виконання рішення суду, що в свою чергу порушує право стягувача на своєчасне та належне виконання рішення суду та реальне відновлення його порушених прав, а тому заява товариства з обмеженою відповідальністю Трансагротрейд про розстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2017 у справі № 910/4147/17 задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну і обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується з ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2017 року у справі № 910/4147/17, отже підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Трансагротрейд" на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2017 року у справі № 910/4147/17 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2017 року у справі № 910/4147/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/4147/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко