Ухвала

від 15.06.2017 по справі 823/103/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/103/17 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

15 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства "Укртехпром-2001" до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2016 №0000542301 про донарахування податку на додану вартість в сумі 165398 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 82699 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року позов задоволено.

На вказане судове рішення відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить його скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства "Укртехпром-2001" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період лютий, квітень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.06.2016 №225/23-10-14-02/31278463, згідно з висновками якого встановлено порушення ПП "Укртехпром-2001" вимоги пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за лютий, квітень 2015 року на загальну суму 165398 грн., в тому числі за лютий 2015 року у сумі 110000 грн., за квітень 2015 року на суму 55398 грн.

Такі висновки обґрунтовані тим, що досліджувані господарські операції між ПП "Укртехпром-2001" та його контрагентом-постачальником ФОП ОСОБА_2 не мали реального характеру, тобто фактично не відбулися.

На підставі зазначених висновків акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.07.2016 №0000542301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 165398 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 82699 грн.

За результатами оскарження цього рішення в адміністративному порядку, Рішенням ДФС України від 07.12.2016 №26401/6/99-99-11-01-01-25 його залишено без змін.

Позивач, вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, є помилковими, внаслідок чого останнє прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено аналогічні за змістом договори поставки від 23.02.2015 № 16, від 09.04.2015 № 41, від 16.04.2015 № 45, за умовами яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар - аміачну воду (п. 1.1). Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за договорами, його часткове співвідношення, одиниці вимру та ціна одиниці виміру визначаються у рахунку-фактурі (п.2.2). Поставка товару здійснюється автотранспортом за рахунок коштів покупця (п. 4.1). До зазначених договорів сторонами було укладено додаткові угоди - додаткова угода № 1 від 23.02.2015 до Договору № 16 від 23.02.2015, додаткова угода №1 від 09.04.2015 до договору №41 від 09.04.2015, додаткова угода №1 від 16.04.2015 до договору №45 від 16.04.2015

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов договорів, позивачем надано копії документів: рахунків-фактур, видаткових накладних на підтвердження обставин отримання товару (від 23.03.2015 №РН-0000062, від 26.03.2015 №РН-0000063, від 10.04.2015 №РН-0000067, від 10.04.2015 №РН-0000068, від 14.04.2015 №РН-0000070, від 16.04.2015 №РН-0000072), товарно-транспортних накладних (від 23.03.2015 №23/03, від 26.03.2015 №26/03, від 27.03.2015 №27/03, від 10.04.2015 №10/04-1, від 10.04.2015 №10/04, від 14.04.2015 №14/04, від 16.04.2015 №16/04, від 23.03.2015 №23/03), подорожних листів вантажного автомобіля (від 23.03.2015 №31, від 26.03.2015 №36, від 27.03.2015 №38, від 27.03.2015 №39, від 14.04.2015 №46, від 14.04.2015 №47, від 16.04.2015 №51) на підтвердження обставин транспортування товару. Матеріалами справи підтверджується, що контрагентом позивача видано позивачеві податкові накладні, а саме: №39 від 25.02.2015 на суму 660000 грн., в т.ч. ПДВ 110000 грн., №81 від 09.04.2015 на суму 200000 грн., в т.ч. ПДВ 33333 грн. 33 коп., №86 від 16.04.2015 на суму 132386 грн., в т.ч. ПДВ 22064 грн. 33 коп. Зазначені податкові накладні зареєстровані у ЄРПН.

Крім того, позивачем надано копії платіжних доручень на підтвердження обставин здійснення оплати за товар, копії картки рахунку 631 по контрагенту ФОП ОСОБА_2, копії ліцензійних карток, згідно з якими ліцензіату - ПП Укртехпром-2001 дозволено внутрішні перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, а також копії свідоцтв про реєстрацію відповідного транспортного засобу (сідловий тягач DAF XF 95.430) та напівпричепа-цистерни.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, названі документи були надані позивачем до перевірки та досліджені ревізором-інспектором (а.с. 22-23).

Крім того, на підтвердження обставин зберігання отриманого товару - аміачної води, позивачем надано копію договору відповідального зберігання від 23.04.2015 № 1, укладеного із ТОВ Погребищенське , копії актів приймання передачі вказаного товару зберігачу.

На вимогу апеляційного суду позивачем додатково були надані додаткові пояснення, підтверджені доказами з приводу обставин зберігання товару, осіб та транспортних засобів, якими виконувалося перевезення товару, а також подальшої реалізації товару контрагентам-покупцям (т. 1 а.с. 201-236).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ФОП ОСОБА_2 документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій..

В акті перевірки відсутні посилання на дефекти форми або змісту цих документів (а.с. 22-23).

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства.

Наразі, наданими позивачем документами у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із названими контрагентами, оскільки у ПП Укртехпром - 2001 наявні зміни у структурі активів.

Доводи відповідача про відсутність у контрагента позивача основних засобів жодним належним та допустимим доказом не підтверджена.

З цього приводу слід звернути увагу на те, що спірні операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій, водночас податковим органом в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням сутності операцій не доведено недостатності обсягів трудових та інших ресурсів,, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, не доведено факту не залучення контрагентом до виконання спірних операцій інших осіб тощо.

З приводу посилання відповідача на порушення його контрагентами вимог податкового законодавства, які відображено в акті документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 (акт від 12.08.2015 № 117/23-01-17-01/НОМЕР_1), апеляційний суд звертає увагу на те, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Зазначене узгоджується також із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік. заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини зазначено, що Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Крім того слід зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Колегія суддів відхиляє посилання контролюючого органу на існування кримінального провадження відносно ОСОБА_2 (а.с. 25), оскільки саме по собі існування відкритого кримінального провадження у відношенні контрагента позивача, не є достатнім та допустимим доказом відсутності реального здійснення господарської операції. Такі докази не спростовують факту зміни майнового стану позивача, як добросовісного платника податків внаслідок здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами-постачальниками.

Крім того, позивач з цього приводу акцентував увагу на тому, що на сьогоднішній день ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження, яке розслідується більше ніж півтора року досі не оголошено повідомлення про підозру.

Судова колегія зауважує, що відповідно до чинного законодавства право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, а доводи, покладені відповідачем в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ та формування витрат за наслідками їх здійснення.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року у справі за позовом Приватного підприємства "Укртехпром-2001" до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2017 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 15 червня 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.