Рішення

від 14.06.2017 по справі 2-4392/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1903/17 Справа № 2-4392/09 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 5

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.,

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.,

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Арабогли на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства ТВІСТ про визнання права власності на частку у майні та за зустрічним позовом приватного підприємства ТВІСТ до ОСОБА_2, Дніпропетровської міської ради про визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ПП ТВІСТ про визнання права власності на частку у майні, посилаючись на те, що 01 вересня 2008 року між позивачкою та відповідачем був укладений договір безпроцентної цільової позики, за умовами якого позивачка передала у власність відповідачу 200000 грн., а відповідач взяв на себе зобов'язання використати отримані грошові кошти за цільовим призначенням, а саме для оплати будівельно-монтажних робіт з будівництва споруди підприємства громадського харчування (кафе) на вул. ОСОБА_3 ОСОБА_4, 55Д в районі пішохідного мосту на Комсомольський острів м. Дніпропетровська та повернути їх позивачці у строк до 01 травня 2009 року. Проте, відповідач в порушення взятих на себе зобовязань за договором позики не повернув позивачці отримані грошові кошти у визначений договором строк, а тому позивачка, вважаючи, що за таких обставин вона інвестувала гроші у будівництво, у зв'язку з чим просила визнати за нею право власності на частку у майні будівлі кафе по вул. ОСОБА_3 ОСОБА_4, 55Д в районі пішохідного мосту на Комсомольський острів м. Дніпропетровська, яка пропорційна сумі внесених нею грошових коштів у розмірі 200000 грн. (а.с. 2-3).

Також у червні 2009 року ПП ТВІСТ звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 та Дніпропетровської міської ради про визнання права власності, посилаючись на те, що жодної заборгованості перед ОСОБА_2 ПП ТВІСТ не має, оскільки 26 січня 2009 року між ними був складений та підписаний акт приймання-передачі грошових коштів, за яким останній повернув ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 200000 грн. та вважав заявлений позивачкою позов не обґрунтованим, надуманим, а тому просили у задоволені цього позову відмовити.

Також в обґрунтування зустрічних позовних вимог, ПП ТВІСТ посилалися на те, що будівля кафе була побудована ПП ТВІСТ на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 50/13, яким підприємству було погоджено місце розташування об'єкту, а саме: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ОСОБА_4 в районі пішохідного мосту на острів Комсомольський. Рішенням Голови Дніпропетровської міської ради від 27 серпня 2000 року № 971-р літньому кафе по вул. Наб. В.І. Леніна було присвоєно поштову адресу вул. ОСОБА_3 ОСОБА_4, 55Д.

У 2005 році Головним Архітектурно-планувальним управлінням Дніпропетровської міської ради було видано містобудівний паспорт на споруду підприємства громадського харчування, у якому містяться висновки щодо розташування об'єкту, надані цим управлінням, Дніпропетровським міським УЗР, Управлінням екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області та іншими установами, а 02 червня 2006 року було погоджено позивачу зовнішнє оздоблення фасадів кафе.

В подальшому 19 вересня 2007 року між позивачем за зустрічним позовом та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_5 , за умовами якого міська рада, на підставі рішення від 10 серпня 2007 року № 112/18, передала в строкове, на два роки, платне користування позивачу земельну ділянку площею 0,0347 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ОСОБА_4 в районі пішохідного мосту на острів Комсомольський. На виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва кафе позивачем за зустрічним позовом було залучено, на підставі договору підряду № 579 від 01 жовтня 2007 року, ТОВ фірму СОЛІД , а відповідно до технічного паспорту, виданого КП ДМБТІ 17 квітня 2009 року, кафе, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ вул. ОСОБА_3ОСОБА_4, 55Д являє собою об'єкт незавершеного будівництва, що складається з літ. А - незавершене будівництво, № № 1-2 споруди. На даний час позивач за зустрічним позовом не може користуватися, розпоряджатися, володіти своїм майном, оскільки за ним не визнано право власності, у зв'язку з чим ПП Твіст просило визнати за ними право власності на вказаний об'єкт незавершеного будівництва (а.с.14-17).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, зустрічний позов ПП Твіст задоволено та ухвалено: Визнати за ПП ТВІСТ право власності на споруду підприємства громадського харчування, що складається з: літ. А незавершене будівництво, 16% готовності, №№ 1, 2 споруди, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ОСОБА_4, 55Д.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ТОВ Арабогли звернулися до суду із апеляційною скаргою, в якій просили рішення суду в частині задоволених зустрічних позовних вимог ПП Твіст скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованним. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ПП Твіст здійснює будівництво спірного об'єкту на підставі наданих відповідними службами міста дозволів та погоджених проектів будівництва, а також приймаючи до уваги, що ПП ТВІСТ є належним землекористувачем земельної ділянки, яка була відведена для цієї мети, проте користуватися вони належним чином не можуть, оскільки право власності на вказаний об'єкт не оформлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Проте з такими висновками погодитись не можна, так як вони не відповідають обставинам справи виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПП Твіст здійснює будівництво літнього кафе по вул. ОСОБА_3 ОСОБА_4, 55Д в м. Дніпропетровську відповідно до наданих дозволів та проектної документації на орендованій земельній ділнця, площею 0,0347 га, яка розташована за зазначеною одресою (а.с. 28, 31-36, 43,44, 47-71, 100-150).

