Ухвала

від 08.06.2017 по справі 813/6035/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року м.Київ К/800/31279/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Мороз В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області, державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області Нагурського Романа Любомировича про скасування рішення і зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Пустомитівському районі, Відділу Держземагентства у Пустомитівському районі, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 25 серпня 2014 року, просив визнати протиправним та скасувати рішення кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Пустомитівському районі Нагурського Р.Л. від 30 квітня 2014 року №РВ-4600027032014 та зобов'язати Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Пустомитівському районі Нагурського Р.Л. розглянути заяву відповідно до вимог Закону України Про державний земельний кадастр .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки відсутні. Вказував, що відповідачі неналежним чином здійснюють ведення земельного кадастру, не вживають у встановленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, не усувають недоліків, що призводить до подання скарг.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, оскільки під час розгляду заяви позивача державний кадастровий реєстратор встановив, що земельна ділянка, яку має намір отримати у власність позивач, знаходиться в межах іншої земельної ділянки, розпорядником якої є Головне управління Держземагентства у Львівській області.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2; скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року; ухвалено нове рішення, яким позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Пустомитівському районі від 30 квітня 2014 року №РВ-4600027032014; зобов'язано Державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства в Пустомитівському районі розглянути заяву ОСОБА_2 відповідно до вимог Закону України Про державний земельний кадастр .

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано безпідставністю відмови у реєстрації земельної ділянки та присвоєнні кадастрового номеру, як такої, що порушує права та законні інтереси позивача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням апеляційного суду, відділ Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність свого рішення та його відповідність положенням ч.6 ст.24 Закону України Про Державний земельний кадастр .

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Державного кадастрового реєстратора відділу Дерземагентства Пустомитівського району Львівської області від 30 квітня 2014року №РВ-4600027032014 за результатами розгляду заяви позивача відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) про земельну ділянку до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності поданих документів вимогам, встановленим Законом України Про державний земельний кадастр та Порядком ведення Державного земельного кадастру, зокрема: акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки не узгоджений із суміжними землекористувачами по лінії під літерами Б до Г та від Г до А; невідповідність електронного документа встановленим вимогам з перетином земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка зареєстрована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року №513, а також фактичне знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно ст.1 Закону України Про Державний земельний кадастр (далі також Закон, Закон № 3613-VI) державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюється державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1 ст.9 Закону).

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Згідно ст.21 Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 3613-VI для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки. Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

За правилами ч.5 ст.24 Закону державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі також Порядок), який визначає процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно до п.110 Порядку для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява про державну реєстрацію земельної ділянки за формою згідно з додатком 22; оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації); електронний документ; документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки. Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

Частиною 6 ст.24 Закону № 3613-VI визначені підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, якими є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Як встановлено п.67 Порядку ведення Державного земельного кадастру, внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр та цього Порядку. Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України Про Державний земельний кадастр . Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України Про Державний земельний кадастр та цього Порядку.

Отже, основним документом для реєстрації земельної ділянки є погоджена відповідно до законодавства документація із землеустрою.

Судами встановлено, що позивачем подано повний пакет документів, зокрема проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, підготовлений Приватним підприємством РІК , погоджений Управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі. Також, ОСОБА_2 узгоджено межі земельної ділянки із суміжними землекористувачами та виконано інші умови, передбачені чинним законодавством.

Вказаним спростовуються доводи державного кадастрового реєстратора щодо непогодження акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами по лінії абрису від літер Б до Г та від літер Г до А.

Також судом апеляційної інстанції обґрунтовано відзначено, розпорядженням голови Пустомитівської районної державної адміністрації від 22 липня 2011 року №724 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 у власність для ведення особистого селянського господарства, який виготовлений та погоджений відповідачем 10 січня 2012 року у відповідності до вимог п.8 ст.118, ст.186-1 Земельного кодексу України.

Згідно ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проте, заяви позивача від 26 березня 2012 року, 14 травня 2012 року, 15 серпня 2012 року, 04 січня 2013 року, подані разом з проектом землеустрою земельної ділянки, не були розглянуті, а проект землеустрою не затверджений у зв'язку з невизнанням відповідачами розпорядження райдержадміністрації та неправомірною вимогою повторного погодження проекту землеустрою відділом Держагентства у Пустомитівському районі Львівської області і відмовою реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі.

Однак, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі №813/558/14 щодо визнання протиправним та скасування рішення державного кадастрового реєстратора відділу Держземагентства у Пустомитівському районі від 12 вересня 2013 року №РВ-4600017612013 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки суд зазначив, що погоджений проект землеустрою земельної ділянки є підставою для Державної реєстрації земельної ділянки та зобов'язав кадастрового реєстратора провести реєстрацію земельної ділянки. При цьому судом встановлено, що на час звернення позивача до відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області земельна ділянка площею 7,8 га кадастровий номер НОМЕР_1 зареєстрована не була.

Але відповідач не виконав рішення суду, не зареєстрував спірну земельну ділянку площею 2 га у зв'язку з тим, що вона частково графічно накладається на земельну ділянку площею 7,8 га кадастровий номер НОМЕР_1.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відзначено, що провести реєстрацію земельної ділянки позивача можливо шляхом виділу частини чи поділу вже зареєстрованої ділянки, що відповідатиме рішенню суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим для виконання усіма органами та установами, а також ст.27 Закону України Про державний земельний кадастр , ст.56 Закону України Про землеустрій , п.п.2-2 ст.79-1 Земельного кодексу України, п.п.107-109 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку ведення державного земельного кадастру від 17 травня 2012 року №1051 на підставі поданої документації: пояснювальної записки; технічного завдання на складання документації; кадастрового плану земельної ділянки; матеріалів польових геодезичних зйомок; акту приймання передачі межових знаків на зберігання; згоду органу уповноваженого здійснювати розпорядження земельними ділянками.

За вказаними обставинами, з урахуванням необґрунтованості рішення відповідача про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання протиправним та скасування цього рішення та зобов'язання реєстратора розглянути заяву позивача відповідно вимог Закону № 3613-VI.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу відділу Держземагентства у Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді