Постанова

від 30.08.2017 по справі 922/722/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року Справа № 922/722/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Стратієнко Л.В., Кондратової І.Д., розглянувши касаційну скаргу Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 за заявою про у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання №922/722/15 господарського суду Харківської області Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДепартаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області простягнення 380 044,21 грн за участю представників сторін:

позивача: не з'явився ,

відповідача: не з'явився ,

третьої особи: не з'явився ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20 квітня 2015 по справі № 922/722/15 позов було задоволено повністю, стягнуто з Департамента капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" 296565,60 грн. заборгованості, 9725,72 грн. 3% річних, 73752,89 грн. інфляційних за договором № 29-13 від 30 грудня 2013 та 7600,88 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01 липня 2015 рішення господарського суду Харківської області від 20 квітня 2015 у справі № 922/722/15 було залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

13 липня 2015 по справі № 922/722/15 було видано відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2015 касаційну скаргу Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації було залишено без задоволення; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01 липня 2015 та рішення господарського суду Харківської області від 29 квітня 2015 у справі № 922/722/15 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" звернулося до суду першої інстанції з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу про стягнення з Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" 296565,60 грн. заборгованості, 9725,72 грн. 3% річних, 73752,89 грн. інфляційних за договором № 29-13 від 30 грудня 2013 року та 7600,88 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.05.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017, у справі №922/722/15 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; відновлено строк дії наказу господарського суду по справі № 922/722/15 від 13.07.2015 і дію наказу для пред'явлення подовжено до 23.05.2020.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного господарського суду, Департамент капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 та ухвалу місцевого господарського суду від 22.05.2017 скасувати.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх судових інстанцій, рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015 залишене без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 та Вищого господарського суду України від 28.10.2015, набрало законної сили, а отже є обов'язковим до виконання.

13.07.2015 господарським судом Харківської області на виконання зазначеного рішення було видано відповідний судовий наказ зі строком дії для пред'явлення до виконання до державної виконавчої служби, фінансових установ або органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів до 02.07.2016.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" не встигло звернутися до виконавчої служби для пред'явлення наказу до виконання, оскільки в цей проміжок часу, а саме 01 лютого 2016, товариство, у зв'язку з проведенням на території Донбасу Антитерористичної операції, було змушено перереєструватися у м. Кременчук. При перевезенні товариства деякі документи були втрачені, тому просило суд поновити пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання.

Задовольняючи заяву позивача та відновлюючи строк дії наказу господарського суду Харківської області у даній справі від 13.07.2015 до 23.05.2020, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, зазначивши про те, що існували обставини, які свідчать про те, що позивач об'єктивно був позбавлений своєчасно, в передбачений статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження " строк, пред'явити наказ до виконання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на наступне.

Як вже зазначалося , позивач просив суд поновити пропущений строк для пред'явлення судового наказу від 13.07.2015р у справі №922/722/15.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (частина 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до органів державної виконавчої служби.

Виконавчі документи повинні бути пред'явлені до виконання в строки, встановленні статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент видачі наказу).

Відповідно до пункту 2 частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент видачі наказу) наказ господарського суду може бути пред'явлено до виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Разом з тим, частиною другою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент видачі наказу) передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Вказане право стягувача також встановлено статтею 119 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Отже, зазначений строк є процесуальним, а тому може бути поновлений відповідно до приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання чи заява про відновлення процесуального строку з огляду на приписи частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинна містити обґрунтування поважності пропуску цього строку, роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку визначається за правилами частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

В обґрунтування поважності причин пропуску для пред'явлення наказу до виконання позивачем було зазначено наступне.

В проміжок часу встановлений для пред'явлення до виконання судового наказу (до 02.07.2016), здійснювалось оскарження прийнятого судом першої інстанції рішення в апеляційному та касаційному порядку, а в подальшому позивач, що був зареєстрований в районі проведення антитерористичної операції, а саме: Луганська область, місто Алчевськ, та з лютого 2016 року здійснював заходи щодо перереєстрації та переміщення підприємства до міста Кременчук. При перевезенні документів, деякі з них були втрачені. Крім того, у зв'язку з терміновим переїздом товариства звільнився представник підприємства у справі - підприємства Устименко О.В.

