Постанова

від 26.09.2017 по справі 927/498/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2017 р. Справа№ 927/498/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участю представників відповідно до протоколу судового засідання від 26.09.2017 року,

розглядаючи апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області

на рішення господарського суду Чернігівської області від 22.06.2017

по справі № 927/498/17 (суддя - Федоренко Ю.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 22.06.2017 у справі № 927/498/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком" 54 526,73 грн. боргу та 1600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволення позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення господарського суду Чернігівської області від 22.06.2017 у справі № 927/498/17 та призначено справу до розгляду на 12.09.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.09.2017 у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 прийнято до провадження справу № 927/498/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді:, Іоннікова І.А., Гончаров С.А.

11.09.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від позивача надійшов відзив, в якому останній просить рішення господарського суду Чернігівської області від 22.06.2017 по справі № 927/498/17 залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2017 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 22.06.2017 залишити без змін.

Представники відповідача у судове засідання суду апеляційної інстанції 26.09.2017 не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, участь представників відповідача, що не з'явились у судовому засіданні 26.09.2017, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представника позивача, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

У період з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивачем надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, що проживають в Куликівському районі Чернігівської області, на загальну суму 55 177,33 грн.

Листом від 15.06.2017 №05-24/2428 відповідач надав позивачу список осіб, які померли, вибули або дохід перевищує соціальну податкову пільгу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

З урахуванням вказаного листа позивачем проведено коригування по пільговикам і зменшено суму компенсації витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян на суму 650,60 грн.

Наявність чи відсутність підстав для стягнення з відповідача суми компенсації витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян і стала причиною виникнення спору між сторонами.

Заявою від 21.06.2017 позивачем зменшено розмір позовних вимог до 54 526,73 грн. До заяви додано підписаний позивачем акт звіряння розрахунків за період з січня по грудень 2016 на суму 54 526,73 грн., реєстр пільговиків, який виконано коригування нарахувань згідно листа відповідача та розрахунок боргу на суму 54 526,73 грн.

Згідно ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

ПАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям Куликівського району, які підпадають під дію п.19 ч.1 ст.12, п.10 ч.1 ст.13, п.18 ч.1 ст. 14, п.20 ч.1 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; п. 18 ст.61, п. 10 ст. 62, п. 17 ст. 63, п. 19 ст. 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; п. 11 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п. 6 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; ч.5 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 4 ч.3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства". Відшкодування витрат здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України „Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 передбачено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких пільг суб'єкту господарювання, який надає такі послуги.

Законом України "Про телекомунікації", Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за № 256 було затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі - Порядок № 256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, до яких зокрема належить Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації (відповідач по справі).

З огляду на вказані норми законодавства у ПАТ "Укртелеком" виникло цивільне право на отримання компенсації витрат понесених в зв'язку з наданням пільг при наданні послуг зв'язку, передбачених законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", а у Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації її обов'язок здійснити з позивачем розрахунок щодо компенсації втрат від надання цих пільг.

Відповідно до п.10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Уповноважений орган щомісяця: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

За період з 01.01.2016 по 31.12.2016 Чернігівською філією ПАТ „Укртелеком" направлялись розрахунки за формою "2-пільга" на адресу Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації, які боржник отримував та надав зауваження щодо сум нарахування після порушення провадження у справі, які були враховані позивачем у результаті чого суму позовних вимог позивачем зменшено до 54526,73 грн. На суму 54526,73 грн. відповідачем обґрунтованих заперечень не було надано.

Частиною 1 пункту 8 Порядку №256 визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідник видатків.

Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг ( ч.2 п.8 Порядку №256).

Кошти на компенсацію витрат за надання пільг за послуги зв'язку за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на рахунок позивача не надійшли, проте, ПАТ "Укртелеком" у цей період надавало пільги на послуги зв'язку, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язання відповідача - Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації, як головного розпорядника коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, виникли на підставі Бюджетного кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року №295, "Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", "Про жертви нацистських переслідувань "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про охорону дитинства".

Доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань, за рахунок яких останнім мають бути компенсовані витрати позивача, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання, взятого на себе державою.

Так, Європейський суд з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.2005) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації має відповідати за своїми зобов'язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України. Вищезазначені закони, що передбачають надання пільг по оплаті послуг зв'язку, є спеціальними і їх норми в частині надання пільг не скасовані на час виникнення правовідносин.

У листі Міністерства фінансів України від 30.06.2011 за № 31-07310-10-24/16584 "Щодо порядку обліку бюджетних зобов'язань згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України" вказано, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державного казначейства України. Разом з тим, деякі програми, які відносяться до програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

У зв'язку з цим та згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово - комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду, що оскільки позивачем були надані послуги зв'язку на пільгових умовах визначеним законом категоріям громадян у спірному періоді, а відповідач не розрахувався за вказані послуги, то вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо підвідомчості даного спору, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п. п. 3, 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам").

Як зазначено у п. п. 1, 2, 3, 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10, підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (ст. 12 ГПК України). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію ст. 1 ГПК України.

В Інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005 №3.2.-2005 вказано, що у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Відповідно до ст.1, ч.3 ст.19 Бюджетного кодексу України бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами).

Позивач не є учасником бюджетного процесу у розумінні ч.3 ст.19 Бюджетного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відповідач не здійснює владні управлінські функції щодо позивача, та на переконання колегії суддів спір вірно розглянутий в порядку господарського судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову та стягнення з Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком" 54 526,73 грн. боргу.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення господарського суду Чернігівської області від 22.06.2017 року у справі № 927/498/17 в частині стягнення з Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області 1600 грн. - судового збору.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення суду, судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача судовий збір у даній справі, тоді, як Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області у відповідності до п.19 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнене від сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Чернігівської області від 22.06.2017 року змінити в частині стягнення з Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області 1600 грн. судового збору.

У відповідності до п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору, якщо позов залишено без задоволення, - судовий збір не стягується. У разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Якщо обидві сторони спору звільнені законом від сплати судового збору, то суд незалежно від змісту рішення не стягує судовий збір як з позивача, так і з відповідача - платить держава (постанова Верховного Суду України від 31 травня 2017р. у справі № 6-3077цс16).

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області на рішення господарського суду Чернігівської області від 22.06.2017 року по справі № 927/498/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 22.06.2017 року по справі № 927/498/17 змінити в частині стягнення з Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області 1600 грн. судового збору. В іншій частині рішення господарського суду Чернігівської області від 22.06.2017 року по справі № 927/498/17 про стягнення з Управління соціального захисту населення Куликівської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком" 54 526,73 грн. боргу - залишити без змін.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком" (01601, м. Київ, бульв. Шевченка,18, код 21560766) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору сплаченого за платіжним дорученням № 1191 від 17. 05.2017 року.

4. Видачу судових наказів по справі № 927/498/17 доручити господарському суду Чернігівської області.

5. Матеріали справи № 927/498/17 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова