Ухвала

від 14.06.2017 по справі 404/1317/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/78/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

Іменем України

14.06.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого Голованя А.М.

суддів: Гайсюка О.В., Карпенка О.Л.

за участю секретаря: Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 вересня 2016 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі - продажу дійсними,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила витребувати у ОСОБА_2 належний їй гараж площею 17,9 кв.м., розташований за адресою: м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 20-в, зобов'язавши його звільнити від особистих речей та передати ключі від нього та стягнути на її користь 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.( а.с. 2-4).

Посилається на те, що на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №1273 від 27 липня 1970 року її чоловіком ОСОБА_4, який помер 02 січня 2000 року, було побудовано гараж на земельній ділянці прилеглій до багатоквартирного будинку №18 по вул. 50 років Жовтня, де вони проживають.

В 2004 році вона надала ОСОБА_2 зазначений гараж в тимчасове користування для розміщення там автомобіля на два роки, отримаши за це 3 000 грн. Але коли строк оренди збіг відповідач гараж не звільнив, а згодом без погодження з нею зламав ворота в гаражі, змінив там замки, вивіз із гаража все її майно.

На її неодноразові зауваження і прохання звільнити гараж, відповідач відмовляється, мотивуючи тим, що саме він є законним власником гаражу.

У 2006 році вона отримала травму - зламала стегно та руку, тривалий час лікувалася. До теперішнього часу прикута до ліжка, а тому не мала можливості займатися оформленням документів на гараж.

Лише 16 квітня 2014 року вона одержала свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,0023 га. на якій розташовано гараж та свідоцтво про право власності на гараж площею 17,9 кв.м. від 21 квітня 2015 року за адресою: м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 20-в.

Враховуючи, що відповідач незаконно користується гаражем, який належить їй на праві власності, вимушена звернутись до суду за захистом порушеного права.

Крім того, внаслідок порушення відповідачем її права власності на гараж, їй заподіяна моральна шкода. Спірний гараж через неправомірні дії відповідача тривалий час перебуває в його незаконному володінні, а відтак вона не може ним володіти, користуватися та розпоряджатися на свій розсуд.

У вересні 2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом, у якому просив визнати дійсними договір купівлі-продажу гаражу та договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованих за адресою: м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 20-в укладених між ним та позивачем. ( а.с. 57-59).

Обґрунтовує позов тим, що у 2003 році між ним та ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу гаражу та земельної ділянки, дійшли згоди щодо всіх істотних умов Договорів, а саме: форма Договорів - нотаріальне посвідчення після оформлення правовстановлюючих документів на гараж та земельну ділянку; ціни гаражу та земельної ділянки - 1500 доларів США.

Порядок розрахунків визначено в два етапи наступним чином: першу частину коштів на гараж та земельну ділянку в розмірі 600 доларів США - відразу після передачі ключів від гаражу та супровідної документації на гараж; друга частина коштів після нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу.

На виконання досягнутої домовленості в день передачі йому ключів та документів на гараж сплатив ОСОБА_3 3 198 грн. (600 доларів США).

Факт отримання від нього коштів визнається позивачем і у відповідності до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Але ОСОБА_3 порушила умови укладених договорів і ухиляється від нотаріального їх посвідчення.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19.09.2016 року зустрічна позовна заява була об'єднана в одне провадження з первісним позовом. ( а.с. 65).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 гараж площею 17,9 кв.м., зобов'язано звільнити гараж від особистих речей та передати ОСОБА_3 ключі від нього. В задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення як незаконного і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2017 року до участі у справі як правонаступника, у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_3, залучено ОСОБА_5.

Представник відповідача ОСОБА_6 надіслав до суду письмову заяву про відкладення справи на іншу дату у зв'язку з тим, що 14 червня 2017 року він приймає участь, як захисник, в кримінальній справі, розгляд якої призначено Олександрійським міськрайонним судом і через це не може з'явитися в судове засідання.