Як вбачається із технічного паспорту, виданого КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації станом на 17 квітня 2009 року ПП Твіст здійснює будівництво за адресою вул. ОСОБА_3 ОСОБА_4, 55 Д у м. Дніпропетровську та має наступні споруди: літера А-незавершене будівництво, 16% готовності, №№ 1, 2 споруди (а.с. 29-30).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до статті 375 ЦК власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

У випадку здійснення власником земельної ділянки будівництва будинку чи іншої споруди з дотриманням правил, визначених законодавством України, він набуває право власності на зведені ним будівлі та споруди, що передбачено ст. 331 ЦК.

Вказана стаття встановлює наступний порядок набуття права власності:

- якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майно до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації;

- якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації право власності виникає з моменту державній реєстрації.

При зведенні житлового будинку, інших споруд забудовник повинен дотримуватися порядку здійснення будівництва, передбаченого Законом України Про основи містобудування та іншими нормативно-правовими актами.

Так, статтею 22 вказаного Закону передбачено, що забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови.

Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника (користувача) земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд, за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням

Отже, отримання дозволу на проведення будівельних робіт є передумовою виникнення права на забудову.

Порядок отримання дозволу на будівництво визначається Положенням Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт , затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року N 273, а також кожен суб'єкт будівництва зобов'язаний дотримуватися вимог, визначених Положенням Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт .

Відповідно до цього Положення документом, що посвідчує право забудовника (замовника та генерального підрядника на виконання будівельних робіт), є дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення відповідно до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж і споруд.

Індивідуальним забудовникам житлових будинків, господарських та побутових споруд дозволи на виконання будівельних робіт надаються на підставі заяви забудовника, документа, що посвідчує право власності чи право користування (у тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою, дозволу на будівництво об'єкта містобудування, який видається відповідним органом виконавчої влади, проектної документації, погодженої місцевими органами у справах містобудування і архітектури, а також зобов'язання виконавця робіт, якщо будівництво здійснюється на умовах підряду (п.3.11 Положення).

Після закінчення будівництва об'єкту, відповідно до ст.30-1 Закону України Про планування і забудову територій , ст.18 Закону України Про основи містобудування , постанов Кабінету Міністрів України №1243 від 22.09.2004 (що діяла до 01.01.2009 та № 923 від 08.10.2008 (що діє на сьогодні) він підлягає прийняттю в експлуатацію приймальною комісією.

Відповідно до п.6.4 Типових регіональних правил забудови (затверджені Наказом Держбуду України 10.12.2001 №219, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за №4/6292) у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Крім того відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користовача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснюється будівництво та на час розглядуц справи має лише 16% готовності та лише після закінчення будівництва цей об'єкт повинен бути прийнятим в експлуатацію, а тому позивач не може ставити питання про визнання права власності на незавершене будівництво, яке лише має 16% готовності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у даному випадку позивач за зустрічним позовом має право лише на будівельні матеріали, у зв'язку з чим питання про визнання права власності в цілому на об'єкт незавершеного будівництва не є належним способом захисту, відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, а тому ці позовні вимоги не підлягають задоволенню. Проте суд першої інстанції на вказане уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про визнання права власноті.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги ПП Твіст не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зустріного позову, а апеляційна скарга - задоволенню у повному обсязі.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України з ПП Твіст підлягає стягненню сплачений апелянтом судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 640 грн.

Що стосується рішення суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 то в апеляційному порядку в цій частині воно не оскаржується, а тому відповідно до вимог ст. 300 ЦПК України апеляційна інстанція його не переглядає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Арабогли - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2009 року в частині задоволення зустрічного позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення яким у задоволенні зустрічного позову приватного підприємства ТВІСТ відмовити.

Стягнути з приватного підприємства ТВІСТ (ЄДРПОУ 30431496) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Арабогли (ІНН НОМЕР_1) судовий збір у сумі 640 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

ОСОБА_6