Рішення

від 12.06.2017 по справі 908/44/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/4/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017 Справа № 908/44/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)

до відповідача: Веселівської селищної ради (72202 Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Центральна, буд. 162)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Кабінет Міністрів України (01008, г. Київ, вул. Грушевского, 12/2)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України (01601, ОСОБА_2, вул. Хрещатик, 30)

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Запорізька обласна державна адміністрація (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 164)

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т Соборний, 168)

про стягнення 6 532 307 грн. 90 коп.

Головуючий суддя Дроздова С.С.

Судді Корсун В.Л.

ОСОБА_3

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4, дов. № 14-21 від 10.02.2017 р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: ОСОБА_2, дов. (ОСОБА_1 юстиції України) № 871/9.1/32-17 від 31012017 р.; дов. (головного територіального управління юстиції у Запорізької області) № 09-94/18 від 24.04.2017 р.

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи-3: не з'явився

від третьої особи-4: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Веселівської селищної ради, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе про стягнення 3 146 001 грн. 00 коп. основного боргу, 275 404 грн. 02 коп. 3% річних, 3 110 902 грн. 88 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 10.01.2017 р., справу № 908/44/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 10.01.2017 р. справу № 908/44/17 прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., присвоєно справі номер провадження 27/417 та призначено судове засідання на 13.02.2017 р.

Ухвалою суду від 13.02.2017 р., на підставі ст. 27 до участі у справі залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, м. Київ, ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України, ОСОБА_2, Запорізьку обласну державну адміністрацію, м. Запоріжжя, Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, м. Запоріжжя, розгляд справи відкладався на 06.03.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 06.03.2017 р. строк розгляду справи № 908/44/17, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено на п'ятнадцять днів. Розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено на 21.03.2017 р.

Ухвалою суду від 21.03.2017 р. розгляд справи відкладався на 27.03.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників третіх осіб - 2, -3, -4, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 27.03.2017 р., враховуючи складність спору у справі, необхідність більш тривалого часу для вивчення матеріалів справи, а також у зв'язку із закінченням терміну розгляду справи та специфікою спору, що розглядається, необхідністю додаткового з'ясування обставин справи, враховуючи клопотання відповідача справу передано на колегіальний розгляд у складі трьох судді.

Відповідно до ст. 4 6 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто у складі трьох суддів.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.03.2017 р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді: Корсун В.Л., Федорова О.В.

Ухвалою від 27.03.2017 р. справу № 908/44/17 прийнято до провадження колегією в складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Корсун В.Л., Федорова О.В. Судове засідання призначено на 26.04.2017 р.

Ухвалою суду від 26.04.2017 р. розгляд справи відкладався на 24.05.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників третіх осіб - 2, -4, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 24.05.2017р. продовжено строк розгляду справи № 908/44/17 на п'ятнадцять днів - до 12.06.2017р., засідання суду призначено на 12.06.2017р.

12.06.2017р. продовжено розгляд справи № 908/44/17.

До початку розгляду справи представники сторін заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 12.06.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Просить суд стягнути з відповідача 3 146 001 грн. 00 коп. основного боргу, 275 404 грн. 02 коп. 3% річних, 3 110 902 грн. 88 коп. втрат від інфляції. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.06.2012 р. Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (компанія) та Широківська сільська рада Веселівського району Запорізької області (замовник) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р Про добудову підвідних газопроводів уклали договір № 1. Відповідно до п. 1.1 договору Компанія, відповідно до Розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Компанії Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Компанії та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання, здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: Газифікація с. Широке Веселівського району. І черга будівництва (об'єкт), а замовник зобов'язується здійснити добудову Об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Компанії на добудову Об'єкта. Рішенням Веселівської селищної ради від 13.11.2015 р. № 13 вирішено припинити юридичну особу Широківську сільську раду шляхом приєднання до Веселівської селищної ради Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади. На виконання своїх зобов'язань за договором позивач 14.08.2012, 12.10.2012, 16.10.2012 перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 3 146 001 грн. Об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується копією декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 30 листопада 2012 року за № ЗП 14212232239. Таким чином, договір в частині фінансування будівництва (з боку Компанії) та в частині побудови Об'єкта та введення його в експлуатацію повністю виконано. Оскільки об'єкт введено в експлуатацію у 2012 році, замовник зобов'язаний був виконати п. 2.3.15 договору і повернути на рахунок компанії грошові кошти, отримані на добудову Об'єкта в сумі 3 146 001 грн. у строк по 31.12.2013. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме зобов'язання з перерахування на розрахунковий рахунок Компанії грошових коштів, позивачем нараховано відповідачу 275 404,02 грн. 3 % річних, 3 110 902,88 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача у судове засідання 12.06.2017 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 31.05.2017 р. надіслав на адресу суду письмову заяву, просить суд на підставі ч. 1 ст. 264 ЦК України, застосувати позовну давність до вимог позивача. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначив наступне: 20.06.2012 року між НАК Нафтогаз України та Широківською сільською радою Веселівського району Запорізької області було укладено договір предметом якого є добудова об'єкта газопостачання - Газифікація с Широке Веселівського району І черга будівництва . Відповідно до пункту 2.3.14. Договору одним із обов'язків замовника є здійснення необхідних дій для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Нафтогазу суми коштів, перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання. З метою отримання коштів з Державного бюджету України на направлення їх на компенсацію Нафтогазу, Широківською сільською радою 09. 10.2014 року було направлено лист до Кабінету Міністрів України з проханням передбачити вищезазначені кошти в Державному бюджеті України. ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України від 27.11.2014 року було надано відповідь, в якій ОСОБА_1 не визначило конкретних вимог або строків для виділення коштів. Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 02.07.2012 року № 309 Управлінню капітального будівництва ЗОДА та районним державним адміністраціям було вказано на необхідність підготовки документів для внесення змін до бюджетних призначень та розроблення бюджетних запитів на забезпечення бюджетних видатків для розрахунків з НАК Нафтогаз України . Проте, вищевказані заходи не дали належних результатів. Пунктом 4.7 договору визначено, що невиконання Замовником п. 2.3.15. Договору через відсутність бюджетного фінансування у зв'язку з відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення заборгованості Замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду. Зі змісту договору, загалом, вбачається, що будівництво має бути забезпечено коштами Державного бюджету, це випливає як з окремих положень Договору та і з погоджень Кабінетом Міністрів України сум та об'єктів будівництва які фінансуються ПАТ НАК Нафтогаз України . Більш того, об'єкти газопостачання з 2013 року передані до державної власності та знаходяться на балансі підприємства яке входить до сфери управління ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Тобто, враховуючі всі заходи які були вжиті відповідачем для належного виконання умов Договору, вина з боку органу місцевого самоврядування за відсутність бюджетного фінансування з Державного бюджету відсутня.

Крім того відповідач зазначив, що відповідно до Розпорядження КМУ №1001-р від 26.08.2009 Про добудову підвідних газопроводів між позивачем та відповідачем було укладено Договір, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався після завершення робіт по добудові об'єкта забезпечити його передачу у державну власність, протягом бюджетного року наступного після року закінчення фінансування добудови об'єкта повернути позивачу суму грошових коштів отриманих на добудову об'єкта. Відповідач забезпечив виконання всіх належних дій для добудови об'єкта, введення його в експлуатацію та передачі його в Державну власність до сфери управління ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості на баланс відповідного спеціалізованого підприємства з газопостачання. Відповідач є бюджетною установою. За організаційно -правовою формою господарювання відноситься до органу органів місцевого самоврядування, повністю утримується за рахунок місцевого бюджету та є неприбутковою організацією. Крім того, за період з 2009 року по теперішній час законами про Державний бюджет України не передбачались відповідні бюджетні призначення щодо повернення коштів НАК Нафтогаз України . Відсутність відповідних бюджетних призначень та асигнувань у відповідача також підтверджується ОСОБА_1 казначейської служби України. Укладання Договору між сторонами, відбулось за відсутності відповідних бюджетних призначень та асигнувань на цілі, що суперечить вимогам ст. ст. 22, 23 БК України. Отже взяття відповідачем зобов'язань за відсутності бюджетного фінансування на ці цілі унеможливлює їх виконання, внаслідок чого вони є завідомо не виконуваними відповідачем, як бюджетною установою. Це в свою чергу є порушенням Бюджетного кодексу України та у відповідності до ст. ст. 203, 2015 ЦК України, ст. 207 ГК України підставою для визнання укладеного Договору в частині п. 2.3.13 недійсним. Позивач у наданих до суду поясненнях вказує, що відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилося відповідно до приписів гл. 50 ЦК України. Звільнення від обов'язку оплачувати роботи за договором за відсутності відповідного бюджетного асигнування, грунтується на помилковому застосуванні бюджетного законодавства до спірних правовідносин. Між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, що регулюється актами цивільного законодавства України. БК України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу, у зв'язку з цим застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим. На думку відповідача, обов'язок повернути кошти за Договором нерозривно пов'язаний з наданням субвенцій з Державного бюджету проте за період з 2009 року по теперішній час законами про Державний бюджет України не передбачались відповідні бюджетні призначення щодо повернення коштів позивачу за добудову об'єктів газифікації. Факт наявності/відсутності відповідних бюджетних асигнувань є обов'язковим для встановлення всіх обставин справи, визначення повноважень сторін при укладенні Договору та вирішення справи по суті. Згідно до визначення, наведеному у п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про здійснення державних закупівель (чинному на час укладання Договору), державні кошти - зокрема, кошти Державного бюджету України, місцевих бюджетів, кошти установ та організацій, утворених у встановленому порядку державними органами, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування тощо. Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 Бюджетного Кодексу України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження та витрати бюджету. Враховуючи що відповідач є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів тому укладання будь-яких договорів на підставі яких останній бере на себе зобов'язання необхідно здійснювати з врахуванням положень Бюджетного кодексу України, яким регулюються правові засади бюджетних/міжбюджетних відносин. Відповідно до ч. 1 ст. 23 БК України, будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (ч. 2 ст. 23 БК України). Бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (п. 8 ч. 1 ст. 2 БК України). Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (п.6. ч. 1 ст. 2 БК України). Бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п. 7 ч. 1 ст. 2 БК України). Для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд. Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим. - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети. - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи" та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті (ч.ч. 1-4 ст. 22 БК України). Згідно до приписів ч. 1 ст. 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог ч.2 ст.57 цього Кодексу). Згідно з ч. 3 ст. 48 БК України передбачено, що розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку. (ч.4 ст.48 БК України). Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства (п. 20 ч. 1 ст. 116 БК України). Тобто, зобов'язання відповідача щодо повернення грошових коштів, отриманих від позивача на добудову об'єкта, могли бути включені у договір за умови наявності відповідного бюджетного призначення відповідачу на такі видатки на момент укладання договору. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р Про добудову підвідних газопроводів (зі змінами, внесеними згідно з- Постановою КМУ №43 від 20.01.2010 та Розпорядження КМУ № 1881-р від 13.09.2010) не було погоджено механізму - повернення замовниками будівництва коштів НАК Нафтогаз України профінансованих останнім на добудову об'єктів.

На підставі вищенаведеного, відповідач вважає позов ПАТ НАК Нафтогаз України необґрунтованим.

Представник третьої особи-1 в засіданні суду 12.06.2017 р. підтримав свої доводи викладені у письмових поясненнях (містяться в матеріалах справи). Кабінет Міністрів України в судових засіданнях повідомив, що Кабінет Міністрів України не є стороною даного договору і ніяким чином не несе зобов'язань за договором № 1 від 20.06.2012р. Оскільки Кабінет Міністрів України не є стороною оскаржуваного договору, не є стороною спірних правовідносин, між Кабінетом Міністрів України та позивачем відсутні правові відносини із зазначених позивачем питань. Кабінет Міністрів України не порушував права та законні інтереси позивача, у позивача відсутні вимоги до Кабінету Міністрів України. Враховуючи вищезазначене, будь-яких зобов'язань фінансового характеру Кабінету Міністрів України перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» не передбачено договором № 1 від 20.06.2012р.

Представник третьої особи-2 в судове засідання 12.06.2017 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, надіслав на адресу суду письмові пояснення (приєднані до матеріалів справи), зокрема зазначив, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.09.09 №1001-р Про добудову підвідних газопроводів була погоджена пропозиція ОСОБА_1 палива та енергетики та Національної акціонерної компанії Нафтогаз України щодо фінансування Компанією робіт з добудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого Національною акціонерною компанією Нафтогаз України переліку. Для забезпечення добудови газопроводів Національна акціонерна компанія Нафтогаз України укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії Нафтогаз України . Замовник будівництва газопроводів здійснює за державні кошти закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із завершенням їх будівництва, згідно із законодавством (пункти 1 - 3 Розпорядження №1001-р). Разом з тим, Розпорядження №1001-р не встановлено механізм повернення замовниками будівництва коштів НАК Нафтогаз України профінансованих останнім на добудову об'єктів. Для забезпечення добудови газопроводів НАК Нафтогаз України уклала відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом НАК Нафтогаз України . Умовами зазначених договорів, зокрема, передбачено після передачі об'єкта добудови у державну власність повернення Компанії коштів, які були витрачені на будівництво. Так, на виконання Розпорядження №1001-р між Позивачем та Відповідачем укладено Договір від 20.06.12 № 1 щодо добудови об'єкта газопостачання Газифікація с.Широке Веселівського району . ОСОБА_1 не є стороною цього договору та не уповноважено забезпечувати бюджетне фінансування на погашення заборгованості замовника за договором №№1 перед НАК Нафтогаз України . Крім того, відповідно до пункту 2.3.13 Договору №№1 обов'язком замовника (Відповідача) є протягом бюджетного року з дати закінчення фінансування Позивачем добудови (будівництва) об'єкта газопостачання повернути НАК Нафтогаз суму грошових коштів, отриманих від НАК Нафтогаз на добудову (будівництво) об'єкта газопостачання, відповідно до статті 7 Закону України Про трубопровідний транспорт або за рахунок субвенцій з державного бюджету. Пунктом 4.3 Договору №№1 передбачена відповідальність замовника (Відповідача) у випадку порушення зобов'язань щодо повернення суми грошових коштів. Згідно пункту 4.7 Договору №№1, замовник не несе відповідальність перед НАК Нафтогазом за невиконання п. 4.3 Договору, в разі відсутності субвенцій з Державного бюджету. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.02.2012 № 106 затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій , згідно пункту 3 якого вбачається, що субвенція надається для забезпечення здійснення відповідних заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць та спрямовується, зокрема, на проведення робіт з газифікації. Надання субвенції здійснюється в обсягах, передбачених законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Головним розпорядником субвенції є ОСОБА_1 фінансів України (пункти 2, 5 Порядку). На сьогодні, ОСОБА_1 здійснюються заходи щодо виконання протоколу наради щодо реалізації Розпорядження №1001-р, яка відбулася 29.12.2016 під головуванням Віце-прем'єр-міністра України В. Кістіона, на виконання якої наказом Міненерговугілля від 20.01.2017 № 64 утворена робоча група для опрацювання механізмів компенсації витрат на будівництво об'єктів газопостачання замовниками споруджених газопроводів та порядку передачі таких об'єктів у державну власність.

Представник третьої особи-3 в засідання суду 12.06.2017 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, 12.06.2017 р. надіслав на адресу суду клопотання, просить суд розглянути справу без участі представника Запорізької обласної державної адміністрації. В матеріалах справи містяться пояснення Запорізької обласної державної адміністрації на позовну заяву, в яких зокрема зазначив, що відповідно до п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.07.2009 р. № 1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» (у редакції від 26. 08.2009) для забезпечення добудови газопроводів НАК «Нафтогаз України» укладав тристоронні договори з дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" та замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом НАК "Нафтогаз України". Враховуючи дане розпорядження з Управлінням капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації (далі - УКС) укладались договори на фінансування об'єктів газопостачання, в яких УКС виступав замовником. Проте, відповідно до змін в законодавстві, а саме розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.09.2010 № 1881 -р «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. N 1001» , Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» для забезпечення добудови газопроводів почала укладати відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Оскільки договір № 1 від 20.06.2012 року, був укладений після внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. N 1001, то замовником фінансування добудови об'єкта газопостачання є Веселівська селищна рада. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. № 1001-р Про добудову підвідних газопроводів , а саме п.6 визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська держадміністрація повинні сприяти відведенню земельних ділянок для добудови газопроводів та підготовці необхідних дозвільних документів, а також введенню добудованих газопроводів в експлуатацію та передачі їх у державну власність. Враховуючи вищезазначене, будь-яких зобов'язань фінансового характеру обласної державної адміністрації перед Національною акціонерною компанією Нафтогаз України не передбачено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 р. № 1001-р Про добудову підвідних газопроводів .

Клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Запорізької обласної державної адміністрації прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Представник третьої особи-4 в судове засідання 12.06.2017 р. не з'явився, 08.06.2017 р. надіслав на адресу суду клопотання, просить суд розглянути справу без участі представника Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, письмові пояснення по суті справи містяться в матеріалах справи, в яких зазначив, що в Головному управлінні відсутні будь-які дані по цій справі, на підставі яких суд міг би встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, оскільки відповідач по цій справі - Веселівська селищна рада не знаходиться на казначейському обслуговуванні в Головному управлінні. Взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України і розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, відокремленими структурними підрозділами розпорядників бюджетних коштів, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами-підприємцями, а також органами, що контролюють справляння надходжень бюджету та органами місцевого самоврядування в процесі відкриття (закриття) рахунків регламентуються Порядком відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом ОСОБА_1 фінансів України від 22.06.2012 № 758, зареєстрованим в ОСОБА_1 юстиції України 18.07.2012 за № 1206/21518. Пунктом 1.8. цього Порядку передбачено, що розрахунково-касове обслуговування клієнтів здійснюється органами Державної казначейської служби України відповідно до умов договорів та додаткових договорів між органом Державної казначейської служби України і клієнтами. Відповідно до договорів "Про здійснення розрахунково-касового обслуговування" від 03.03.2011 № 12, від 16.01.2013 № 18 та від 05.01.2015 № 15 розрахунково-касове обслуговування Веселівської селищної ради здійснюється управлінням Державної казначейської служби України у Веселівському районі Запорізької області, яке є окремою юридичною особою публічного права. Таким чином, між Головним управлінням та відповідачем по цій справі відсутні жодні взаємовідносини щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 12.06.2017р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши позивача та представника Кабінету Міністрів України, колегія суддів вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено, що 20.06.2012 р. між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (Нафтогаз) та Широківською сільською радою Веселівського району Запорізької області (Замовник) на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 р. № 1001-р Про добудову підвідних газопроводів ( Розпорядження) укладено договір № 1.

Рішенням Веселівської селищної ради від 13.11.2015 р. № 13 вирішено припинити юридичну особу Широківську сільську раду (ЄДРПОУ 26013336) шляхом приєднання до Веселівської селищної ради Веселівської селищної об'єднаної територіальної громади.

Згідно відомостей, розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стан юридичної особи публічного права Широківської сільської ради значиться як припинено з 14.01.2016 р.

Відповідно до частин 1, 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про п припинення.

Згідно ч. 1 ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Частина 6 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в редакції, чинній на момент внесення запису) визначає, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Отже, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення Широківської сільської ради (14.01.2016 р.) ця юридична особа, є такою, що припинилась.

Таким чином моментом переходу прав та обов'язків до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

Оскільки до Веселівської селищної ради окрім прав Широківської сільської ради перейшли ще її обов'язки, то саме до вказаної вище сільської ради заявлено позовні вимоги і вона далі по тексту значиться як замовник.

Відповідно до п. 1.1 договору Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , відповідно до Розпорядження та на умовах цього Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: Газифікація с. Широке Веселівського району. І черга будівництва. (Об'єкт), а замовник зобов'язується здійснити добудову Об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами Договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову Об'єкта.

При наявності фінансової можливості зобов'язана здійснити фінансування добудови Об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Компанії на відповідний період, згідно з Додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству (п. 2.1.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 3 146 001 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 7.1 договору, він вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення ї підписів печатками і діє до повернення Нафтобазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об'єкта згідно з договором.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивач 14.08.2012 р., 12.10.12 р., 16.10.2012 р. перерахував Широківській сільській раді, правонаступником якої є відповідач - Веселівська селищна рада, 3 146 001 грн. 00 коп.

Як вбачається з платіжних доручень та банківських виписок, що додані до позовної заяви, кошти були перераховані з поточного рахунку Компанії на рахунок Широківської сільської ради. В графі призначення платежу зазначено: фінансування будівництва об'єкта газопостачання, договір від 20.06.12 №1, без тендеру, без ПДВ.

Відповідно до п. 2.3.14 договору замовник зобов'язаний своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих ним на добудову об'єкта газопостачання.

Пунктом 2.3.15 сторони узгодили, що замовник зобов'язаний протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути Компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від Компанії на добудову об'єкта.

Оскільки умовами укладеного між сторонами правочину надання Компанією власних коштів (не коштів державного бюджету) здійснювалось не у вигляді капітальних інвестицій, то надання Замовнику таких коштів здійснювалось на поворотній основі.

Об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується копією декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 30 листопада 2012 року за № ЗП 14212232239.

Таким чином, договір в частині фінансування будівництва (з боку Компанії) та в частині побудови Об'єкта та введення його в експлуатацію було повністю виконано.

Оскільки, об'єкт введено в експлуатацію у 2012 році і замовник зобов'язаний був виконати п. 2.3.15 договору і повернути на рахунок Компанії грошові кошти, отримані на добудову об'єкта в сумі 3 146 001 грн. 00 коп. в строк до 31.12.2013 р.

В порушення п. 2.3.15 договору замовник на розрахунковий рахунок Компанії кошти в повному обсязі не повернув.

Відповідно до п. 4.5 договору замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору

Враховуючи, що договір № 1 від 20.06.2012р. є дійсним та обов'язковим для виконання їх сторонами, в силу приписів ст. 204 та ст. 629 ЦК України вказані правочини є такими, що породжують для обох сторін відповідні права та обов'язки, зокрема, право Нафтогазу отримати грошові кошти, перераховані нею на будівництво об'єкта та обов'язок замовника їх повернути.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін відповідач не повернув на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 3 146 001 грн. 00 коп. у строк до 31.12.2013р.

У зв'язку з тим, що відповідач не перерахував на розрахунковий рахунок позивача 3 146 001 грн. 00 кор. у визначений п. 2.3.15 договору строк, позивач заявлено вимогу про стягнення з відповідача275 404 грн. 02 коп. 3% річних, 3 110 902 грн. 88 коп. втрат від інфляції.

У п.п. 2.3.9 договору визначено, що замовник зобов'язаний у разі неможливості виконання договірних зобов'язань повідомити Нафтогаз протягом 3 робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з Компанією рішення щодо подальшого виконання договору.

Замовник про виникнення обставин, що перешкоджають або унеможливлюють виконанню ним умов договору Нафтогаз не попереджав.

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що з метою отримання коштів з Державного бюджету України на направлення їх на компенсацію Нафтогазу, Широківською сільською радою 09.10.2014 року було направлено лист до Кабінету Міністрів України з проханням передбачити вищезазначені кошти в Державному бюджеті України. ОСОБА_1 енергетики та вугільної промисловості України від 27.11.2014 року було надано відповідь, в якій ОСОБА_1 не визначило конкретних вимог або строків для виділення коштів. Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 02.07.2012 року № 309 Управлінню капітального будівництва ЗОДА та районним державним адміністраціям було вказано на необхідність підготовки документів для внесення змін до бюджетних призначень та розроблення бюджетних запитів на забезпечення бюджетних видатків для розрахунків з НАК Нафтогаз України . Проте, вищевказані заходи не дали належних результатів.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач вказує, що вказаний договір був укладений на підставі та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року № 1001-р.

Згідно п. 2 розпорядження від 26.08.2009 року № 1001-р Кабінет Міністрів України виключно бере до відома, що Національна акціонерна компанія Нафтогаз України укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування.

Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 3 Статті 2 Закону Про Кабінет Міністрів України встановлено, що Кабінет Міністрів України встановлено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров'я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Вказаним розпорядженням було погоджено пропозицію ОСОБА_1 палива та енергетики та НАК Нафтогаз України щодо фінансування компанією робіт з побудови підвідних газопроводів відповідно до затвердженого НАК Нафтогаз переліку.

