Рішення

від 14.06.2017 по справі 910/6737/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017Справа №910/6737/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до за участюПриватного підприємства Джет - Авто плюс Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача 1. Споживчого товариства "Діамед" 2. Публічне акціонерне товариство ПроКредит Банк простягнення 182 857 грн. 28 коп.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

від відповідача: Селівончик О.І. (представник за довіреністю);

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі також - Позивач ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Джет - Авто плюс" (надалі також - Відповідач ) про стягнення 182 857 грн. 28 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.09.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Приватним підприємством Джет - Авто плюс (суборендар) було укладено договір суборенди № 17/15, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення у торговому центрі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - приміщення, або приміщення, що орендується) згідно з поверховим планом, який є невід'ємною частиною цього договору. Як зазначає Позивач, Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати суборендних платежів за період квітень 2015 року - квітень 2016 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі з урахуванням інфляції у розмірі 117 523 грн. 74 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства Джет - Авто плюс пеню у розмірі 61 730 грн. 55 коп. та 3% річних у розмірі 3 602 грн. 99 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року по справі №910/6737/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість з урахуванням інфляційного збільшення в розмірі 117 523 грн. 74 коп., пеню в розмірі 21 157 грн. 40 коп., три відсотки річних у розмірі 1 769 грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 106 грн. 76 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 року у справі № 910/6737/16 скасовано і справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 29.03.2017 року призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/6737/16.

Відповідно до автоматичного розподілу справ Господарського суду міста Києва, справу № 910/6737/16 передано до розгляду судді Чинчин О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 року справу №910/6737/16 прийнято до провадження суддею Чинчин О.В., судове засідання призначено на 12.04.2017 року.

12.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2017 року.

12.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2017 року.

12.04.2017 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду від 30.03.2017 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати належним чином засвідчену копію Договору оренди нежитлового приміщення №16/11 від 26.09.2012 року;

- надати докази на підтвердження направлення та отримання Приватним підприємством "Джет -Авто плюс" рахунків-фактур на оплату орендних платежів за Договором суборенди №17/15 від 27.09.2012 року протягом 2015-2016 років.

2) Відповідача:

- надати докази на підтвердження направлення листа від 26.01.2015 року про розірвання Договору оренди №17/15 від 11.01.2014 року на адресу Споживчого товариства "Діамед";

- надати Акт приймання-передачі нежитлового приміщення Споживчому товариству "Діамед" за Договором оренди №17/15 від 11.01.2014 року;

- надати докази на підтвердження виконання Договору оренди №17/15 від 11.01.2014 року укладеного між Приватним підприємством "Джет -Авто плюс" та Споживчим товариством "Діамед" (платіжні доручення з печаткою банку, податкові накладні).

3) Третю особу надати належним чином засвідчену копію Договору оренди нежитлового приміщення №16/11 від 26.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 року відкладено розгляд справи на 10.05.2017 року, у зв'язку з неявкою представника третьої особи в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

13.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

03.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2017 року.

03.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2017 року.

05.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, документи на виконання вимог ухвали суду від 12.04.2017 року та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк".

10.05.2017 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представники позивача та третьої особи вимоги ухвали суду від 12.04.2017 року виконали не в повному обсязі.

Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання Третьої особи про оголошення перерви в судовому засіданні, з вказаних в ньому підстав.

Також, розглянувши клопотання Відповідача про витребування доказів, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу, Суд прийшов до висновку про його задоволення в частині витребування у Позивача виписки по особовому рахунку за період з 26.09.2012 року по 01.05.2016 року, в якій відображено факт сплати орендних платежів за Договором оренди №16/11 від 26.09.2012 року та платіжних доручень на підтвердження сплати орендних платежів за Договором оренди №16/11 від 26.09.2012 року в період з 26.09.2012 року по 01.05.2016 року.

Щодо клопотання Відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", Суд зазначив наступне.

Відповідно до п.1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Відповідно до п. 1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ст. 27 ГПК передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Клопотання вмотивовано тим, що 29.01.2016 року Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк", шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №498-ДЗ12 від 22.03.2006 року, набуло права власності на майно Споживчого товариства "Діамед" до переліку якого входить і приміщення загальною площею 52 кв.м за адресою: АДРЕСА_2

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали та обставини справи, Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання Відповідача та залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк".

Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Сторін надати належним чином оформлений Акт прийому-передачі приміщення за Договором суборенди №17/15 від 27.09.2012 року;

2) Позивача направити копію позовної заяви Публічному акціонерному товариству "ПроКредит Банк" та надати Суду докази на підтвердження направлення;

3) Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк":

- надати письмові пояснення по суті позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо продовження користування Приватним підприємством "Джет-Авто плюс", після 29.01.2016 року, суборендованим майном - нежилим приміщенням у торговому центрі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Крім того, в судовому представник відповідача подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.

Суд, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе задовольнити заявлене клопотання представника відповідача про продовження строків розгляду спору, виходячи з того, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 року відкладено розгляд справи на 31.05.2017 року, у зв'язку з неявкою представника третьої особи в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, залученням до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, витребуванням додаткових доказів по справі.

29.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 10.05.2017 року.

31.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду.

31.05.2017 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки Суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник третьої особи-2 вимоги ухвали суду від 10.05.2017 року не виконав.

В судовому засіданні представники сторін надали додаткові усні пояснення по суті спору, а представники відповідача зазначили, що звільнили приміщення 26.01.2015 року і зараз їм не користуються.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року відкладено розгляд справи на 14.06.2017 року, у зв'язку з неявкою представників третіх осіб в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

14.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи - 2 надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 14 червня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представники Третіх осіб в судове засідання не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 08.06.2017 року уповноваженим особам підприємств ухвали суду від 31.05.2017 року.

Приймаючи до уваги, що Треті особи були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Третіх осіб не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 14 червня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2012 року між Споживчим товариством Діамед (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № НОМЕР_2, умовами якого передбачено, що орендодавець передає орендарю в строкове платне користування без права викупу на умовах оренди нежитлове приміщення, загальною площею 52 м 2 , на строк, зазначений в п. 5.1. даного договору. Приміщення розташоване в будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 1.2. договору останній не дає орендарю право на викуп чи іншу форму відчуження приміщення на свою користь чи на користь третіх осіб. Приміщення, що передається в оренду, не є предметом судових спорів між орендодавцем і будь-якою третьою особою, не знаходиться під арештом, не передане в оренду третім особам.

Згідно з п. 2.4.1 договору орендар має право передавати приміщення в суборенду з письмового на те погодження орендодавця.

Пунктом п. 3.1. договору передбачено, що за оренду приміщення, зазначеного в п. 1.1. даного договору, орендар сплачує орендодавцю щомісячно орендну плату в розмірі: 5 200 грн. 00 коп.

За умовами п. 3.2. договору орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. У випадку дефляції (значення індекс інфляції менше ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць.

Згідно з п.п. 3.6. та 3.7. договору орендна плата нараховується та сплачується з дати підписання акту приймання-передачі приміщенні в оренду. Орендна плата сплачується орендарем по день фактичного повернення приміщення орендодавцю. Факт повернення приміщення підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі (повернення приміщення з оренди).

Даний договір набуває чинності з 27.09.2012 та діє до 31.09.2013. Строк підписання акту прийому-передачі об'єкту оренди нежитлового приміщення не пізніше 01.10.2012 (п.п. 5.1-5.2. договору).

26.09.2012 року Споживчим товариством Діамед (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди до договору оренди нежитлового приміщення № НОМЕР_2 від 26.09.2012 року, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, на підставі договору оренди №16/11 від 26.09.2012 року.

Характеристика приміщення:

- Цокольний поверх нежитлового будинку

- Загальна площа 52 кв.м.

- Опалення централізовано.

- Електроенергія за лічильником.

27.09.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Приватним підприємством Джет - Авто плюс (суборендар) було укладено договір суборенди № 17/15, відповідно до якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення у торговому центрі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - приміщення, або приміщення, що орендується) згідно з поверховим планом, який є невід'ємною частиною цього договору.

Приміщення надається суборендарю під учбовий клас для підготовки водіїв транспортних засобів (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору вступ суборендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами акту прийому-передачі приміщення. В акті зазначається стан приміщення та показання лічильників (у разі наявності).

Згідно з п. 2.2. договору суборенди, строк суборенди: з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення і до 01.10.2013.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що по закінченню терміну суборенди суборендар зобов'язується звільнити приміщення та повернути його орендарю за актом прийому-передачі не пізніше останнього дня терміну користування, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору між сторонами не підписана угода про продовження дії цього договору. У випадку непідписання вищезгаданого акту з вини суборендаря в дію вступає п. 3.6. та 6.4.5. договору.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 5 200,00 грн. без ПДВ за місяць. Податкові накладні орендарем не складаються і суборендарю не видаються, оскільки орендар не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з діючим законодавством). Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря.

Орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж.

У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць.

Орендна плата за перший та останній місяць суборенди сплачується суборендарем в момент підписання договору. Сума орендної плати розраховується сторонами виходячи з фактичної кількості днів, що використовуватиме приміщення суборендар в першому місяці (розраховуючи з дня підписання акту до останнього дня в місяці яким підписано акт).

Згідно з пунктом 3.6. договору суборенди у випадку прострочення терміну повернення приміщення (незалежно від підстав припинення договору), суборендар сплачує орендарю орендну плату у подвійному розмірі за весь строк фактичного користування приміщенням з перевищенням встановленого терміну, а також сплачує встановлені штрафні санкцій. Кінцевою датою фактичного користування приміщенням вважається дата підписання орендарем акта прийому-передачі приміщення.

За умовами п. 3.8. договору суборендар окремо від орендної плати відшкодовує орендарю вартість комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення тощо), а також вартість міжнародних та міжміських телефонних розмов, абонплату за телефон. Вищезазначені витрати суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю на підставі виставлених останнім рахунків-фактур протягом 3-х днів з моменту отримання відповідного рахунку. Відшкодування вартості комунальних послуг проводиться:

- у разі відсутності у приміщенні відповідних лічильників - пропорційно орендованій площі;

- у разі наявності у приміщенні відповідних лічильників - згідно показань лічильників.

Відповідно до п. 6.3. договору суборендар зобов'язаний, зокрема:

6.3.2. своєчасно і в повному обсязі вносити на рахунок орендаря орендну плату та інші передбачені цим договором платежі.

6.3.7. по закінченню строку суборенди повернути орендарю приміщення згідно акту прийому-передачі. Всі зміни, які були завдані приміщенню суборендарем та не були, згідно п. 8.3. договору погоджені орендарем, мають бути усунені суборендарем, приміщення приведено до початкового стану. Кінцевою датою терміну суборенди вважається дата підписання вищезгаданого акту прийому-передачі.

Згідно з п. 6.4.5 договору орендар має право, зокрема у випадку, якщо суборендар не звільнив приміщення по закінченню строку суборенди, орендар має право входу до приміщення та виселення суборендаря за рахунок останнього. Пов'язані з цим витрати орендар має право відшкодувати за рахунок внесеної попередньої плати, зазначеної у п. 3.5. договору.

Відповідно до п. 13.10 договору суборендар має право ініціювати дострокове розірвання цього договору в разі попередження орендаря за два місяці до розірвання. Таке попередження не звільняє суборендаря від сплати орендної плати до моменту повернення приміщення за актом і проведення остаточних розрахунків з орендарем.

Орендар також має право достроково відмовитися від договору, попередньо повідомивши про це суборендар не менше ніж за два місяця (п. 13.11. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року Орендар передав, а Суборендар в свою чергу прийняв в користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, на підставі договору суборенди № 17/15 від 27.09.2012 для розміщення учбового класу для підготовки водіїв транспортних засобів, що підтверджується Актом прийому - передачі об'єкту суборенди від 01.10.2012 року.

Господарським судом міста Києва було розглянуто справу № 910/8341/15-г за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС" про стягнення 117 455, 76 грн. за період з лютого 2014 по березень 2015 за договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у справі № 910/8341/15-г позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Джет-авто плюс" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 90 900 грн. 00 коп., пеню в розмірі 8 288 грн. 04 коп., інфляційні втрати в розмірі 16 824 грн. 95 коп., 3 % річних в розмірі 1 442 грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 349 грн. 12 коп.

Вказаним рішенням встановлено, що станом на 01.03.2015 у Приватного підприємства "Джет-авто плюс" виникла заборгованість з орендної плати у сумі 82 899, 86 грн. та у сумі 8 000, 14 грн. з компенсації за отримані комунальні послуги за договором суборенди за період з лютого 2014 до березня 2015. Також судом було встановлено, що оскільки позивач продовжував користуватись орендованим майном, а від СТ "Діамед" позивачу не надходило ніяких заперечень, на підставі ст. 764 ЦК України, Договір оренди було пролонговано до 31.09.2015.

Для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

З огляду на вищенаведене, договір суборенди є автоматично пролонгованим на той самий строк, на який його було укладено, та, як встановлено судом, строк договору суборенди не перевищує строку договору оренди. В свою чергу, відповідачем не подано суду жодного доказу на підтвердження повернення орендованого майна позивачу та, відповідно, припинення дії договору суборенди та/або договору оренди, оскільки відповідно до п. 6.3.7. договору суборенди, по закінченню строку суборенди суборендар зобов'язаний повернути орендарю приміщення згідно акту прийому-передачі. Підписаний сторонами акт прийому-передачі (повернення) приміщення матеріали справи не містили.

Щодо ненадання позивачем відповідачу письмового дозволу власника приміщення на укладення договору суборенди, то суд зазначив, що ані в основному договорі оренди, ані в законі не має чітко визначеної форми згоди власника на передачу майна в суборенду. В свою чергу, на останній сторінці договору суборенди під розділом "Підписи сторін" міститься напис "Погоджено Споживче товариство "Діамед", підпис Голови правління та відбиток печатки вказаного товариства, що свідчить про надання згоди власником приміщення на укладення договору суборенди.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати суборендних платежів за період квітень 2015 року - квітень 2016 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі з урахуванням інфляції у розмірі 117 523 грн. 74 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства Джет - Авто плюс пеню у розмірі 61 730 грн. 55 коп. та 3% річних у розмірі 3 602 грн. 99 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Цивільного кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року Орендар передав, а Суборендар в свою чергу прийняв в користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, на підставі договору суборенди № 17/15 від 27.09.2012 для розміщення учбового класу для підготовки водіїв транспортних засобів, що підтверджується Актом прийому - передачі об'єкту суборенди від 01.10.2012 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

При зверненні до суду з вказаним позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зазначала, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за Договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року щодо своєчасної та повної оплати суборендних платежів за період квітень 2015 року - квітень 2016 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2017 року рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 року у справі № 910/6737/16 скасовано і справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

У вказаній постанові суд касаційної інстанції зазначав, що не дослідивши змісту основного договору оренди та його строку, суди передчасно визнали даний договір, а також договір суборенди №17/15 від 27.09.2012 року пролонгованими на підставі ст. 764 ЦК України. Крім того, Вищий господарській суд України зазначив, що відповідач заперечує факт користування приміщенням після спливу строку дії договору суборенди та факт поновлення договору суборенди на новий строк, посилаючись на відсутність доказів направлення на його адресу рахунків-фактур долучених позивачем до матеріалів справи та відповідно їх отримання, не підписання сторонами угоди про продовження дії договору суборенди на підставі п.2.3 договору суборенди №17/15 від 27.09.2012 року, наявність прямого договору оренди з СТ "Діамед", що виключає на підставі ст. 774 ЦК України продовження строку дії договору суборенди, припинення дії договору суборенди на підставі ст. 50 Закону України "Про іпотеку", оскільки АТ "ПроКредит Банк" в силу ч.4 ст. 334 ЦК України з 29.01.2016 року став власником орендованих нежитлових приміщень.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 22.03.2017 року у справі № 910/6737/16, Суд зазначає наступне.

За умовами частин 1, 2 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Відповідно до п. 5.1. Договору оренди № НОМЕР_2 від 26.09.2012 року договір набуває чинності з 27.09.2012 та діє до 31.09.2013.

Згідно з п. 2.2. договору суборенди № 17/15 від 27.09.2012, строк суборенди: з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення і до 01.10.2013.

За приписами ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Цивільним кодексом України передбачена можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму. Якщо протягом цього строку наймодавець заявить про своє бажання припинити відносини найму, наймач зобов'язаний буде повернути йому майно у строки та в порядку, передбаченому договором. При цьому він зобов'язаний буде сплатити орендну плату за строк користування річчю після закінчення строку дії договору найму.

Договір найму вважається поновленим на той строк, на який він був попередньо укладений, тобто продовження його на новий термін, всі інші умови користування орендованим майном залишаються такими самими. В разі виникнення бажання змінити якісь умови договору, сторони повинні укласти новий договір найму або додаткову угоду до договору найму, де передбачити нові умови взаємовідносин.

Господарським судом міста Києва було розглянуто справу № 910/8341/15-г за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "ДЖЕТ-АВТО ПЛЮС" про стягнення 117 455, 76 грн. за період з лютого 2014 по березень 2015 за договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у справі № 910/8341/15-г, яке набрало законної сили, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Джет-авто плюс" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 90 900 грн. 00 коп., пеню в розмірі 8 288 грн. 04 коп., інфляційні втрати в розмірі 16 824 грн. 95 коп., 3 % річних в розмірі 1 442 грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 349 грн. 12 коп.

Вказаним рішенням встановлено, що оскільки Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 продовжувала користуватись орендованим майном, а від Споживчого товариства "Діамед" Позивачу не надходило ніяких заперечень, на підставі ст. 764 ЦК України, то договір оренди було пролонговано до 31.09.2015.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, обставини, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 у справі № 910/8341/15-г, на підставі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи, а тому повторного доведення не потребують.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/8341/15-г не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт пролонгації Договору оренди нежитлового приміщення № НОМЕР_2 від 26.09.2012 року до 31.09.2015 року підтверджено рішенням господарського суду м. Києва від 12.08.2015 року у справі №910/8341/15-г, яке набрало законної сили. Крім того, Споживче товариство Діамед у своїх письмових поясненнях від 03.05.2017 року, наданих на виконання вимог ухвали суду,зазначало, що Договір оренди нежитлового приміщення № НОМЕР_2 від 26.09.2012 року, укладений між Споживчим товариством Діамед та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, є чинним та діючим, а також є чинним Договір суборенди №17/15 від 27.09.2012 року.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що 11.01.2014 року між Споживчим товариством Діамед (орендодавець) та Приватним підприємством Джет-Авто плюс (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 17/15, відповідно до якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування без права викупу нежитлове приміщення, загальною площею 52 м. кв. на строк, зазначений в п. 5.1. даного договору. Приміщення розташоване в будівлі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, поверх: цоколь.

11.01.2014 року Споживчим товариством Діамед (орендодавець) та Приватним підприємством Джет-Авто плюс (орендар) складено та підписано акт приймання передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_2

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів повернення нежитлового приміщення з оренди за Договором оренди нежитлового приміщення № НОМЕР_2 від 26.09.2012 укладеного між Споживчим товариством Діамед та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та відповідно за Договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством Джет-Авто плюс . Крім того, матеріали справи також не містять доказів надсилання Відповідачем на адресу Позивача акту повернення майна з оренди за Договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року на підписання, що виключає повторного передання одного й того ж нежитлового приміщення в оренду на підставі договору оренди нежитлового приміщення № 17/15 від 11.01.2014 року, укладеного між Споживчим товариством Діамед та Приватним підприємством Джет-Авто плюс .

Також, як вбачається з письмових пояснень Споживчого товариства Діамед від 03.05.2017 року, наданих на виконання вимог ухвали суду, Споживче товариство Діамед не укладало прямих договорів оренди з Приватним підприємством Джет-Авто плюс , оскільки починаючи з 2012 року по сьогоднішній день дане приміщення орендується Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. За таких підстав, Суд не приймає до уваги доводи Відповідача з посиланням на договір оренди нежитлового приміщення № 17/15 від 11.01.2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з розділом 13 договору суборенди №17/15 від 27.09.2012 року договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Дія договору може бути припинена в односторонньому порядку за ініціативою орендаря - ФОП ОСОБА_1 у визначених п. 13.8. випадках, або за ініціативою суборендаря у випадку, передбаченому п. 13.10 договору, однак до таких випадків не віднесено укладення суборендарем договору з власником майна, для чого в першу чергу необхідним є припинення чинних договорів оренди, укладених власником з іншими орендарями.

Разом з цим, згідно з пунктами 2.3. та 3.6. Договору суборенди №17/15 від 27.09.2012 року по закінченню терміну суборенди суборендар зобов'язується звільнити приміщення та повернути його орендарю за актом прийому-передачі не пізніше останнього дня терміну користування, якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору між сторонами не підписана угода про продовження дії цього договору. У випадку непідписання вищезгаданого акту з вини суборендаря в дію вступає п. 3.6. та 6.4.5. договору. У випадку прострочення терміну повернення приміщення (незалежно від підстав припинення договору), суборендар сплачує орендарю орендну плату у подвійному розмірі за весь строк фактичного користування приміщенням з перевищенням встановленого терміну, а також сплачує встановлені штрафні санкцій. Кінцевою датою фактичного користування приміщенням вважається дата підписання орендарем акта прийому-передачі приміщення.

У відповідності до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Правила допустимості доказів у процесуальному праві розуміється як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Проте, Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення майна з суборенди, переданого на підставі Договору суборенди №17/15 від 27.09.2012 року, а також підписання сторонами відповідного Акту повернення майна чи доказів вчинення будь-яких дій щодо спонукання Позивача прийняти майно з суборенди.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що Договір оренди нежитлового приміщення № НОМЕР_2 від 26.09.2012 року продовжує свою дію, а матеріали справи не містять доказів підписання між Сторонами відповідного акту прийому-передачі приміщення за Договором суборенди №17/15 від 27.09.2012 року, Суд приходить до висновку, що договір суборенди не припинився у визначеному порядку.

За таких підстав, саме Приватне підприємство Джет-Авто плюс , як суборендар приміщення, є відповідальним за орендоване майно протягом терміну дії договору, несе тягар утримання орендованого приміщення та зобов'язаний згідно з прийнятими на себе зобов'язаннями сплачувати визначені договором платежі за весь час фактичного користування майном, переданого за Договором суборенди №17/15 від 27.09.2012 року.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо відсутності доказів направлення на його адресу рахунків-фактур, долучених Позивачем до матеріалів справи та відповідно їх отримання, з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору, орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 5 200,00 грн. без ПДВ за місяць. Податкові накладні орендарем не складаються і суборендарю не видаються, оскільки орендар не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з діючим законодавством). Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря.

Орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж.

У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць.

Орендна плата за перший та останній місяць суборенди сплачується суборендарем в момент підписання договору. Сума орендної плати розраховується сторонами виходячи з фактичної кількості днів, що використовуватиме приміщення суборендар в першому місяці (розраховуючи з дня підписання акту до останнього дня в місяці яким підписано акт).

Суд зазначає, що ані договором суборенди, ані жодним іншим актом не зобов'язано Позивача надсилати чи надавати під розписку рахунку-фактури, при цьому, відсутність виставлення позивачем рахунку на оплату ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача сплатити орендну плату у розмірі та строк, визначених Договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року, оскільки сторонами у договорі чітко визначено розмір, строк та порядок здійснення щомісячного платежу, що підлягає оплаті орендарем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2013 у справі № 5028/8/70(7/69)/2012 та від 22.08.2013 у справі № 916/586/13-г.

Господарський суд міста Києва також не приймає до уваги доводи Відповідача щодо неукладення між сторонами додаткової угоди про продовження строку дії Договору суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року, оскільки зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна №12 від 29.05.2013 року).

В той же, як зазначає Відповідач, власником спірного майна Споживчого товариства Діамед з 29.01.2016 року є АТ "ПроКредит Банк", який набув право власності шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №498-ДЗ12 від 22.03.2006, про що в державному реєстрі прав власності внесено відповідний запис, а у зв'язку із припиненням дії договору оренди, слід вважати припиненим і дію договору суборенди.

Судом з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, ухвалою Господарського суд міста Києва від 10.05.2017 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство ПроКредит Банк та зобов'язано Публічне акціонерне товариство ПроКредит Банк надати письмові пояснення по суті позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а також надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо продовження користування Приватним підприємством "Джет-Авто плюс", після 29.01.2016 року, суборендованим майном - нежилим приміщенням у торговому центрі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 повторно зобов'язано Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" надати письмові пояснення по суті позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо продовження користування Приватним підприємством "Джет-Авто плюс", після 29.01.2016 року, суборендованим майном - нежилим приміщенням у торговому центрі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

За приписами ст.129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Статтею 4 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Як вбачається з письмових пояснень Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" від 14.06.2017 року, наданих на виконання вимог ухвал суду, 29.01.2016 року Банк набув у власність предмет іпотеки, а саме: нежитлове приміщення заг. площею 167,4; нежитлове приміщення № 1, № 2 (групи приміщень № 7), № 1 (групи приміщень № 7а), № 1, № 2 (групи приміщень № 8), з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1) (в літ. А ), загальною площею 264, 7 кв.м., нежитлове приміщення №1 по №9 (групи приміщень №5) (в літ. А), заг. площа 291,4; нежитлове приміщення, заг. площа 84,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 27.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Діамед - 1 було укладено договір оренди, згідно з умовами якого передано в користування нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 Також повідомлено, що банк не володіє іншою інформацією щодо користування Приватним підприємством "Джет-Авто плюс" приміщенням після 29.01.2016 року.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" є власником нежитлових приміщень, нежилі приміщення № 1, № 2 (групи приміщень № 7), № 1 (групи приміщень № 7а), № 1, № 2 (групи приміщень № 8), з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1) (в літ. А ), загальною площею 264, 7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 28001866 від 29.01.2016, приватний нотаріус Юрченко Василь Васильович, Київський міський нотаріальний округ.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Враховуючи наведене вище, Суд зазначає, що набуття 29.01.2016 року АТ "ПроКредит Банк" права власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_2, яке виступає об'єктом оренди, є підставою для переходу до нового власника прав орендодавця, і такий перехід не припиняє автоматично права ФОП ОСОБА_1 на користування приміщенням за договором оренди. Також, Суд зазначає, що укладення 27.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю Діамед - 1 договору оренди, згідно з умовами якого передано в користування нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2, не впливає на суть правовідносин Сторін, які виникли на підставі Договору суборенди №17/15 від 27.09.2012 року, оскільки предметом розгляду у даній справі є спір про стягнення заборгованості з суборендних платежів за період квітень 2015 року - квітень 2016 року, в той час як вказаний договір укладений пізніше.

При цьому, Суд не приймає до уваги заяву Приватного підприємства "Джет-Авто плюс" від 26.01.2015 року про розірвання договору суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Джет-Авто плюс", оскільки, як вбачається з копії фіскального чеку та повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідну заяву про розірвання договору Відповідачем було направлено на адресу Споживчого товариства Діамед , в той час як стороною договору суборенди № 17/15 від 27.09.2012 є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

За таких підстав, матеріали справи не містять, а Сторонами в свою чергу також не надано, доказів розірвання Договору суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Джет-Авто плюс" (в тому числі в судовому порядку), а тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо припинення правовідносин сторін за спірним договором.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що оскільки Приватне підприємство "Джет-Авто плюс" продовжувало користуватись суборендованим майном, а саме - нежилим приміщенням у торговому центрі, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, основний Договір оренди нежитлового приміщення № НОМЕР_2 від 26.09.2012 року не припинив свою дію, Відповідач в свою чергу не повернув об'єкт суборенди за актом прийому-передачі, а тому Приватне підприємство "Джет - Авто плюс" зобов'язано сплати оренду плату за фактичне користування спірним нежилим приміщенням за Договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року за період квітень 2015 року - квітень 2016 року.

Таким чином, заборгованість з орендної плати з урахуванням інфляційного збільшення Приватного підприємства "Джет - Авто плюс" перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за Договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року за період квітень 2015 року - квітень 2016 року становить 117 523 грн. 74 коп. При цьому, Суд зауважує, що інфляційне збільшення в даному випадку є складовою орендної плати, а не санкцією в розумінні ст. 625 ЦК України.

Суд зазначає, що матеріали справи також не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за Договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012 у розмірі 117 523 грн. 74 коп. з урахуванням інфляційного збільшення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив оплату орендних платежів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 117 523 грн. 74 коп. з урахуванням інфляційного збільшення за період з квітня 2015 р. до квітня 2016 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період прострочки по сплаті орендної плати з 26.03.2015 року до 01.04.2016 року у розмірі 3 602 грн. 99 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати по орендній платі за Договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року за загальний період прострочки з 26.03.2015 року по 01.04.2016 року у розмірі 3 602 грн. 99 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення суми основної заборгованості. Так, Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку 3% річних Позивач вказав загальну суму заборгованості в розрахунку 117 523 грн. 74 коп., тоді як борг виникав щомісячно.

Таким чином, за розрахунком суду, підлягають стягненню з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати по орендній платі за Договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012 року за загальний період прострочки з 26.03.2015 року по 01.04.2016 року у розмірі 1 769 грн. 51 коп., розраховані Судом наступним чином: з 26.03.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 7 170 грн. 05 коп., з 26.04.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 7 944 грн. 41 коп., з 26.05.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 056 грн. 63 коп., з 26.06.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 255 грн. 87 коп., з 26.07.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 292 грн. 90 коп., з 26.08.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 199 грн. 97 коп., з 26.09.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 126 грн. 37 коп., з 26.10.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 336 грн. 28 коп., з 26.11.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 214 грн. 90 коп., з 26.12.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 399 грн. 20 коп., з 26.01.2016 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 465 грн. 00 коп., з 26.02.2016 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 550 грн. 18 коп., з 26.03.2016 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 511 грн. 98 коп.

Крім того, Позивач просить Суд стягнути з Відповідача на його користь пеню по орендній платі за загальний період прострочки з 26.03.2015 року до 01.04.2016 року у розмірі 61 730 грн. 55 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Відповідно до п. 7.2. договору суборенди № 17/15 від 27.09.2012, в разі прострочення суборендарем сплати орендної плати та інших платежів, передбачених положеннями цього договору, останній сплачує орендарю пеню у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та крім того, відповідно до ст. 536 ЦК України та ст. 198 ГК України сплачує проценти за користування чужими коштами у розмірі трьох облікових ставок НБУ.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання за період з 26.03.2015 по 01.04.2016 у розмірі 61 730 грн. 55 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення суми основної заборгованості. Так, Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку 3% річних Позивач вказав загальну суму заборгованості в розрахунку 117 523 грн. 74 коп., тоді як борг виникав щомісячно.

За розрахунком суду, підлягає стягненню з відповідача на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пеня по орендній платі за загальний період прострочки з 26.03.2015 року до 01.04.2016 року у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором суборенди № 17/15 від 27.09.2012 р. у розмірі 21 157 грн. 40 коп., розрахована наступним чином: з 26.03.2015 по 25.09.2015 нараховано на суму 7 170 грн. 05 коп., з 26.04.2015 по 25.10.2015 нараховано на суму 7 944 грн. 41 коп., з 26.05.2015 по 25.11.2015 нараховано на суму 9 056 грн. 63 коп., з 26.06.2015 по 25.12.2015 нараховано на суму 9 255 грн. 87 коп., з 26.07.2015 по 25.01.2016 нараховано на суму 9 292 грн. 90 коп., з 26.08.2015 по 25.02.2016 нараховано на суму 9 199 грн. 97 коп., з 26.09.2015 по 25.03.2016 нараховано на суму 9 126 грн. 37 коп., з 26.10.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 336 грн. 28 коп., з 26.11.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 214 грн. 90 коп., з 26.12.2015 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 399 грн. 20 коп., з 26.01.2016 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 465 грн. 00 коп., з 26.02.2016 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 550 грн. 18 коп., з 26.03.2016 по 01.04.2016 нараховано на суму 9 511 грн. 98 коп.

Таким чином, з Приватного підприємства Джет - Авто плюс на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість з урахуванням інфляційного збільшення в розмірі 117 523 грн. 74 коп., пеня в розмірі 21 157 грн. 40 коп., 3 % річних у розмірі 1 769 грн. 51 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За подання касаційної скарги Приватним підприємством "Джет - Авто плюс" сплачено судовий збір у розмірі 3 295 грн. 00 коп., а тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, керуючись ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, Суд приходить до висновку про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Джет - Авто плюс" 764 грн. 15 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Джет - Авто плюс (03040, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 27, корпус 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33226479) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03134, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податку НОМЕР_1) заборгованість з урахуванням інфляційного збільшення в розмірі 117 523 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 74 (сімдесят чотири) коп., пеню в розмірі 21 157 (двадцять одна тисяча сто п'ятдесят сім) грн. 40 (сорок) коп., 3 % річних у розмірі 1 769 (одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять) грн. 51 (п'ятдесят одна) коп. та судовий збір в розмірі 2 106 (дві тисячі сто шість) грн. 76 (сімдесят шість) коп.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03134, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер картки платника податку: НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства Джет - Авто плюс (03040, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 27, корпус 1, ідентифікаційний код юридичної особи 33226479) 764 грн. 15 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 червня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин