Рішення

від 22.06.2017 по справі 927/498/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

22.06.2017 року Справа № 927/498/17

Позивач: Публічне акціонерне товариство „Укртелеком» , бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601 в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства „Укртелеком» , пр. Миру, 28, м. Чернігів, 14000.

Відповідач: Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області, вул. Шевченка, 3, смт. Куликівка, 16300.

Предмет спору: про стягнення 55177,33грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1329 від 12.12.2016року

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 25-05/2332 від 10.01.2017року

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах за період з 01.01.2016року по 31.12.2016року в сумі 55177,33 грн.

Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог до 54 526,73 грн. Заяву подано у відповідності до ст.22 ГПК України, її підписано повноважним представником позивача на підставі довіреності №1329 від 20.12.2016 р., заявою не порушуються права та охоронювані законом інтереси сторін, а тому вказана заява прийнята судом до розгляду. Спір вирішується з урахуванням вказаної заяви.

У відзиві на позов № 05-24/2321 від 07.06.2017року відповідач проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що відносини у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів (ст.1 Бюджетного кодексу України), не є господарськими, до цих відносин не можуть застосовуватись норми ЦК та ГК України. Вважає, що даний спір не є господарським, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Також відповідач зазначає, що чинне законодавство передбачає, що компенсація вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян має здійснюватись виключно за рахунок субвенцій передбачених державним бюджетом на відповідний рік. Законом України „Про державний бюджет України на 2016рік» відповідні субвенції передбачені не були. Органи соціального захисту населення не мають бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг. Зазначає, що жодних зобов'язань перед позивачем не має, так як договір між ними не укладався, акти звірки за період з 01.01.2016року по 31.12.2016року не підписувались.

Крім того відповідач вказує на те, що у зазначеній формі „2-пільга» позивач здійснює нарахування суми пільг споживачам, які не визначені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про жертви нацистських переслідувань» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , а саме громадянам, які померли в 2016році, втратили статус та особам, які вибули в інший район, а також не надані управлінню дані абонентів, які відмовилися від користування послугами ПАТ „Укртелеком» , тому сума 55177,33 грн. не відповідає дійсності.

Наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача суми компенсації витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян і стала причиною виникнення спору між сторонами.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України).

Частиною 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію ст. 1 ГПК України.

В Інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005 р. №3.2.-2005 вказано, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до ст.1, ч.3 ст.19 Бюджетного кодексу України бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).

Позивач не є учасником бюджетного процесу у розумінні ч.3 ст.19 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не здійснює владні управлінські функції щодо позивача, а тому заперечення позову з підстав не підвідомчості таких спорів господарським судам до уваги судом не приймаються.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Куликівського району, які підпадають під дію п.19 ч.1 ст.12, п.10 ч.1 ст.13, п.18 ч.1 ст. 14, п.20 ч.1 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; п. 18 ст.6 1 , п. 10 ст. 6 2 , п. 17 ст. 6 3 , п. 19 ст. 6 4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; п. 11 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п. 6 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; ч.5 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 4 ч.3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства". Відшкодування витрат здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України „Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012року, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. №295 передбачено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг суб'єкту господарювання, який надає такі послуги.

Законом України "Про телекомунікації", Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 було затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (надалі - Порядок № 256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення , до яких зокрема належить Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації (відповідач по справі).

З огляду на вказані норми законодавства у ПАТ «Укртелеком» виникло цивільне право на отримання компенсації витрат понесених в зв'язку з наданням пільг при наданні послуг зв'язку, передбачених законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , «Про жертви нацистських переслідувань» , «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , «Про охорону дитинства» , а у Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації її обов'язок здійснити з позивачем розрахунок щодо компенсації втрат від надання цих пільг.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними позивача у період з 01.01.2016року по 31.12.2016року ним було надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, що проживають в Куликівському районі Чернігівської області, на загальну суму 55177,33 грн.

Листом від 15.06.2017 р. №05-24/2428 відповідач надав позивачу список осіб, які померли, вибули або дохід перевищує соціальну податкову пільгу за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.

З урахуванням вказаного листа позивачем проведено коригування по пільговикам і зменшено суму компенсації витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян на суму 650,60 грн.

Заявою від 21.06.2017 р. позивачем зменшено розмір позовних вимог до 54 526,73 грн., до заяви додано підписаний позивачем акт звіряння розрахунків за період з січня по грудень 2016 р. на суму 54526,73 грн., реєстр пільговиків, який виконано коригування нарахувань згідно листа відповідача та розрахунок боргу на суму 54526,73 грн.

Відповідно до п.10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

За період з 01.01.2016року по 31.12.2016 року Чернігівською філією ПАТ „Укртелеком» направлялись розрахунки за формою « 2-пільга» на адресу Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації (а.с.10-81), які боржник отримував та надав зауваження щодо сум нарахування після порушення провадження у справі, які були враховані позивачем у результаті чого суму позовних вимог позивачем зменшено до 54526,73 грн. На суму 54526,73 грн. відповідачем обґрунтованих заперечень не було надано.

Частиною 1 пункту 8 Порядку №256 визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідник видатків.

Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг ( ч.2 п.8 Порядку №256).

Кошти на компенсацію витрат за надання пільг за послуги зв'язку за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року на рахунок позивача не надійшли, проте, ПАТ "Укртелеком" у цей період надавало пільги на послуги зв'язку, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язання відповідача - Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації, як головного розпорядника коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, виникли на підставі Бюджетного кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №295, "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про охорону дитинства".

Доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань, за рахунок яких останнім мають бути компенсовані витрати позивача, судом до уваги не можуть бути прийнятими, так як відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання, взятого на себе державою.

Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (від 18.10.2005) та у справі «Бакалов проти України» (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації має відповідати за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України. Вищезазначені закони, що передбачають надання пільг по оплаті послуг зв'язку, є спеціальними і їх норми в частині надання пільг не скасовані на час виникнення правовідносин.

У листі Міністерства фінансів України від 30.06.2011 за № 31-07310-10-24/16584 «Щодо порядку обліку бюджетних зобов'язань згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України» вказано, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Разом з тим, деякі програми, які відносяться до програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів). У зв'язку з цим та згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст.4-3, 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, враховуючи що позивачем фактично надані послуги зв'язку на пільгових умовах визначеним законом категоріям громадян у спірному періоді, суд приходить до висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, правомірним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 54526,73 грн.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, а тому вони до уваги судом не приймаються.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю і стягнути з Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області, вул. Шевченка, 3, смт. Куликівка, 16300, код 03196038, на користь Публічного акціонерного товариства „Укртелеком» , 01601, м. Київ, бульв. Шевченка,18, код 21560766, (р/р 26003010194914 в ПАТ „Альфа-Банк» , м. Київ, МФО 300346), 54 526,73 грн. боргу та 1600,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.06.2017 року.

Суддя Ю.В. Федоренко