Рішення

від 14.06.2017 по справі 760/18483/15-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/871/17

В справі № 760/18483/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Хілюк І.О.

представника позивача- ОСОБА_4

представника відповідача- Шаповалова Р.Ю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Кімоно-Україна , 3-я особа: Державна служба інтелектуальної власності України про визнання договору укладеним та визнання належності виключних майнових прав, суд

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2015 року Дочірнє підприємство Кімоно-Україна звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Державної служби інтелектуальної власності України про визнання недійсним Договору про передачу виключних майнових праав на знаки для товарів та послуг від 26 грудня 2014 року, визнання його власником Свідоцтв України НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,№ НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , № НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та № НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та зобов язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відповідні відомості про це до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг,а також здійснити відповідні публікації в офіційному бюлетені Промислова власність .

Відповідач ОСОБА_1 у липні 2016 року звернувся до суду з зустрічним позовом і просить визнати укладеним Договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг від 26 грудня 2014 року між ним та відповідачем, та визнати належність виключних майнових прав на знаки по Свідоцтвах України №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5, переданих за даним договором, йому.

Ухвалою суду від 14 червня 2017 року первісний позов за клопотанням представників позивача судом був залишений без розгляду .

Звертаючись до суду, позивач ОСОБА_1 посилається в позові на те, що 26 грудня 2014 року між ним та відповідачем був укладений Договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг по Свідоцтвах України №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5.

За умовами договору відповідач передав йому безоплатно всі права на знаки для товарів та послуг за Свідоцтвом НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , № НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 та № НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно всіх переліків товарів та послуг, наведених у Свідоцтвах, 10 та 35 класу МКТП.

Згідно з п.6.1 договору він вважається дійсним з моменту його підписання сторонами.

Не дивлячись на це, відповідач зверувся до суду з позовом про визнання недійсним укладеного догвоору та застосування наслідків його недійсності.

Даним позовом позивач оспорює укладення даного договору, посилаючись на те, що Договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг від 26 грудня 2014 року директор підприємства не підписувала, відбитки печатки на сторінках договоур не ставила.

Крім того, підприємство не видавало довіреності патентному повіреному ОСОБА_2 на підписання договору та перереєстрації прав власності на знаки на нього.

Відповідач також вважає підробленими документами та звернувся до Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві з заявою про кримінальне правопорушення, яким на даний час здійснюється дослідове розслідування за зверненням відповідача.

В межах кримінального провадження були проведені почеркознавча та технічна експертизи документів, згідно з якими підпис та печатка в договорі є підробними, однак ці висновки ним не сприймаються і ним була подана заява про проведення повторної експертизи.

В свою чергу вважає укладений з відповідачем договір дійсним, оскільки при його укладенні були дотримані всі вимоги закону, які регулюють порядок укладення таокго виду правочинів.

Договір укладений у письмовій формі, як того вимагає закон, від імені відповідача на кожній сторінці стоїть підпис уповноваженої особи на його укладення, та відбиток печатки.

Подальша передача йому виключних майнових прав за даним договором була зареєстрована у встановленому законом порядку Державною службою інтелектуальної власності України.

Виходячи з цих обставин, укладення угоди з додержанням вимог закону,просить задовольнити позов.

Представник відповідача - ДП КІМОНО-Україна в судовому засіданні проти позов узаперечувла, посилаючись на те, що Договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг від 26 грудня 2014 року між підприємством та позивачем не укладався.

Прав позивача за даним договором підприємство не визнає, не дивлячись на залишення первісного позову про його недійсність без розгляду.

Представник відповідача - Державної служби інтелектуальної власності України в судовому засіданні зазначив, що права позивача за даним позовом службою не порушувалися, свої дії на виконання укладеного між сторонами договору законними.

Заперечень проти позову не висловив.

У подальшому представник відповідача в судове засідання неодноразово не з являвся, про час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причину неявки суд до відома не ставив.

Виходячи з того, що представник відповідача надав свої пояснення в судовому засіданні, підстави для відкладення розгляду справи та оголошення в ній перерви відсутні, суд вважає за можливе закінчувати розгляд справи в його відсутносі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.626 кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 26 грудня 2014 року між сторонами був укладений Договір про передачу виключних майнових прав на знаки для товарів та послуг, за умовами якого відповідач безоплатно передав позивачу всі права та обов язки на знаки для товарів та послуг стосовно всіх переліків товарів та послуг 10 та 35 класу МКТП, наведених у Свідоцтвах України НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , № НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , № НОМЕР_4 № ІНФОРМАЦІЯ_4 та № НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Пунктом 6.1 Договору сторони дійшли згоди, що договір вважається дійсним з моменту його підписання обома сторонами.

Договір був підписаний позивачем та директором ДП Кімоно-України ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.1113 ЦК України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

Згідно з ч.2 ст.1114 ЦК України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

20 січня 2015 року патентним повіреним ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 26 грудня 2014 року, виданої ДП Кімоно-Україна , до Державної служби інтелектуальної власності України було подано заяву про опублікування в Офіційному бюлетені Промислова власність даної інформації та внесення до Реєстру відомостей про передачу права власності на знаки для товарів та послуг щодо всього переліку товарів і послуг, наведених у Свідотвах України НОМЕР_1 НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 в 10 та 35 класах МКТП.

10 квітня 2015 року на підставі рішення Державної служби інтелектуальної власності України НОМЕР_6 від 13 березня 2015 року була здійснена публікація та внесені відомості про передачу позивачу права власності на знаки для товарів і послуг класів 101, 35, на які зареєстровані знаки, свідоцтва України №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3,НОМЕР_4 та НОМЕР_5.

/ т.1, а.с. 14 - 23; 68 /

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів та послуг право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

За змістом ч.ч.1,9 ст.16 Закону свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Як зазначено вище, спірний Договір був підсписаний сторонами, на виконання викладених у ньому умов Державною службою інтелектуальної власності України в порядку, визначеному законом, 10 квітня 2015 року на підставі рішенням НОМЕР_6 від 13 березня 2015 року була здійснена публікація та внесені відомості про передачу позивачу права власності на знаки для товарів і послуг класів 10, 35 МКТП, на які зареєстровані знаки, свідоцтва України №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3,НОМЕР_4 та НОМЕР_5.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За правилами ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як визнання договору укладеним.

Крім того, загальні норми визнання цивільно-правового договору укладеним наводяться в ч. 1 ст. 638 ЦК України, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В абзаці третьому п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

З укладеного між сторонами договору вбачається, що при його укладенні сторони досягли всіх істотних умов договору, як цього вимагає закон.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до в п. 8 вище приведеної постанови Пленуму Верховного Суду України, недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Тобто, ДП Кімоно-України , звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним Договору про передачу виключних майнових праав на знаки для товарів та послуг від 26 грудня 2014 року, своїм позовом визнає його укладеним.

Крім того, суд при цьому враховує також вимоги ст.204 ЦК України, якою закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Як зазнаечно вище, позов про визнання вказаного договору недійсним за ініціативою позивача - ДП Кімоно-України судом залишений без розгляду, тобто правомірність правочину у встановленому законом порядку не спростована.

За таких обставин, посилання позивача в обгрунтування пред явленого позову не можуть бути прийняті до уваги,а тому підстави для його вимог відстуні.

Керуючись ст.ст. 15,16, ч.1 ст. 1113, ч.2 ст.1114 ЦК України, ст.ст. 5, ч.ч.1,9 ст.16 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг , ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57- 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства Кімоно-Україна про визнання договору укладеним та визнання належності виключних майнових прав відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя