Постанова

від 27.11.2019 по справі 2-4392/09

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 2-4392/09

провадження № 61-33148св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - Приватне підприємство ТВІСТ ,

відповідач - Дніпропетровська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ТВІСТ про визнання права власності на частку у майні та за зустрічним позовом Приватного підприємства ТВІСТ до ОСОБА_1 , Дніпропетровської міської ради про визнання права власності,

за касаційною скаргою Приватного підприємства ТВІСТ на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати право власності на частку у майні Приватного підприємства ТВІСТ (далі - ПП ТВІСТ , підприємство).

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 01 вересня 2008 року між нею та відповідачем укладено договір безпроцентної цільової позики, за умовами якого вона передала у власність відповідачу 200 000 грн, а відповідач взяв на себе зобов`язання використати отримані грошові кошти за цільовим призначенням, а саме для оплати будівельно-монтажних робіт з будівництва споруди підприємства громадського харчування (кафе) на АДРЕСА_1 та повернути позику до 01 травня 2009 року.

Однак, у порушення умов договору позики ПП ТВІСТ взятих на себе зобов`язань не виконало, грошові кошти у визначений договором строк не повернуло, а тому, вважаючи, що позивач інвестувала грошові кошти у будівництво, просила визнати за нею право власності на частку у майні будівлі кафе по АДРЕСА_1, яка пропорційна сумі позики.

У червні 2009 року ПП ТВІСТ звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та Дніпропетровської міської ради про визнання права власності, посилаючись на те, що жодної заборгованості перед ОСОБА_1 ПП ТВІСТ не має, оскільки 26 січня 2009 року між ними складено та підписано акт приймання-передачі грошових коштів, за яким підприємство повернуло ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 200 000 грн, а тому заявлений ОСОБА_1 позов не обґрунтований, надуманий, а тому просили у задоволені цього позову відмовити.

Будівля кафе побудована підприємством на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 50/13, яким їм було погоджено місце розташування об`єкту, а саме: АДРЕСА_1. Рішенням Голови Дніпропетровської міської ради від 27 серпня 2000 року № 971-р літньому кафе по АДРЕСА_1 присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 .

У 2005 році Головним Архітектурно-планувальним управлінням Дніпропетровської міської ради видано містобудівний паспорт на споруду підприємства громадського харчування, в якому містяться висновки щодо розташування об`єкту, надані цим управлінням, Дніпропетровським міським УЗР, Управлінням екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області та іншими установами, а 02 червня 2006 року погоджено зовнішнє оздоблення фасадів кафе.

19 вересня 2007 року між ТТ ТВІСТ та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Козиною А. В., за умовами якого міська рада, на підставі рішення від 10 серпня 2007 року № 112/18, передала в строкове, платне користування позивачу земельну ділянку площею 0,0347 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва кафе позивачем за зустрічним позовом було залучено, на підставі договору підряду від 01 жовтня 2007 року № 579 ТОВ фірму СОЛІД , а відповідно до технічного паспорту, виданого КП ДМБТІ 17 квітня 2009 року, кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 являє собою об`єкт незавершеного будівництва, що складається з літ. А - незавершене будівництво, № № 1-2 споруди. На даний час позивач за зустрічним позовом не може користуватися, розпоряджатися, володіти своїм майном, оскільки за ним не визнано право власності, у зв`язку з чим ПП Твіст просило визнати за ними право власності на вказаний об`єкт незавершеного будівництва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 15 липня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив, зустрічні позовні вимоги ПП ТВІСТ задовольнив. Визнав за ПП ТВІСТ право власності на споруду підприємств громадського харчування, що складається з: літ. А - незавершене будівництво, 16 % готовності, № № 1, 2 споруди, розташовану по АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПП Твіст здійснює будівництво спірного об`єкту на підставі наданих відповідними службами міста дозволів та погоджених проектів будівництва, а також приймаючи до уваги, що ПП ТВІСТ є належним землекористувачем земельної ділянки, яка була відведена для цієї мети, проте користуватися вони належним чином не можуть, оскільки право власності на вказаний об`єкт не оформлено, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Апеляційний суд Дніпропетровської області рішенням від 14 червня 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2009 року в частині задоволення зустрічного позову скасував, ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовних вимог ПП ТВІСТ відмовив. Вирішив питання про судові витрати у справі.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2009 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не було предметом апеляційного перегляду.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що позивач за зустрічним позовом має право лише на будівельні матеріали, у зв`язку з чим питання про визнання права власності в цілому на об`єкт незавершеного будівництва не є належним способом захисту, відповідно до вимог статті 16 ЦК України, а тому ці позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПП ТВІСТ просить скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2017 року судом безпідставно встановив поважність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги особою, яка не приймала участь у розгляді справи у суді першої інстанції та жодним чином не обґрунтувала своє відношення до предмету спору, не розкрила зміст своїх прав та обов`язків або охоронюваних законом інтересів, які вона вважає порушеними оскаржуваним рішенням.