Проте колегія суддів вважає, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки представником позивача не надано доказів на підтвердження обставин на які він посилається у клопотанні.

При цьому, особисто відповідач ОСОБА_2 був заздалегідь, а саме 17 травня 2017 року повідомленим про розгляд справи і не просив відкласти справу у зв'язку із зайнятістю його представника.

Також, суд апеляційної інстанції вже відкладав розгляд цієї справи, призначений на 30 листопада 2016 року за заявою ОСОБА_6, через його зайнятість в іншій справі.

Крім того, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. (ч.2 ст.305 ЦПК України)

Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_7, які заперечили проти доводів скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає .

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Вирішуючи первісний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірний гараж згідно правовстановлюючих документів належить позивачеві, то є всі правові підстави повернути його власнику, зобов'язавши відповідача звільнити гараж від його особистих речей та передати ключі від нього.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд зазначив, що відповідач не довів, що між сторонами було укладено усні договори купівлі-продажу гаражу та земельної ділянки, на якій він розташований. Крім того, станом на 2003 рік, коли зі слів відповідача були укладені вказані договори, позивач не була власником ні гаражу, ні земельної ділянки, відтак, відсутність документа, що посвідчував її право власності, виключало можливість відчуження цього майна.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 44 ЦК УРСР 1963 року у письмовій формі повинні укладатись угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.

Форма договору купівлі-продажу передбачена ст. 227 ЦК УРСР. За положеннями вказаної норми договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Статтею 46 ЦК УРСР 1963 року передбачено наслідки недодержання простої письмової форми. Згідно вказаної норми недодержання простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, дійсність договору купівлі-продажу з підстав, передбачених ст.47 ЦК УРСР, має доводитись письмовими доказами.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 не визнала факт укладення угоди продажу нею відповідачу ОСОБА_2 гаражу та земельної ділянки на якій він розташовано, а отримання від нього грошей у розмірі 3000 грн. пояснила як орендну плату за користування зазначеним майном за два роки.

Письмових доказів на підтвердження своїх вимог відповідачем не надано.

Крім того, як правильно зазначив суд, станом на 2003 рік, коли зі слів відповідача були укладені вказані договори, у позивача були відсутні правовстановлюючі документи на підтвердження існування у неї права власності на гараж та земельну ділянку, які вона оформила тільки у 2014 році.

За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про визнання дійсними договорів купівлі - продажу вказаного вище нерухомого майна.

За змістом ст. 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача можуть мати місце лише за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його у користування, не з їхньої волі. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Ураховуючи вимоги ст. 10 ЦПК України та виходячи зі змісту ст. 388 ЦК України на власника покладається обов'язок довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій він передав його, не з їхньої волі, а набувач - що він придбав майно за відплатною угодою й не знав і не міг знати про те, що придбаває майно в особи, якій не належить право його відчуження. Якщо майно вибуло з володіння власника за його волею (передано за договором іншій особі, яка його відчужила), він не має права вимагати повернення майна від добросовісного набувача.

Як встановлено судом першої інстанції між сторонами не укладалося правочинів щодо відчуження спірних гаражу та земельної ділянки.

Таким чином, оскільки між власником майна та особою, яка ним безпідставно користується існують речово-правові відносини, то і способом захисту є відповідний цим правовідносинам речово-правовий - витребування майна (ст. ст. 387, 388 ЦК України).

Отже, суд обґрунтовано витребував із чужого незаконного володіння спірний гараж та зобов'язав відповідача звільнити його від належних йому речей та передати ключі від нього.

Доводи апеляційної скарги відповідача, які зводяться до того, що до участі у справі як належний відповідач не була залученою його дружина ОСОБА_8, оскільки згідно довідки ліквідаційної комісії Управління контролю за використанням та охороною земель вона була зазначена як власник гаражу та як землекористувач не ґрунтуються на законі та доказах.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: