Постанова

від 23.10.2017 по справі 911/916/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2017 р. Справа№ 911/916/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Степаненко І.В. - представник за довіреністю № 235 від 28.11.2016;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: Варес М.О. - представник за довіреністю № 31/05/17 від 31.05.2017;

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області

на рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2017

у справі № 911/916/17 (суддя - Ярема В.А.)

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до 1. Володарської районної державної адміністрації

2. Фермерського господарства "Агро Рось"

про визнання незаконним та скасування розпорядження та визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держгеокадастру у Київській області (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Володарської районної державної адміністрації (надалі - Володарська РДА, відповідач 1) та Фермерського господарства "Агро Рось" (надалі - ФГ "Агро Рось", відповідач 2) про визнання недійсним та скасування розпорядження Володарської районної державної адміністрації Київської області №553 від 29.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди ФГ "Агро Рось" в межах Лобачівської сільської ради ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 50 га з кадастровим номером 3221683600:09:004:0005, яка знаходиться в межах Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області від 29.12.2012 строком на 49 років, укладеного між ФГ "Агро Рось" та Володарською РДА, зареєстрованого за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 534234532216 від 15.12.2014; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 60 га з кадастровим номером 3221683600:09:004:0004, яка знаходиться в межах Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області від 29.12.2012 строком на 49 років, укладеного між ФГ "Агро Рось" та Володарською РДА, зареєстрованого за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 579248932216 від 20.02.2015.

В обґрунтування поданого позову Головне управління Держгеокадастру у Київській області зазначає, що розпорядження Володарської районної державної адміністрації №553 від 29.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ Агро Рось прийнято з порушенням приписів ст. 124 Земельного кодексу України, в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції, тобто без проведення земельних торгів, у той час як передбачені ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України підстави, що надають право на передачу в оренду земельних ділянок без конкурсних торгів, позивачем не встановлені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.06.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Київській області звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2017 у справі № 911/916/17 було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.10.2017.

29.09.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів суду від відповідача 2 надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

Розгляд справи відкладався.

Справа розглядалась різними складами суду.

У зв'язку з перебуванням 02.10.2017 судді Гончарова С.А., який не є головуючими суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.09.2017 для розгляду апеляційної скарги у даній справі було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Яковлєв М.Л., вказана судова колегія ухвалою від 02.10.2017 прийняла апеляційну скаргу у даній справі до свого провадження, спочатку розглянула її по суті та ухвалила постанову у даній справі.

В судовому засіданні 23.10.2017 представник позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 23.10.2017 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача 1 в судове засідання 23.10.2017 не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення 05.10.2017 стороні ухвали суду від 02.10.2017. Жодних заяв, клопотань від останнього не надходило.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, додаткові письмові пояснення, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.10.2010 ОСОБА_4 звернувся до Володарської РДА із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 50 га для ведення фермерського господарства в межах Лобачівської сільської ради. Копія відповідної заяви наявна в матеріалах даної справи.

З листа відділу Держкомзему у Володарському районі Київської області №1005 від 29.10.2010 вбачається, що відповідний орган за дорученням райдержадміністрації розглянув заяву голови ФГ Агро Рось ОСОБА_4 та запропонував Володарській РДА надати дозвіл землевпорядній організації на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ Агро Рось на умовах оренди для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Лобачівської сільської ради.

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області №658 від 08.11.2010 Про надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ Агро Рось в адміністративних межах Лобачівської сільської ради , за результатами розгляду подання відділу Держкомзему у Володарському районі №1005 від 28.10.2010, надано згоду землевпорядній організації на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ Агро Рось орієнтовно площею 50,00 га на умовах довгострокової оренди строком на 49 років для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі Лобачівської сільської ради, за межами сіл Лобачів, Нове Життя.

При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що 11.01.2010 ОСОБА_4 засновано Фермерське господарство Агро Рось , державну реєстрацію якого, як юридичної особи, проведено 11.01.2011, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії виписки з ЄДР та статуту відповідного господарства.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що 25.05.2011 між Фермерським господарством Агро Рось та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕкспертЦентр укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства.

З наявної в матеріалах справи копії листа відділу Держкомзему у Володарському районі Київської області №1510 від 26.12.2012 вбачається, що відповідний орган, розглянувши клопотання ТОВ ЕкспертЦентр від 21.12.2012 №821/06-48, запропонував Володарській РДА затвердити розроблений ТОВ ЕкспертЦентр проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в користування на умовах оренди для ведення Фермерського господарства ФГ Агро Рось , які розташовані на території Лобачівської сільської ради за межами населеного пункту загальною площею 100,00 га, для подальшої передачі в оренду земельних ділянок.

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації Київської області №553 від 29.12.2012 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ Агро Рось в межах Лобачівської сільської ради , за результатами розгляду подання відділу Держкомзему у Володарському районі №1510 від 26.12.2012, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 110,00 га на умовах оренди ФГ Агро Рось строком на 49 років для ведення фермерського господарства на території Лобачівської сільської ради, за межами населеного пункту, а також передано в оренду земельні ділянки загальною площею 110,00 га на умовах оренди ФГ Агро Рось строком на 49 років для ведення фермерського господарства в межах Лобачівської сільської ради.

29.12.2012 між Володарською РДА (як орендодавцем) та ФГ Агро Рось (як орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого було погоджено, що орендодавець на підставі розпорядження Володарської районної державної адміністрації №553 від 29.12.2012 надає, а орендар приймає в довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 110,00 (50 га і 60 га) га для ведення фермерського господарства (загальна площа - за рахунок земель запасу в адміністративних межах Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області, на підставі проекту із землеустрою, розробленої ТОВ ЕкспертЦентр планом, що додається). Земельна ділянка виділена (на місцевості) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 60,00 га, кадастровий №3221683600:09:004:0004, строком на 49 років. Копія відповідного договору наявна в матеріалах даної справи.

Згідно наявної в матеріалах даної справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права договір оренди земельної ділянки загальною площею 60,00 га за кадастровим №3221683600:09:004:0004 зареєстровано 20.02.2015 за №8797393.

29.12.2012 між Володарською РДА (надалі - орендодавець) та ФГ Агро Рось (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого було погоджено, що орендодавець на підставі розпорядження Володарської районної державної адміністрації №553 від 29.12.2012 надає, а орендар приймає в довгострокове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 110,00 (50 га і 60 га) га для ведення фермерського господарства (загальна площа - за рахунок земель запасу в адміністративних межах Лобачівської сільської ради Володарського району Київської області, на підставі проекту із землеустрою, розробленої ТОВ ЕкспертЦентр планом, що додається). Земельна ділянка виділена (на місцевості) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 2 вищезазначеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 50,00 га, кадастровий №3221683600:09:004:0005, строком на 49 років. Копія відповідного договору наявна в матеріалах даної справи.

Згідно наявної в матеріалах даної справи копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права договір оренди земельної ділянки загальною площею 60,00 га за кадастровим №3221683600:09:004:0004 зареєстровано 20.02.2015 за №8796901

29.12.2012 Володарська РДА передала, а ФГ Агро Рось прийняло в оренду земельні ділянки, загальною площею 110,00 га в межах земель Лобачівської сільської ради для ведення фермерського господарства терміном на 49 років, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту передачі-приймання орендованої земельної ділянки.

Розглядаючи спір по суті у даній справі, суд першої інстанції зазначив, що звернення засновника ФГ Агро Рось до Володарської РДА із заявою про надання земельної ділянки, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства, у той час як застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство", як спеціального нормативно-правового документа по відношенню до статті 123 ЗК України.

Суд апеляційної інстанції лише частково погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Відповідно до положень статей 22, 31, 93, 124 ЗК землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 ЗК передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Отже, стаття 123 ЗК врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються крім ЗК, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду.

Однак, згідно з абзацом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Відповідно до ст. 134 ЗК земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам. (Аналогічну правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2015, від 20.09.2017 у справі № 927/1178/16 та постанові Верховного Суду України у від 04.11.2014 у справі № 3-157гс14).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з урахуванням фактичних обставин справи та правової позиції Верховного Суду України, дійшов висновку, що відповідач 2 мав право отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства лише як громадянин з метою створення фермерського господарства.

Натомість останньому було виділено 2 земельні ділянки вже як юридичній особі - ФГ Агро Рось , що підтверджується, зокрема, положеннями договору оренди від 08.06.2011 (зареєстровано за №03 від 14.02.2015), договору оренди від 29.12.2012 (земельна ділянка кадастровий №3221683600:09:004:0005, загальною площею 50,00 га,) та договору оренди від 29.12.2012 (земельні ділянка кадастровий №3221683600:09:004:0004, загальною площею 60,00 га).

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що фактично відповідач 2 отримав в оренду 2 земельні ділянки, площею 60 га та 50 га, вказана обставина підтверджується тим, що кожній вказаній земельній ділянці був присвоєний окремий кадастровий номер.

З Єдиного Державного реєстру судових рішень також вбачається, що між позивачем та відповідачем 2 наявні судові спори.

Так, у провадженні Київського апеляційного господарського суду знаходиться справа №911/1667/17 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Київській області до Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 (який є головою ФГ Агро Рось ) про визнання недійсним та скасування рішення.

Так, рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2017 у вказаній справі було визнано недійсним та скасувати рішення Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області від 16.10.2009 № 197-34-05 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку для обслуговування господарських будівель і дворів ; визнано недійсним та скасувано рішення Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області від 06.05.2010 № 197-34-05 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку громадян ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 (виданого ОСОБА_4 на земельну ділянку загальною площею 3,5689 га). На даний час вказане судове рішення знаходиться на апеляційному перегляді.

З урахуванням зазначеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 міг отримати у користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства без проведення торгів лише як фізична особа, тоді як фактично отримано земельні ділянки було саме ФГ Агро Рось .

А тому в цій частині суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими позовні вимоги із зазначеної підстави.

Іншою підставою визнання договорів недійсними, позивач визначив - відсутність істотних умов договору, а саме - умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Щодо зазначеної підстави, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, за змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК, іншим актам цивільного законодавства.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання його недійсним (частина друга статті 15 Закону України "Про оренду землі").

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення договорів оренди) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Вирішуючи спір про визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з відсутністю в ньому передбаченої частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотної умови, застосуванню підлягає стаття 15 даного Закону в редакції, чинній на момент укладення договору оренди, а не в момент його державної реєстрації. (? ? ? 19 2014 ? 6-16213, ? . 111-28 '? ? ).

Так, звертаючись з позов у даній справі, позивач зазначив про відсутність у договорах оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3221683600:09:004:0004 та 3221683600:09:004:0005 від 29.12.2012 істотної умови, а саме: умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а тому просив суд визнати недійсними відповідні договори з підстав їх невідповідності статтям 215 ЦК України та 15 Закону України Про оренду землі .

Так, за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі України (у чинній на момент укладання спірних договорів редакції) істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін;

умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Так, судом першої інстанції правомірно зазначено, що умовами договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3221683600:09:004:0004 та 3221683600:09:004:0005 від 29.12.2012 сторони погодили істотні умови відповідних правочинів, а саме визначили: об'єкти оренди (кадастрові номери, місце розташування та розміри земельних ділянок); строк дії договорів оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Водночас, зі змісту спірних договорів оренди земельних ділянок вбачається, що положення відповідних правочинів не містять умов щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, а тому суд дійшов висновку, що оспорювані правочини суперечать вимогам ст. 15 Закону України Про оренду землі .

А тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з урахуванням відсутності у договорах оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3221683600:09:004:0004 та 3221683600:09:004:0005 від 29.12.2012 істотної умови, а саме: умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, правомірними є позовні вимоги про визнання недійсними відповідні договори на підставі статті 215 ЦК України та ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Щодо посилань відповідача-2 на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо підстав позбавлення особи власності суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, у практиці ЄСПЛ (рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Однак у справі, яка розглядається, обставини справи є істотно відмінними.

У даній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не вбачає невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача 2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, оскільки відповідачу 2 було надано в оренду земельні ділянки з порушенням земельного законодавства (без проведення прилюдних торгів, фактично на пільгових умовах, юридична особа фактично отримала дві земельні ділянки), а тому в даному випадку не підлягає до застосування положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Разом з цим, в суді першої інстанції відповідачі 1 та 2 заявили про пропуск позивачем строків позовної давності при зверненні до суду із відповідним позовом з огляду на те, що відведення в оренду спірних земельних ділянок відбувалось з погодження органу уповноваженого на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення - відділу Держкомзему у Володарському районі, а тому держава в особі відповідного контролюючого органу була обізнана про відповідні порушення з моменту їх вчинення.

А тому з урахуванням звернення позивача із позовом уданій справі у березні 2017 році, тобто після спливу загального строку позовної давності, відповідачі 1 та 2 просять застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити у задоволенні позову повністю.

Заперечуючи проти відповідно заявлених обставин, позивач зауважив на тому, що строк позовної давності ним не пропущено, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Київській області, як орган виконавчої влади - розпорядник державних земель сільськогосподарського призначення, зокрема спірних земельних ділянок, довідалось про порушення його прав 24.11.2015, тобто з моменту звернення до реєстраційної служби Ірпінського управління юстиції Київської області з метою передачі земельної ділянки площею 50 га, що знаходиться в адміністративних межах Лобачівської сільської ради.

Суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи позивача з урахуванням наступного.

Відповідно до позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 16.09.2015 у справі 6-68цс15 (правові висновки в якій відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для судів при застовуванні аналогічних норм права) зазначено, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

За приписами ст. ст. 253, 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відділ Держкомзему у Володарському районі згідно листа №1510 від 26.12.2012 разом із розробленою відповідним органом пояснювальною запискою до проекту розпорядження Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди ФГ Арго Рось для ведення фермерського господарства в межах Лобачівської сільської ради надав відповідачу 1 згоду на затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду відповідачу 2 спірних земельних ділянок.

В подальшому, на підставі розгляду відповідних документів, у тому числі листа №1510 від 26.12.2012 відділ Держкомзему у Володарському районі разом із пояснювальною запискою щодо проекту землеустрою, 29.12.2012 відповідачем 1 було прийнято розпорядження №553, відповідно на підставі якого було укладено оспорювані позивачем договори оренди земельних ділянок. Вказана обставина не заперечувалась та не була спростована позивачем ані під розгляду справи в суді першої інстанції, ані під апеляційного перегляду рішення суду.

Таким чином, оскільки відведення відповідачу 2 в оренду земельних ділянок, зокрема шляхом укладення спірних договорів оренди земельних ділянок, відбулось за погодженням відділу Держкомзему у Володарському районі, як територіального органа Держкомзему - центрального органу виконавчої влади, уповноваженого на здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, який згодом було реорганізовано шляхом утворення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме з 29.12.2012, тобто з моменту укладення спірних договорів оренди земельних ділянок, держава в особі органу, уповноваженого на здійснення її функцій, могла та повинна була довідатися про порушення норм законодавства в частині вимог до форми та змісту відповідно оспорюваних правочинів і, як наслідок, про порушення свого права власності на відповідні земельні ділянки.

Посилання ж позивача на те, що тільки з моменту звернення із запитом до реєстратора - 24.11.2015, тобто після утворення його як державного органу, йому стало відомо про порушення прав держави, в інтересах якої Головне управлінню Держгеокадастру у Київській області і звернулось до суду, зокрема, з вимогами про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 29.12.2012, відхиляються судом апеляційної інстанції як необгурнтовані.

В цій частні також обгурнтованими є висновоки місцевого господарського суду з посиланням на п. 2 Указу Президента України Про Державне агентство земельних ресурсів України від 08.04.2011 №445/2011 установлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, у тому числі за укладеними міжнародними договорами України, стороною в яких є Державний комітет України із земельних ресурсів.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади Державне агентство земельних ресурсів України було реорганізовано шляхом перетворення його у Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі - Держгеокадастр).

Водночас, пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади установлено, що центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Таким чином, враховуючи зазначене вище (зокрема, що позивач є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України) суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що останнім днем трирічного терміну на звернення до суду з вимогами про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3221683600:09:004:0004 та 3221683600:09:004:0005 від 29.12.2012 у даній справі є 29.12.2015.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає про обґрунтованість позовним вимог у даній справі, однак через пропуск позивачем строку позовної давності, місцевий господарський суд правомірно відмовив у їх задоволенні.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції у розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2017 у справі № 911/916/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.06.2017 у справі № 911/916/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/916/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

М.Л. Яковлєв