Постанова

від 12.06.2017 по справі 922/722/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р. Справа № 922/722/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 01.06.2017р.;

від відповідача - ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 18.04.2017р. №01- 38/645;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків (вх.№1701Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.05.2017р. у справі №922/722/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач", Полтавська область, м. Кременчук,

до відповідача: Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області, м. Харків,

про стягнення 380 044,21грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2017р. у справі №922/722/15 (суддя Хотенець П.В.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; відновлено строк дії наказу господарського суду по справі № 922/722/15 від 13.07.2015р. і дію наказу для пред'явлення подовжено до 23.05.2020р.

Департамент капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації з ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківської області від 22.05.2017р. у справі №922/722/15.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 13.07.2015р. у справі № 922/722/15 до виконання, з огляду на те, що позивачем (стягувачем) не було доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України підстав неможливості своєчасного подання наказу до виконання, що на думку апелянта, свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, та відповідно є підставою для скасування оскаржуваноі ухвали суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 12.06.2017р.

12.06.2017р. позивачем було подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5886), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації відмовити, ухвалу Харківської області від 22.05.2017р. у справі №922/722/15 залишити без змін.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 12.06.2017р. представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, просила скасувати ухвалу Харківської області від 22.05.2017р. у справі №922/722/15.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив оскаржувану ухвалу від 22.05.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (т.2 а.с.83).

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином (т.2 а.с.83), а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, сторонами клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги не надано, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (т.1 а.с.4-79), в якій просило суд стягнути з Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації заборгованість за договором від 30.12.2013р. №23-13 у розмірі 296 565,60грн., 3% річних у розмірі 9 725,72грн., інфляційні в сумі 73 752,89грн. та судові витрати у розмірі 7 600,88грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2015р. у справі №922/722/15 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" заборгованість у розмірі 296 565,60грн., 3% річних у розмірі 9 725,72грн., інфляційні в сумі 73 752,89грн. та 7 600,88грн. судового збору (т.1 а.с.149-153).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. апеляційну скаргу Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015р. у справі № 922/722/15 залишено без змін (т.1 а.с.209-214).

На виконання вказаного рішення, 13.07.2015р. було видано відповідний судовий наказ (т.1 а.с.220).

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2015р. касаційну скаргу Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. та рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015р. у справі № 922/722/15 залишено без змін (т.1 а.с.259-262).

04.04.2017р. до господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" надійшла заява (з урахуванням додаткових пояснень), в якій стягувач (позивач) просив суд поновити пропущений строк для пред'явлення судового наказу від 13.07.2015р у справі №922/722/15 (т.2 а.с.2-22).

В обґрунтування поважності причини пропуску строку, встановленого для пред'явлення наказу господарського суду для виконання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" посилалось на те, що в проміжок часу встановлений для пред'явлення до виконання судового наказу (до 02.07.2016р.), підприємство було зареєстровано в районі проведення антитерористичної операції, а саме: Луганська область, місто Алчевськ, та з лютого 2016року здійснювались заходи щодо перереєстрації та переміщення підприємства до міста Кременчук, однак при перевезенні документів, деякі з них були втрачені. Крім того, та у зв'язку з терміновим переїздом товариства звільнився ОСОБА_3 - представик позивача у справі, який приймав участь у справі в першій інстанцій та перегляду рішення в суді апеляційної та касаційної інстанцій.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2017р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; відновлено строк дії наказу господарського суду по справі № 922/722/15 від 13.07.2015р. і дію наказу для пред'явлення подовжено до 23.05.2020р.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (частина 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. № 18-рп/2012).

Відповідно до частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015р. залишене без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. та Вищого господарського суду України від 28.10.2015р., набрало законної сили, а отже є обов'язковим до виконання.

13.07.2015р. господарським судом Харківської області на виконання зазначеного рішення було видано відповідний судовий наказ зі строком дії для пред'явлення до виконання до державної виконавчої служби, фінансових установ або органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів до 02.07.2016р.

Колегія суддів зазначає, що виконавчі документи повинні бути пред'явлені до виконання в строки, встановленні статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент видачі наказу).

Відповідно до пункту 2 частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент видачі наказу) наказ господарського суду може бути пред'явлено до виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Разом з тим, частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент видачі наказу) передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Вказане право стягувача також встановлено статтею 119 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Отже, зазначений строк є процесуальним, а тому може бути поновлений відповідно до приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

З правового контексту вказаної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено, та чи підлягає відновленню.

Колегія суддів зазначає, що як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Колегія суддів зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання чи заява про відновлення процесуального строку з огляду на приписи частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинна містити обґрунтування поважності пропуску цього строку, роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку визначається за правилами частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

В даному випадку існують обставини, які свідчать про те, що позивач об'єктивно був позбавлений своєчасно, в передбачений статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» строк, пред'явити наказ до виконання.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Причини поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих доказів у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як було зазначено вище, в обґрунтування поважності причини пропуску строку, встановленого для пред'явлення наказу господарського суду для виконання, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" посилалось на те, що в проміжок часу встановлений для пред'явлення до виконання судового наказу (до 02.07.2016р.), здійснювалось оскарження прийнятого судом першої інстанції рішення в апеляційному та касаційному порядку, а в подальшому позивач, що був зареєстрований в районі проведення антитерористичної операції, а саме: Луганська область, місто Алчевськ, та з лютого 2016 року здійснював заходи щодо перереєстрації та переміщення підприємства до міста Кременчук. Однак при перевезенні документів, деякі з них були втрачені. Крім того, у зв'язку з терміновим переїздом товариства звільнився представник підприємства у справі - підприємства ОСОБА_3

Як зазначає стягувач, після проведення у встановленому законодавством порядку перереєстрації підприємства до м. Кременчук, на підприємстві було проведено інвентаризацію, внаслідок якої було встановлено відсутність судових актів по справі №922/722/15. Вказані документи, а саме копія рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015р. у справі №922/722/15 та судовий наказ від 13.07.2015р., знаходились у ОСОБА_4 який представляв інтереси позивача у цій справі, та який у зв'язку з проведенням АТО, ще під час розгляду даної справи (23.07.2015р.) виїхав з тимчасово окупованої території до міста Харків (довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення від 23.07.2015р. №6326012575 (т.2 а.с.56), а з 05.07.2016р. до міста Ірпінь, Київської області (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.07.2016р. №3251005037 (т.2 а.с.55).

Рішення та наказ по справі № 922/722/15 були отримані директором підприємства за актом приймання - передачі документів від ОСОБА_4 лише 07.09.2016р. (т.2 а.с.54).

Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", наказом антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014р. № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р. було визначені районами проведення АТО та з 27.11.2014р. було припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" до суду з позовною заявою (05.02.2015р.), підприємство відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №406057 було зареєстровано за адресою: 94200, Луганська область, місто Алчевськ, вул. Кірова, 18/1 (т.1 а.с.56). Тобто воно знаходилось на території, яка була визначена районом проведення антитерористичної операції, та на якій з 22.07.2014р. було призупинено приймання пересилання поштових відправлень, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції.

У зв'язку з вказаними обставинами, позивачем було подано до місцевого господарського суду клопотання (вх.№5499 від 11.02.2015р. т.с. 1 а.с.с 80), в якому він просив суд надсилати процесуальні документи за вказаною в клопотанні адресою (т.1 а.с.80).

Вказана особа на протязі розгляду даної справи здійснювала представництво інтересів позивача на підставі довіреності від 01.12.2014р. (т.1 а.с.92), якою ОСОБА_3 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1,) було надано право діяти від імені позивача з усіма правами та обов'язками, наданими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи також вбачається, що супровідний лист від 13.11.2015р. вих.№ 025277, яким було направлено на адресу позивача (94200, Луганська область, місто Алчевськ, вул.Кірова, 18/1 ) оригінал наказу від 13.07.2015р. на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015р. у справі №922/722/15 було отримано особисто представником позивача - ОСОБА_3 17.11.2015р. (т.1 а.с.219), який у зв'язку з проведенням АТО, ще під час розгляду даної справи (23.07.2015р.) переїхав з тимчасово окупованої території до міста Харків (довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення від 23.07.2015р. №6326012575 (т.2 а.с.56), а з 05.07.2016р. до міста Ірпінь, Київської області (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.07.2016р. №3251005037 (т.2 а.с.55)

Судовою колегію під час підготовки справи до розгляду, було здійснено офіційний запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" код ЄДРПОУ 32869796, та отримано витяг №1002673973 станом на 04.04.2017р., з якого дійсно вбачається, що підприємство змінило своє місцезнаходження у 2016році, про що було внесено відповідний запис до розділу даних про реєстраційні дії та місцезнаходженням юридичної особи на даний час є - Полтавська обл., місто Кременчук, вул.Леонова, будинок 96, офіс 102.

Крім того, наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі документів, підтверджується, що копія рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015р. у справі №922/722/15 та судовий наказ від 13.07.2015р., які знаходились у попереднього юридичного представника -ОСОБА_4, який звільнився з підприємства, були отримані директором підприємства лише 07.09.2016р. (т.2 а.с.54).

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, поважність обставин, які стали причиною пропуску встановленого законом процесуального строку повинна доводити та сторона, яка на такі обставини посилається.

Враховуючи вищезазначене, що наявними в матеріалах доказами підтверджується неможливість позивача відновити своє порушене право та домогтись виконання судового рішення, винесеного на його користь у встановлений законодавством строк, з причин, які дійсно були об'єктивно непереборним та не залежали від волевиявлення сторони (підприємство знаходилось на території проведення антирористичної операції, та здійснювало усі можливі заходи щодо перереєстрації та переїзду до іншого міста) та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для вчинення процесуальних дій, колегія суддів приходить до висновку, що пропуск встановленого строку для пред'явлення наказу до виконання мав місце не з вини стягувача (позивача у даній справі).

Крім того, колегія суддів зазначає, що у пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Положення статей 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред'явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], №28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002р.; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997р.).

У пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) Суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також, у рішенні від 18.05.2004р. у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов'язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

Таким чином, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, оскільки невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015р. у справі №922/722/15, станом на даний час залишається у повному обсязі невиконаним, причини, з яких було пропущено заявником строк пред'явлення виконавчого документа слід вважати поважними, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" про поновлення строку для пред'явлення наказу господарського суду Харківської області у справі 922/722/15 до виконання.

За приписами статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Харківської області від 22.05.2017р. у справі №922/722/15 слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.05.2017р. у справі №922/722/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14 "червня" 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Камишева Л.М.