Ухвала

від 16.06.2017 по справі 344/7127/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7127/17

Провадження № 11-сс/779/147/2017

Категорія ст. 170 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника директора ПП «Авто-Хід» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2017 року, якою задоволено клопотання щодо накладення арешту на предмети та речі, які були вилучені 02.06.2017 року в ході проведення огляду АЗС «Мотто», що належать ТОВ «Мото центр» в рамках кримінального провадження №32017090000000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК Україна, -

за участю прокурора ОСОБА_7

захисника ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну та безпідставну. Вважає, що слідчим суддею не дотримано вимог ч. 3 ст. 132 КПК України в частині не допущення заходів забезпечення, якщо слідчий не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у прав і свободі особи. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на те, що подальше використання (реалізація) палива, що передане на відповідальне зберігання ОСОБА_8 , не може бути підставою для арешту майна. Вважає, що слідчим безпідставно було накладено арешт на АЗС без визначення будь-яких строків дії такого арешту. Посилається на те, що арешт заправки призвів до того, що ПП «Авто-Хід», як законний власник АЗС отримує збитки, оскільки ТОВ «Мотто центр» здійснює оренду АЗС та припинило оплату коштів по договору оренди. Вказує на те, що в ухвалі суду незаконно вказано про те, що власник майна в судове засідання не з`явився, проте його не викликали в суд. На думку апелянта, відсутність в ухвалі слідчого судді строку дії арешту надає незаконного пріоритету органам слідства. Апелянт вважає, що слідчим не доведено, що досягнення мети, а саме збереження паливно-мастильних матеріалів, є неможливе без накладення арешту, оскільки можливо було передати паливно-мастильні матеріали іншому працівнику ТОВ «Мотто-центр» на відповідальне зберігання. Вказує на грубе порушення Конституційних прав власника майна ПП «Авто-хід», у зв`язку із неможливістю внаслідок арешту майна продаж АЗС третім особам. Вказує, що суд помилково зазначив, що 02.06.2017 року відбувалось вилучення предметів та речей.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2017 року задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_9 про накладення арешту на предмети та речі, які були вилучені 02.06.2017 року в ході проведення огляду АЗС «Мотто», що належать ТОВ «Мото центр» в рамках кримінального провадження №32017090000000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК Україна.

Слідчий суддя, врахувавши вимоги ч. 1, ч. 2, ч. 6, ч. 10 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України, дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту є підставним, доцільним, спів мірним та таким, що відповідає завдання кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду заявник ОСОБА_6 заявила клопотання про доручення до матеріалів провадження документи: свідоцтво про право власності на нерухоме мано та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Вказане клопотання задоволено, долучено свідоцтво про право власності на нерухоме мано та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно до матеріалів провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, заявника ОСОБА_10 , яка просила задовольнити вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів судової справи та кримінального провадження вбачається, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС України в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №32017090000000018 за фактом незаконного зберігання та збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК Україна.

28.04.2017 року на підставі ухвали слідчого суддів проведений обшук АЗС «Мотто», в ході якого вилучені документи, що свідчать про прихід та реалізацію паливно-мастильних матеріалів, 16 заправних пістолетів та 5 резервуарів з паливно-мастильними матеріалами, які були передані на відповідальне зберігання ст.оператору АЗС «Мотто» ОСОБА_8 .

В подальшому стало відомо, що надалі здійснюється реалізація вказаних паливно-мастильних матеріалів, які були розпечатані, у зв`язку із чим це майно АЗС «Мотто» опечатано та передано на відповідальне зберігання оператору АЗС «Мотто Басу А.В.»

З метою повного, всебічного та неупередженого з`ясування всіх обставин кримінального провадження, слідчий звернувся до суду з клопотання про накладення арешту на майно, вилученого під час обшуку, мотивуючи своє прохання тим, що

Як вказує слідчий в клопотанні про арешт майна, вилучені паливно-мастильні матеріали та документи є предметом кримінального правопорушення, та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України (а.п. 2-3).

Обов`язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як видно з матеріалів справи, ухвала слідчого судді відповідає цим вимогам кримінального процесуального закону.

При вирішені питання про накладення арешту на майно, слідчому судді передусім слід з`ясувати чи є вказане майно об`єктом кримінально протиправних дій та чи зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Слідчим була доведена необхідність застосування арешту майна, на підставі чого слідчим суддею прийнято рішення про його задоволення.

Правова підстава для накладення арешту на предмети, речі, які було вилучено 02.06.2017 року, в ході проведення в ході проведення огляду АЗС «Мотто», що належать ТОВ «Мото центр», які відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України можуть бути предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом під час розслідування кримінального провадження №32017090000000018, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 204 КК України за фактом незаконного зберігання та збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Матеріали провадження містять достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення.

При обмеженні права власності на арештоване майно та документи слідчий суддя керувався принципами розумності та співрозмірності.

Крім того, з наданих під час апеляційного провадження документів, а саме свідоцтво про право власності на нерухоме мано та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, не вбачається яке ж саме майно перебуває у власності ПП «Авто-Хід».

Твердження апелянта про те, що арештом майна грубо порушено Конституційне право власника майна ПП «Авто-хід», внаслідок неможливості продаж АЗС третім особам, не позбавляє апелянта права на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку ст.174 КПК України.

Іншого підтвердження апелянтом викладених в апеляційній скарзі доводів, зокрема в частині даних, які б вказували на необґрунтованість накладеного арешту майна або на те, що необхідність в його арешті на даний час відпала, тобто на наявність підстав для його скасування згідно ст.174 КПК України, матеріали справи не місять та під час апеляційного розгляду справи апелянтом не долучено.

Стосовно доводів апелянта в частині того, що арешт заправки призвів до того, що ПП «Авто-Хід», як законний власник АЗС отримує збитки, оскільки ТОВ «Мотто центр» здійснює оренду АЗС та припинило оплату коштів по договору оренди, то вказані твердження не є предметом розгляду у вказаному апеляційному провадженню, де вирішується питання щодо судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування.

Питання щодо стягнення збитків, порушення умов договору тощо, вирішується в порядку розгляду спорів у господарському суді.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що мало місце в даному випадку.

Відсутність в ухвалі слідчого судді строку дії арешту, що, на думку апелянта, надає незаконного пріоритету органам слідства, як підстава для скасування ухвали слідчого судді, не ґрунтується на вимогах КПК України.

Твердження апелянта про те, що слідчим не доведено, що досягнення мети, а саме збереження паливно-мастильних матеріалів, є неможливе без накладення арешту, оскільки можливо було передати паливно-мастильні матеріали іншому працівнику ТОВ «Мотто-центр» на відповідальне зберігання є неспроможним

Таким чином, колегія судді дійшла висновку, що апелянтом не наведено переконливих доводів в обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо скасування ухвали слідчого судді.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 172, 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заявника директора ПП «Авто-Хід» ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2017 року, якою задоволено клопотання щодо накладення арешту на предмети та речі, які були вилучені 02.06.2017 року в ході проведення огляду АЗС «Мотто», що належать ТОВ «Мото центр» в рамках кримінального провадження №32017090000000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК Україна, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

З оригіналом згідно

Суддя ОСОБА_2