Рішення

від 15.06.2017 по справі 914/594/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2017р. Справа № 914/594/17

Суддя Запотічняк О.Д. при секретарі Думин В.Я.

розглянувши матеріали справи

за первісним позовом: Керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства Львівської обласної ради Технічний нагляд , м.Дрогобич,

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія , м.Львів,

про: стягнення неустойки в сумі 170.297,26 грн.

За зустрічним позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія , м.Львів,

до відповідача: Комунального підприємства Львівської обласної ради Технічний нагляд , м. Львів,

про: визнання пункту 15.9. договору №РО 30/11/15 від 30.11.2015 р. недійсним.

За участю представників:

Прокурор: Зубрицький В.В. посв. № 034306

Позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: не з"явився

Відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_2 (дор.№ 01/01/17 -01 від 01.01.2017р.)

Прокурору та представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства Львівської обласної ради Технічний нагляд до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія про стягнення неустойки в сумі 170.297,26 грн.

Ухвалою суду від 27.03.2017 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 25.04.2017 р.

12 квітня 2017 року до суду подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія до Комунального підприємства Львівської обласної ради Технічний нагляд про визнання пункту 15.9. договору №РО 30/11/15 від 30.11.2015 р. недійсним.

Ухвалою суду від 19.04.2017 р. зустрічну позовну заяву ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія прийнято до розгляду та об'єднано в одне провадження зі справою №914/594/17.

24 квітня 2017 року відповідачем за зустрічним позовом подано клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з поданим зустрічним позовом.

В судовому засіданні 25.04.2017 р. судом відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, розгляд справи відкладався на 04.05.2017 р. В судовому засіданні 04.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 16.04.2017 р.

Рух справи відображено у попередніх ухвалах та протоколах суду.

Первісні позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач за первісним позовом у порушення умов Договору №РО 30/11/15 від 30.11.2015 р., вчасно не виконав свого обов'язку щодо придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, виробів, обладнання за отриманий аванс (п. 15.6. Договору). Відтак, позивач за первісним позовом нарахував відповідачу за первісним позовом 170.297,26 грн. пені відповідно до п. 15.9. Договору.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що і Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , і Цивільний кодекс України передбачає можливості нарахування штрафних санкцій тільки за порушення грошових зобов'язань. Позивач за зустрічним позовом, вважає, що аванс сплачений за виконані роботи, не входить до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення. Відтак, ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія вважає, що пункт 15.9. Договору суперечить чинному законодавству, зокрема, Цивільному кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , в частині того, що застосування штрафних санкцій, зокрема, пені, можливе тільки за порушення грошових зобов'язань, а у даному випадку, несвоєчасне освоєння авансових коштів не є грошовими зобов'язаннями. Тому, позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним п. 15.9. Договору №РО 30/11/15 від 30.11.2015 р. укладеного між КП ЛОР Управління капітального будівництва та ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія .

В судове засідання прокурор з'явився, вимоги попередніх ухвал суду виконав частково, (не подав до суду актів виконаних робіт №1 за грудень 2015 року та №2, 3, 4, 5, 6 за червень 2016 року), надав суду усні пояснення по суті справи, зокрема, вимоги за первісним позовом підтримав повністю, проти зустрічного позову заперечив.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом не з'явився, причин повторно неприбуття не повідомив, хоч був належно повідомлений про час, місце та дату за розгляду справи, вимоги попередніх ухвал суду не виконав повністю, первісні позовні вимоги не підтримав, проти зустрічних вимог не заперечив.

В судове засідання представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом з'явився, вимоги попередніх ухвал суду виконав частково, ( подав до суду акти виконаних робіт №1 за грудень 2015 року та №2, 3, 4, 5, 6 за червень 2016 року), поданим відзивом заперечив первісні позовні вимоги, зокрема, вказував, що отриманий аванс було використано, що підтверджується видатковими накладними на суму 1.162.238,45 грн. та актами виконаних робіт Щодо зустрічних позовних вимог вказував, що такі підлягають до задоволення з підстав, наведених у зустрічній позовній заяві.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника позивача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (підпункт 3.9.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями).

Враховуючи те, що відповідачем за первісним позовом, а позивачем за зустрічним позовом надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті та подано відзив на первісну позовну заяву, відповідач за зустрічним позовом відзив на зустрічний позов не подав, проти зустрічного позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, а відповідач за первісним позовом прози позову заперечив, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника позивача за первісним позовом, а відповідача за зустрічним позовом за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні прокурора та представника відповідача за первісним позовом, а позивача за зустрічним позовом суд встановив наступне.

30 листопада 2015 року між Комунальним підприємством Львівської обласної ради Управління капітального будівництва та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія укладено Договір №РО 30/11/15 (надалі Договір).

15 березня 2016 року рішенням №136 Про окремі питання функціонування комунальних підприємств Львівської обласної ради Львівська обласна рада вирішила: 1. Припинити юридичну особу - комунальне підприємство Львівської обласної ради Управління капітального будівництва шляхом ліквідації. 2. Покласти функції, виконання яких забезпечувало КП ЛОР Управління капітального будівництва на комунальне підприємство Львівської обласної ради Тотальне перероблення відходів . 3. Перейменувати комунальне підприємство Львівської обласної ради Тотальне перероблення відходів в комунальне підприємство Львівської обласної ради Технічний нагляд .

За умовами Договору Замовник (КП ЛОР Управління капітального будівництва ) доручає, а Підрядник (ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія ) забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання власними силами і засобами, із можливістю залучення до виконання робіт інших осіб (субпідрядників), з використанням власних будівельних матеріалів, монтажних робіт по об'єкту: Реконструкція з добудовою загальноосвітньої школи в с. Ролів, Дрогобицького району Львівської області (п. 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору Підрядник виконує роботи з Реконструкції з добудовою загальноосвітньої школи в с. Ролів, Дрогобицького району Львівської області згідно календарного графіку виконання робіт, який є невід'ємною частиною Договору (додаток 2). Початок: листопад 2015 року. Закінчення: грудень 2016 р. при умові повного фінансування або до повного виконання.

Відповідно до п. 3.1. Договору Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною Договору, є твердою і складає - 15.781.412,29 грн. в т.ч. ПДВ 2.630.235,38 грн.:

- Із них на 2015 рік - 4.931.422,80 грн. в т.ч. ПДВ 821.903,80 грн.

- Із них на 2016 рік - 10.849.989,49 грн. в т.ч. ПДВ 1.808.331,58 грн.

Пунктом 15.6. Договору встановлено, що Замовник протягом 15 днів з дня підписання Договору надає Підрядникові на 2015 рік аванс для придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, виробів, обладнання у розмірі 30 відсотків вартості річного обсягу робіт в розмірі - 1.479.426,84 грн., в т.ч. ПДВ 246.571,14 грн., строком на 3 (три) місяці.

Залік авансу здійснюється на підставі Актів виконаних робіт протягом 3 (трьох) місяців з дня отримання п. 15.8. Договору.

Згідно з пунктом 15.9. Договору на невикористану частину авансу накладається неустойка у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день невикористання коштів.

Так, 08.12.2015 р. на виконання умов Договору позивач за первісним позов перерахував відповідачу за первісним позовом 1.479.425,00 грн. попередньої оплати за Договором, які були оплачені 14.12.2015 р., що підтверджується копією платіжного доручення №1, долученою до матеріалів справи. Крім того, 28.12.2015 р. на виконання умов Договору позивач за первісним позов перерахував відповідачу за первісним позовом 3.451.982,40 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №2, долученою до матеріалів справи.

Актами виконаних робіт №1 за грудень 2015 року та №2, 3, 4, 5, 6 за червень 2016 року підрядником підтверджено виконання робіт по об'єкту Реконструкція з добудовою загальноосвітньої школи в с. Ролів, Дрогобицького району Львівської області на загальну суму 4.931.422,80 грн.

Державною фінансовою інспекцією у Львівській області проведено перевірку повноти використання бюджетних коштів по об'єкту, та встановлено, зокрема, що підрядником ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія залік авансу був проведений із порушенням трьох місячного терміну лише 21 та 22 червня 2016 року на підставі актів приймання-виконаних робіт (довідка ДФІ у Львівській області №6 від 01.07.2016 р.).

Відтак, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі КП ЛОР Технічний нагляд з позовною заявою про стягнення 170.297,26 грн. пені за неналежне виконання п. 15.9. Договору, а саме: за невикористану частину авансу накладається неустойка у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день невикористання коштів.

Відповідач за первісним позовом, подав зустрічний позов, в якому вказує, що пункт 15.9. Договору суперечить чинному законодавству, зокрема, Цивільному кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , в частині того, що застосування штрафних санкцій, зокрема, пені, можливе тільки за порушення грошових зобов'язань Так у даному випадку, несвоєчасне освоєння авансових коштів не є грошовими зобов'язаннями. Тому, позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним п. 15.9. Договору №РО 30/11/15 від 30.11.2015 р. укладеного між КП ЛОР Управління капітального будівництва та ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія .

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу підряду на підставі Договору та шляхом вчинення взаємних дій в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається із матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли з приводу виконання робіт за умовами Договору.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Пунктом 15.6. Договору встановлено, що Замовник протягом 15 днів з дня підписання Договору надає Підрядникові на 2015 рік аванс для придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, виробів, обладнання у розмірі 30 відсотків вартості річного обсягу робіт в розмірі - 1.479.426,84 грн., в т.ч. ПДВ 246.571,14 грн., строком на 3 (три) місяці. Залік авансу здійснюється на підставі Актів виконаних робіт протягом 3 (трьох) місяців з дня отримання п. 15.8. Договору.

Судом встановлено, що позивач за первісним позовом перерахував відповідачу за первісним позовом 1.479.425,00 грн. попередньої оплати (що вбачається з призначення в платіжному дорученні №1 від 08.12.2015 р.) за Договором та 3.451.982,40 грн. - на виконання робіт за Договором.

Відповідач за первісним позовом виконав підрядні роботи, які прийняті позивачем за первісним позовом без зауважень, що підтверджено актами виконаних робіт №1 за грудень 2015 року та №2, 3, 4, 5, 6 за червень 2016 року.

