Постанова від 13.06.2017 по справі 910/10187/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р. Справа№ 910/10187/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Вєдєрнікова О.С. - представник за довіреністю від 30.12.2016 року;

від відповідача: Бєлячкова О.В. - представник за довіреністю від 10.01.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 року

у справі № 910/10187/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за заявою Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/10187/15

за позовом Публічного акціонерного товариства Азот

до Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз

про визнання недійсним правочину та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва розглядалась справа за позовом Публічного акціонерного товариства Азот до Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз про визнання недійсним правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року по справі № 910/10187/15 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року у справі № 910/10187/15 рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року у справі № 910/10187/15 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано накази №910/10187/15 від 22.07.2016 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 року у справі №910/10187/15 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 р. у справі № 910/10187/15 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 р. залишено без змін.

28.11.2016 року від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року по справі № 910/10187/15 на два роки.

Заява мотивована тим, що відповідач не є газовидобувним підприємством, а тому не має власних ресурсів природного газу, обсяг газу який може бути у наявності відповідача не може бути використано для виконання судового рішення у даній справі, оскільки розподіляється на забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб відповідача, а також для забезпечення балансування газу в газотранспортній системі. У відповідача в зв'язку з цим збільшується потреба у закупівлі природного газу для його балансування в системі. Відбір природного газу обсягом 345 906,844 тис куб метрів із загального обсягу газу, який зберігається в підземних сховищах газу відповідача, призведе до здійснення відбору природного газу інших власників чим порушить їх права. Заявник також зазначає, що виконання рішення суду призведе до зупинення діяльності публічного акціонерного товариства Укртрансгаз , зупинки роботи всієї Єдиної газотранспортної системи України та припинення діяльності з транспортування природного газу населенню України, промисловим підприємства та до країн Європейського Союзу, що спричинить значну майнову шкоду відповідачу та державі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 року відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нову, якою задовольнити заяву про відстрочення виконання рішення суду на два роки.

Апеляційна скарга мотивована тими ж підставами, що і заява про відстрочку виконання рішення.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз по справі № 910/10187/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А. та призначено до розгляду на 30.05.2017 року.

У судовому засіданні 30.05.2017 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Представником відповідача у судовому засіданні 30.05.2017 року надані заперечення на апеляційну скаргу.

Крім того, представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання сторін про продовження строку розгляду спору.

У судовому засіданні 30.05.2017 року оголошено перерву до 13.06.2017 року.

Представники сторін у судовому засіданні 13.06.2017 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами частин 1, 3 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Відтак, застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі таке. Зокрема, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка означає виконання рішення часками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, заявник має довести викладені у заяві обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення саме належними і допустимими доказами, надавши такі докази суду.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року визнано правочин про відбір в односторонньому порядку ПАТ Укртрансгаз природного газу ПАТ Азот в обсязі 87 714, 890 тис. куб.м. недійсним. Зобов'язано ПАТ Укртрансгаз поновити в обліку в підземному сховищі газу ПАТ Укртрансгаз природний газ ПАТ Азот в об'ємі 87 714, 890 тис. куб. м.

Звертаючись із заявою про відстрочку виконання рішення суду відповідач зазначає, що ПАТ Укртрансгаз , як правонаступник Дочірньої компанії Укртрансгаз Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998 № 31173 Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу , з метою здійснення господарської діяльності з транспортування та зберігання природного газу.

Відповідач не є газовидобувним підприємством та не є ліцензіатом з провадження господарської діяльності з постачання природного газу, тому не має власних ресурсів природного газу. Товариство здійснює закупівлю газу для використання на виробничо-технологічні витрати та власні потреби, а також для балансування газу в газотранспортній системі, експлуатацію якої забезпечує як оператор.

Крім того, відбір природного газу обсягом 345 906, 844 тис. куб. м. із загального обсягу газу, який на теперішній час зберігається в підземних сховищах газу Укртрансгаз , призведе до здійснення відбору природного газу інших власників та, як наслідок, порушення їх прав щодо користування належним їм майном.

Заперечуючи проти задоволення заяви про відстрочку виконання рішення, позивач зазначає, що заявником належними доказами не підтверджено його скрутний фінансовий стан, заявник мав об'єктивну можливість виконати рішення суду в зв'язку з наявність газу в газотранспортній системі, відсутність коштів у боржника та те, що відповідач є складовою частиною нафтогазової галузі економіки не можна вважати безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено належними доказами виключності обставин, що спричинили неможливість виконання судового рішення у даній справі в повному обсязі, як і не надано доказів вжиття заходів до повного виконання рішення.

В той же час, недостатність коштів у відповідача та невиконання своїх зобов'язань контрагентами відповідача не можна вважати безумовним винятковим випадком, за наявності якого виконання судового рішення може бути відстрочити.

Крім того, позивач наголошує, що відповідач вже звертався із заявою про відстрочку виконання рішення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до правосуддя, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Вказаної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.06.2016 року № 908/4247/14, від 25.05.2016 року № 904/8884/15, від 27.10.2015 року № 910/13383/14.

Щодо повторного подання клопотання про відстрочку виконання рішення, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, підставами для звернення відповідача із першою заявою про відстрочку виконання рішення були відстуність коштів у відповідача для закупівлі природного газу; наявність заборгованість контрагентів перед відповідачем; значні збитки від курсових різниць внаслідок інфляційних процесів.

При цьому, повторно звертаючись із заявою про відстрочку виконання рішення суду відповідач посилається на відстуність у нього власних природних ресурсів для відновлення обліку в підземних сховищах газу; відсутність договору на закупівлю природного газу, в якому були б передбачені отримання природного газу для позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на те, що відповідач вже звертався із даною заявою з аналогічними підставами є необгрунтованим.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.12.2013 № 882 Про покладення функцій оператора Єдиної газотранспортної системи України на ПАТ Укртрансгаз покладено функції оператора Єдиної газотранспортної системи України.

Частиною 1 статті 20 Закону України Про ринок природного газу встановлено, що оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.

Крім того, ПАТ Укртрансгаз є оператором газосховища та здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу, що підтверджується відповідною ліцензією на вказаний вид господарської діяльності, яка видана НКРЕ згідно з постановою від 28.02.2013 № 212 строком дії до 27.02.2018.

Згідно з п.п. 3. п. 2 Кодексу газосховищ, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2495, оператор газосховищ (відповідач) забезпечує надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному технічному стані та розвиток (у тому числі нове будівництво та реконструкцію) одного або декількох газосховищ, якими він користується на законних підставах.

Також Кодексом газосховищ визначено, що приймання-передача природного газу між операторами суміжних систем оформлюється актами приймання-передачі. При цьому, замовником та оператором газосховищ (відповідачем) здійснюється оформлення акта закачування/відбору природного газу до/з газосховищ, в якому вказується обсяг природного газу замовника, закачаний або відібраний до/з газосховищ за звітний місяць.

Отже, норми Кодексу газосховищ свідчать про те, що з метою належного обліку природного газу, кожна господарська операція з переміщення природного газу в/із, всередині ПСГ має підтверджуватись належними первинними документами, з наданням, в тому числі, документів щодо ресурсів походження природного газу, обсяги якого закачуються до підземних сховищ газу Відповідача, при здійсненні операції щодо закачування природного газу.

Враховуючи викладене, з метою виконання рішення суду від 10.11.2015 у справі № 910/10187/15 в частині зобов'язання відповідача поновити в обліку в підземному сховищі газу природний газ позивача в об'ємі 87 714,890 тис. куб. м., необхідно, щоб вказані обсяги газу з'явились в підземному сховищі газу ПАТ Укртрансгаз , що може бути здійснено шляхом закачування таких обсягів газу до підземному сховищі газу або придбання їх в підземному сховищі газу у третьої особи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що негайне виконання рішення суду у даній справі є неможливим, оскільки відбір природного газу, який знаходиться у підземному сховищі газу ПАТ Укртрансгаз та який належить третім особам, призведе до порушення їх прав щодо користування належним їм майном.

Водночас, колегія суддів зазначає, що процесуальна рівність (засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом) забезпечує гарантії доступності до правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення у справах Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та Ankerl v. Switzerland від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38).

За таких обставин колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що одноразовий відбір природного газу з підземних сховищ ПАТ Укратрансгаз призведе до порушення прав третіх осіб та як наслідок може призвести до зупинки роботи всієї Єдиної газотранспортної системи України, колегія суддів вважає за доцільне відстрочити виконання рішення суду.

При цьому, також враховуючи справедливий баланс між сторонами, фінансовий стан та майновий інтерес позивача та враховуючи недопустимість довготривалого невиконання рішення суду, колегія суддів приходить висновку про часткове задоволення клопотання про відстрочку виконання рішення суду та відстрочує рішення суду на 1 рік.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 року підлягає скасуванню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 року задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 року у справі № 910/10187/15 скасувати.

3. Заяву Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року у справі № 910/10187/15 задовольнити частково.

4. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2015 року по справі № 910/10187/15 на 1 рік.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Азот (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код ЄДРПОУ 00203826) на користь Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 800, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Матеріали справи № 910/10187/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко