Рішення

від 15.06.2017 по справі 910/6690/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2017Справа №910/6690/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Батуринське

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛД-Лізинг

про розірвання договору № ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2014 та

стягнення 305.354,29 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Ковалюх В. М., договір № б/н від 06.03.2017

від відповідача Сікачов С.Ю., договір № 1 від 16.05.2017

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Батуринське до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛД-Лізинг про розірвання договору фінансового лізингу № ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2014 та стягнення 305.354,29 грн., з яких: 204.081,16 грн. - сума попередньої оплати (авансового платежу) та 101.273,13 грн. процентів нарахованих на суму попередньої оплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за договором фінансового лізингу ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2014 відповідач зобов'язався набути у власність предмет лізингу та надати його позивачу за плату на умовах цього договору. Строк передачі предмету лізингу був встановлений протягом 20 банківських днів з дати отримання всієї суми авансового платежу. Позивач платіжними дорученнями № 163 від 15.07.2014 та № 198 від 21.08.2014 перерахував авансовий платіж повністю в сумі 204.081,16 грн., проте відповідач предмет лізингу досі не поставив, а тому є підстави для розірвання договору, повернення сплаченого авансового платежу та процентів нарахованих за користування коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6690/17 та призначено справу до розгляду на 25.05.2017.

Відповідачем 11.05.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу на ознайомлення з позовною заявою та підготування відзиву на позовну заяву.

Відповідачем 24.05.2017 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника, який перебуває за межами України.

Суд розглянувши подані клопотання відмовив в їх задоволенні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/6690/17 від 25.05.2017, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням відповідачем вимог ухвалу про порушення провадження у справі від 27.04.2017, розгляд справи відкладено на 08.06.2017.

Відповідач у поданому 07.06.2017 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що прострочення поставки товару по договору лізингу сталося не звини відповідача, а з вини постачальника, якого позивач вибрав сам і доручив укласти з ним договір лізингу, тому за спричинені позивачу внаслідок цього збитки він відповідальності не несе і відповідач попередню оплату може перерахувати лише після стягнення її з постачальника, чим він займався майже два роки і вичерпав всі передбачені законодавством України засоби і інструменти. Вважає, що не можна говорити про користування відповідачем коштами позивача, оскільки ці кошти були одразу перераховані на рахунок постачальника. Тому вимоги про стягнення процентів є також безпідставними, оскільки відсутній факт користування коштами відповідача. Відповідач у відзиві зазначив, що даний позов повинен бути поданий не проти нього, а проти постачальника та просив суд відмовити в позові.

Позивач в судовому засіданні 08.06.2017, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судовому засіданні 08.06.2017 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 08.06.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15.06.2017.

В судовому засіданні 15.06.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛД-Лізинг (далі - лізингодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю АТП Батуринське (далі - лізингоодержувач, позивач) був укладений договір фінансового лізингу №ФЛ-2014/07-02 (далі - договір).

Відповідно до п. 3. договору лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах цього договору та Правил фінансового лізингу (додаток № 1 до даного договору лізингу). Найменування предмету лізингу, його ціна та технічні характеристики вказані в специфікації (додаток № 2 до договору лізингу). Сторони визначають статус цього договору як договір фінансового лізингу відповідно до норм Податкового кодексу України.

Спір виник внаслідок того, що після сплати позивачем авансового платежу відповідач досі предмет лізингу не передав, а тому є підстави для розірвання договору, повернення сплаченого авансового платежу та процентів нарахованих за користування коштами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.1. договору загальна сума договору складає 571.863,92 грн., у тому числі ПДВ - 76.106,67 грн.

Пунктом 9 договору визначено, що авансовий платіж (перша частина) в розмірі 78.641,67 грн. має бути сплаченим до 15.07.2014. Авансовий платіж (друга частина) в розмірі 114.160,00 грн. - протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання повідомлення про перебування предмету лізингу на митній території України.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № СФ-0000325 від 11.07.2014 на суму 78.641,67 грн.

Платіжним дорученням № 163 від 15.07.2014 позивач перерахував на рахунок відповідача першу частину авансового платежу в сумі 78.641,67 грн.

Додатковою угодою № 1 від 21.08.2014 внесено зміни до договору, а саме визначено наступне: загальна сума договору становить - 618 440,68 грн., ціна предмету лізингу - 483.640,00 грн.; сума лізингових відсотків 134.800,68 грн.; авансовий платіж (друга частина) - 125.439,49 грн., який сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання рахунку від лізингодавця.

Відповідачем виставлено позивачу наступний рахунок-фактуру № СФ-0000377 від 21.08.2014 на суму 125.439,49 грн.

Позивач 21.08.2014 платіжним дорученням № 198 перерахував на рахунок відповідача другу частину авансового платежу в сумі 125.439,49 грн.

Відповідно до специфікації № 1 предметом лізингу є напівпричіп Montenegro SCHF-3S/3G , номер шасі VST0030548M002564, рік випуску 2012, вартістю 483.640,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору строк передачі предмету лізингу - 20 (двадцять) банківських днів з дати отримання всієї суми авансового платежу, що наведений в п. 9 та додатку № 3 до цього договору, і надання всіх необхідних документів з встановленого лізингодавцем переліку.

Згідно з п. 9.4.1 Правил фінансового лізингу лізингодавець зобов'язаний передати лізингоодержувачу на умовах лізингу предмет лізингу у номенклатурі та кількості, визначених в додатку № 2 до договору (специфікація).

Відповідно до п. 3.1 правил фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується передати предмет лізингу у комплектації, відповідно до специфікації у користування лізингоодержувачу протягом строку, що наведений в п. 5.2 договору.

Згідно з п. 3.6 Правил фінансового лізингу документом, який підтверджує передавання предмета лізингу від лізингодавця у користування лізингоодержувачу є акт приймання-передачі предмету лізингу в користування (додаток № 4), який підписується представниками лізингодавця, лізингоодержувача та продавця/постачальника в трьох екземплярах, по одному для кожної сторони і продавця/постачальника.

З огляду на те, що позивачем здійснено оплату авансового платежу повністю 21.08.2014, то відповідач з урахуванням умов договору мав здійснити передачу предмету лізингу позивачу до 19.09.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Незважаючи на виконання з боку позивача взятих на себе зобов'язань (сплата у визначений строк авансового платежу в повному обсязі), відповідач в обумовлені договором строки предмет лізингу не передав.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Частиною 1 статті 7 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

В матеріалах справи відсутня заява позивача до відповідача щодо розірвання договору.

Пункт 1 статті 188 Господарського кодексу України визначає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку внесення змін до господарського договору чи його розірвання. Тому саме по собі таке недодержання не тягне за собою наслідків у вигляді відмови в прийнятті позовної заяви або її повернення чи припинення провадження у справі.

Верховним Судом України з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) також зазначалося, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова від 17.06.2008 № 8/32пд).

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Оцінка порушення умов договору, як істотне, повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Обґрунтування істотності (значної міри) порушення умов договору відповідачем і підлягає дослідженню і оцінці в межах цієї справи.

Істотним порушенням умов договору яке, згідно з позовними вимогами, свідчить про наявність підстав для розірвання договору, є те, що відповідач не передав в обумовлений строк предмет лізингу. Відповідачем дану обставину не спростовано.

Судом на підставі наявних у справі доказів встановлено, а відповідачем не спростовано факт істотного порушення останнім умов договору, а відтак, і свідчить про наявність передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України підстав для розірвання договору.

З огляду на наведене, вимоги позивача щодо дострокового розірвання договору фінансового лізингу № ФЛ/2014/07-02 від 10.07.2014 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про фінансовий лізинг лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звертався до відповідача з листами № 46 від 10.10.2014, № 48 від 17.12.2014, № 52 від 15.07.2015, в яких просив повернути сплачений аванс та повідомити які здійснюються дії щодо повернення сплаченого позивачем авансу.

Відповідач листами № 144 від 23.12.2014, № 56 від 17.07.2015 надав відповідь, в якій зазначив що відповідачем здійснюється все можливе аби повернути кошти від постачальника предмета лізингу, якого обрав позивач, та повернути позивачу авансовий платіж сплачений по договору фінансового лізингу № ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2014. Зазначив, що наразі є рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/76/15, яким стягнуто з постачальника (ТОВ Техномагнат ) сплачені за товар кошти.

В подальшому позивач знов звернувся до відповідача з листом № 62 від 28.12.2015, в якому просив повідомити які здійснюються дії щодо повернення сплаченого позивачем авансу.

Відповідач листом № 80 від 30.12.2015 повідомив, що рішення у справі № 909/76/15 перебуває на примусовому виконанні у державній виконавчій службі та пообіцяв одразу, як тільки отримає кошти з рахунків постачальника предмета лізингу - ТОВ Техномагнат повернути їх ТОВ АТП Батуринське .

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що кошти відповідачем досі позивачу не повернуто.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача попередньої оплати (авансового платежу) в сумі 204.081,16 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За змістом статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір таких процентів визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У частині 6 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 101.273,13 грн. процентів за користування коштами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 7.000,00 грн. підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг , а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони , або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

06.03.2017 між позивачем (замовник) та Адвокатом Ковалюх В.М. (виконавець) був укладений договір про правову допомогу № б/н, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в господарській справі за позовом ТОВ АТП Батуринське до ТОВ ЛД Лізинг про розірвання договору фінансового лізину та відшкодування збитків. Послуги надаються шляхом усного та письмового консультування з юридичних питань, складання проектів необхідних процесуальних документів. скарг, претензій та позовних заяв тощо, особистої участі та представництва замовника в господарських судах України.

Згідно з п. 4.1. договору про правову допомогу за послуги зазначені в п. 1.1. договору замовник сплачує виконавцю винагороду в розмірі 14.000,00 грн. 7.000,00 грн. замовник виплачує виконавцю протягом двох днів після постановлення позитвного рішення у справі.

Позивачем здійснено оплату послуг виконавця, що підтверджується платіжним дорученням № 984 від 07.03.2017 на суму 7.000,00 грн.

Підтвердженням того, що Ковалюх В.М. адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 171 від 24.12.1997.

Відповідно до п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір фінансового лізингу № ФЛ-2014/07-02 від 10.07.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛД-Лізинг та Товариством з обмеженою відповідальністю АТП Батуринське .

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛД-Лізинг (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2 Н.П. № 43, код ЄДРПОУ 33831779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТП Батуринське (16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Ярослава Мудрого, 24, код ЄДРПОУ 38584442) 204.081 (двісті чотири тисячі вісімдесят одна) грн. 16 коп. попередньої оплати (авансового платежу), 101.273 (сто одна тисяча двісті сімдесят три) грн. 13 коп. процентів за користування грошовими коштами, 4.580 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 32 коп. витрат по сплаті судового збору, 7.000 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрати на правову допомогу адвоката.

Повне рішення складено 21.06.2017.

Суддя В.В.Сівакова