Ухвала

від 19.07.2017 по справі 344/7127/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7127/17

Провадження № 11-сс/779/159/2017

Категорія ст. 173 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря с/з ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

заявника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) адвоката ОСОБА_9 в інтересах ТзОВ «Мотто Центр», на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2017 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 32017090000000018 від 29.03.2017 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 204 Кримінального кодексу України (далі КК), -

в с т а н о в и в :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2017 року задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_10 про накладення арешту на предмети та речі, які були вилучені 02.06.2017 року в ході проведення огляду АЗС «Мотто», що належать ТОВ «Мото центр» в рамках кримінального провадження №32017090000000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК Україна. Слідчий суддя, врахувавши вимоги ч. 1, ч. 2, ч. 6, ч. 10 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК, дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту є підставним, доцільним, співмірним та таким, що відповідає завдання кримінального провадження.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_9 в інтересах ТзОВ «Мотто Центр»., подала АС, в якій покликається на її незаконність та необгрунтованість, оскільки дана ухвала винесена за відсутності правових підстав для накладення арешту на майно. Вважає, що жодним чином не доведено ні слідчим, ні слідчим суддею, що арештоване майно є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, не пересвідчився у розумності та співмірності обмеження права власності, не перевірив обставини того хто є дійсним власником майна.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Заслухавши доповідь судді ОСОБА_3 , пояснення заявника ОСОБА_8 , який підтрмав подану АС захисника, просить ухвалу слідчого судді скасувати; пояснення прокурора ОСОБА_7 , який заперечив доводи АС поданої захисником, просить ухвалу слідчого судді залишити без задоволення; перевіривши матеріали за клопотанням слідчого, які надійшли з Івано-Франківського міського суду, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

У відповідності до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст.170 КПК арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173 КПК для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею повній мірі дотримані.

З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС України в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №32017090000000018 за фактом незаконного зберігання та збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК Україна.

28.04.2017 року на підставі ухвали слідчого суддів проведений обшук АЗС «Мотто», в ході якого вилучені документи, що свідчать про прихід та реалізацію паливно-мастильних матеріалів, 16 заправних пістолетів та 5 резервуарів з паливно-мастильними матеріалами, які були передані на відповідальне зберігання ст.оператору АЗС «Мотто» ОСОБА_11 .

В подальшому стало відомо, що надалі здійснюється реалізація вказаних паливно-мастильних матеріалів, які були розпечатані, у зв`язку із чим це майно АЗС «Мотто» опечатано та передано на відповідальне зберігання оператору АЗС «Мотто Басу А.В.»

З метою повного, всебічного та неупередженого з`ясування всіх обставин кримінального провадження, слідчий звернувся до суду з клопотання про накладення арешту на майно, вилученого під час обшуку.

Як вказує слідчий в клопотанні про арешт майна, вилучені паливно-мастильні матеріали та документи є предметом кримінального правопорушення, та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України (а.п. 2-3).

Обов`язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як видно з матеріалів справи, ухвала слідчого судді відповідає цим вимогам кримінального процесуального закону.

При вирішені питання про накладення арешту на майно, слідчому судді передусім слід з`ясувати чи є вказане майно об`єктом кримінально протиправних дій та чи зберегло на собі сліди кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Слідчим була доведена необхідність застосування арешту майна, на підставі чого слідчим суддею прийнято рішення про його задоволення.

Правова підстава для накладення арешту на предмети, речі, які було вилучено 02.06.2017 року, в ході проведення в ході проведення огляду АЗС «Мотто», що належать ТОВ «Мото центр», які відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України можуть бути предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом під час розслідування кримінального провадження №32017090000000018, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 204 КК України за фактом незаконного зберігання та збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів.

Матеріали провадження містять достатньо доказів, які вказують на вчинення кримінального правопорушення.

При обмеженні права власності на арештоване майно та документи слідчий суддя керувався принципами розумності та співрозмірності.

Іншого підтвердження апелянтом викладених в апеляційній скарзі доводів, зокрема в частині даних, які б вказували на необґрунтованість накладеного арешту майна або на те, що необхідність в його арешті на даний час відпала, тобто на наявність підстав для його скасування згідно ст.174 КПК України, матеріали справи не місять та під час апеляційного розгляду справи апелянтом не долучено.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власника майна, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що мало місце в даному випадку.

Із поданих прокурором під час апеляційного розгляду документів вбачається, що на даний час дійсно відпала потреба в арешті вказаного майна, однак на час постановлення ухвали слідчим суддею 06.06.2017 року, така потреба дійсно існувала, оскільки матеріали кримінального провадження містили достатньо доказів, які вказували на вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не наведено переконливих доводів в обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо скасування ухвали слідчого судді.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував усі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту у даному кримінальному провадженні. З урахуванням наведеного, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, за яких апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді, не є визначеними законом підставами для прийняття такого рішення. Порушень вимог КПК, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено. Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 в інтересах ТзОВ «Мотто Центр» залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2017 року про накладення арешту на майно - без змін. Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_5

ОСОБА_4