Ухвала

від 06.06.2017 по справі 910/25314/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"06" червня 2017 р. Справа №910/25314/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Куксова В.В.

Гончарова С.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Центр самоосвіти "Технопроф" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі № 910/25314/13 (колегія суддів у складі: Марченко О.В. (головуючий суддя), судді: Любченко М.О., Нечай О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товарситва "Піреус Банк МКБ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконтракт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Дочірнє підприємство "Центр самоосвіти "Технопроф"

про визнанян права власності на нежитлові приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 (повний текст якого складено 08.08.2014) по справі № 910/25314/13 позов задоволено повнстю.

Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням, ДП "Центр самоосвіти "Технопроф" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали поданої апеляційної скарги, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту без розгляду за наступних обставин.

Відповідно до ч.3 ст.94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.

П.п. 4 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" (в редакції чинній станом на день подання апеляційної скарги ) встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом у даній справі (грудень 2013 року)), судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення позивача з позовом у даній справі (грудень 2013 року)), за подання позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

П.п. 2.2.1. п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду Україени "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 визначено, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, при зверненні до суду з позовом з вимогою про визнання права власності, судовий збір, який підлягав сплаті за подачу позову, складав 29 746,95 грн. (2% від вартості майнових прав згідно звіту про оцінку майна 1 487 347,51 грн.).

Отже, за подання до Київського апеляційного господарського суду апеляційної скарги на повністю оскаржуване апелянтом рішення, підлягає сплаті судовий збір в розмірі 32 721,65 грн. (29 746,95 грн. х 110% = 32 721,65 грн.).

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, судом встановлено, що апелянтом взагалі не подано до наведених матеріалів апеляційної скарги доказів сплати судового збору за апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду в порядку та розмірі, визначених Законом України "Про судовий збір".

Проте, разом з матеріалами апеляційної скарги апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору. Клопотання мотивовано тим, що він перебуває у незадовільносту фінансовому становищі та цілковитою відсутністю коштів.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що апелянта не віднесено до кола осіб які мають пільги щодо сплати судового збору згідно з приписами ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Водночас в апеляційній скарзі заявник просить відстрочити сплату судового збору.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Слід зазначити, що даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, з урахуванням належності поданих стороною доказів неможливості здійснення такої оплати та складного фінансового становища.

В п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Колегія суддів зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на відстрочення від сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин та поданих доказів.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 32 ГПК України ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

При цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).

Особливо це стосується господарських спорів, які засновані на юридичній рівності сторін.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що подані апелянтом докази скрутного фінансового становища не можуть бути прийняті судом як такі, що підтверджують винятковість випадку відстрочення судового збору. При цьому, подана довідка про обороти по рахунку свідчить лише про відсутність оборотів грошових коштів за певний період, а не відсутіність коштів як таких на відповідному рахунку..

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на недоведеність скаржником обставин, які перешкоджають сплаті судового збору, заява апелянта про відстрочення сплати судового збору за поданих апелянтом доказів та наведених обставин - відхиляється.

При цьому, суд звертає увагу апелянта на те, що вимоги процесуального закону не обмежують апелянта у повторному заявлені клопотання про відстрочення/розстрочення/ звільнення від сплати судового збору при наявності документально підтверджених та обґрунтованих доказів неможливості сплати розміру судового збору.

Після усунення обставин, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга на підставі ч. 4 ст. 97 ГПК України (тобто з поданням відповідного клопотання) може бути подана повторно.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Центр самоосвіти "Технопроф" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі № 910/25314/13 не приймається до розгляду і повертається Київським апеляційним господарським судом на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтею 86, п.3 ч.1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Центр самоосвіти "Технопроф" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 у справі № 910/25314/13 - повернути без розгляду.

2. Ухвала може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.В. Куксов

С.А. Гончаров