Постанова

від 15.06.2017 по справі 903/761/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року Справа № 903/761/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівБакуліної С.В., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 у справі№903/761/16 Господарського суду Волинської області за позовомЗаступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Полицівської сільської ради доДержавного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" за участюОСОБА_4 провідшкодування завданої шкоди в сумі 129 417,16 грн.

за участю представників сторін від:

прокуратури : Клюге Л.М. (посв. №014652),

Представники позивача, відповідача та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Полицівської сільської ради звернувся з позовом до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс", в якому, з урахуванням збільшення вимог, просив стягнути з відповідача на користь позивача 129 417,16 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про незабезпечення відповідачем та його службовими особами заходів, спрямованих на збереження лісів від самовільної вирубки 60-ти дерев різних порід, внаслідок чого державі було завдано збитків у заявленій до стягнення сумі. При цьому прокурор посилався на приписи статей 17, 19, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статей 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 30.11.2016, ухваленим суддею Вороняк А.С., позов задоволено. Господарський суд виходив з того, що на підвідомчих відповідачеві лісових угіддях невідомими особами було здійснено незаконну вирубку дерев різних порід у кількості 62 шт., внаслідок чого державі завдано шкоди у спірній сумі. Суд установив, що відповідач не забезпечив належну охорону і не вживав заходів до збереження лісу, як того вимагають приписи лісоохоронного законодавства, у зв'язку з чим суд визнав підставним покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної вирубки дерев. При цьому суд керувався приписами статей 19, 63, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мельник О.В. - головуючий, Гулова А.Г., Грязнов В.В., постановою від 27.02.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Державне підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій того, що хоча він і забезпечував охорону лісу, втім його вина у незаконній вирубці дерев невідомими особами відсутня. Скаржник вважає недоведеним наявність усіх складових цивільно-правової відповідальності, а саме: причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача і шкодою, вини відповідача. Окрім цього, скаржник вказує на те, що поданий позивачем розрахунок розміру заявленої до стягнення шкоди, вчинений без дотримання чинного законодавства. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статті 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".

Ухвалою від 22.05.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - ОСОБА_9, суддів - Бондар С.В., Грека Б.М., касаційну скаргу Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.06.2017.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 25.05.2017 №08.03-04/1919, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_9 з посади судді Вищого господарського суду України, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №903/761/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2017 у справі №903/761/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Корсак В.А., Данилова М.В.

Ухвалою від 29.05.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.06.2017.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.06.2017 №08.03-04/2122, у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №903/761/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2017 у справі №903/761/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Корсак В.А., Сибіга О.М.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.06.2017 №08.03-04/2190, у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №903/761/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2017 у справі №903/761/16 сформовано склад колегії суддів: Швець В.О. - головуючий, Бакуліна С.В., Сибіга О.М.

На адресу Вищого господарського суду України від заступника прокурора Волинської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представника прокуратури, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України на підставі плану лісонасаджень Полицівського лісництва та картографічних матеріалів майстерської дільниці №8, земельна ділянка, а саме: квартал 21 - виділи 11, 40, 41; квартал 35 - виділи 18, 2, 1, 8, знаходиться в постійному користуванні Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс". Реалізовуючи повноваження з державного контролю за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства, покладені на Волинське обласне управління лісового та мисливського господарства (далі - управління) відповідно до пункту 4.3. Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 21.03.2012 №134, управлінням проведено відповідну перевірку. Згідно з актом перевірки додержання норм, правил, інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства та виявлення незаконних рубок, окремих питань виробничо-господарської діяльності за період з 01.01.2015 по 30.05.2016 на території зазначених кварталів підприємства (відповідача) виявлено незаконну (самовільну) порубку 60-ти дерев різних порід, вчинену невстановленими особами. Факт самовільних порубок 60-ти дерев за наслідками проведення перевірки від 30.05.2016 встановлено також у польовій переліковій відомості №3 від 24.05.2016. Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" Державною екологічною інспекцією у Волинській області проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування 60-ти дерев на території майстерської дільниці №8 Полицівського лісництва Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс", який становить 129 417,16 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога заступника прокурора Волинської області, заявлена в інтересах держави в особі Полицівської сільської ради про стягнення з Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" 129 417,16 грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з встановленого факту порушення вимог природоохоронного законодавства, а відтак дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог. Касаційна інстанція визнає правові висновки судів попередніх інстанцій правомірними та обґрунтованими з огляду на наступні мотиви. Відповідно до частини 3 статті 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Згідно зі статтею 4 цього Кодексу до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. Відповідно до статті 63 вказаного Кодексу ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Згідно з частинами 3, 4 статті 17 Лісового кодексу України ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. За приписами статті 19 цього кодексу постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель. Стаття 64 Лісового кодексу України визначає, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень. Згідно зі статтею 69 названого Кодексу спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом -лісорубним квитком або лісовим квитком, що видається безоплатно. Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено. Згідно з пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 цього Кодексу, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи: винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Частиною 2 статті 40 Закону України "Про рослинний світ" унормовано, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу. Згідно зі статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної чи фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою. Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Відтак, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які повинні нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев. Розглядаючи спір про відшкодування заподіяної шкоди, суд повинен з'ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв'язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками; відповідно до статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, суди попередніх інстанцій установили факт незаконного вирубування дерев на підвідомчій відповідачеві території лісогосподарства, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 129 417,16 грн. Суди установили наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної бездіяльності відповідача, котра виявилась у незабезпеченні ним належної охорони і захисту лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду. Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань, які покладені на нього лісовим і природоохоронним законодавством, відбулося вирубування значної кількості дерев - 60 шт. різних порід, яке носило тривалий характер. Суди установили наявність безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і бездіяльністю відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком бездіяльності відповідача через недотримання лісового і природоохоронного законодавства; наявність самої шкоди. Відсутність вини у протиправній бездіяльності відповідач не довів. При цьому, суди обох інстанцій дослідили розрахунок шкоди та визнали його таким, що здійснений у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Таким чином, господарські суди, на підставі зібраних у справі доказів, установили порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в заявленій до стягнення сумі, що не спростовано відповідачем. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі оскільки вони не спростовують установленого судами і були предметом розгляду апеляційним господарським судом; до того ж вони ґрунтуються на переоцінці доказів у справі, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Відтак, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що при вирішені спору суди правильно застосували норми законодавства до встановлених обставин, тому підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови у справі відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Камінь-Каширськагроліс" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 у справі №903/761/16 Господарського суду Волинської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: С. Бакуліна

О. Сибіга