Постанова

від 15.06.2017 по справі 816/858/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/858/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.

та представників сторін:

від позивача - Денисенко В.В.,

від відповідача - Чайка М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "Краєвид Семенівщини" до Головного управління ДФС у Полтавській області, Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство "Краєвид Семенівщини" (надалі - позивач, ФГ "Краєвид Семенівщини") звернулось до суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Лубенська ОДПІ) про визнання дій протиправними та зобов'язання поновити реєстрацію ФГ "Краєвид Семенівщини" як платника єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незгоду з діями контролюючого органу щодо анулювання реєстрації ФГ "Краєвид Семенівщини" як платника єдиного податку четвертої групи та переведення з 01.01.2017 на загальну систему оподаткування у зв'язку з наявністю податкового боргу. Зазначив, що ФГ "Краєвид Семенівщини" своєчасно та у повному розмірі сплачено податкове зобов'язання з ПДВ відповідно до поданих контролюючому органу податкових декларацій.

Лубенська ОДПІ та Головне управління ДФС у Полтавській області, залучене до участі у справі в якості другого відповідача ухвалою суду від 01.06.2017, позов не визнали. У наданих до суду письмових запереченнях представник відповідачів зауважила, що станом на 01.01.2017 за позивачем обліковувався податковий борг зі сплати ПДВ у розмірі 0,20 грн, наявність якого відповідно до підпункту 291.5 1 .3 пункту 291.5 1 статті 291 Податкового кодексу України є підставою для відмови у реєстрації особи платником єдиного податку четвертої групи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ФГ "Краєвид Семенівщини" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38142832 /а.с. 10-12/.

Позивач з 30.05.2012 перебуває на обліку платників податків у Семенівському відділенні Лубенської ОДПІ.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11) /а.с. 10 - зворот/.

У 2016 році позивач був зареєстрований платником єдиного податку четвертої групи як сільськогосподарський товаровиробник частка сільськогосподарського товаровиробництва якого за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

З метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році позивач подав відповідний перелік документів до Семенівського відділення Лубенської ОДПІ.

Однак, листом Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.03.2017 №3212/10/16-31.12.02.28 позивачу повідомлено про неможливість застосування ФГ "Краєвид Семенівщини" у 2017 році спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності як платника єдиного податку четвертої групи у зв'язку з наявністю у платника станом на 01.01.2017 податкового боргу у розмірі 0,2 грн /а.с. 30/.

Не погодившись з діями фіскальних органів щодо відмови у підтвердженні ФГ "Краєвид Семенівщини" статусу платника єдиного податку у 2017 році, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

За визначенням, наведеним у пункті 291.2 статті 291 Податкового кодексу України (тут та надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За змістом пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно із пунктом 298.8 статті 298 Податкового кодексу України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1 - 298.8.4 цієї статті.

Так, підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки;

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

З урахуванням наведеного, сільськогосподарським товаровиробникам чинним законодавством надано право обрання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з обов'язковим щорічним підтвердженням статусу платника єдиного податку на відповідний звітний (податковий) рік.

Разом з цим, як визначено підпунктом 291.5 1 .3 пункту 291.5 1 статті 291 Податкового кодексу України, не може бути платником єдиного податку четвертої групи суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Таким чином, наявність у особи станом на 1 січня базового (звітного) року податкового боргу є підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи.

У цій справі фіскальний орган відмовив позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році посилаючись на наявність у ФГ "Краєвид Семенівщини" станом на 01.01.2017 податкового боргу у розмірі 0,20 грн (двадцять копійок).

Оцінюючи наведені доводи контролюючого органу суд зауважує, що особливості сплати платником єдиного податку четвертої групи, яким був позивач у 2016 році, податкового зобов'язання з ПДВ було визначено пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України.

Так, згідно з підпунктом "б" пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем у рядку 18 декларації з ПДВ за квітень 2016 року "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду" визначено суму податку у розмірі 146,00 грн, з яких 124,00 грн - сплачується до Державного бюджету, а 22,00 грн - спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування /а.с. 34-35/.

Крім того, у рядку 18 декларації з ПДВ за червень 2016 року "позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду" ФГ "Краєвид Семенівщини" визначено суму податку у розмірі 38426,00 грн, з яких 32662,00 грн - сплачується до Державного бюджету, а 5764,00 грн - спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування /а.с. 41-42/.

Як визначено пунктами 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

При цьому, за змістом підпункту 209.2.1 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарські підприємства для забезпечення перерахування, зазначеного у підпункті "б" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання зернових і технічних культур.

А відповідно до підпункту 209.2.2 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, автоматично протягом наступного операційного дня за днем, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах: з рахунків, зазначених у підпункті "б" підпункту 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті: 85 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість; 15 відсотків - на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податкове зобов'язання з ПДВ за квітень 2016 року у розмірі 146,00 грн позивачем сплачене платіжним дорученням від 27.05.2016 №119 /а.с. 38/, а податкове зобов'язання з ПДВ за червень 2016 року у розмірі 38426,00 грн - платіжним дорученням від 27.07.2016 №129.

Таким чином, позивач своєчасно та у повному розмірі перерахував податкові зобов'язання з ПДВ за квітень та червень 2016 року на власний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Наведені обставини відповідачі не заперечують.

Разом з цим, на виконання наведених вище вимог підпункту 209.2.2 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України наступного операційного дня після надходження коштів на рахунок позивача у системі електронного адміністрування ПДВ кошти у автоматичному режимі перераховані шляхом їх розподілення у розмірі 85 відсотків - до Державного бюджету, а 15 відсотків - на спеціальний рахунок платника у ПАТ КБ "Приватбанк" /а.с. 39, 46, 47/.

При цьому, у зв'язку з тим, що відповідне перерахування коштів органом казначейства здійснюється у автоматичному режимі, на спеціальний рахунок позивача кошти надійшли в таких розмірах: за квітень 2016 року - 21,90 грн, а за червень 2016 року - 5763,90 грн, що становить 15 відсотків від сплаченої платником суми податкового зобов'язання, як те визначено згаданими вище приписами пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України.

Таким чином, за кожною операцією на спеціальний рахунок позивача не надійшли кошти у розмірі 0,10 грн (десять копійок), що стало підставою для виникнення за особовим рахунком позивача податкового боргу у загальному розмірі 0,20 грн.

Зважаючи на вищевикладені фактичні обставини справи, суд зауважує, що позивач своєчасно та у повному обсязі виконав свій обов'язок зі сплати податкових зобов'язань з ПДВ за квітень та червень 2016 року. До того ж, у спірних відносинах відсутній факт ненадходження податку та будь-які втрати дохідної частини Державного бюджету, адже податкове зобов'язання до Державного бюджету перераховане у повному обсязі.

Натомість заборгованість за спеціальним рахунком позивача у розмірі 0,20 грн (двадцять копійок) має місце у зв'язку з неузгодженістю законодавчих вимог, що полягає в такому.

Як зазначено судом вище, податкове зобов'язання з ПДВ сільськогосподарського товаровиробника, що зареєстрований платником єдиного податку четвертої групи, перерозподіляється шляхом направлення 85 відсотків такого зобов'язання до Державного бюджету, а 15 відсотків - на спеціальний рахунок платника.

Разом з цим, відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, усі показники у податковій звітності проставляються у гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами.

З урахуванням наведених норм, позивач при заповненні показників рядка 18 податкових декларацій з ПДВ за квітень та червень 2016 року округлив суму податку, що спрямовується на спеціальний рахунок суб'єкта спеціального режиму оподаткування до цілого значення (22,00 грн та 5764,00 грн відповідно).

Водночас при перерахуванні коштів на спеціальний рахунок позивача відбулось їх автоматичне списання у розмірі, визначеному згідно з підпунктом "б" пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, а саме - 15 відсотків від загальної суми визначеного платником зобов'язання, що становить 21,90 грн та 5763,90 грн відповідно.

При цьому суд вкотре наголошує, що загальну суму податкового зобов'язання позивач своєчасно та у повному розмірі перерахував на власний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень від 27.05.2016 №119 /а.с. 38/ та від 27.07.2016 №129 /а..с 45/.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність доводів фіскального органу про наявність у позивача станом на 01.01.2017 податкового боргу у розмірі 0,20 грн (двадцять копійок).

Наведене є підставою для висновку про відсутність у спірних відносинах перешкод для підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеній вимозі процесуального закону відповідачі у ході судового розгляду справи не довели правомірність та обґрунтованість відмови у підтвердженні ФГ "Краєвид Семенівщини" статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

Разом з цим, як визначено частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, позивачем у ході судового розгляду справи спростовано належними та допустимими доказами твердження контролюючого органу про наявність у ФГ "Краєвид Семенівщини" станом на 01.01.2017 податкового боргу зі сплати ПДВ у розмірі 0,20 грн, що стали підставою для відмови у підтвердженні ФГ "Краєвид Семенівщини" статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

При цьому суд враховує, що права позивача у спірних відносинах порушені саме відмовою Головного управління ДФС у Полтавській області у перереєстрації ФГ "Краєвид Семенівщини" платником єдиного податку четвертої групи у 2017 році, що викладена у листі від 23.03.2017 №3212/10/16-31.12.02.28.

Згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням наведеного, суд, з метою повного та належного захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати неправомірною відмову Головного управління ДФС у Полтавській області у реєстрації ФГ "Краєвид Семенівщини" платником єдиного податку четвертої групи у 2017 році та зобов'язати Головне управління ДФС у Полтавській області поновити реєстрацію ФГ "Краєвид Семенівщини" (код ЄДРПОУ 38142832) платником єдиного податку четвертої групи з 01.01.2017.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ФГ "Краєвид Семенівщини" частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

А відповідно до частини першої цієї ж статті, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фермерського господарства "Краєвид Семенівщини" до Головного управління ДФС у Полтавській області, Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Головного управління ДФС у Полтавській області у реєстрації Фермерського господарства "Краєвид Семенівщини" платником єдиного податку четвертої групи у 2017 році.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Полтавській області поновити реєстрацію Фермерського господарства "Краєвид Семенівщини" (код ЄДРПОУ 38142832) платником єдиного податку четвертої групи з 01.01.2017.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь Фермерського господарства "Краєвид Семенівщини" (код ЄДРПОУ 38142832) судові витрати у розмірі 1600,00 грн (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 20 червня 2017 року.

Суддя О.О. Кукоба