Рішення

від 14.06.2017 по справі 2-1002/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1169/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 2 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу підприємства Черкаський державний завод хімічних реактивів на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до підприємства Черкаський державний завод хімічних реактивів , третя особа: виконавчий комітет Черкаської міської ради про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_7Р та ОСОБА_8 звернувся в суд з позовом до підприємства Черкаський державний завод хімічних реактивів про визнання права власності. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він та його сини прописані та проживають в кімнаті № 101 по вул. Орджонікідзе, 70 на підставі ордеру № 000169 від 28.04.2007 року виданого підприємством Черкаський державний завод хімічних реактивів . В період проживання в зазначеній кімнаті позивачем згідно проекту реконструкції управління містобудування та архітектури Черкаського міськвиконкому було здійснено перепланування кімнати в квартиру та проведені ремонтні роботи за власний рахунок, також сплачувались комунальні послуги.

Просили суд визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 32.0 кв.м. за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в рівних вачстинах.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2009 року позов задоволено повністю.

Ухвалено визнати за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з кімнати площею 11.8 кв.м., кухні площею 13.3 кв.м., коридору площею 6.3 кв.м., душової площею 1.9 кв.м, туалету 1.0 кв.м.

Будучи незгідним з рішенням суду, підприємство Черкаський державний завод хімічних реактивів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обстави, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності, суд першої інстанції виходив з того, що перепланування квартири без належного дозволу власника будівлі є самочинним будівництвом і відповідно до положень ст. 376 ЦК України суд вважав можливим визнати за позивачами право власності на вказане приміщення..

Колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру № 000169 від 28.04.2007 року виданого підприємством Черкаський державний завод хімічних реактивів було надано ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кімнату № 101 в гуртожитку по вул. Орджонікідзе, 70 в м. Черкаси для проживання.

За період проживання у вказаній кімнаті ОСОБА_6 було проведено перепланування кімнати у квартиру згідно проекту, погодженого управлінням містобудування та архітектури Черкаського міськвиконкому.

При зверненні до суду з позовом про визнання права власності на квартиру, позивачі просили визнати за ними право власності на квартиру, як на самочинне будівництво, посилаючись на ст. 376 ЦК України та ст. 328 ЦК України.

П. 1 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони були збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом , зокрема правочинів.

При ухваленні рішення суд першої інстанції керувався ст.328 ЦК України та 376 ЦК України.

Проте, з даним висновком суду першої інстанції погодитись неможливо , оскільки має місце неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про забезпечення реалізації прав мешканців гуртожитків" сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них. Сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, які є об'єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до закону, Міністерства внутрішніх справ України та державних навчальних закладів.

Відповідно до п. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 4 статті 2 цього Закону, а саме ст. 2 передбачає, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Пунктом 4 ст.3 Закону України від 4 вересня 2008 року N 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено, що одним із підходів щодо забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється його дія, є такий: гуртожитки, які було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальних громад відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до Закону N 500-VI приватизацією є відчуження житлових приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, а набувачами прав на ці приміщення є визначені цим законом громадяни.

Закон N 500-VI не містить визначення понять "відчуження гуртожитків", "приватизація житла у гуртожитках". Досліджуючи загальнотеоретичні положення цих операцій, необхідно зазначити, що їх основою є перехід права власності від одного суб'єкта до іншого, тобто відчуження.

Прикінцевими положеннями Закону N 500-VI були внесені зміни до Закону N 2482-XII та до об'єктів приватизації були включені кімнати у гуртожитках (стаття 2 Закону N 2482-XII).

Законом N 3716-VI слова "кімнати у гуртожитках" замінено словами "житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції))".

Законом N 3716-VI доповнені стаття 1 та пункт 4 статті 5 Закону N 2482-XII, а саме: зазначено, що особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом та право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону N 500-VI громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону N 500-VI приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону N 2482-XII з урахуванням особливостей, визначених цим законом.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону N 500-VI громадяни, які на законних підставах проживають у гуртожитках державної форми власності, гуртожитках, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), набувають право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади.

Проте, судом першої інстанції у зазначеній справі не було враховано, що на час ухвалення судового рішення Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено спеціальні норми, щодо гуртожитків, що були включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації та гарантії прав мешканців, які на законних підставах проживають у таких гуртожитках (стаття 8, частина третя статті 14 Закону N 500-VI).

Гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених в процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальної громади за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку або безоплатно, за умови згоди на це власника гуртожитку (пункт 3 частини третьої статті 14 Закону N 500-VI).

Пунктом 6 частини першої статті 5 Закону N 500-VI передбачено, що передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

На виконання положень Закону N 500-VI наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Пунктом 14 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян передбачено, що у разі, якщо гуртожиток перебував у власності територіальної громади (був переданий у власність територіальної громади) до набрання чинності Законом N 500-VI, то передача кімнат у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації. У разі ж, якщо гуртожиток передається (був переданий) з державної до комунальної власності після набрання чинності Законом N 500-VI, то передача жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках здійснюється виключно на підставі рішення відповідної місцевої ради, якому до того ж передує рішення цієї ради щодо подальшого використання цього гуртожитку.

Склад документів і порядок їх оформлення при приватизації житла в гуртожитку визначено пунктами 18 - 23 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Проте згідно зі статтею 18 Закону N 500-VI передача гуртожитків у власність територіальних громад є повноваженням органів місцевого самоврядування щодо приватизації житла у гуртожитках.

Також було встановлено, що даний гуртожиток перебуває у власності підприємства Черкаський державний завод хімічних реактивів і до власності територіальної громади м. Черкаси не переданий.

За положеннями ЦК України до первинного способу набуття права власності відноситься: - набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на обєкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК); - набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у т. ч. в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (ч. 2 ст. 189, статті 332, 333 ЦК); - визнання права власності за певних умов на самочинне будівництво (ст. 376 ЦК); - набуття права власності на скарб, знахідку, бездоглядну домашню тварину або інше безхазяйне майно, у т. ч. на майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (статті 335, 336, 337, 338, 340, 341, 343 ЦК); - набуття права власності на майно добросовісним набувачем від неуповноваженого відчужувача у разі відмови власнику у задоволенні позову про його витребування (статті 330, 388, 389 ЦК); - набуття права власності за набувальною давністю на окремі обєкти (ст. 344 ЦК).

До похідних способів належить набуття цього права: - на підставі правочинів (ст. 334 ЦК); - в порядку спадкування після смерті громадянина (ст. 1216 ЦК); - в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч. 2 ст. 104, статті 107, 109 ЦК); - у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК).

Похідними способами набуття права власності, зазвичай, є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб або публічно-правових утворень.

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Особливим способом набуття права приватної власності громадян і юридичних осіб є приватизація державного майна, яку, перш за все, слід розглядати як підставу для припинення права державної власності.

Окрім того, судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Наприклад: відповідно до ст. 335 ЦК України про передачу за рішенням суду у комунальну власність безхазяйної нерухомої речі в порядку, встановленому ст. 376 ЦК, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду.

З врахуванням встановлених обставин справи та положень норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано положення норм матеріального права у даних правовідносинах, а позивачами невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки право на приватизацію кімнати у гуртожитку ніким не оспорюється, позивачі мають право на приватизацію відповідно до положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", але в порядку встановленому цим Законом, тобто після передачі гуртожитку до власності територіальної громади м.Черкаси та прийняття рішення органом приватизації, а не в судовому порядку про визнання права власності.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу підприємства Черкаський державний завод хімічних реактивів задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 січня 2009 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до підприємства Черкаський державний завод хімічних реактивів , третя особа: виконавчий комітет Черкаської міської ради про визнання права власності - відмовити.

Рішення набирає законної сили одразу після його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий :

Судді :