Рішення

від 06.06.2017 по справі 911/916/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа № 911/916/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області, м. Київ

до 1. Володарської районної державної адміністрації, Київська обл., смт Володарка

2. Фермерського господарства «Агро рось» , Київська обл., с. Городище-Косіївське

про визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсними договорів

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №235 від 28.11.2016)

від відповідача 1: не прибув

від відповідача 2: ОСОБА_2 (керівник)

ОСОБА_3 (довіреність №5 від 12.05.2017)

ОСОБА_4 (довіреність №31/05/17 від 31.05.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.03.2017 Головне управління Держгеокадастру у Київській області (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Володарської районної державної адміністрації (далі-Володарська РДА/відповідач 1) та Фермерського господарства «Агро рось» (далі-ФГ «Агро рось» /відповідач 2) про:

- визнання недійсним та скасування розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області №553 від 29.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди ФГ «Агро рось» в межах Лобачівської сільської ради ;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 50 га з кадастровим номером 3221683600:09:004:0005, яка знаходиться в межах Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області від 29.12.2012 строком на 49 років, укладеного між ФГ «Агро рось» та Володарською РДА, зареєстрованого за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 534234532216 від 15.12.2014;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 60 га з кадастровим номером 3221683600:09:004:0004, яка знаходиться в межах Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області від 29.12.2012 строком на 49 років, укладеного між ФГ «Агро рось» та Володарською РДА, зареєстрованого за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 579248932216 від 20.02.2015.

Водночас, у позовній заяві позивачем зазначено прокуратуру Київської області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Приписами статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі).

Враховуючи вищезазначене, оскільки позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами обставин щодо того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки прокуратури Київської області, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залучення прокуратури Київської області до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2017 порушено провадження в справі №911/916/17, розгляд справи призначено на 10.04.2017.

07.04.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача 2 надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 10.04.2017 представник відповідача 1 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.04.2017 розгляд справи відкладено на 15.05.2017.

15.05.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідачів 1 та 2 надійшли заперечення проти позовної заяви Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

У судовому засіданні 15.05.2017 суд оголосив перерву до 29.05.2017.

У судове засідання 29.05.2017 представник відповідача 1 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2017 розгляд справи відкладено на 06.06.2017.

До того ж, ухвалою господарського суду Київської області від 29.05.2017 строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

У судове засідання 06.06.2017 представник відповідача 1 не прибув.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення позивача та відповідача 2, суд

ВСТАНОВИВ:

21.10.2010 ОСОБА_2 звернувся до Володарської РДА із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 50 га для ведення фермерського господарства в межах Лобачівської сільської ради. Копія відповідної заяви наявна в матеріалах даної справи.

З наявної в матеріалах справи копії листа відділу Держкомзему у Володарському районі Київської області №1005 від 29.10.2010 слідує, що відповідний орган за дорученням райдержадміністрації розглянув заяву голови ФГ Агро рось ОСОБА_2 та запропонував Володарській РДА надати дозвіл землевпорядній організації на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ Агро Рось на умовах оренди для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Лобачівської сільської ради.

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області №658 від 08.11.2010 Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ Агро рось в адміністративних межах Лобачівської сільської ради , за результатами розгляду подання відділу Держкомзему у Володарському районі №1005 від 28.10.2010, надано згоду землевпорядній організації на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ Агро рось орієнтовно площею 50,00 га на умовах довгострокової оренди строком на 49 років для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі Лобачівської сільської ради, за межами сіл Лобачів, ОСОБА_5. Копія зазначеного розпорядження наявна в матеріалах справи.

Поряд з тим, 11.01.2010 ОСОБА_2 засновано Фермерське господарство Агро рось , державну реєстрацію якого, як юридичної особи, проведено 11.01.2011, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії виписки з ЄДР та статуту відповідного господарства.

25.05.2011 між Фермерським господарством Агро рось та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕкспертЦентр укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства. Копія відповідного договору наявна в матеріалах даної справи.

З наявної в матеріалах справи копії листа відділу Держкомзему у Володарському районі Київської області №1510 від 26.12.2012 слідує, що відповідний орган, розглянувши клопотання ТОВ ЕкспертЦентр від 21.12.2012 №821/06-48, запропонував Володарській РДА затвердити розроблений ТОВ ЕкспертЦентр проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в користування на умовах оренди для ведення Фермерського господарства ФГ Агро рось , які розташовані на території Лобачівської сільської ради за межами населеного пункту загальною площею 100,00 га, для подальшої передачі в оренду земельних ділянок.

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області №553 від 29.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ Агро рось в межах Лобачівської сільської ради , за результатами розгляду подання відділу Держкомзему у Володарському районі №1510 від 26.12.2012, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 110,00 га на умовах оренди ФГ Агро рось строком на 49 років для ведення фермерського господарства на території Лобачівської сільської ради, за межами населеного пункту, а також передано в оренду земельні ділянки загальною площею 110,00 га на умовах оренди ФГ Агро Рось строком на 49 років для ведення фермерського господарства в межах Лобачівської сільської ради.

Копія вищезазначеного розпорядження наявна в матеріалах даної справи.

29.12.2012 між Володарською РДА (надалі - орендодавець) та ФГ Агро рось (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого було погоджено, що орендодавець на підставі розпорядження Володарської районної державної адміністрації №553 від 29.12.2012 надає, а орендар приймає в довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 110,00 (50 га і 60 га) га для ведення фермерського господарства (загальна площа - за рахунок земель запасу в адміністративних межах Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області, на підставі проекту із землеустрою, розробленої ТОВ ЕкспертЦентр планом, що додається). Земельна ділянка виділена (на місцевості) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 60,00 га, кадастровий №3221683600:09:004:0004, строком на 49 років. Копія відповідного договору наявна в матеріалах даної справи.

Згідно наявної в матеріалах даної справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права договір оренди земельної ділянки загальною площею 60,00 га за кадастровим №3221683600:09:004:0004 зареєстровано 20.02.2015 за №8797393.

29.12.2012 між Володарською РДА (надалі - орендодавець) та ФГ Агро рось (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого було погоджено, що орендодавець на підставі розпорядження Володарської районної державної адміністрації №553 від 29.12.2012 надає, а орендар приймає в довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 110,00 (50 га і 60 га) га для ведення фермерського господарства (загальна площа - за рахунок земель запасу в адміністративних межах Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області, на підставі проекту із землеустрою, розробленої ТОВ ЕкспертЦентр планом, що додається). Земельна ділянка виділена (на місцевості) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 50,00 га, кадастровий №3221683600:09:004:0005, строком на 49 років. Копія відповідного договору наявна в матеріалах даної справи.

Згідно наявної в матеріалах даної справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права договір оренди земельної ділянки загальною площею 60,00 га за кадастровим №3221683600:09:004:0004 зареєстровано 20.02.2015 за №8796901

29.12.2012 Володарська РДА передала, а ФГ Агро рось прийняло в оренду земельну ділянку площею 110,00 га в межах земель Лобачівської сільської ради для ведення фермерського господарства терміном на 49 років, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту передачі-приймання орендованої земельної ділянки.

В обґрунтування поданого позову Головне управління Держгеокадастру у Київській області зазначає, що розпорядження Володарської районної державної адміністрації №553 від 29.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ Агро Рось прийнято з порушенням приписів ст. 124 Земельного кодексу України, в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, тобто без проведення земельних торгів, у той час як передбачені ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України підстави, що надають право на передачу в оренду земельних ділянок без конкурсних торгів, позивачем не встановлені.

Звернення до суду із зазначеним позовом позивач обґрунтовує порушенням інтересів держави, в особі якої виступає Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як уповноважений на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення орган, оскільки прийняття оскаржуваного розпорядження щодо передачі відповідачу 2 в оренду земельних ділянок без проведення земельних торгів суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, що закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Таким чином, посилаючись на те, що розпорядження Володарської районної державної адміністрації №553 від 29.12.2012 прийнято з порушенням вимог ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки земельна ділянка була передана відповідачу 2 в оренду без проведення земельних торгів, позивач просить суд, зокрема, визнати недійсним та скасувати розпорядження Володарської районної державної адміністрації №553 від 29.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ Агро рось .

Заперечуючи проти позову, Володарська РДА зауважила на тому, що підстав для відмови у наданні відповідачу земельних ділянок не було, адже відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України в редакції станом на 30.10.2010, тобто на момент початку процедури надання спірних земельних ділянок відповідачу 2, передача земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства здійснювалась без проведення конкурсу.

До того ж, в розрізі поданих заперечень відповідач 1 заявив про те, що державою в особі позивача, як контролюючого органу з питань земельних ресурсів, пропущено строк позовної давності у відповідних спірних правовідносинах, оскільки спірні розпорядження та договори приймались і укладались зі згоди держави в особі органу земельних ресурсів.

Відповідач 2, заперечуючи проти позову, зазначив про те, що ОСОБА_2, з метою створення фермерського господарства Агро рось , звернувся до Володарської РДА з клопотанням про надання в оренду спірних земельних ділянок, за результатами чого відповідачем 1 було прийнято розпорядження №658 від 08.11.2010 Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ Агро рось в адміністративних межах Лобачівської сільської ради , на підставі якого згодом було прийнято оспорюване позивачем розпорядження.

Водночас, ФГ Агро рось зазначило, що проект землеустрою щодо надання в оренду спірних земельних ділянок пройшов погодження територіальним органом виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин - відділом Держкомзему в Володарському районі, а тому позивач звернувся до суду із відповідним позовом з пропуском строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, суд встановив, що заявлена позовна вимога не підлягає задоволенню виходячи з нижченаведеного.

У відповідності до положень статей 13, 14, 19 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 12, 116, 124 Земельного кодексу України (в чинній на момент прийняття спірного розпорядження редакції) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 Земельного кодексу України (в чинній на момент прийняття спірного розпорядження редакції) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Таким чином, з правового аналізу вищенаведених законодавчих приписів слідує, що частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, зокрема, ЗК України та Законом України "Про фермерське господарство", у той час як відповідний закон є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до Земельного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (в чинній станом на момент звернення засновника ФГ Агро Рось до Володарської РДА із заявою про надання земельної ділянки редакції) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Отже, відповідно до вищенаведених законодавчих приписів, чинних на момент звернення засновника ФГ Агро Рось до Володарської РДА із заявою про надання земельної ділянки, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства, у той час як застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство", як спеціального нормативно-правового документа по відношенню до статті 123 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.05.2016 у справі N 6-248цс16.

Як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, 21.10.2010 - до створення ФГ Агро рось , ОСОБА_2, як громадянин, звернувся до Володарської РДА, як органу виконавчої влади, із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, за результатами розгляду якої Володарською РДА було прийнято розпорядження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди, за результатами чого, в подальшому, відповідачем 1 було прийнято спірне розпорядження щодо затвердження проекту землеустрою та передачі відповідачу 2 в оренду земельних ділянок.

Таким чином, спірні у даній справі правовідносини виникли з моменту звернення ОСОБА_2 до Володарської РДА із заявою про надання земельної ділянки з метою створення фермерського господарства.

З огляду вищенаведених обставин та чинних на момент виникнення спірних правовідносин законодавчих приписів, зокрема щодо порядку створення фермерських господарств, суд дійшов висновку про те, що спірні земельні ділянки були відведенні в оренду ФГ Агро рось для ведення фермерського господарства, а тому згідно приписів ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України відповідне відведення не потребувало процедури проведення земельних торгів.

З огляду вищенаведеного, доводи позивача щодо прийняття відповідачем 1 розпорядження №553 від 29.12.2012 з порушенням законодавчих приписів - без проведення земельних торгів, є безпідставними.

Посилання ж позивача на те, що оскільки спірні земельні ділянки були відведенні в оренду ФГ Агро рось , як юридичній особі, а тому підстави для застосування ч. 2 ст. 134 ЗК України були відсутніми, визнаються судом неспроможними, позаяк ст. 7 Закону України Про фермерське господарство (в чинній станом на 21.10.2010 редакції) не було визначено процедури надання земельних ділянок окремо для фізичних осіб, засновників фермерського господарства, та самих фермерських господарств, як юридичних осіб.

З огляду вищенаведеного, враховуючи нормативну безпідставність доводів позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження Володарської районної державної адміністрації №553 від 29.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ Агро рось .

Поряд з тим, оскільки положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання, у той час як у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження Володарської районної державної адміністрації №553 від 29.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ Агро рось відмовлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування передбачених ст. 267 ЦК України наслідків спливу позовної давності, про що було заявлено відповідачами 1 та 2.

Крім того, посилаючись на відсутність у договорах оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3221683600:09:004:0004 та 3221683600:09:004:0005 від 29.12.2012 істотної умови, а саме: умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, позивач просить суд визнати недійсними відповідні договори з підстав статті 215 ЦК України та ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Приписами статей ст. 202, ч. 1 215, ч. 1 203 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У відповідності до пп. 2.1., 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання його недійсним (частина друга статті 15 Закону України "Про оренду землі").

При цьому, вирішуючи спір про визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з відсутністю в ньому передбаченої частиною першою статті 15 названого Закону істотної умови суд має застосовувати цю ж норму у редакції, що була чинною на момент укладення договору, а не на момент його державної реєстрації.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Оренду землі України (у чинній на момент укладання спірних договорів редакції) істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Так, умовами договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3221683600:09:004:0004 та 3221683600:09:004:0005 від 29.12.2012 сторони погодили істотні умови відповідних правочинів, а саме визначили: об'єкти оренди (кадастрові номери, місце розташування та розміри земельних ділянок); строк дії договорів оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Водночас, зі змісту спірних договорів оренди земельних ділянок слідує, що положення відповідних правочинів не містять умов щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а тому суд дійшов висновку, що оспорювані правочини суперечать вимогам ст. 15 Закону України Про оренду землі

Доказів же укладання відповідачами 1 та 2 додаткових угод та внесення змін до спірних договорів оренди земельних ділянок в частині вимог щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки суду не надано.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи відсутність у договорах оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3221683600:09:004:0004 та 3221683600:09:004:0005 від 29.12.2012 істотної умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, як наслідок невідповідність такого правочину вимогам закону, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання недійсними відповідних правочинів.

Водночас, заперечуючи проти позову, відповідачі 1 та 2 заявили про пропуск позивачем строків позовної давності при зверненні до суду із відповідним позовом з огляду на те, що відведення в оренду спірних земельних ділянок відбувалось з погодження органу уповноваженого на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення - відділу Держкомзему у Володарському районі, а тому держава в особі відповідного контролюючого органу була обізнана про відповідні порушення з моменту їх вчинення.

Таким чином, враховуючи звернення позивача із позовом уданій справі у березні 2017 році, тобто після спливу загального строку позовної давності, відповідачі 1 та 2 просять застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити у задоволенні позову повністю.

Заперечуючи проти відповідно заявлених обставин, позивач зауважив на тому, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як орган виконавчої влади - розпорядник державних земель сільськогосподарського призначення, зокрема спірних земельних ділянок, довідалось про порушення його прав 24.11.2015, тобто з моменту звернення до реєстраційної служби Ірпінського управління юстиції Київської області з метою передачі земельної ділянки площею 50 га, що знаходиться в адміністративних межах Лобачівської сільської ради.

Водночас, позивачем зауважено, що повноваження щодо реалізації державної політики у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності було надано йому відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, а тому з 30.11.2016 Головне управлінню Держгеокадастру у Київській області є належним позивачем у відповідних спірних правовідносинах.

За приписами ст. ст. 253, 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язують його початок.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що відділ Держкомзему у Володарському районі згідно листа №1510 від 26.12.2012 разом із розробленою відповідним органом пояснювальною запискою до проекту розпорядження Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ Арго рось для ведення фермерського господарства в межах Лобачівської сільської ради надав відповідачу 1 згоду на затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду відповідачу 2 спірних земельних ділянок.

В подальшому, на підставі розгляду відповідних документів, у тому числі листа відділ Держкомзему у Володарському районі №1510 від 26.12.2012 разом з пояснювальною запискою щодо проекту землеустрою, 29.12.2012 відповідачем 1 було прийнято розпорядження №553, відповідно на підставі якого було укладено оспорювані позивачем договори оренди земельних ділянок.

Таким чином, оскільки відведення відповідачу 2 в оренду земельних ділянок, зокрема шляхом укладення спірних договорів оренди земельних ділянок, відбулось за погодженням відділу Держкомзему у Володарському районі, як територіального органа Держкомзему - центрального органу виконавчої влади, уповноваженого на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, який згодом було реорганізовано шляхом утворення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, суд дійшов висновку що саме з 29.12.2012, тобто з моменту укладення спірних договорів оренди земельних ділянок, держава в особі органу, уповноваженого на здійснення її функцій, могла довідатися про порушення норм законодавства в частині вимог до форми та змісту відповідно оспорюваних правочинів і, як наслідок, про порушення свого права власності на відповідні земельні ділянки.

Посилання ж позивача на те, що тільки з моменту звернення із запитом до реєстратора - 24.11.2015, тобто після утворення його як державного органу, йому стало відомо про порушення прав держави, в інтересах якої Головне управлінню Держгеокадастру у Київській області і звернулось до суду, зокрема, з вимогами про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 29.12.2012, оцінюються судом критично з огляду на таке.

Згідно п. 2 Указу Президента України Про Державне агентство земельних ресурсів України від 08.04.2011 №445/2011 установлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, у тому числі за укладеними міжнародними договорами України, стороною в яких є Державний комітет України із земельних ресурсів.

В подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади Державне агентство земельних ресурсів України було реорганізовано шляхом перетворення його у Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр).

Водночас, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Таким чином, оскільки держава, під охороною якої перебувають належні українському народу землі, набуває та здійснює свої права і обов'язки щодо відповідних земель від імені народу через відповідно створені органи виконавчої влади, суд дійшов висновку, що при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність держави в особі відповідно уповноважених органів про порушення її прав, а і об'єктивна можливість зазначених органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин, знати про обставини порушення прав держави щодо володіння та розпорядження належними українському народу землями, у той час як сама по собі реорганізація таких органів (їх перетворення) не впливає на перебіг строків позовної давності, який починається від дня, коли уповноважений на здійснення функцій держави орган, правонаступником якого у даній справі є позивач, міг довідатися про порушення відповідних прав держави.

Відповідно до ст. ст. 254, 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що останнім днем трирічного терміну на звернення до суду з вимогами про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3221683600:09:004:0004 та 3221683600:09:004:0005 від 29.12.2012 у даній справі є 29.12.2015.

Водночас, як слідує з відмітки канцелярії господарського суду Київської області на позовній заяві Головного управління Держгеокадастру у Київській області про її прийняття, відповідний позов було подано 29.03.2017, тобто після спливу встановленого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку позовної давності.

Інших доводів щодо поважності причин пропуску строків позовної давності позивачем не наведено.

Частиною 4 статті 267 ЦК України унормовано, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пунктом 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи необґрунтованість заперечень позивача щодо порушення строків позовної давності та відсутність поважних причин їх пропуску, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3221683600:09:004:0004 та 3221683600:09:004:0005 від 29.12.2012 у зв'язку зі спливом позовної давності.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 13, 14, 19, 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 202, 203, 215, 253, 254, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 116, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України Про оренду землі , ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 09.06.2017.

Суддя В.А. Ярема