Кабінетом Міністрів України було взято до відома, що забезпечення добудови газопроводів Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладає відповідні договори із замовниками їх будівництва на загальну суму фінансування, визначену фінансовим планом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Пунктом 4 зазначеного розпорядження Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольську міську держадміністрацію зобов'язано сприяти відведенню земельних ділянок для добудови газопроводів та підготовці необхідних дозвільних документів, а також введенню добудованих газопроводів в експлуатацію та передачі їх у державну власність.

Крім того, пунктом 5 вказаного розпорядження зобов'язано ОСОБА_1 палива та енергетики України ОСОБА_1 палива та енергетики забезпечити передачу профінансованих за рахунок коштів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її дочірніх підприємств об'єктів незавершеного будівництва газопроводів або їх часток у державну власність з подальшим введенням в установленому законодавством порядку цілісних об'єктів в експлуатацію.

Порядок передачі об'єктів з комунальної у держави) власність встановлено законодавством, зокрема Законом України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 145, безоплатна передача здійснюється:

- основних засобів платникові податку на прибуток з метою їх експлуатації за рішенням центральних органів виконавчої влади - у порядку, визначеному Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" і Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. N 1482.

- об'єктів соціальної інфраструктури комунальним підприємствам - у порядку, визначеному Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Поряд з цим у встановленому законодавством порядку готуються документи щодо внесення змін до бюджетних призначень та розроблення бюджетних запитів на забезпечення бюджетних видатків.

Відповідач добровільно погодився стати замовником виробництва, при цьому Кабінет Міністрів України не було повідомлено про те, що на нього покладаються певні зобов'язання за договором, відповідач також не звертався до Кабінету Міністрів України з відповідними пропозиціями.

Колегія суддів звертає увагу, що ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Відповідно до п. 2.3.14 договору замовник зобов'язався, своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта газопостачання для забезпечення повернення Компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих нею на добудову Об'єкта газопостачання

Пунктом 4.5 договору, передбачено, що замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

При цьому, суд звертає увагу, що боржник не звільняється від відповідальності через неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або через відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» .

З наведено вище вбачається, що обов'язок відповідача повернути отримані ним кошти Нафтогазу, у строки та в порядку, що встановлені договором № 1 від 20.06.2012р., визначений актами цивільного законодавства України, а тому відсутність у замовника необхідних коштів, або взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України чи законом про Державний бюджет України, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання перед позивачем за Договором, яке не припинилось відповідно до гл. 50 ЦК України.

Позивачем надано усі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, відповідачем факт порушення умов виконання зобов'язань по договору не спростований, належні докази в обґрунтування своїх заперечень на позовну заяву не надано.

Відповідач жодних доказів вжиття ним будь-яких заходів для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта, з метою повернення позивачу суду не надав.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3 146 001 грн. 00 коп. основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч.1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Сторони досягли істотних його умов договору, щодо предмету, ціни, строку його дії, відповідальності.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 275 404 грн. 02 коп. 3% річних та 3 110 902 грн. 88 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р ).

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Згідно п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування 3% річних та інфляційних збитків, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 275 404 грн. 02 коп. 3% річних та 3 110 902 грн. 88 коп. втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача та матеріали справи, суд відмовляє у застосуванні строків позовної давності у справі № 908/44/17, на підставі наступного:

Відповідно до приписів п. 2.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 - за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

На думку колегії суддів, з урахуванням умов договору № 1 від 20.06.2012р., замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, та договір діє до повного повернення Нафтобазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови об'єкта згідно з договором. Як свідчать матеріали справи та пояснення представників сторін відповідач не повернув на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 3 146 001 грн. 00 коп. у строк до 31.12.2013р.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України ).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-6, 22, 27, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ до Веселівської селищної ради, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Веселівської селищної ради (72202 Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Центральна, буд. 162, код ЄДРПОУ 25677264) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3 146 001 (три мільйони сто сорок шість тисяч одна) грн. 00 коп. основного боргу, 275 404 (двісті сімдесят п'ять тисяч чотириста чотири) грн. 02 коп. 3% річних, 3 110 902 (три мільйони сто десять тисяч дев'ятсот два) грн. 88 коп. втрат від інфляції, 97 984 (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 62 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 20.06.2017р.

Головуючий суддя С.С. Дроздова

Судді В.Л. Корсун

ОСОБА_3

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.