Як зазначав стягувач, після проведення у встановленому законодавством порядку перереєстрації підприємства до м. Кременчук, на підприємстві було проведено інвентаризацію, внаслідок якої було встановлено відсутність судових актів по справі №922/722/15. Вказані документи, а саме копія рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015р. у справі №922/722/15 та судовий наказ від 13.07.2015р., знаходились у Устименко О.М. який представляв інтереси позивача у цій справі, та який у зв'язку з проведенням АТО, ще під час розгляду даної справи (23.07.2015р.) виїхав з тимчасово окупованої території до міста Харків (довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення від 23.07.2015р. №6326012575 (т.2 а.с.56), а з 05.07.2016р. до міста Ірпінь, Київської області (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.07.2016р. №3251005037 (т.2 а.с.55). Рішення та наказ по справі № 922/722/15 були отримані директором підприємства за актом приймання - передачі документів від Устименко О.М. лише 07.09.2016р. (т.2 а.с.54).

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку існують обставини, які свідчать, що позивач об'єктивно був позбавлений своєчасно, в передбачений статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" строк, пред'явити наказ до виконання.

Так, указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", наказом антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014р. № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р. було визначені районами проведення АТО та з 27.11.2014р. було припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Як встановлено судами, станом на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" до суду з позовною заявою (05.02.2015), підприємство відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №406057 було зареєстровано за адресою: 94200, Луганська область, місто Алчевськ, вул. Кірова, 18/1 (т.1 а.с.56), тобто воно знаходилось на території, яка була визначена районом проведення антитерористичної операції, та на якій з 22.07.2014 було призупинено приймання пересилання поштових відправлень, у зв'язку з проведенням антитерористичної операції.

З матеріалів справи також вбачається, що супровідний лист від 13.11.2015 вих.№ 025277, яким було направлено на адресу позивача (94200, Луганська область, місто Алчевськ, вул.Кірова, 18/1 ) оригінал наказу від 13.07.2015 на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015 у справі №922/722/15 було отримано особисто представником позивача - Устименко О.В. 17.11.2015, який у зв'язку з проведенням АТО, ще під час розгляду даної справи (23.07.2015) переїхав з тимчасово окупованої території до міста Харків (довідка про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення від 23.07.2015 №6326012575 (т.2 а.с.56), а з 05.07.2016 до міста Ірпінь, Київської області (довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.07.2016р. №3251005037 (т.2 а.с.55).

Крім того, апеляційним господарським судом було здійснено офіційний запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг - Постач" код ЄДРПОУ 32869796, та отримано витяг №1002673973 станом на 04.04.2017, з якого дійсно вбачається, що підприємство змінило своє місцезнаходження у 2016році, про що було внесено відповідний запис до розділу даних про реєстраційні дії та місцезнаходженням юридичної особи на даний час є - Полтавська обл., місто Кременчук, вул.Леонова, будинок 96, офіс 102.

Також наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі документів, підтверджується, що копія рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015 у справі №922/722/15 та судовий наказ від 13.07.2015, які знаходились у попереднього юридичного представника -Устименко О.М., який звільнився з підприємства, були отримані директором підприємства лише 07.09.2016 (т.2 а.с.54).

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, поважність обставин, які стали причиною пропуску встановленого законом процесуального строку повинна доводити та сторона, яка на такі обставини посилається.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку про неможливість позивача відновити своє порушене право та домогтись виконання судового рішення, винесеного на його користь у встановлений законодавством строк, з причин, які дійсно були об'єктивно непереборним та не залежали від волевиявлення сторони (підприємство знаходилось на території проведення антирористичної операції, та здійснювало усі можливі заходи щодо перереєстрації та переїзду до іншого міста) та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (частина 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій про задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 922/722/15 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова Судді: Л. Стратієнко І. Кондратова