Ухвала містить підстави (які в цих відносинах 2009 року взагалі відсутні) обґрунтування поважності причин пропуску ТОВ Арабогли строку на подання апеляційної скарги, а від того є помилковою.

Зміст апеляційної скарги ТОВ Арабогли не місить жодного посилання на наявність його прав або обов`язків, які суд першої інстанції міг би вирішити або порушити, такого ж обґрунтування не містить й рішення суду апеляційної інстанції.

Отже, судом апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права захищені права та обов`язки ТОВ Арабогли , яких не існувало і які останній здобув у спірних відносинах між ПП ТВІСТ та ОСОБА_1 відносно предмету спору в наслідок цього помилкового судового рішення апеляційної інстанції.

Нібито придбаний ТОВ Арабогли об`єкт нерухомості нежитлове приміщення знаходиться за іншою адресою ( АДРЕСА_1 ) і ніякого відношення до незавершеного будівництвом об`єкту громадського харчування ( АДРЕСА_1 , ) не має навіть гіпотетично, оскільки незавершене будівництво складається із свайного поля у кількості 48 свай та залізобетонного перекриття, а нежитлове приміщення без будівлі існувати не може.

В процесі розслідування кримінального провадження № 12015040650001528 за частиною четвертою статті 358 КК України 2001 встановлено, що невстановлені особи заволоділи майном ПП ТВІСТ в особливо великих розмірах з використанням підроблених документів, а саме: технічного паспорту КП ДМБТІ, свідоцтва про реєстрацію права власності, рішення зборів засновників ПП ТВІСТ про призначення директора, актів вводу неіснуючого об`єкту (нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 ) в експлуатацію, підробленого розпорядження міського голови про присвоєння неіснуючої поштової адреси (55г ) та інших. Вказані обставини підтверджуються ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2016 року у справі № 201/5811/16-к.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Розпорядженням міського Голови Дніпропетровської міської ради від 27 серпня 2000 року № 971-р літньому кафе по АДРЕСА_1 присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 .

У 2005 році ГоловАПУ видало ПП ТВІСТ містобудівний паспорт (вихідні дані для проектування), у якому міститься копія рішення Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року № 50/13, яким ПП ТВІСТ погоджено місце розташування споруди підприємства громадського харчування по АДРЕСА_1 та надано дозвіл на проведення проектних робіт відповідно до висновків комісії з питань регулювання земельних відносин міської ради та вихідних даних для проектування об`єктів.

Розташування зазначеного об`єкту було погоджено із ГоловАПУ, Дніпропетровським міським УЗР, Державним управлінням екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області, Міською санітарно-епідеміологічною станцією, Депутатом міської ради за округом, Дніпропетровським обласним центром охорони історико-культурних цінностей, матеріали містобудівного паспорту містять архітектурно-планувальне завдання, технічні умови на пожежну охорону, водопостачання та каналізацію, на приєднання до електроустановок, на проектування газопостачання, на дощову каналізацію.

