Рішення

від 12.06.2017 по справі 924/272/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2017 р.Справа № 924/272/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши матеріали за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м. Дніпро

до державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" с. Довжок, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області

про зобов'язання ліквідаційної комісії державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ комерційний банк "Приватбанк" у розмірі 48998,86 грн., з яких: заборгованість за комісією - 33362,65 грн., 15636,21 грн. пені та включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю №119-К-О від 03.01.2017р.

від відповідача : ОСОБА_2 - за довіреністю №35 від 19.04.2017р.

Рішення виноситься 12.06.2017р., оскільки в судовому засіданні 08.06.2017р., оголошувалась перерва.

В судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Суть справи: Позивач звернувся з позовом до відповідача державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" с. Довжок, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області про зобов'язання ліквідаційної комісії державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ комерційний банк "Приватбанк" у розмірі 48998,86 грн., з яких: заборгованість за комісією - 33362,65 грн., 15636,21 грн. пені та включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.01.2008 р. між позивачем та відповідачем підписано договір банківського рахунка № 325155.

Свої зобов'язання Позичальник за договором не виконав, відповідно утворилась заборгованість, яка станом на 23.03.2017 р. становить 48998,86 грн., з них: заборгованість за комісією 33362,65 грн. та заборгованість по пені 15636,21 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечує. Посилається на те, що позивачем пропущено строки позовної давності щодо стягнення заборгованості за комісією, тобто розрахунково-касове обслуговування, нараховане за період з 24.11.2011р. по 14.11.2014р.. Щодо стягнення нарахованої заборгованість по пені за порушення строків повернення комісії, вважає, що позивачем пропущено строк подачі заяви до суду, оскільки до стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в один рік, а пеня нарахована за період з 14.11.2014р. по 03.02.2017р. А тому просить в позові відмовити.

ВСТАНОВИВ :

18.01.2008 між державним підприємством „Довжоцький спиртовий завод» і публічним акціонерним товариством комерційний банк „ПриватБанк» було укладено договір банківського рахунка № 325155.

Відповідно до укладеного договору (п.1.1, п.1.2) позивач відкриває відповідачу поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання) та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору. За договором банківського рахунка позивач зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий відповідачем, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження відповідача про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком та на умовах, передбачених вищезазначеним договором.

Відповідно до п. 2.2.10 Договору, клієнт взяв на себе зобов'язання здійснювати оплату за виконання Банком операцій та надання послуг за цим Договором згідно з Тарифами, строками та порядком оплати, передбаченим Додатком 1.

Згідно п. 3.2.3 Договору, сторони погодили, що Банк має право доповнювати та коригувати тарифи, змінювати розмір відсотків на залишок вільних коштів на рахунку (рахунках) у порядку, передбаченому п.6.3 договору. Додатково інформація про чинні тарифи та зміни до них розміщується на Дошці оголошень в операційному залі банку.

Відповідно до п. 3.2.6 Договору, сплата послуг з розрахунково-касового обслуговування здійснюється: шляхом перерахування клієнтом коштів за реквізитами банку, зазначеними в тарифах; шляхом списання банком коштів з рахунку клієнта у разі настання строків сплати. Для цього клієнт доручає банку самостійно списувати з його рахунку вартість наданих послуг відповідно до цього договору та тарифів, а також в погашення заборгованості клієнта за іншими договорами про надання банківських послуг (в т.ч. кредитними), в порядку та строки передбачені цими договорами

Договір набирає чинності з дня його підписання і припиняє свою дію відповідно до умов цього договору та чинного законодавства до моменту закриття рахунку (п.6.1 договору.)

Згідно п. 5.8 договору, за несвоєчасну плату послуг, передбачених цим Договором, клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний випадок прострочення.

Також сторонами було підписано Додаток № 3 від 18.01.2008р. до Договору банківського рахунка №325155 від 18.01.2008 - Регламент робіт електронних розрахунково - інформаційних програмних продуктів (надалі Регламент).

Як вбачається з виписки банку, відповідач починаючи з грудня 2011 року перестав здійснювати оплату а розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку, внаслідок чого у нього станом на 23.03.2017р. утворилась перед позивачем:

- 33362,65 грн. - заборгованість за комісією за період з 24.11.2011р. по 14.11.2014р.;

- 15636,21 грн. - заборгованість по пені за період з 14.11.2014р. по 03.02.2017р.;

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з 04.03.2011р. державне підприємство "Довжоцький спиртовий завод» (код ЄДРПОУ 23841854) перебуває в стані припинення.

Заявою від 07.02.2017р. позивач просив розглянути вимоги позивача в розмірі 48998,86 грн., визнати їх та включити до проміжного ліквідаційного балансу. Зазначену заяву позивачем відповідачу було направлено 08.02.2017р. лисом з описом вкладення.

13.02.2017р. заява від 07.02.2017р. була отримана відповідачем, що підтверджується інформацією з- офіційного сайту УДППЗ „Укрпошта» .

Станом на 23.03.2017р. позивачу відповіді від відповідача не надходило, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду в якому просить зобов'язати відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 48998,86 грн., з яких 33362,65 грн. - заборгованість за комісією, 15636,21грн. - заборгованість по пені за порушення строків повернення комісії.

Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. За ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до ч. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно п. 1.37 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається закон або банківськими правилами ( ст. 1067 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Положеннями Господарського кодексу України унормовано поняття штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач просить суд зобов'язати відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 48998,86 грн.:

- 33362,65 грн. - заборгованість за комісією за період з 24.11.2011р. по 14.11.2014р.;

- 15636,21грн. - заборгованість по пені за порушення строків повернення комісії за період з 14.11.2014р. по 03.02.2017р.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з 04.03.2011р. державне підприємство "Довжоцький спиртовий завод» (код ЄДРПОУ 23841854) перебуває в стані припинення.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Із наявних в матеріалах справи документів суд дійшов висновку, що позивач для відповідача є кредитором.

Крім того, з приписів ст. 112 ЦК України випливає, що кредиторські вимоги можуть бути заявлені і після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення.

Відповідачу про вимоги позивача відомо з огляду на те, що заявою від 07.02.2017р. позивач просив розглянути вимоги позивача в розмірі 48998,86 грн., визнати їх та включити до проміжного ліквідаційного балансу. Зазначену заяву позивачем відповідачу було направлено 08.02.2017р. листом з описом вкладення.

13.02.2017р. заява від 07.02.2017р. була отримана відповідачем, що підтверджується інформацією з- офіційного сайту УДППЗ „Укрпошта» .

Станом на 23.03.2017р. позивачу відповіді від відповідача не надходило.

При цьому, зважаючи на наявність станом на 23.03.2017р. заборгованості відповідача перед позивачем за договором, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк було для ДП "Довжоцький спиртовий завод» (код ЄДРПОУ 23841854) явним (відомим) кредитором.

Таким чином, позивач правомірно звернувся з позовом про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 48998,86 грн., з яких 33362,65 грн. - заборгованість за комісією за період з 24.11.2011р. по 14.11.2014р. та 15636,21грн. - заборгованість по пені за порушення строків повернення комісії за період з 14.11.2014р. по 03.02.2017р. та включення до проміжного ліквідаційного балансу.

Щодо поданої заяви про застосування позовної давності судом враховується наступне.

Згідно із вимогами ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно із вимогами ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У п. 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 №10 зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п. 4.2 названої постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Цивільний кодекс України у ст. 267 передбачає, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги по заборгованості за комісією в сумі 33362,65 грн. яка виникла за період з 26.05.2009р. по 14.11.2014р.

Таким чином, суд приходить до висновку про пропуск Позивачем строку позовної давності щодо вимог про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 22724,24 грн. заборгованості за комісією за період з 26.05.2009р. по 24.03.2014р. в задоволенні вказаних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно, правомірно заявленою сумою по заборгованості за комісією є 10638,41 грн., яка виникла за період з 26.03.2014р. по 14.11.2014р.

Перевіривши розрахунок пені, наведений в позовній заяві, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено її розмір, з огляду на визначений позивачем період, тоді як в силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що даним приписом (ч. 6 ст. 232 ГПК) передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Згідно частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно п. 5.8 договору, за несвоєчасну плату послуг, передбачених цим Договором, клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний випадок прострочення.

Отже, за розрахунком поданим позивачем до позовної заяви, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 14.11.2014р. по 03.02.2017р. в сумі 15636,21 грн., на заборгованість по комісії в сумі 33362,65 грн., яка виникла станом на 14.11.2014р. та є сталою.

Враховуючи зазначене, строк на звернення позивача до суду про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги по заборгованості за пенею закінчився 14.11.2015р., а тому в стягнення пені належить відмовити, у зв'язку зі спливом позовної давності щодо вказаних вимог в цій частині.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог в розмірі 10638,41 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на викладене та відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" м. Дніпро до державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" с. Довжок, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області про зобов'язання ліквідаційної комісії державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод" в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги ПАТ комерційний банк "Приватбанк" у розмірі 48998,86 грн., з яких: заборгованість за комісією - 33362,65 грн., 15636,21 грн. пені та включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансу задовольнити частково.

Зобов'язати ліквідаційну комісію державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод» (с. Довжок, Кам'янець - Подільського району, Хмельницької області, вул. Унявко, 1, код 23841854) визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 50; ідентифікаційний код 14360570) в розмірі 10638,41 грн. (десять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 41 коп.) заборгованості за комісією та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод» (с. Довжок, Кам'янець - Подільського району, Хмельницької області, вул. Унявко, 1, код 23841854).

Стягнути з державного підприємства "Довжоцький спиртовий завод» (с. Довжок, Кам'янець - Подільського району, Хмельницької області, вул. Унявко, 1, код 23841854) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 50; ідентифікаційний код 14360570) - 347,39 грн. (триста сорок сім гривень 39 коп.) судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

В позові в частині стягнення 22724,24 грн. заборгованості за комісією та 15636,21 грн. заборгованості по пені за порушення строків повернення комісії відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.17р.

Суддя С. В. Гладій

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги,50)

3 - відповідачу (с. Довжок, Кам'янець - Подільського р-ну, Хмельницької обл., вул. Унявко,1)