Проте свого обов'язку передбаченого п. 15.8. Договору ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія з позивачем за первісним позовом вчасно не здійснила, у зв'язку з чим, подано позов про стягнення пені в розмірі 170.297,26 грн.

Відповідач за первісним позовом для захисту своїх законних прав та інтересів подав до суду зустрічний позов, в якому вказує, що пункт 15.9. Договору суперечить чинному законодавству, зокрема, Цивільному кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , в частині того, що застосування штрафних санкцій, зокрема, пені, можливе тільки за порушення грошових зобов'язань Так, у даному випадку, несвоєчасне освоєння авансових коштів не є грошовими зобов'язаннями. Тому просить визнати недійсним п. 15.9. Договору №РО 30/11/15 від 30.11.2015 р. укладеного між КП ЛОР Управління капітального будівництва та ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія .

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так. пунктом 15.9. Договору встановлено, що на невикористану частину авансу накладається неустойка у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день невикористання коштів.

Судом встановлено, що ні прокурором, ні позивачем за первісним позовом не долучено до матеріалів справи доказів, яку саме частину авансу не було відповідачем за первісним позовом використано.

ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія у відзиві на позовну заяву стверджує, що використало всю суму отриманого авансу, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи видаткові накладні №РН-365 від 28.12.2015 р. на 167.499,96 грн., №РН-368 від 28.12.2015 р. на 664.902,73 грн., №РН-381 від 30.12.2015 р. на 144.231,92 грн., №РН-385 від 30.12.2015 р. на 167.466,07 грн. та №РН-395 від 31.12.2015 р. на 18.137,77 грн., на загальну суму 1.162.238,45 грн. та підтверджено актами виконаних робіт.

Разом з тим, суд виходить із того, що між сторонами у даній справі виник спір щодо невиконання у повному обсязі зобов'язань передбачених пунктом 15.8. Договору, а тому необхідно з'ясувати, які зобов'язання виникли між сторонами - грошові чи негрошові.

Аналізуючи положення глави 54 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Отже, у цій справі між сторонами виник спір у зв'язку з невчасним проведенням заліку авансу, тобто у цьому випадку господарське зобов'язання є не грошовим, а тому нарахування неустойки у вигляді пені є неможливим, виходячи з наступного.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно з преамбулою Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Аналогійчної позиції дотримується і Верховний суд України у постанові №921/266/13-г/7 від 16.09.2014 р. де вказує, що за своєю суттю передоплата (аванс) не може розцінюватись як грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Таким чином, як встановлено судом пункт 15.9. Договору №РО 30/11/15 від 15.11.2015 р. суперечить чинному законодавству, зокрема, ст. 549 Цивільному кодексу України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в тій частині, що пеня не може нараховуватись на несвоєчасне виконання не грошового зобов'язання.

Так, відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з статтею 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Сторони обумовили в договорі,що залік авансового платежу здійснюється на підставі Актів виконаних робіт протягом 3 - х місяців з дня оримання (п.15.8 Договору). Однак договором вони не передбачили порядок та строк повернення невикористаної частини авансового платежу, а відтак оскільки передоплата (аванс) не може розцінюватись як грошове зобов'язання позовні вимоги в цій частині є обгрунтовані.

Враховуючи наведене, зустрічні вимоги ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія про визнання недійсним п. 15.9. Договору №РО 30/11/15 від 30.11.2015 р. укладеного між КП ЛОР Управління капітального будівництва та ТзОВ ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо первісних позовних вимог, то суд вказує на те, що враховуючи визнання п. 15.9. Договору недійсним у судовому порядку з підстав того, що зміст правочину (пункту) не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, первісні вимоги позивача про стягнення 170.297,26 грн. пені за неналежне виконання п. 15.9. Договору є такими, що не підлягають задоволенню враховуючи те, що даний пункт визнано судом недійсним, як такий, що суперечить законодавству.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального Закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що прокурором та позивачем за первісним позовом не доведено своєї позиції та не подано доказів на підтвердження викладених у позові обставин, а відповідачем за первісним позовом спростовано доводи позовної заяви та доведено свою позицію за зустрічним позовом, яку не спростовано відповідачем за зустрічним позовом.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, за первісним позовом судовий збір залишається за прокуратурою, за зустрічним позовом підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом в розмірі 1.600,00 грн.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 1, 4 3 , 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.

2. Зустрічні позовні вимоги задоволити повністю.

3. Визнати недійсним пункт 15.9. Договору №РО 30/11/15 від 30.11.2015 р. укладеного між Комунальним підприємством Львівської обласної ради Управління капітального будівництва та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія .

4. Стягнути з Комунального підприємства Львівської обласної ради Технічний нагляд (адреса: вул. Чайковського, буд. 17, м. Львів, 79005; ідентифікаційний код 35563257 ) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ВІ.АЙ.ПІ Будівельна компанія (адреса: вул. Козельницька, буд. 4, м. Львів, 79026; ідентифікаційний код 38127429) 1600,00 грн. судового збору.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України .

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду згідно ст.91 -95 ГПК України.

Суддя Запотічняк О.Д.