02 червня 2006 року ГоловАПУ погоджено ПП ТВІСТ зовнішнє оздоблення фасадів кафе.

19 вересня 2007 року між ПП ТВІСТ та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А. В., зареєстровано в реєстрі за № 2091, згідно з яким Дніпропетровська міська рада на підставі рішення міської ради від 10 серпня 2007 року № 112/18, передала, а ПП ТВІСТ прийняло в строкове, на два роки, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:305:0108, площею 0,0347 га, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 19 вересня 2007 року.

Укладений між сторонами договір оренди землі зареєстрований у ДМВ ДРФ Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 вересня 2007 року за № 040710400537.

01 жовтня 2007 року між ПП ТВІСТ та ТОВ фірма СОЛІД укладено договір підряду № 579 на виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва кафе по АДРЕСА_1 пішохідного мосту на Монастирський острів м. Дніпропетровська.

24 жовтня 2007 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю ПП ТВІСТ видано дозвіл № 344-1/2007 на виконання будівельних робіт з влаштування споруди підприємства громадського харчування по АДРЕСА_1 згідно з проектною документацією, затвердженою та зареєстрованою за № 393 від 02 червня 2006 року.

Станом на 23 квітня 2009 року балансова вартість об`єкта незавершеного будівництва - споруди підприємства громадського харчування, враховуючи споруди №№ 1 та 2 АДРЕСА_1 складає 482 060 грн.

Згідно з технічним паспортом, виданимо КП Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації станом на 17 квітня 2009 року споруда незавершена будівництвом підприємства громадського харчування по АДРЕСА_1 являє собою об`єкт незавершеного будівництва, що складається з: літ. А - незавершене будівництво, 16 % готовності, № № 1, 2 - споруди.

ПП Твіст здійснює будівництво літнього кафе по АДРЕСА_1 , відповідно до наданих дозволів та проектної документації на орендованій земельній ділянці площею 0,0347 га.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих

процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає

задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України (в чинній на час розгляду апеляційним судом редакції) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов`язки цих осіб.

Тобто, особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Отже, первинним для розгляду апеляційної скарги ТОВ Арабогли - особи, яка не брала участі у цій справі, є з`ясування апеляційним судом тієї обставини, чи суд оскаржуваним рішенням вирішив питання про її права, інтереси, та (або) обов`язки.

У січні 2017 року Слабоспицька Л. О. як представник ТОВ Арабогли звернулася до суду з апеляційною скаргою на ухвалене у цій справі рішення суду першої інстанції від 15 липня 2009 року, мотивуючи її тим, що ПП ТВІСТ порушило право власності на об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 , що був придбаний ТОВ Арабогли за договором купівлі-продажу від 15 квітня 2016 року. Внаслідок неправомірних дій ПП ТВІСТ було фактично зруйновано та викрадені будівельні матеріали Ѕ частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 .

Предметом спору у цій справі є нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 .

Переглядаючи справу по суті заявлених вимог та ухвалюючи рішення про задоволення апеляційної скарги ТОВ Арабогли , як особи, яка не брала участі в розгляді справи, апеляційний суд не встановив та в рішенні не зазначив, про які права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ТОВ Арабогли вирішив суд першої інстанції, та за наслідками встановлення таких фактів не ухвалив рішення яке б відповідало вимогам ЦПК України. Апеляційний суд встановивши, що рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не приймала участі в розгляді справи - закриває апеляційне провадження, якщо навпаки -скасовує рішення суду першої інстанції лише з цих підстав та відмовляє в позові, оскільки норми ЦПК України як в чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали апеляційного суду так і в діючій редакції не передбачають можливості залучення до участі в розгляді справи на стадії апеляційного провадження особи, яка не приймала участі в розгляді справи у суді першої інстанції.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги в зазначеній частині.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства ТВІСТ задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

В. П. Курило