Ухвала

від 20.06.2017 по справі 2-1741/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 2-1741/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 року Печерський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Батрин О.В.,

при секретарі - Мотрич В. В.,

за участю боржника ОСОБА_1

її представника ОСОБА_2

представників стягувача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа у справі № 2-1741/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства Позняки-Жил-буд про визнання недійсним правочину, поділу майна та стягнення коштів, таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року до суду надійшла заява боржника ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа у справі № 2-1741/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства Позняки-Жил-буд про визнання недійсним правочину, поділу майна та стягнення коштів, таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що 21.11.2012 р. Печерським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 / 2 частину вартості спільного майна подружжя в сумі 5 639 343 грн. 14 коп. На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, виконавче провадження ВП № 39672480. Крім того рішенням Печерського районного судом м. Києва від 27 квітня 2016 року у справі № 757/2129/14-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1 / 2 частки у спільному майні подружжя, що складає 11 154 421 грн. 02 коп., а також судові витрати у розмірі 3 441 грн. На підставі вказаного рішення Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 53196402. Враховуючи, що зобов'язання сторін у виконавчих провадженнях є однорідними з огляду на їх матеріальний зміст та юридичну природу виникнення, та є зустрічними, заявник ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_3 із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України.

З урахуванням вказаної заяви, зарахування однорідних вимог ОСОБА_1 просила визнати виконавчі листи у виконавчих провадженнях № ВП № 39672480 та № 53196402 такими, що не підлягають виконанню (т. 4 а.с. 229-231).

Ухвалою суду від 7 березня 2017 року роз'єднано з цивільної справи № 2-1741/12 вимоги про визнання виконавчого листа у справі №757/2129/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, таким, що не підлягає виконанню частково в самостійне провадження (т. 5 а.с. 17).

У судовому засіданні боржник та її представник заяву підтримали.

Представники стягувача заперечили щодо її задоволення, мотивуючи тим, що відсутні докази отримання ОСОБА_3 заяви про зарахування зустрічних вимог. Крім того на даний час неможливо вирішити вказане питання, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня 2017 року зупинено виконання рішення суду від 27 квітня 2016 року, по якому відкрите виконавче провадження № 53196402, до закінчення касаційного провадження.

Інші учасники судового розгляду до судового засідання не з'явились з невідомих причин. Тому суд розглянув справу у їх відсутність на підставі ст. 369 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін виконавчого провадження та боржника та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 21.11.2012 р. Печерським районним судом м. Києва ухвалено рішення, що набуло законної сили та, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 / 2 частину вартості спільного майна подружжя в сумі 5 639 343 грн. 14 коп. (т. 4 а.с. 233-241).

На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, виконавче провадження ВП № 39672480 (т. 5 а.с. 9).

Крім того рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року у справі № 757/2129/14-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1 / 2 частки у спільному майні подружжя, що складає 11 154 421 грн. 02 коп., а також судові витрати у розмірі 3 441 грн. (т. 4 а.с. 242-245, т. 5 а.с. 1-7).

На підставі вказаного рішення Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 53196402.

1 березня 2017 року боржник у виконавчому провадженні ВП № 39672480 ОСОБА_1 звернулась до стягувача ОСОБА_3 із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України, враховуючи, що зобов'язання сторін у виконавчих провадженнях є однорідними з огляду на їх матеріальний зміст та юридичну природу виникнення, є зустрічними (т. 5 а.с. 12-15).

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

При цьому зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування.

Як вбачається з матеріалів справи зобов'язання ОСОБА_3 відносно одне одного можуть бути припинені шляхом зарахуванням вимог, оскільки такі вимоги є зустрічними, однорідними.

Суд погоджується з доводами представників стягувача, що відсутні докази отримання ОСОБА_8 відповідно до ч. 2 ст. 601 ЦК України заяви від ОСОБА_1 про зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями.

Дані щодо направлення такої заяви ОСОБА_8 не підтверджують факт її отримання ОСОБА_8

Враховуючи, що боржником не підтверджено факт здійснення та отримання такої заяви стягувачем, суд дійшов висновку про недоведеність факту припинення зустрічних зобов'язань на підставі ст. 601 ЦК України.

Крім того, враховуючи, що у виконавчому провадженні ВП № 39672480 здійснюються виконавчі дії щодо стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, а рішення суду, за яким відкрито виконавче провадження № 53196402 про стягнення коштів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, зупинено на підставі ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня 2017 року (т. 5 а.с. 59), то таке зупинення рішення суду унеможливлює припинення зобов'язань сторін шляхом зарахування їх зустрічних вимог на даний час.

Відповідно до ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України Про виконавче провадження .

Згідно з ч. 4 ст. 369 ЦПК України суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Отже, підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є відсутність у боржника матеріально-правового обов'язку повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань визначені главою 50 ЦК України, що можуть бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, важливим є те, що обставини, факти, з якими пов'язується відсутність обов'язку боржника, виникли вже після винесення судом рішення.

Враховуючи неможливість на даний час здійснення зарахування зустрічних вимог з огляду на увалу касаційного суду про зупинення виконання рішення суду, за яким відкрито виконавче провадження № 53196402, відсутність доказів отримання стягувачем заяви про зарахування вимог, як наслідок зобов'язання сторін не є припиненими, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 369 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа у справі № 2-1741/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства Позняки-Жил-буд про визнання недійсним правочину, поділу майна та стягнення коштів, таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В.Батрин