Ухвала

від 14.06.2017 по справі 810/2413/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2413/16 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

14 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 29.06.2016 № 24-о в частині звільнення її з посади головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів; поновлення позивача на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів; стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог послалася на незаконність звільнення, оскільки вона мала переважне право на залишення на роботі, передбаченого законодавством, при вивільненні працівників у випадку реорганізації.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 29.06.2016 № 24-о в частині звільнення ОСОБА_2 з посади головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області; стягнуто з Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 26845 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 36 коп. Звернуто постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та стягнення з Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_2 заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 3398 (три тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 14 коп.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з незаконності звільнення, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів стосовно неможливості переведення позивача на іншу посаду та відсутності у неї переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідач діяв в межах покладених повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Крім того, апелянтом надано клопотання про заміну сторони Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, яке не підлягає задоволенню на даній стадії розгляду справи.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули. За приписами ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 05.06.2015 перебувала на державній службі в органах доходів і зборів України.

У жовтні 2015 року у зв'язку з веденням в дію переліку змін до структури та до штатного розпису наказом Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 09.10.2015 № 54-0 ОСОБА_2 переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподатковуванням підакцизних товарів Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У зв'язку з реорганізацією Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби", ОСОБА_2 30.03.2016 вручено попередження про наступне вивільнення з публічної служби у зв'язку із скороченням штату працівників без надання пропозиції переведення на іншу посаду.(а.с. 135).

18.05.2016 представником позивача було направлено до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області лист від 18.05.2016 № 1-275/16, яким було повідомлено про те, що позивач є матір'ю двох малолітніх дітей, її дохід є єдиним джерелом доходу в сім'ї, позивач є працівником з високим рівнем кваліфікації та високими професійними здібностями, пройшла курс підвищення кваліфікації, не має дисциплінарних стягнень, прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалих перебувань на лікарняних листках, зауважень з боку безпосереднього керівника та адміністрації, скарг з боку платників податків, отримувала премії та постійно дотримувалась строків виконання доручень і завдань.

Проте, наказом Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 29.06.2016 № 24-о позивача звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподатковуванням підакцизних товарів Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі скороченням штату працівників. В той же день позивачем отримано трудову книжку (а.с. 136).

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Виходячи з положень зазначеної норми, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе у випадку змін в організації і праці. Під змінами в організації виробництва і праці мається на увазі ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення численності або штату працівників. Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов'язки. Реорганізація - це теж припинення юридичної особи, проте при реорганізації всі право та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи.

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, де працювала ОСОБА_2 на посаді головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподатковуванням підакцизних товарів, було фактично реорганізовано (приєднано) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області. Підставою до прийняття такого рішення стала постанова Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби".

За правилами, викладеними у частині третій статті 36, статті 49-2, частині другій статті 40 КЗпП, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Звільнення з підстав, передбачених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Виходячи зі змісту вище згаданих норм, роз'яснень, наведених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року (зі змінами і доповненнями) Про практику розгляду судами трудових спорів , правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-52а15), власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Акцентується увага на необхідність запропонування працівнику всіх наявних вакансій.

Як установлено судом першої інстанції, позивачу інші посади не пропонувалися, що свідчить про невиконання вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідно до частини другої статті 49-2 КЗпП при вивільненні працівника у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишенні на роботі, передбачене законодавством.

Судом першої інстанції, з посиланням на докази, встановлено, та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, про наявність яких відповідач був поінформований (копія особової картки позивача (а.с. 165), в сім'ї позивача не було інших працівників із самостійним заробітком, позивач не мала дисциплінарних стягнень, прогулів та зауважень з боку безпосереднього керівника та адміністрації.

Натомість, матеріали справи місять копії диплома магістра серії КХ № 35177625 та сертифіката № 3108013, які свідчать про наявність у позивача відповідної освіти та проходження нею курсів з метою підвищення кваліфікації для набуття здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі, що ОСОБА_2 не є єдиним джерелом доходу сім`ї, оскільки її чоловік зареєстрований як фізична-особа підприємець, не приймаються до уваги, оскільки згідно виписки з системи персоніфікованого обліку форми ОК-5 ОСОБА_5 (чоловік позивача) та повідомлення про проведення припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, на час звільнення позивача з роботи її чоловік вже припинив підприємницьку діяльність. (зворотній бік а.с. 49, а.с. 50)

Доказів, які б спростовували доводи позивача, представник відповідача суду не надав.

Разом з тим, представником відповідача не наведено обставин, які б давали підстави до визнання незаконними судових рішень в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 29.06.2016 № 24-о в частині звільнення позивача з посади головного державного ревізора-інспектора сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на службі на посаді, з якої її незаконно звільнено.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 19.06.2017 р.

Керуючись статтями 41, 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 р., залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу в частині звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.