Ухвала

від 20.09.2017 по справі 2-1741/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙСУДМІСТАКИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

за участю осіб:

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №2-1741/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства Позняки - Жил - буд про визнання недійсним правочину, поділу майна та стягнення коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року

в с т а н о в и л а:

Справа №2-1741/12 № апеляційного провадження № 22-ц/796/8507/2017 Головуючий у суді першої інстанції: О.В. Батрин Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д. Поливач Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі №2-1741/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ПрАТ Позняки - Жил - буд про визнання недійсним правочину, поділу майна та стягнення коштів.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильну оцінку доказів, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою задовольнити подану нею заяву у повному обсязі.

В обґрунтування зазначила, що судом першої інстанції фактично обумовлено факт припинення зобов'язання подією у вигляді отримання протилежною стороною заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог, яка була вчинена стороною відповідно до вимог ст.601 ЦК України. Вважає непослідовним висновок суду про неможливість на даний час здійснення зарахування зустрічних вимог з огляду на ухвалу касаційного суду про зупинення виконання рішення суду, за яким відкрито виконавче провадження №53196402, оскільки станом на 01.03.2017 року суд касаційної інстанції не зупиняв виконання рішення суду, за яким відкрито дане виконавче провадження. Також зазначила щодо неправомірної відмови суду у зупиненні розгляду її заяви до розгляду скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27.04.2016 року касаційним судом.

Вважає, що висновки викладені в ухвалі суду ґрунтуються на припущеннях та міркуваннях без вивчення та належного дослідження правовідносин сторін.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити з викладених підстав.

Інші особи, які беруть участь у справі (їх представники) у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів розцінила ці причини як неповажні та вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності цих осіб з урахуванням вимог ч.2 ст.305 ЦПК України. Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 Ѕ частину вартості спільного майна подружжя в сумі 5639343,14 грн.

24 липня 2012 року Печерським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-1741/14 з примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 Ѕ частину вартості спільного майна подружжя в сумі 5639343,14 грн. Даний виконавчий лист пред'явлено до виконання до Головного територіального управління юстиції у м. Києві та постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинським С.С. 10.09.2013 року відкрито виконавче провадження № 39672480.

Крім того, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за Ѕ частки у спільному майні подружжя, що складає 11154421, 02 грн. На підставі виданого судом виконавчого листа з примусового виконання даного рішення суду відкрито виконавче провадження № 53196402.

Як вбачається, 01.03.2017 року ОСОБА_1 (боржник по виконавчому провадженню № 39672480) звернулася до ОСОБА_3 із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України, враховуючи, що зобов'язання сторін у виконавчих провадженнях є однорідними з огляду на їх матеріальний зміст та юридичну природу виникнення є зустрічними.

Як вбачається, звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню ОСОБА_1 як на підставу визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню посилається на направлену нею ОСОБА_8 заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК Українисуд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Частиною 4 ст. 369 ЦПК Українипередбачено, що якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Відповідно до змісту вказаної норми, виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню у двох випадках: 1) якщо його було видано помилково або; 2) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню суд першої інстанції виходив з відсутності законних підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зокрема дійшов висновку про відсутність доказів отримання ОСОБА_8 заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, даний факт заперечувався і самим ОСОБА_8 та його представниками.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду в цій частині, оскільки він повністю підтверджується встановленими судом обставинами та відповідає вимогам закону, з огляду на таке.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2017 року зупинено виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна. Таким чином, на даний час рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 11154421,02 грн. не виконується.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що по виконавчому провадженню №39672480 з примусового виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 21.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 Ѕ частину вартості спільного майна подружжя в сумі 5639343,14 грн. здійснюються виконавчі дії.

З урахуванням зазначеного вірним є висновок суду про те, що зупинення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року унеможливлює припинення зобов'язань сторін шляхом зарахування їх зустрічних вимог станом на даний час.

Так, відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, повинні бути: зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку із чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань з передачі родових речей, зокрема грошей).

Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог.

Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав; строк виконання таких вимог не настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення.

Ця норма не виключає часткового зарахування, згідно з яким менше за розміром зобов'язання припиняється повністю, а більше - зменшується на суму заліку.

Шляхом зарахування можуть припинятися зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань.

Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_8 не отримував від ОСОБА_1 заяви про зарахування зустрічних зобов'язань на підставі ст. 601 ЦК України. Доказів на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 статті 59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки; попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду в цій частині матеріали справи не містять. Належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_8 такої заяви не подано і до апеляційного суду.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 (після ухвалення ВССУ судового рішення у справі за її позовом до ОСОБА_3 на її користь) не позбавлена права на звернення до суду із відповідною заявою про вирішення питання щодо припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у визначеному Главою 50 ЦК України порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у зупиненні розгляду її заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у даній справі колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Та обставина, що зупинення касаційним судом виконання рішення суду, за яким відкрито виконавче провадження №53196402, станом на 01.03.2017 року здійснено не було, не впливає на висновки суду першої інстанції та не може бути підставою для задоволення заяви ОСОБА_1, оскільки виконання рішення суду було зупинено станом на час постановлення ухвали - 20.06.2017 року.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу та залишає ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: